Рішення від 06 січня 2026 р. у справі №462/6324/25 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/6324/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 січня 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді – Мруць І. С.,

за участю секретаря судового засідання – Булавки Х.Н.

справа №462/6324/25

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою ТзОВ «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,

встановив:

позивач ТзОВ «Факторинг партнерс» через систему «Електронний суд» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договорами у розмірі 16493,51 грн. та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29.07.2021 року між ТзОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір №75985999. Окрім цього 29.12.2021 року між ТзОВ «Інкасо фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір №3756301999-169704. Зазначає, що первісними кредиторами виконані умови договорів та відповідачу перераховані грошові кошти відповідно до договорів. Відповідно до договорів відступлення права вимоги до ТзОВ «Факторинг партнерс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитними договорами від 29.07.2021 року №75985999, 29.12.2021 року №3756301999-169704. У зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 16 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу слухати у спрощеному порядку без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом неодноразового направлення поштової рекомендованої кореспонденції за зареєстрованим місцем його проживання, та оголошенням на офіційному сайті суду.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо, відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши наявні в справі докази, з`ясувавши обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність – достатності.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із матеріалів справи, 29.07.2021 року між ТзОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №75985999 підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором разом з таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. (а.с.29).

Відповідно до умов договору сторонами погоджено суму кредиту 5000 грн, строк 30 днів з 29.07.2021 року, термін дату повернення кредиту 28.08.2021 р., знижену процентну ставку 0.70% за кожен день користування кредитом, базову процентну ставку 1.99 % за кожен день користування кредитом. Окрім цього сторонами погоджено умови видачі та повернення кредитних коштів. (а.с.29)

З матеріалів справи вбачається, що факт перерахування грошових коштів за кредитним договором №75985999 у розмірі 5000 грн. 29.07.2021 року на картковий рахунок ОСОБА_1 –ЕПЗ номер НОМЕР_1 підтверджується довідкою від 16.05.20256 року виданою директором ТОВ «Фінансова компанія «ФІНЕКСПРЕС» Губіною О. (а.с.49).

При цьому, суд також враховує, що даний номер платіжної картки НОМЕР_1 зазначений в договорі 75985999 від 29.07.2021 року, як реквізити надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту. (а.с.29)

Окрім цього:

29.12.2021 року між ТзОВ «Інкасо фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №3756301999-169704 підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором. (а.с.36-42).

Відповідно до умов договору сторонами погоджено суму кредиту 1000 грн, строк 14 днів з 29.12.2021 року та закінчується 12.01.2022 року (включно). Відповідно до п. 9.13 договору погоджно процентну ставку 180% річних (або 0.50% за один день користування грошовими коштами). Окрім цього сторонами погоджено умови видачі та повернення кредитних коштів. (а.с.36-42)

На підтвердження виконання умов договору, щодо перерахування кредиту відповідачу, позивачем долучено довідку директора ТОВ «ПрофітГід» Король Ольги, відповідно до якої підтверджується переказ 29.12.2021 року грошових коштів на рахунок отримувача НОМЕР_2 , призначення платежу переказ для позики №3756301999-169704 (а.с.55-56)

При цьому, суд також враховує, що даний номер платіжної картки НОМЕР_2 зазначений в договорі №3756301999-169704 від 29.12.2021 року, як реквізити надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту. (а.с.41)

27.01.2022 року між ТзОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТзОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №27/01/2022. Відповідно до реєстру боржників від 27.01.2022 року до договору факторингу відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором №75985999. (а.с.69-73)

10.03.2023 року між ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «Коллект Центр» укладено договір факторингу №10-03/2023/01. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором №75985999. (а.с.80-86)

07.03.2023 року між ТзОВ «ФК «Інкасо фінанс» та ТзОВ «Коллект Центр» укладено договір факторингу №07/03/23. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором №3756301999-169704. (а.с.74-78)

18.02.2025 року між ТзОВ «Коллект Центр» та ТзОВ «Факторинг партнерс» укладено договір факторингу №18-02/25. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором №75985999 та кредитним договором №3756301999-169704. (а.с.7-20)

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з наданих позивачем розрахунків заборгованості здійснених первісними кредиторами:

за договором №75985999 від 29.07.2021 року відповідач ОСОБА_1 станом на 27.01.2022 року має заборгованість за кредитом в розмірі 13665,01 грн., з яких 5000 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 8665,01 грн. – заборгованість за процентами за період з 29.07.2021 року по 18.12.2021 року. Також відповідно до даного розрахунку відповідачем всього сплачено 3384.77 грн на погашення заборгованості за договором. (а.с.52-54)

за договором №3756301999-169704 від 29.12.2021 року відповідач ОСОБА_1 станом на 07.03.2023 року має заборгованість за кредитом в розмірі 1070 грн., з яких 1000 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 70 грн. – заборгованість за процентами за період з 29.12.2021 року по 12.01.2021 року. (а.с.56 зворот - 63)

Також, позивачем долучені розрахунки заборгованості здійснені ТзОВ «Вердикт капітал» та позивачем, однак судом такі не беруться до уваги, оскільки вони не відповідають умовам кредитних договорів та п.18 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. (64-68)

Суд приймає до уваги розрахунки заборгованості здійснені первісними кредиторами, надані позивачем, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували вищевказані розрахунки суми боргу, як і не надав доказів щодо належного виконання ним умов кредитних договорів. Водночас, щодо розміру такої заборгованості у таких, суд зауважує наступне.

Договором №75985999 від 29.07.2021 року визначений строк його дії, який становить 30 днів, (дата повернення кредиту 28.08.2021 року) саме протягом цього строку позивач мав право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки. Згідно положень договору, сторони погодили суму у розмірі 5000 грн., строк дії договору – 30 днів з 29.07.2021 року дату повернення 28.08.2021 року. Також, відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит яка підписана сторонами договору, та яка відповідно до п. 3 договору є невід`ємною часиною договору у такій зазначено: дата видачі кредиту 29.07.2021 р., дата платежу 28.082021 р., сума кредиту 5000 грн., проценти за користування кредитом 1044,75 грн. та загальна вартість кредиту для відповідача 6044,75 грн.

Суд також звертає увагу на те, що позивачем не долучено доказів, які підтверджують пролонгацію дію договору відповідачем відповідно до умов договору. Договором визначений строк його дії, який становить 30 днів, саме протягом цього строку позичальник мав право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки.

Договором №3756301999-169704 від 29.12.2021 року визначений строк його дії, який відповідно до пункту 2.3 договору складає 14 днів та починається з 29.12.2021 року та закінчується 12.01.2022 року (включно). Тому, саме протягом цього строку позивач мав право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки що відповідає розрахунку здійсненого первісним кредитором однак не відповідає розрахункам позивача та ТзОВ «Коллект Центр» . Згідно положень договору, сторони погодили суму у розмірі 1000 грн., строк дії договору – 14 днів з 29.12.2021 року по 12.01.2022 року включно, проценти за користування кредитом: 0.50% за день користування грошовими коштами (п. 9.13 договору). Позивачем не долучено доказів, які підтверджують пролонгацію дію договору відповідачем. Договором чітко визначений строк його дії, тому, саме протягом цього строку позичальник мав право нараховувати відповідачу передбачені цим договором відсотки.

Статтями 1046, 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 1048 та частини 1 статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12, провадження №14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від вказаного правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Велика Палата виснувала, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Слід зазначити, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту після прострочення виконання грошового зобов`язання нараховуються проценти за порушення грошового зобов`язання у розмірі, визначеному законом або договором (частина друга статті 625 ЦК України).

Враховуючи наведене, виходячи із суми позики, узгодженої процентної ставки та строку кредитування (строку договору), заборгованість відповідача:

за договором №75985999 від 29.07.2021 року складає 6044,75 грн. яка складається з 5000 грн. заборгованості по тілу кредиту та 1044,75 грн. заборгованості по процентам.

Разом з тим суд приймає до уваги, що відповідно до розрахунку наданим позивачем боржником здійснювалися оплати на погашення заборгованості за договором на загальну суму 3384,77 грн. (а.с.52)

Відтак заборгованість відповідача за договором №75985999 від 29.07.2021 року становить 2659,98 грн. (6044,75 розмір заборгованості – 3384,77 сплачено відповідачем = 2659,98).

за договором №3756301999-169704 від 29.12.2021року складає 1070 грн. яка складається з 1000 грн. заборгованості по тілу кредиту та 70 грн. заборгованості по процентам (1000*14*0.5%=70).

Також, суд вважає такими, що не підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних, оскільки згідно з п.18 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за договором №75985999 від 29.07.2021 року у розмірі 2659,98 грн., за договором №3756301999-169704 від 29.12.2021року у розмірі 1070 грн., що разом становить 3729.98 грн.

Представник позивача при подачі позовної заяви просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав копію договору про надання правничої допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 року, заявки на надання юридичної допомоги №82 від 01.07.2025 року, витяг з Акту №15 про надання юридичної допомоги від 31.07.2025 року. (а.с.24-28).

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Справа є малозначною в силу вимог закону.

За таких обставин, вважаю, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн. є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на корить позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у розмірі 5000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову до суд сплачено судовий збір у сумі 2422.40 грн. що підтверджено квитанцією, яка міститься у матеріалах справи (а.с.91). Таким чином, із відповідача на користь позивача слід стягнути 547 грн. 70 коп. (22.61 % від 2422,40 грн.) судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст.12, 13, 76-78, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд -

ухвалив:

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» - заборгованість за договорами №75985999 від 29.07.2021 року, №3756301999-169704 від 29.12.2021року у розмірі 3729 (три тисячі сімсот двадцять дев`ять) гривень, 98 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» - 547 (п`ятсот сорок сім) гривень, 70 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» - 5000 (п`ять тисяч) гривень, 00 копійок понесених витрат на правову допомогу.

В решті вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс», місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521 , ЄДРПОУ 42640371;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Рішення суду складено 07 січня 2026 року.

Суддя: І.С. Мруць