Рішення від 05 січня 2026 р. у справі №679/1582/25 — Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/218/2026

Справа № 679/1582/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 січня 2026 року м.Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:

судді Гавриленко О.М.,

секретар судового засідання Дмітрієва О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нетішин цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи його тим, що 15.03.2021 між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір №TDB.2021.0001.6588 про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank (далі кредитний договір), який складається з публічної частини договору, яким є договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com (далі Договір), та індивідуальної частини, якою є вказана заява - договір. Сторони погодили і відповідач своїм підписом підтвердила, що ця заява - договір, договір з додатками (в тому числі, тарифи, тощо) у сукупності складають єдиний Договір, істотні умови якого можуть міститися як у цьому тексті так i в інших частинах Договору (пп. 1 п. 7 розділу «Запевнення та умови» кредитного договору). Також відповідач своїм підписом підтвердила, що з усіма умовами Договору (з урахуванням публічної частини Договору, яка розміщена на офіційному сайті банку www.megabank.ua та/або в мережі Інтернет www.todobank.com.ua, та/або у відділеннях банку, Тарифів, тощо), ознайомлений і згодний (пп. 3 п. 7 розділу «Запевнення та умови» кредитного договору). За умовами п. 6 розділу «Запевнення та умови» кредитного договору, він набирає чинності з моменту підписання заяви - договору та діє протягом 3 (трьох) років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього Договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, цей Договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій Договору є необмежною. Відповідно до п. 2 розділу «Запевнення та умови» кредитного договору, банк на підставі отриманої від відповідача заяви, відкрив відповідачу поточний рахунок у гривні, що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, та поточні рахунки у доларах США та у Євро, що обслуговуються за дебетовою схемою, та видав платіжну картку міжнародної платіжної системи. На поточний рахунок у гривні банк надав відповідачу кредит, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії, що встановлений у п.4. розділу «Запевнення та умови» кредитного договору.

Крім того, представник позивача у позові вказує, що у індивідуальній та публічній частинах кредитного договору сторони погодили всі істотні умови, зокрема: розмір ліміту кредитної лінії; тип та розмір процентної ставки за користування кредитом, зокрема на пільговий період (у разі його наявності); розмір обов`язкового мінімального платежу; строк сплати обов`язкового мінімального платежу; орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії на поточний рахунок відповідача у гривні і надавши їй можливість користуватись кредитними коштами у межах доступного ліміту кредитної лінії, визначеного кредитним договором. Відповідач здійснювала користування грошовими коштами доступного ліміту кредитної лінії, що відображено у виписках з її рахунку, однак, своїх зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією не виконала, у зв`язку із чим станом на 03.09.2024 у відповідача утворилася заборгованість перед банком у розмірі 38710,19 грн, з яких: 12917,39 грн заборгованість за кредитом, 25792,80 грн заборгованість за відсотками.

Також представник позивача у позові зазначає, що 03.09.2024 згідно з договором №GL1N426240 про відступлення права вимоги АТ «МЕГАБАНК» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» право вимоги до позичальників, зокрема і за кредитним договором №TDB.2021.0001.6588 від 15.03.2021.

27.12.2024 згідно з договором №1/12 про відступлення права вимоги ТОВ «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (позивач новий кредитор) право вимоги до позичальників, зокрема і за договором №TDB.2021.0001.6588 від 15.03.2021.

ОСОБА_1 не виконала належним чином кредитні зобов`язання за договором №TDB.2021.0001.6588 від 15.03.2021 щодо повернення наданого кредиту та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого утворилася заборгованість. Сума боргу перед новим кредитором (позивачем) становить 38710,19 грн, з яких: 12917,39 грн заборгованість за кредитом, 25792,80 грн заборгованість за відсотками.

На підставі викладеного представник позивача, просив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача 38710,19 грн заборгованості за кредитним договором №TDB.2021.0001.6588 від 15.03.2021, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та 11 200 грн витрат на правову допомогу.

Ухвалою судді від 03.11.2025 відкрито провадження по справі.

Ухвалою суду від 09.12.2025 задоволено клопотання відповідача про витребування у позивача детального розрахунку заборгованості по кредитному договору.

Будь-яких інших процесуальних дій суд не вчиняв.

18.11.2025 відповідач подала до суду відзив на позовну заяву в якому зазначила, що позовні вимоги позивача вважає необґрунтованими, недоведеними та не підтвердженими належними та допустимими доказами. Зокрема відповідач вказує, що позивач не надав жодного належного доказу, який би підтверджував факт надання їй кредитних коштів, а також правомірність і дійсність переходу права вимоги саме до позивача. Сам по собі факт укладення кредитного договору, на її думку, не підтверджує факту видачі кредиту. Відповідач у відзиві зазначає, що жодного первинного документа, який би підтверджував факт перерахування кредитних коштів на її рахунок або їх отримання, позивачем не надано. Без таких документів твердження про видачу кредиту є голослівними та, як вона вважає, не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Крім того, відповідач у відзиві зазначає, що позивач не надав суду доказів фактичного перерахування коштів або підтвердження користування ними. Так звані «виписки» чи «довідки», долучені до матеріалів справи, є лише внутрішніми документами фінансової установи, які не мають статусу первинних бухгалтерських документів і не можуть підтверджувати факт надання кредиту.

Окремо відповідач у відзиві звернула увагу на те, що позовна заява не містить належного розрахунку заборгованості. Позивач не надав таблиці або деталізованого переліку, який би містив суму тіла кредиту, нарахованих відсотків, штрафів, пені, дату та підстави кожного нарахування, а також відомості про здійснені нею платежі. Відповідач вважає, що саме по собі зазначення загальної суми заборгованості не є доказом її наявності. Відсутність детального розрахунку, вважає відповідач, позбавляє суд можливості перевірити правомірність заявлених вимог і є підставою для відмови у задоволенні позову. У довідці-розрахунку не конкретизовано порядок та розмір нарахованих процентів за користування кредитними коштами (відображена лише загальна сума без конкретизації строку, відсоткової ставки нарахування тощо), а з виписки по рахунку також не вбачається розмір відсоткової ставки за якою нараховувались проценти за користування коштами.

Також відповідач у відзиві вказала, що з матеріалів справи вбачається, що право вимоги неодноразово переходило від одного кредитора до іншого: спочатку від первісного кредитора — АТ «МЕГАБАНК» — до ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС», а згодом — до ТОВ «ФК Єврокредит». Однак її не було належним чином повідомлена про жодну з цих замін кредитора. Відповідач вважає, що відсутність належного повідомлення є порушенням її прав і ставить під сумнів сам факт виникнення правовідносин між нею та позивачем.

Крім того, відповідач зазначає, що надана позивачем виписка по рахунку не є належним доказом існування боргу. Вона лише відображає внутрішні бухгалтерські операції фінансової установи та не підтверджує факту отримання кредитних коштів. Загальна сума 38 710,19 грн, зазначена у виписці, є лише сумою оборотів (нарахувань та списань), а не розміром боргу. Така виписка не містить даних про суму отриманого кредиту, залишок основного боргу, здійснені платежі та періоди нарахування відсотків, що робить її неналежним доказом.

З огляду на зазначене відповідач вважає, що позивач не довів факту видачі кредитних коштів, не підтвердив наявності заборгованості, не надав належного розрахунку, не довів дійсності переходу права вимоги та не підтвердив факт повідомлення про зміну кредитора. Відповідач переконана, що усі заявлені вимоги ґрунтуються виключно на припущеннях та внутрішніх документах позивача, які не мають доказової сили, а тому у позові позивача слід відмовити повністю.

Також відповідач звернула увагу у відзиві на те, що заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу є непропорційною до предмету спору, а тому задоволенню не підлягає.

У відзиві на позовну заяву відповідач просила витребувати у позивача детальний розрахунок заборгованості по кредитному договору.

21.11.2025 представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

24.11.2025 представником позивача надано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій останній зазначив, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», документ, який містить відомості про господарську операцію є первинним документом. Виписки з рахунків клієнтів банку (в тому числі позичальників), відображають інформацію про списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта. Дані виписки можуть слугувати безпосередньо первинними документами, а також можуть бути регістрами аналітичного обліку, записи у яких здійснюються лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Таким чином, звертає увагу представник позивача, за будь-яких умов виписки по особовому рахунку позичальника, що містяться в матеріалах справи, можуть бути належним доказом щодо заборгованості відповідача та підтверджувати операції по рахунку, зокрема надання банком позичальнику коштів кредиту. Отже, вважає представник позивача, надані останнім виписки за рахунком позичальника підтверджують обставини видачі кредиту відповідачу та користування останньою кредитними коштами. З огляду на зазначене представник позивача не погоджується з аргументами відповідача, що виписки за рахунком позичальника, які надані позивачем на підтвердження позовних вимог не є первинними документами. Також представник позивача вказує у відповіді, що надані до суду копії договору № TDB.2021.0001.6588 про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank від 15.03.2021, заяви-анкети на відкриття рахунку та видачу платіжної картки, паспорту споживчого кредиту, додатку №1 «Тарифний пакет «todobank» до кредитного договору містять підпис відповідача, що вказує про її волевиявлення на отримання кредиту. Згідно виписок по рахунку відповідач активно використовувала отриману картку, у тому числі здійснювала погашення кредиту. Отже, представник позивача вважає, що здійснюючи часткове погашення заборгованості відповідач вчинила конклюдентні дії щодо визнання кредитного договору. Цими ж виписками і підтверджується розмір заборгованості відповідача перед позивачем, який розрахований у відповідності до умов кредитного договору, в тому числі і розмір заборгованості по відсотках. Звернув увагу представник позивача у відповіді і на те, що позивачем, для підтвердження переходу прав вимоги до боржника ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за кредитним договором були надані належні та допустимі докази, зокрема протокол аукціону, договори про відступлення прав вимоги, витяги з реєстрів договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників/дебіторів за такими договорами, платіжні інструкції, та додатково свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, витяги із Державного реєстру фінансових установ про видачу ліцензії для здійснення діяльності з надання фінансових послуг. Представник позивача переконаний, що саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора. На підставі наведеного представник позивача вважає, що заявлені позовні вимоги є законними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню, а наведені у відзиві доводи відповідача є безпідставними, необґрунтованими належними доказами, та такими що суперечать приписам чинного законодавства.

Щодо судових витрат, то представник позивача вважає, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони позивача.

05.12.2025 представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

16.12.2025 представник позивача подав до суду клопотання про долучення доказів на виконання ухвали суду від 09.12.2025 про витребування доказів.

02.01.2026 представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Будь-яких інших заяв та клопотань по суті від сторін не надходило.

Позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно, в суд не з`явився, подав клопотання про розгляд справи у відсутності його представника.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного документа про те, що судова повістка про виклик до суду на 06.01.2026 відповідачу доставлена до електронного кабінету 11.12.2025 о 12:45:15.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Частинами 1,3 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно – телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах,з міст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання водному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу ч.1ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як передбачено ч.1ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судом установлено, що 15.03.2021 ОСОБА_1 звернулася до АТ «МЕГАБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву-договір №TDB.2021.0001.6588 про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, який складається з публічної частини договору, яким є договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com (далі Договір), та індивідуальної частини, якою є вказана заява - договір. Сторони погодили і відповідач своїм підписом підтвердила, що ця заява - договір, договір з додатками (в тому числі, Тарифи, тощо) у сукупності складають єдиний Договір, істотні умови якого можуть міститися як у цьому тексті так i в інших частинах Договору (пп. 1 п. 11 розділу «Запевнення та умови» кредитного договору). Також відповідач своїм підписом підтвердила, що з усіма умовами Договору (з урахуванням публічної частини Договору, яка розміщена на офіційному сайті банку www.megabank.ua та/або в мережі інтернет www.todobank.com.ua, та/або у відділеннях банку, Тарифів, тощо), ознайомлена і згодна (пп. 3 п. 11 розділу «Запевнення та умови» кредитного договору). За умовами п. 8 розділу «Запевнення та умови» кредитного договору, він набирає чинності з моменту підписання заяви - договору та діє протягом 3 (трьох) років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього Договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, цей Договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій Договору є необмежною. Відповідно до п. 2 розділу «Запевнення та умови» кредитного договору, банк на підставі отриманої від відповідача заяви, відкрив відповідачу поточний рахунок у гривні, що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, та поточні рахунки у доларах США та у Євро, що обслуговуються за дебетовою схемою, та видав платіжну картку міжнародної платіжної системи. На поточний рахунок у гривні банк надав відповідачу кредит, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії, що встановлений у п.4. розділу «Запевнення та умови» кредитного договору.

Крім того, у індивідуальній та публічній частинах кредитного договору сторони погодили всі істотні умови, зокрема: розмір ліміту кредитної лінії - 200000 грн; строк кредиту 12 місяців, тип та розмір процентної ставки за користування кредитом, зокрема на пільговий період 62 дні 0,0001% річних, базова процентна ставка 56% річних; розмір обов`язкового мінімального платежу 5% від використаного доступного ліміту; строк сплати обов`язкового мінімального платежу передостанній робочий день місяця в який здійснюється розрахунок; орієнтовну реальну річну процентну ставку 87,30% та орієнтовану загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 273293,00 грн.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії на поточний рахунок відповідача у гривні і надавши їй можливість користуватись кредитними коштами у межах доступного ліміту кредитної лінії, визначеного кредитним договором. Зазначене підтверджується змістом: заяви-договору №TDB.2021.0001.6588 про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank (а.с.10), довідки про відкриття рахунків (а.с.13), паспорту споживчого кредиту (а.с.14), які власноруч підписані відповідачем.

Відповідно до виписки по рахунку (а.с.16-28), довідки-розрахунку заборгованості розрахунку заборгованості боржника за договором №TDB.2021.0001.6588 від 15.03.2021 (а.с.15, 121, 122), укладеного між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 , станом на 03.09.2024 загальний залишок заборгованості за наданим кредитом становить 38710,19 грн, з яких: 12917,39 грн заборгованість за основним боргом, 25792,80 грн заборгованість за відсотками.

03.09.2024 згідно з договором №GL1N426240 про відступлення права вимоги АТ «МЕГАБАНК» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» право вимоги до позичальників, зокрема і за кредитним договором №TDB.2021.0001.6588 від 15.03.2021, що підтверджується договором про відступлення права вимоги, платіжною інструкцією, протоколом аукціону, витягом з реєстру боржників (а.с.31-38).

27.12.2024 згідно з договором №1/12 про відступлення права вимоги ТОВ «Фінансова компанія «МУСТАНГ ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (позивач новий кредитор) право вимоги до позичальників, зокрема і за договором №TDB.2021.0001.6588 від 15.03.2021, що підтверджується договором про відступлення права вимоги, платіжними інструкція, витягом з реєстру боржників (а.с.39-42).

ОСОБА_1 не виконала належним чином кредитні зобов`язання за кредитним договором №TDB.2021.0001.6588 від 15.03.2021щодо повернення наданого кредиту та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого утворилася заборгованість. Сума боргу перед новим кредитором (позивачем) становить 38710,19 грн, з яких: 12917,39 грн заборгованість за основним боргом, 25792,80 грн заборгованість за відсотками.

Оскільки відповідач не надала суду доказів того, що вона виконала свої обов`язки щодо повернення наданого кредиту за договором 38710,19 грн, з яких: 12917,39 грн заборгованість за основним боргом, 25792,80 грн заборгованість за відсотками та сплати процентів за користування кредитом, при цьому, як убачається з матеріалів справи, користувалась таким кредитом, суд вважає за необхідне позов задовольнити повністю.

При стягненні вказаного розміру заборгованості суд погоджується з наданим позивачем розрахунком такої заборгованості (а.с.121, 122), оскільки такий останнім здійснений згідно умов кредитного договору та його обґрунтованість підтверджується наявними в матеріалах доказами, зокрема виписками з рахунку відповідача, які відображають інформацію про списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта.

Судом відхиляються твердження відповідача з приводу того, що позивач не надав доказів фактичного перерахування коштів або підтвердження користування ними, оскільки у матеріалах справи містяться виписки з особового рахунку позичальника, які є належним доказом підтвердження видачі кредиту. На думку суду, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій, що узгоджується з положеннями постанови правління Національного банку України від 04.07.2018 №75 «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України». У зв`язку з чим суд погоджується з твердженнями представника позивача з даного приводу.

Суд не погоджується з аргументами відповідача, що позивачем неправомірно нараховано відсотки за користування кредитними коштами, оскільки вони суперечать умовам укладеного між сторонами кредитного договору №TDB.2021.0001.6588 від 15.03.2021. Пунктом 4 договору передбачений порядок та розміри нарахування відсотків за користування кредитними коштами. В свою чергу, відповідно до п.8.9 тарифами на послуги банку (додаток № 1 до договору ( а.с.11,12), нарахування процентів у випадку наявності простроченої заборгованості (використання несанкціонованого овердрафту, % річних) складає 50%. Тобто сторони договору погодили можливість і порядок нарахування підвищених відсотків у разі невиконання зобов`язань у строк, і така умова не суперечить імперативним нормам ЦК України. За умовами п. 6 розділу «Запевнення та умови» кредитного договору, він набирає чинності з моменту підписання заяви - договору та діє протягом 3 (трьох) років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, цей договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій договору є необмежною. Таким чином, положення договору прямо передбачають можливість нарахування процентів за користування кредитними коштами після спливу строку користування кредитними коштами, визначеного у п. 4 у разі прострочення виконання зобов`язань з боку позичальника, — до повного виконання договору або до моменту його припинення. Отже, зобов`язання за договором залишаються невиконаними, а тому підлягають застосуванню положення пункту 4 Договору (п.8.9 Тарифів) — щодо нарахування процентів на прострочену заборгованість до моменту повного виконання зобов`язань.

Таким чином, відповідач, підписуючи договір, була належним чином поінформована про строк дії договору та наслідки його невиконання, а отже погодилася з тим, що зобов`язання за договором діють до повного їх виконання, у тому числі з правом кредитодавця нараховувати відсотки та інші платежі, передбачені договором, у разі прострочення.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо обов`язку позивача повідомляти відповідача про зміну кредитора, то суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом 03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (новий кредитор) був укладений договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. На підставі вказаного договору до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» перейшло право вимоги за кредитними договорами про надання споживчих кредитів, укладеними між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та його клієнтами (фізичними особами). В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» (первісний кредитор) 27.12.2024 уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (новий кредитор) Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. На підставі вказаного Договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» права вимоги, набуті ним за Договором №GL1N426240 про відступлення прав вимоги. Таким чином Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» є правонаступником Акціонерного товариства «МЕГАБАНК» за кредитними договорами, укладеними з клієнтами (фізичними особами) про надання споживчих кредитів. До Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло, зокрема, і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2021.0001.6588 від 15.03.2021.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу. ТОВ «ФК«МУСТАНГ ФІНАНС» є фінансовою установою та має діючу ліцензію для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, зокрема з надання послуг з факторингу, від 14.03.2024. Вказане підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи та витягом із Державного реєстру фінансових установ про видачу ліцензії для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, що містяться в матеріалах справи. ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» є фінансовою установою та має діючу ліцензію для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, зокрема з надання послуг з факторингу, надання коштів та банківських металів у кредит, від 14.03.2024. Вказане підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи та витягом із Державного реєстру фінансових установ про видачу ліцензії для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, що містяться в матеріалах справи (а.с.37, 38, 43-45).

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

На переконання суду, за наявності факту неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання жодному з кредиторів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про уступку права вимоги, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.

З огляду на наведене суд також погоджується з такими доводами представника позивача з даного приводу.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат у розмірі 13622,40 грн на сплату судового збору та професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11200,00 грн та судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 грн.

Матеріалами справи встановлено що при зверненні до суду з позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат з професійної правничої допомоги представник позивача надав суду договір про надання правової допомоги №1/07 від 01.07.2025, реєстр боржників, акт приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги про надання юридичної допомоги від 14.08.2025, вартість послуг «Прескурант» (а.с.46-52).

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат з надання професійної правничої допомоги суд, виходить із того, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Враховуючи викладене суд, визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду цієї справи, з врахуванням характеру правовідносин, обсягу наданих адвокатом послуг позивача, складністю справи, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру, непропорційності розміру витрат щодо предмета спору, на що вказала відповідач не погоджуючись з розміром судових витрат у відзиві на позовну заяву, а саме стягнення заборгованості за кредитним договором по якому розмір заборгованості складає 38710,19 грн, а тіло кредиту становить по 12917,39 грн, дійшов висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», з 11200,00 грн до 5000,00 грн.

Вказані вище висновки суду узгоджуються із висновками Верховного Суду, які викладені у постанові № 205/5969/15-ц від 22.05.2024.

З огляду на те, що суд прийшов висновку про повне задоволення позову, у відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, а всього 7422,40 грн.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.526, 638, 1048, 1054 ЦК України, ст.12, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» 38710 гривень 19 копійок заборгованості за кредитним договором №TDB.2021.0001.6588 від 15.03.2021, а також 2422 гривні 40 копійок судового збору та 5000,00 гривень витрат на правничу допомогу, а всього 46132 гривні 59 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» місцезнаходження: 49001, м. Дніпро, провул. Ушинського, 1, офіс 105 код ЄДРПОУ 40932411.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 06.01.2026.

Суддя О.М.Гавриленко