Постанова від 24 грудня 2025 р. у справі №591/589/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/589/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Сибільов О. В.

Номер провадження 33/816/733/25 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,з участю секретаря судового засідання Баришевої А.І., захисника особи що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Терехова М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Суми, у режимі відеоконференції, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Терехова М.С. з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Зарічного районного суду м. Суми від 31 січня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавлення права керування транспортним засобом на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп.

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 31 січня 2025 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавлення права керування транспортним засобом на строк 1 рік за те, що 17 січня 2025 року о 01 год. 26 хв. керував автомобілем FORD, н.з. НОМЕР_1 в м. Суми по вул. Покровська, 2, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, від проходження огляду на місці зупинки транспортного заходу за допомогою приладу газоаналізатор алкотест «Drager» та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Терехов М.С. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Зарічного районного суду м. Суми від 31 січня 2025 року, скасувати зазначену постанову, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування пропущеного строку, захисник посилається на те, що ОСОБА_1 належним чином не повідомлявся про розгляд справи, а тому йому не було відомо про існування оскаржуваної постанови, про це рішення він дізнався 26 березня 2025 року під час ознайомлення з матеріалами справи, в яких відсутні докази на підтвердження направлення цього рішення останньому.

Просить визнати вказані причини поважними та поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді Зарічного районного суду м. Суми від 31 січня 2025 року.

В обґрунтовування своїх вимог апелянт посилається на те, що суддя суду першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Як зазначає апелянт, в матеріалах справи наявний диск з відеозаписом спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , під час якого останній декілька раз повідомив, що згоден проїхали до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння. При цьому, отримавши від ОСОБА_1 чітку відповідь та згоду виконати вимогу п.2.5 ПДР, замість того, щоб спокійно попрохати його поїхати в медичну установу, поліцейський не виявив бажання доставити останнього до лікарні, тобто, не виконав свій обов`язок, і така пасивна поведінка працівника поліції свідчить про те, що оформлення даного адміністративного матеріалу відбулось з порушенням вимог Інструкції та КУпАП.

Також, апелянт зауважує, що ОСОБА_1 військовий, в травні 2023 року отримав поранення під час артилерійського обстрілу, а в лютому 2025 року взагалі був визнаний ВЛК частково непридатним і з того часу він нервовий, роздратований, поводить себе неадекватно, що вбачається з відео де у останнього почався стресовий розлад. Таким чином, працівник поліції, якому було відомо, що ОСОБА_1 військовослужбовець, незважаючи на стан останнього, мав поводити себе більш ввічливо, коректно, виражатись в більш м`якій формі, щоб викликати до себе повагу та бажання співпрацювати, а також проявити елементарну повагу, однак, цього не зробив, тобто з його боку не було дотримано етичної поведінки, що затверджено Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1179 від 09 листопада 2016 року та не виконано вимог Закону України «про Національну поліцію».

На думку апелянта, ОСОБА_1 в повній мірі виконав вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння в медичній установі, однак поліцейський не виконав свій обов`язок по доставці його до медичного закладу на огляд, що вказує на відсутність в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та помилковість висновку судді щодо доведеності «поза розумним сумнівом» його винуватості за даною статтею Закону.

Також, апелянт зауважує, що помилковим є і висновок судді суду першої інстанції стосовно того, що ОСОБА_1 був повідомлений працівниками поліції про час і місце розгляду справи, оскільки як вбачається з протоколу останній від підпису відмовився, копію протоколу не отримав, а тому не міг знати про дату та час розгляду справи. При цьому, наявність запису в протоколі про дату та час розгляду справи не звільняє суд від обов`язку здійснити належний судовий виклик, перевірити причини неявки та здійснити повторний виклик, що судом 1-ї інстанції зроблено не було.

В доповненнях до апеляційної скарги захисник вказує на те, що працівники Національної поліції України не мали права з моменту, коли їм стало відомо, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, проводити його огляд на стан сп`яніння, оскільки такий огляд мав бути проведений посадовою особою уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, тобто, у порядку, визначеному ст. 266-1 КУпАП. З відеозапису вбачається, що представник Військової служби правопорядку був на місці, перевіряв військові документи у ОСОБА_1 однак огляд на стан сп`яніння не здійснював. В самому протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому працівники національної поліції не мали права проводи огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння, а результати огляду проведені неуповноваженою особою є недопустимими.

У призначене судове засідання особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, однак його захисник Терехов М.С., який приймав участь у режимі відеоконференції не заперечував щодо здійснення апеляційного розгляду за відсутності його підзахисного.

А тому, доповівши зміст оскаржуваного рішення, заслухавши захисника Терехова М.С. на підтримку клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційних доводів та вимог, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

При вирішенні питання поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує, що відповідно ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова у справі оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Положеннями ч. 2 ст. 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційний суд вважає причини, за яких захисником Тереховим М.С. було пропущено строк на оскарження постанови судді Зарічного районного суду м. Суми від 31 січня 2025 року, поважними, що є підставою для поновлення останньому вказаного строку.

При цьому, перевіряючи законність прийнятого суддею суду першої інстанції в межах поданої апеляційної скарги, апеляційний суд враховує, що одним з доводів апелянта щодо постановлення суддею незаконного рішення є те, що суд розглянув дану справу у його відсутність, а повідомлений він про призначення її до розгляду належним чином не був, що свідчить про порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, а згідно ст. 248 цього Кодексу розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і судом, який розглядає справу.

Згідно вимог ч. 1 ст. 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначається дата і місце розгляду справи, а відповідно до п. п. 2, 3 ст. 278 цього Кодексу, суддя при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, крім іншого, такі питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення та чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд, а також порушенням вимог закону, якими передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду справи, та які врегульовують порядок повідомлення учасників справи про дату судового засідання та наслідки неявки в судове засідання.

Така позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16 січня 2019 року по справі № 205/7595/15-ц, від 27 березня 2019 року по справі № 201/6092/17, від 04 листопада 2019 року по справі № 214/9062/15-ц, від 18 березня 2020 року по справі № 704/435/19-ц.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що у судовому засіданні ОСОБА_1 присутнім не був, причини своєї неявки не повідомив, заяв, клопотань чи зауважень не надав, при цьому, суддя вважав за можливе розглянути справу без участі останнього з посиланням на те, що про день та час її слухання справи він був повідомлений працівниками поліції під час складання протоколу, від підпису якого відмовився.

Однак, з такими висновками судді суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може і вважає, що в даному конкретному випадку суддею не було дотримано норм процесуального права, з врахуванням тих обставин, що в матеріалах справи відсутні будь які докази на підтвердження того, що про призначення справи до розгляду ОСОБА_1 був повідомлений шляхом направлення на його адресу повісток, як передбачено вищезазначеним Законом, які останній отримав, що б слугувало підставою для визнання його таким, що повідомлений про час, день та місце її розгляду належним чином.

Таким чином, з врахуванням вищезазначеного, апеляційний суд дійшов висновку, що у даному конкретному випадку, розглянувши справу без участі особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , суддею суду першої інстанції було порушено право останнього на захист, а тому, вважати оскаржувану постанову законною, підстави відсутні, і вказане судове рішення підлягає скасуванню, з прийняттям апеляційним судом, нової постанови, на задоволення в цій частині апеляційних вимог захисника.

При прийнятті нової постанови апеляційний суд враховує наступне.

Так, відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП, відповідальність водіїв за цією нормою закону настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок оформлення матеріалів у справах про адміністративні правопорушення та проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння врегульований, крім норм КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року; Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року; Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Відповідно до положень Інструкції №1452/73, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

У свою чергу, ознаками алкогольного сп`яніння є:

-запах алкоголю з порожнини рота;

-порушення координації рухів;

-порушення мови;

-виражене тремтіння пальців рук;

-різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;

-поведінка, що не відповідає обстановці.

Так, працівниками поліції відносно ОСОБА_1 було складено протокол серії ЕРП1 №222894 за те, що він 17 січня 2025 року о 01 год. 26 хв. керував автомобілем FORD, н.з. НОМЕР_1 в м. Суми по вул. Покровська, 2, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, від проходження огляду на місці зупинки транспортного заходу за допомогою приладу газоаналізатор алкотест «Drager» та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України і скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, в матеріалах справи міститься направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з відміткою про те, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, в установленому законом порядку, відмовився та відеозапис, який було долучено працівниками поліції до складеного адміністративного матеріалу.

Даним відеодоказом підтверджується те, що автомобіль FORD, н.з. НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції, у зв`язку з тим, що колесо вказаного транспортного засобу було пробито, крім того, підійшовши до вказаного автомобіля поліцейські відчули запах «гарі» і зауважили на це водієві. Після встановлення особи водія, яким виявився ОСОБА_1 , працівники поліції виявили, що останній не має права керувати таким автомобілем через відсутність відповідної категорії, та у нього наявні ознаки сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Зазначене стало підставою для пропозиції водієві пройти огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у найближчому медичному закладі.

ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер і погодився пройти такий огляд у лікарні. У зв`язку з зазначеним, поліцейський запропонував водієві присісти до службового автомобіля з метою доставлення його до КНП СОР «Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань», однак, ОСОБА_1 відмовився від цього у категоричній формі з посиланням на те, що він є солдатом, військовою особою, від свого автомобіля не відійде і не залишить його ні в якому разі. При цьому, на пояснення поліцейських стосовно того, що вказаний автомобіль не буде залишений без нагляду, ОСОБА_1 не реагував, а наполягав на тому, що буде їхати у лікарню виключно на своєму автомобілі.

Поліцейські неодноразово наголошували ОСОБА_1 , що за виявлених ознак сп`яніння йому заборонено сідати за кермо та що до медичного закладу він буде доставлений виключно на службовому автомобілі, проте, останній наполягав на тому, що поїде до лікарні виключно на своєму автомобілі, вів себе неадекватно.

Спілкування поліцейських з ОСОБА_1 було тривалим, через таку його поведінку, на місце події було викликано працівників ВСП, у присутності яких останній погодився пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер. Даний прилад було перевірено на чистоту і коли газоаналізатор був готовий до роботи, поліцейський надав його ОСОБА_1 та роз`яснив, як ним потрібно користуватись. Однак, ОСОБА_1 повідомив, що здійснювати продуття не буде, однак, від проходження огляду на місці зупинки не відмовляється. В подальшому, ОСОБА_1 знову погоджувався на проходження огляду лише у лікарні, з зазначенням того, що їхати туди він буде виключно на своєму автомобілі. При цьому, ОСОБА_1 вів себе по відношенню до поліцейських дуже агресивно, допускав нецензурні вирази, у нього почалась істерика, у зв`язку з чим представники ВСП повідомили, що у разі, якщо він не заспокоїться, до нього будуть застосовані кайданки.

У черговий раз працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки чи у лікарні, і оскільки продуття у газоаналізатор він не здійснив, а у лікарню їхати погоджувався виключно на своєму автомобілі, такі дії останнього було розцінено як відмова від проходження такого огляду та складено відносно нього протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, який ні підписувати, ні отримувати копію він не забажав.

Крім того, на спростування апеляційних доводів, апеляційний суд зауважує, що під час перегляду вказаного відеодоказу, не було встановлено обставин, за яких можливо було б дійти висновку, що працівниками поліції під час зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та під час спілкування з ним, було допущено порушення Закону України «Про Національну поліцію», чи недотримано вимог Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 №1395 та Порядку виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 № 1452/735, що б вказувало на те, що протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП був складений відносно останнього незаконно чи безпідставно.

Також, на спростовування доводів захисника щодо порушення процедури огляду його підзахисного на стан алкогольного сп`яніння, апеляційний суд зауважує, що з врахуванням того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у м. Суми по вул. Покровській, тобто, поза межами території будь-якої військової частини, і жодним доказом не підтвердив, що на час зупинки виконував обов`язки військової служби, такий огляд та складання відносно нього адміністративного матеріалу саме правниками поліції було цілком правомірним і для проведення такого огляду представниками ВСП у порядку, визначеному ст. 266-1 КУпАП, підстав не було.

Таким чином, саме вказаним відеозаписом підтверджується те, що працівники поліції зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , їх підозра щодо перебування водія у стані сп`яніння, за наявності виявлених ознак, пропозиція останньому пройти огляд на визначення такого стану як на місці зупинки транспортного засобу, так і медичному закладі, від чого він відмовився.

З врахуванням вищезазначеного, у зв`язку з тим, що під час апеляційного розгляду не знайшли свого підтвердження доводи захисника про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчинення інкримінованого йому правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що останній, відмовившись, на вимогу поліцейських, від проходження огляду на стан сп`яніння, порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому після скасування постанови судді суду першої інстанції, останнього слід визнати винним у вчиненні вказаного правопорушення, піддати безальтернативному адміністративному стягненню, встановленому санкцією зазначеного закону, а також стягнути з нього, одночасно, судовий збір на користь держави, з врахуванням положень ст. 40-1 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП України,

П О С Т А Н О В И В:

Поновити захиснику особи що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокату Терехову М.С. строк на апеляційне оскарження постанови судді Зарічного районного суду м. Суми від 31 січня 2025 року.

Апеляційну скаргу захисника Терехова М.С. - задовольнити частково.

Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 31 січня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, скасувати, у зв`язку з порушенням норм процесуального законодавства.

Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови.

Роз`яснити, що у разі несплати штрафу в установлений строк, постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови стягується:

- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

- витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.