Рішення від 06 січня 2026 р. у справі №522/14641/25 — Приморський районний суд м. Одеси

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 522/14641/25

Провадження № 2/522/6936/25

Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді Ярема Х.С. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом ОСОБА_1 , який діє як опікун малолітнього ОСОБА_2

до Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

третя особа орган опіки та піклування в особі Приморської районної адміністрації Одеської міської ради

про зняття арешту з майна.

ВСТАНОВИВ:

30.06.2025 ОСОБА_1 , як опікун малолітнього ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Приморського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Позивач просить суд: зняти арешт, накладений постановою серія та №40650114 від 11.11.2013, державний виконавць Перший Приморський ВДВС Пономарьов В.В., номер обтяження 4799023, внесений 26.02.2014 державним реєстратором Зіборовою В.В.

17.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач повідомлений про розгляд справи, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження до його електронного кабінету.

Позов вмотивовано тим, що неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опікуном якого є ОСОБА_1 , є спадкоємцем своєї матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . До спадкового майна входить 1/3 частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 . В процесі реалізації прав на спадщину, позивач з`ясував, що постановою державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Пономарьовим В.В. від 11.11.2013 № 40650114 було накладено арешт на все нерухоме майно належне ОСОБА_3 у зв`язку з виконанням виконавчого листа, виданого 03.08.2018 № 1522/28194/12 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Терра Банк» заборгованості (виконавче провадження № 40650114). 13.12.2014 вказане виконавче провадження було завершене на підставі ч.1 п.5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», однак арешт з майна спадкодавця ОСОБА_3 не знятий, що порушує спадкові права неповнолітнього ОСОБА_2 .

Судом встановлено такі обставини справи.

ОСОБА_1 є опікуном неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 07.02.2025 № 64).

ОСОБА_2 є спадкоємцем своєї матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , в рамках спадкової справи № 8/2025, заведеної 15.04.2025 приватним нотаріусом Котовою О.В.

ОСОБА_3 є власником 1/3 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

26.02.2014 за номером 4799023 зареєстрований арешт нерухомого майна ОСОБА_3 , на підставі постанови державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Пономарьова В.В. від 11.11.2013 за ВП № 40650114.

Виконавче провадження № 40650114 відкрито на підставі виконавчого листа від 03.08.2013 № 1522/28194/12, виданого Приморським районним судом м. Одеси, про стягнення з боржника ОСОБА_3 на користь стягувача ПАТ «Терра Банк» заборгованості.

13.12.2014 виконавче провадження № 40650114 було завершене на підставі ч.1 п.5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Висновки суду.

Згідно із ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1,2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (ст. 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст.1268 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст.1296 ЦК України).

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

У частині першій статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 905/386/18 зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення. Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 06.05.2024 у справі № 725/3352/23.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження» (абзац 1 пункту 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна»). Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 24.05.2021 у справі № 712/12136/18.

Ураховуючи викладене, суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, оцінивши докази, подані сторонами, висновує, що законом у спірних правовідносинах передбачений спосіб судового захисту порушеного права позивача, який може бути захищений в порядку позовного провадження шляхом подання позову про зняття із нього арешту до особи, в інтересах якої було накладено цей арешт.

Спірний арешт нерухомого майна ОСОБА_3 накладений на підставі постанови державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 11.11.2013 у межах виконавчого провадження ВП № 40650114.

Виконавче провадження № 40650114 відкрито на підставі виконавчого листа від 03.08.2013 №1522/28194/12, виданого Приморським районним судом м. Одеси, про стягнення з боржника ОСОБА_3 на користь стягувача ПАТ «Терра Банк» заборгованості.

Тобто, особою, в інтересах якої було накладено арешт є ПАТ «Терра Банк».

Однак, позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 про зняття арешту з майна пред`явлений до Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), який не є належним відповідачем.

Суд, згідно з ст. 51 ЦПК України, позбавлений можливості самостійно змінювати відповідача чи залучати співвідповідача до участі у справі. Таким процесуальним правом наділений лише позивач, який цим правом не скористався.

Посилання позивача на те, що ПАТ «Терра Банк» припинений без правонаступників, є безпідставним, оскільки витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не є належним доказом відсутності правонаступників ліквідованої юридичної особи, відсутності сформованих НБУ органів ліквідації чи тимчасової адміністрації цієї юридичної особи, а також не є доказом відсутності факту передачі прав вимоги до боржника на користь інших осіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

З таких підстав, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , який діє як опікун малолітнього ОСОБА_2 а – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено 07.01.2026.

Суддя Ярема Х.С.