Вирок від 05 січня 2026 р. у справі №151/812/24 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 151/812/24

Провадження №11-кп/801/124/2026

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2026 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого в режимі відеоконференції ОСОБА_7

захисника обвинуваченого - адвоката

в режимі відеоконференції ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження № 12024020100000470, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 10.10.2024 за апеляційною скаргою із доповненнями прокурора у кримінальному провадженні - начальника Бершадського відділу Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Чечельницького районного суду Вінницької області від 03 листопада 2025 року по обвинуваченню

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця села Бондурівка Чечельницького району Вінницької області, проживаючого по АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, одруженого, працюючого соціальним працівником Комунальної установи «Чечельницький селищний центр надання соціальних послуг», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 336 КК України,-

Зміст судового рішення та встановлені судом обставини.

Вироком Чечельницького районного суду Вінницької області від 03 листопада 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 336 КК України та призначено покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі статті 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Покладено на ОСОБА_7 обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України:

-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Судом установлено, що ОСОБА_7 відповідно до Закону України ''Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію'', являючись військовозобов`язаним, визнаним за станом здоров`я придатним для проходження військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії № 168/739 від 30.08.2024, являючись відповідно до Указу Президента України ''Про загальну мобілізацію'' від 24.02.2022 № 69/2022 особою, яка підлягає призову на військову службу під час мобілізації, будучи 31.08.2024 у встановленому законом порядку повідомленим про час, дату та місце прибуття для відправки до військової частини, що підтверджується розпискою № 558, відкрито відмовився від її отримання, діючи всупереч вимогам статті 65 Конституції України, статті 1 Закону України ''Про військовий обов`язок і військову службу'', статті 22 Закону України ''Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію'', усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого протиправного діяння, маючи для цього можливість та не маючи права на відстрочку від призову за мобілізацією, з метою ухилення від проходження військової служби під час мобілізації, без поважних на те причин, умисно не прибув о 15 годині 02.09.2024 до призовного пункту (дільниці) ІНФОРМАЦІЯ_2 , що по АДРЕСА_2 , чим порушив процес комплектування Збройних Сил України під час мобілізації та таким чином ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Суд кваліфікував дії обвинуваченого за ст. 336 КК України як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що їх подала.

В апеляційній скарзі прокурора у кримінальному провадженні - начальника Бершадського відділу Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_9 ставиться питання про скасування вироку Чечельницького районного суду Вінницької області від 03 листопада 2025 року в частині призначення покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Просить в цій частині ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому за пред`явленим обвинуваченням покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при призначенні покарання суд застосував закон, який не підлягав застосуванню, а саме ст. 75 КК України, при цьому не врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання і призначив йому покарання, яке за своєю м`якістю є явно несправедливим, не є достатнім для його виправлення.

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги прокурора з підстав, викладених в ній та просив задовольнити її в повному об`ємі.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим, а призначене покарання таким, що відповідає загальним засадам призначення покарання.

Мотиви суду.

Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Як убачається з вироку, суд правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Даний висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та належним чином перевірених судом доказах, які в апеляційній скарзі не заперечуються і перевірці в апеляційній інстанції не підлягають.

Висновки щодо призначення покарання

Доводи апеляційної скарги прокурора в частині неправильного застосування Закону України про кримінальну відповідальність, що потягло призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості (є явно несправедливим) суд вважає обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 52 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Таким чином кримінальне покарання повинно бути справедливим балансом з однієї сторони між необхідністю застосування заходів примусу внаслідок вчиненого кримінального правопорушення та усвідомлення винною особою необхідності її понести, та з іншої сторони такі заходи примусу мають бути достатніми для перевиховання особи та попередження нових злочинів.

Також необхідно зазначити, що Верховним Судом 01.02.18 у справі № 634/609/15-к визначено поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка за визначенням охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Окрім наведеного ККС ВС у постанові від 09.10.2018 (справа 756/4830/17-к) дійшов висновку, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Як убачається з вироку, суд, призначивши ОСОБА_7 покарання за ст. 336 КК України в межах санкції частини статті, прийняв рішення про звільнення особи від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. При цьому суд врахував тяжкість злочину, відсутність попередніх судимостей, відсутність відомостей про перебування на обліках у лікарів нарколога та психіатра, позитивну характеристику, дані поро надання благодійної допомоги Збройним Силам України, отриману подяку від підрозділу ЗСУ.

Проте судом першої інстанції у даному випадку неправильно застосовано закон про кримінальну відповідальність, а саме застосовано закон, який не підлягав застосуванню, внаслідок чого невірно прийнято рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.

Частиною першою статті 75 КК України визначено, якщо суд, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільненні від відбування покарання з випробуванням.

Підстави звільнення особи від відбування покарання з випробуванням визначив також Верховний Суд в постанові від 19.07.2018 (справа № 755/6254/17), де зазначив, що згідно з законом ст. 75 КК України може бути застосована в тому разі, коли при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, оскільки звільнення з випробуванням має на меті настання позитивних змін в особистості засудженого та створення в нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки в суспільстві.

Іншими словами, умовою звільнення від відбування покарання з випробуванням є наявність таких соціальних чинників, які б давали суду підставу дійти висновку про виправлення і перевиховання без відбування покарання.

Як уже зазначалось вище, покарання має в тому числі виховну мету, направлену на запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

З урахуванням вищенаведеної мети покарання, суд апеляційної інстанції зазначає, що звільнення від відбування покарання з іспитовим строком у даному провадженні має, з-поміж іншого, запобігати вчиненню аналогічних кримінальних правопорушень іншими особами, вчинення яких в умовах воєнного стану є неприпустимим.

Враховуючи ситуацію, яка наразі склалася в країні - збройну агресію РФ та конституційний обов`язок кожного громадянина по захисту Батьківщини, вчинений ОСОБА_7 умисний нетяжкий злочин представляє значну суспільну небезпеку, тому звільнення останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя та безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації.

При цьому позитивна характеристика та надання добровільної допомоги підрозділу Збройних Сил України не зменшує ступеню суспільної небезпеки злочину, проте впливає на розмір призначення покарання.

За таких обставин рішення суду про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням є неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, що потягнуло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 409, 413, 420 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - начальника Бершадського відділу Гайсинської окружної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Чечельницького районного суду Вінницької області від 03 листопада 2025 року у кримінальному провадженні № 12024020100000470, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 10.10.2024 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 336 КК України скасувати в частині призначення покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Визнати винуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 336 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Початок строку покарання рахувати з моменту затримання на виконання вироку суду апеляційної інстанції.

У решті вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до суду касаційної інстанції (Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду) протягом трьох місяців з дня проголошення.

Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Відповідно до ч. 3 ст. 376 КПК України роз`яснити обвинуваченому та його захиснику право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові заперечення.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Судді: