Рішення від 30 грудня 2025 р. у справі №214/2699/22 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/2699/22

2/214/129/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31 грудня 2025 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Євтушенка О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Попкової Ю.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Ковалик М.Ф.,

представника відповідача - Коваленка Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №214/2699/22 за позовною заявою ОСОБА_1 та її представника - адвоката Ковалик Марини Федорівни до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , про відшкодування збитків у розмірі вартості майна, відшкодування моральної шкоди, -

Представники:

від позивача - адвокат Ковалик М.Ф.,

від відповідача - адвокат Коваленко Р.А.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Ковалик М.Ф. звернулися до суду з позовною заявою 08.06.2022, в якій просили суд: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збитки від вартості майна, належного ОСОБА_1 , в розмірі 57 781 грн. 00 коп., моральну шкоду - 30 000 грн. 00 коп., судові витрати у розмірі 908 грн. 00 коп. судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що з 27.07.1997 до 02.10.2015 сторони перебували в офіційно зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну доньку ОСОБА_3 . За період шлюбних стосунків вони набули у власність транспортний засіб - автомобіль марки Skoda Fabia, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , та гараж № НОМЕР_2 у блоці НОМЕР_3 , який розташований в гаражно-будівельному кооперативі «Саксаганець» у Саксаганському районі м. Кривого Рогу. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.11.2017 у справі №214/2263/17 було вирішено спір між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено: визнано гараж № НОМЕР_2 у блоці НОМЕР_3 , який розташований в гаражно-будівельному кооперативі «Саксаганець» у Саксаганському районі м. Кривого Рогу та автомобіль Skoda Fabia, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; у порядку поділу майна виділено ОСОБА_2 та визнано за ним право власності на гараж № НОМЕР_2 у блоці НОМЕР_3 , який розташований в гаражно-будівельному кооперативі «Саксаганець» у Саксаганському районі м. Кривого Рогу, розміром 5,35х7,09 м. по внутрішньому виміру загальною площею 47,5 кв.м. з підвальним приміщенням та оглядовою ямою; у порядку поділу майна виділено ОСОБА_1 та визнано за нею право власності на автомобіль марки Skoda Fabia, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , колір зелений, номер кузова НОМЕР_4 . Із моменту розлучення сторони разом не проживають, сумісного господарства не ведуть. ОСОБА_1 разом з донькою мешкала за адресою: АДРЕСА_1 , в той час як ОСОБА_2 мешкав окремо. За увесь цей час витрати на утримання квартири щодо оплати житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 несла сама, хоча ОСОБА_2 має в цьому приміщенні зареєстроване місце проживання. Право власності на житлове приміщення юридично оформлене на ОСОБА_2 , але за досягнутою між сторонами домовленістю ще у період спільного проживання, було узгоджено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 залишиться їх донці ОСОБА_3 , а у ОСОБА_2 залишиться квартира за адресою: АДРЕСА_2 , де він фактично й мешкає. Однак, 28.10.2021 відповідач сумісно зі своїми знайомими, вчиненням умисних протиправних дій, позбавив ОСОБА_1 та доньку ОСОБА_3 житла та всього майна, що там було. Із цього приводу ОСОБА_3 зверталася до правоохоронних органів з відповідною заявою 28.10.2021, в якій, поміж інших, зазначила, що того дня о 21.30 год. ОСОБА_2 та його знайомі ображали їх з матір`ю нецензурною лайкою, штовхали, заважали зібрати речі. За заявою ОСОБА_3 відповідні відомості відділенням поліції №4 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області було внесено до ЄДРСР за №12021046750000501 від 10.11.2021. У послідуючі дні (29.10.2021, 30.10.2021, 11.11.2021) вони намагались потрапили до квартири та зібрати особисті речі, однак ОСОБА_2 змінив у квартирі замки, вільний доступ до приміщення не надавав, а 30.10.2021 взагалі допускав разом зі своїми знайомими застосування відносно них фізичного насилля. У квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , звідки ОСОБА_2 протиправно вигнав позивача з донькою, знаходилось майно, набуте ОСОБА_1 протягом періоду 2016-2019 р.р., тобто вже після розлучення, та належне їй особисто, до якого ОСОБА_2 не мав жодного відношення, а саме: комплект меблів для спальні (гарнітур спальний світлого кольору, що складався із шафи, тумб - 2 шт., тумби куткової, двоспального ліжка на ламелях), диван розкладний, комплект меблів для вітальні (гарнітур, шафа під скло, тумба під телевізор з подвійними дверцятами, тумба з висувними полками під шафу зі склом, шафа для білизни), водонагрівач Arіston на 80л 2016 року випуску, диван кутовий 2019 року придбання, золотий ланцюжок вагою 4,07 г «Магія розкоші», підвіс золотий з діамантами вагою 2,64 г «Магія розкоші», сережки золоті вагою 6 г «Магія розкоші», золота каблучка вагою 1,86 г «Магія розкоші», каблучка золота вагою 2,32 г «Магія розкоші». Вартість майна було визначено на замовлення ОСОБА_1 оцінювачем ОСОБА_4 , звіт від 15.11.2021, у загальному розмірі 57 781 грн. 00 коп. Крім того, у квартирі залишились інші особисті речі ОСОБА_1 та її доньки, які вони забрати не змогли в результаті вчинення ОСОБА_2 протиправних дій із застосуванням відносно них фізичного та психічного насилля, а також їх особисті грошові заощадження, без яких вони вимушені були брат у борг кошти у знайомих аби вижити, залишившись без житла, речей та засобів для існування. Наразі позивач з донькою у квартирі не мешкають, оскільки ОСОБА_2 змінив замки до вхідних дверей квартири та впустив туди мешкати незнайомих їм людей, а фактично мешкають в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . За вказаних вище обставин, спосіб захисту порушених прав ОСОБА_1 визначений у відповідності до положень ст.ст.22, 1213 ЦК України - відшкодування вартості безпідставно набутого майна та спричинених збитків. Крім того, внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 їм було завдано моральної шкоди, що полягає у сильному психологічному стресі, так як відбулося зухвале захоплення їх житла, приниження честі і гідності, спричинення фізичних страждань внаслідок отриманих тілесних ушкоджень. Розмір моральної шкоди нею оцінено в 30 000 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 22.09.2022 (головуючий суддя - Прасолов В.М.) позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.54 т.1).

Ухвалою суду від 20.03.2023 (головуючий суддя Прасолов В.М.) задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів (а.с.164 т.1).

Ухвалою суду від 13.02.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати (головуючий суддя Прасолов В.М.), частково задоволено клопотання позивача про допит свідків, а саме, задоволено клопотання про допит свідка ОСОБА_5 (а.с.29-31 т.2, п.27 протоколу с/з).

У зв`язку із звільненням судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_6 у відставку та відрахуванням зі штату суду, за результатами повторного автоматизованого розподілу на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду №606 від 29.04.2024 матеріали цивільної справи передано в провадження судді Євтушенку О.І. (а.с.71, 72 т.2).

Ухвалою суду від 24.05.2024 цивільну справу прийнято до провадження суддею Євтушенком О.І. з призначенням до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.73 т.2).

Ухвалою суду від 30.07.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, задоволено заяву представника позивача - адвоката Ковалик М.Ф. про її участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції (а.с.82-83 т.2, п.14 протоколу с/з).

Ухвалою суду від 17.09.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, задоволено заяву позивача про допит свідків (а.с.92 т.2, п.37 протоколу с/з).

Не погоджуючись з пред`явленими вимогами, вважаючи їх безпідставними та надуманими, 09.11.2022 відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позов (а.с.56-58 т.1). Свої заперечення по суті пред`явлених вимог мотивував тим, що рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.11.2017 у справі №214/2263/17 дійсно було вирішено спір щодо поділу майна, набутого ними у шлюбі. Що стосується квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , то зазначене житлове приміщення є особистою приватною власністю відповідача, набуте ним до укладення шлюбу з ОСОБА_1 на підставі договору дарування. Житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 - є особистою приватною власністю ОСОБА_1 як таке, що набуте нею в порядку спадкування. Зауважив, що ОСОБА_1 має у приватній власності власне житло, однак, належну їй квартиру вона здає в оренду, від чого отримує дохід. Будучи доброю та щирою людиною, йдучи на зустріч своїй донці ОСОБА_3 , відповідач дійсно дозволив проживати ОСОБА_1 та донці у належній йому квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у задовільному для проживання стані, за умови здійснення позивачем оплати житлово-комунальних послуг та збереження належного стану приміщення. Натомість, при виїзді з квартири ОСОБА_1 залишила борг по оплаті житлово-комунальних платежів у сумі 14 541 грн. 89 коп. Крім того, під час проживання у квартирі, внаслідок своєї недбалості позивач разом з донькою пошкодили установлений в квартирі бойлер, після чого він з ОСОБА_1 обговорював, який саме бойлер вона придбає та встановить замість пошкодженого нею. Окремо зауважив, що наведений позивачем у пред`явленому нею позові опис подій та негараздів з посиланням на кримінальне провадження, заявником з приводу чого була ОСОБА_3 , не має жодного відношення до предмету даного спору - вимогами про відшкодування збитків та моральної шкоди, заявленими ОСОБА_1 . Належність позивачеві переліку майна, вказаного у позові, не підтверджена останньою жодними доказами, як і загалом існування такого майна. Надані позивачем фотознімки є неналежними доказами, оскільки вони не підтверджують факт наявності такого майна у власності ОСОБА_1 , як і його придбання саме позивачем. Стосовно перерахованих позивачем золотих прикрас, то відповідач зауважив, що такі вироби ніколи не належали ОСОБА_1 . Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від основної вимоги, а тому підстави для їх задоволення також відсутні.

31.03.2023 позивач подала заперечення на відзив (а.с.72-84 т.1).

У ході розгляду справи позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Ковалик М.Ф. (беручи участь в судовому засіданні дистанційно) позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача - адвокат Коваленко Р.А. заперечував проти задоволення позовних вимог за недоведеністю з підстав, викладених у відзиві. Питання розподілу судових витрат по справі просив здійснити ухваленням додаткового рішення, подавши заяву в порядку ч.8 ст.141 ЦПК України щодо наміру подання доказів процесуальних витрат після ухвалення рішення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , будучи присутньою в судовому засіданні, позовні вимоги підтримала та не заперечувала проти їх задоволення. У подальшому, просила розгляд справи проводити за її відсутності, про що подала відповідну заяву (а.с.1, 89 т.2). Правом на подання письмових пояснень не скористалася.

Допитана судом як свідок ОСОБА_7 суду показала, що вона перебуває з ОСОБА_3 у дружніх стосунках. Їй відомо, що батько не віддавав їй речі з квартири. У квартирі, де мешкала ОСОБА_8 , спочатку були старі меблі, а потім з`явились нові. Хто купував меблі їй не відомо, спальний гарнітур доставляв ОСОБА_9 . Золоті прикраси вона також бачила, хто купував - не знає. Вона знає, що батьки ОСОБА_10 розлучені та мешкають окремо, вона проживала з матір`ю у квартирі, що, зі слів ОСОБА_10 , належала її батькові. Мав місце випадок, коли їй подзвонила ОСОБА_8 та сказала, що її виганяють з квартири, побили. З приводу крадіжки речей з квартири їй відомо, що ОСОБА_8 зверталася до поліції із заявою. Про те, що ОСОБА_8 перевозила речі з квартири, вона знає.

Допитаний судом як свідок ОСОБА_5 суду показав, що з ОСОБА_1 він знайомий, стосунки дружні. У жовтні 2021 року йому зателефонувала ОСОБА_8 та попрохала допомогти перевезти речі. Він позвав хлопців, замовив машину для перевезення речей та приїхали вони на АДРЕСА_10 (квартиру не пам`ятає). У квартири між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник конфлікт, штовханина. Речі вони з квартири перевозили лише особисті, столи, маленький холодильник. Чеки та документи на меблі він не бачив, зі слів ОСОБА_10 квартира, де вони мешкали, належить батькові та він мав намір цю квартиру подарувати ОСОБА_3. Яке майно було у квартирі під час конфлікту він не бачив.

Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення позову/доказів, зупинення / поновлення провадження по справі судом не вживались.

Суд, вислухавши покази свідків, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, врахувавши позицію учасників справи, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судовим встановлено, що з 27.07.1997 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, зареєстрованому відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Жовтневої районної ради народних депутатів м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, актовий запис № 434. Від шлюбу вони мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.10.2015 у справі №214/6560/15-ц, що набрало законної сили 13.10.2015, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано (посилання на судове рішення в ЄДРСР https://reyestr.court.gov.ua/Review/52295628).

За період шлюбних стосунків сторони набули у власність, зокрема, транспортний засіб - автомобіль марки Skoda Fabia, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , та гараж № НОМЕР_2 у блоці НОМЕР_3 , який розташований в гаражно-будівельному кооперативі «Саксаганець» у Саксаганському районі м. Кривого Рогу.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.11.2017 у справі №214/2263/17, що набрало законної сили 30.01.2019, було вирішено спір між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено: визнано гараж № НОМЕР_2 у блоці НОМЕР_3 , який розташований в гаражно-будівельному кооперативі «Саксаганець» у Саксаганському районі м. Кривого Рогу та автомобіль Skoda Fabia, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; у порядку поділу майна виділено ОСОБА_2 та визнано за ним право власності на гараж № НОМЕР_2 у блоці НОМЕР_3 , який розташований в гаражно-будівельному кооперативі «Саксаганець» у Саксаганському районі м. Кривого Рогу, розміром 5,35х7,09 м. по внутрішньому виміру загальною площею 47,5 кв.м. з підвальним приміщенням та оглядовою ямою; у порядку поділу майна виділено ОСОБА_1 та визнано за нею право власності на автомобіль марки Skoda Fabia, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , колір зелений, номер кузова НОМЕР_4 .

За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, ОСОБА_1 неодноразово ініціювала провадження з приводу поділу між нею та ОСОБА_11 іншого майна, зокрема, кв. АДРЕСА_5 та кв. АДРЕСА_6 , однак з тих чи інших підстав провадження за її позовами було завершене без ухвалення рішення по суті заявлених вимог: ухвалами Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06.10.2023 (справа №214/4234/23), від 30.05.2024 (справа №214/3630/24), від 24.01.2025 (справа №214/65291/24) позовну заяву повернуто позивачеві ОСОБА_1 разом із доданими до неї матеріалами; ухвалою від 01.05.2024 (справа №214/9216/23) цивільну справу залишено без розгляду.

За змістом наведеного ОСОБА_1 обґрунтування даного позову, із моменту розлучення сторони разом не проживають, сумісного господарства не ведуть. ОСОБА_1 разом з донькою мешкала у житловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_2 . При цьому, ОСОБА_2 мешкав окремо у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 . Як вказувала позивач, за досягнутою між сторонами домовленістю ще у період спільного проживання, було узгоджено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 залишиться їх донці ОСОБА_3 , а у ОСОБА_2 залишиться квартира за адресою: АДРЕСА_2 , де він фактично й мешкає. Однак, 28.10.2021 відповідач сумісно зі своїми знайомими, вчиненням умисних протиправних дій, позбавив ОСОБА_1 та доньку ОСОБА_3 житла та всього майна, що там було. Із цього приводу ОСОБА_3 зверталася до правоохоронних органів з відповідною заявою 28.10.2021, в якій просила притягнути до відповідальності її батька ОСОБА_2 та трьох невідомих їй осіб, котрі незаконно проникли до квартири, штовхали її та мати, били ногами.

Відомості за заявою ОСОБА_3 від 09.11.2021 підрозділом дізнання ВП №4 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області були внесені до ЄРДР за №12021046750000501 від 10.11.2021 з попередньою кваліфікацією за ч.1 ст.185 КК України.

Як вказувала позивач, у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , звідки ОСОБА_2 протиправно вигнав її з донькою, знаходилось майно, набуте ОСОБА_1 протягом періоду 2016-2019 р.р. за власні кошти, тобто вже після розлучення, та належне їй особисто, до якого ОСОБА_2 не мав жодного відношення, а саме: комплект меблів для спальні (гарнітур спальний світлого кольору, що складався із шафи, тумб - 2 шт., тумби куткової, двоспального ліжка на ламелях), диван розкладний, комплект меблів для вітальні (гарнітур, шафа під скло, тумба під телевізор з подвійними дверцятами, тумба з висувними полками під шафу зі склом, шафа для білизни), водонагрівач Arіston на 80л 2016 року випуску, тумба з умивальником у ванну кімнату, диван кутовий 2019 року придбання, золотий ланцюжок вагою 4,07 г «Магія розкоші», підвіс золотий з діамантами вагою 2,64 г «Магія розкоші», сережки золоті вагою 6 г «Магія розкоші», золота каблучка вагою 1,86 г «Магія розкоші», каблучка золота вагою 2,32 г «Магія розкоші».

Вартість вищевказаного майна на замовлення ОСОБА_1 було визначено суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 , звіт про оцінку майна від 15.11.2021 та висновок про вартість об`єкта оцінки станом на 15.11.2021, у загальному розмірі 57 781 грн. 00 коп., зокрема: комплект меблів для спальні (гарнітур спальний світлого кольору, що складався із шафи, тумб - 2 шт., тумби куткової, двоспального ліжка на ламелях) 2019 року придбання - 13 500 грн. 00 коп., диван розкладний 2019 року придбання - 1 350 грн. 00 коп., комплект меблів для вітальні (гарнітур, шафа під скло, тумба під телевізор з подвійними дверцятами, тумба з висувними полками під шафу зі склом, шафа для білизни) - 12 254 грн. 00 коп., водонагрівач Arіston на 80л 2016 року випуску - 2 250 грн. 00 коп., диван кутовий 2019 року придбання - 9 135 грн. 00 коп., тумба з умивальником у ванну кімнату - 1 440 грн. 00 коп., золотий ланцюжок вагою 4,07 г «Магія розкоші» - 4 302 грн. 00 коп., підвіс золотий з діамантами вагою 2,64 г «Магія розкоші» - 2 790 грн. 00 коп., сережки золоті вагою 6 г «Магія розкоші» - 6 342 грн. 00 коп., золота каблучка вагою 1,86 г «Магія розкоші» - 1 966 грн. 00 коп., каблучка золота вагою 2,32 г «Магія розкоші» - 2 452 грн. 00 коп.

Факт придбання водонагрівача Arіston за 3 100 грн. 00 коп. та понесення витрат на його монтаж позивачем підтверджено копіями товарних чеків, договором купівлі-продажу від 25.02.2016, гарантійним талоном. На підтвердження придбання прикрас за вищевказаним переліком позивачем надано копії бірок. На підтвердження наявності у квартирі меблів за переліком згідно звіту позивачем долучені фотознімки, а на підтвердження придбання - товарні чеки від 04.11.2019, 15.11.2019, 20.07.2018, 24.09.2017, надані ФОП ОСОБА_12 (інн НОМЕР_5 ) (а.с.162 т.2).

На підтвердження факту спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень позивачем долучено копію висновку спеціаліста судово-медичного експерта №1612 від 02.11.2021 КЗ «Дніпропетровське бюро СМЕ», складеного за результатами проведення судово-медичного обстеження ОСОБА_3 на підставі її заяви від 02.11.2021. За змістом висновку, зі слів ОСОБА_3 , 30.10.2021 близько 12.00 год. у квартирі невідомий чоловік бив руками та ногами по спині, по рукам, хапав за руки. На основі судово-медичного обстеження, даних з амбулаторної картки встановлено наявність у ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень, давність виникнення яких може відповідати строку, вказаному обстежуваною.

Згідно з відомостями з відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому Саксаганської районної у місті ради (а.с.42 т.2), за адресою: АДРЕСА_1 значились зареєстрованими: ОСОБА_1 - з 07.11.2000 до 13.11.2021, ОСОБА_2 - з 09.08.1998 до 27.01.2021, ОСОБА_3 - з 30.09.2014 до 13.11.2021.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказувала, що в результаті вчинення ОСОБА_2 протиправних дій відносно неї та доньки ОСОБА_3 - третя особа у справі, вони були залишені без житла: вигнавши їх з квартири, ОСОБА_2 не тільки позбавив їх житла, а й змінивши замки та вчиняючи протиправні дії, позбавив можливості забрати придбане ОСОБА_1 майно за наведеним нею у позові переліком загальною вартістю 57 781 грн. 00 коп. Спосіб захисту порушених прав ОСОБА_1 визначений у відповідності до положень ст.ст.22, 1213 ЦК України - відшкодування вартості безпідставно набутого відповідачем майна та спричинених збитків шляхом стягнення вартості цього майна та відшкодування моральної шкоди.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач, діючи через представника, вказував, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є його особистою приватною власністю, набута ним до укладення шлюбу з ОСОБА_1 на підставі договору дарування. Після розлучення у квартирі деякий час мешкали позивач з донькою, згоду на що він надав, однак в подальшому вони виселились з квартири, залишивши йому борг за комунальні послуги. Факт вчинення ним протиправних дій відносно позивача та третьої особи ОСОБА_2 оспорюється.

Надаючи оцінку доводам позивача в аспекті з обраним способом захисту та встановленими фактичними обставинами, а також запереченням відповідача по суті пред`явлених вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За змістом ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Так, захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, якою встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Надаючи правову оцінку належності обраного особою способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право саме на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, що завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Тобто відшкодуванню підлягає не лише реальна шкода (майно, втрачене або пошкоджене в результаті протиправної поведінки), але й упущена вигода.

При цьому, протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).

Відповідно до ст.22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно ч.1 ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Судовим розглядом встановлено, а сторонами визнаний той факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до жовтня 2021 року проживали у житловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , де мали зареєстроване місце проживання. Власником квартири був ОСОБА_2 , що відповідачем підтверджено, а позивачем не спростовано. Факт неодноразового ініціювання позивачем судових проваджень з приводу поділу вказаної квартири як спільної сумісної власності подружжя за відсутності судового рішення з цього приводу не дає підстав вважати цю квартиру таким майном.

В ході судового розгляду також знайшов підтвердження факт виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 із вказаної квартири за ініціативою ОСОБА_2 як власника квартири. Наявність між колишнім подружжям ускладнених, неприязних стосунків також має місце, свідченням чому є обсяг наявних у справі доказів та висловлена сторонами позиція. Позаяк, обставини виселення позивача та третьої особи з квартири внаслідок вчинення відповідачем та невідомими особами протиправних дій, вчинення ними фізичного та психічного насилля відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що покладено в основу обґрунтування позовних вимог, ґрунтуються здебільшого на припущеннях позивача без їх підтвердження належними та допустимими доказами, що в сукупності б доводили дійсність цих обставин. Факт звернення ОСОБА_3 до поліції із заявою, як і здійснення виклику поліції 28.10.2021 мають місце, однак кримінальне провадження триває, процесуальне рішення, яке б доводило протиправність дій відповідача, відсутнє. До того ж ні позивач, ні третя особа не зверталися до суду з вимогами щодо захисту їх житлових прав, надання доступу до приміщення, де вони мешкали, зобов`язання відповідача повернути належне ОСОБА_1 майно, що залишилось в квартирі.

Обраний позивачем спосіб захисту прав зводиться до відшкодування їй збитків, завданих відповідачем, розмір яких визначений за вартістю належного їй майна, що знаходилось в квартирі та вибуло з її володіння, у загальному розмірі 57 781 грн. 00 коп.

При цьому, судом відзначається, що принцип змагальності сторін у цивільному судочинстві не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Суд, на підставі повного, всебічного розгляду справи, досліджених доказів кожного окремо та у їх сукупності, дійшов висновку про недоведеність заявлених ОСОБА_1 вимог щодо спричинення таких збитків відповідачем на підставі відсутності доказів належності їй на праві приватної власності майна, заявленого у позові, як і придбання нею такого майна за власні кошти. Долучені позивачем фотознімки меблів є неналежними доказами, оскільки вони не підтверджують факт наявності такого майна у власності ОСОБА_1 безпосередньо у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 станом на жовтень 2021 року, як і його придбання саме позивачем за власні кошти. Надані товарні чеки та квитанції на придбання меблів від 04.11.2019, 15.11.2019, 20.07.2018, 24.09.2017, надані ФОП ОСОБА_12 (інн НОМЕР_5 ) (а.с.162 т.2) суд вважає недопустимими доказами, оскільки вони спростовуються відповіддю ВП №3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 19.06.2025, з якої слідує, що ФОП ОСОБА_12 здійснювала підприємницьку діяльність протягом 2017-2019 рр., здійснюючи роздрібну торгівлю промисловими товарами з торговельних ролетів на ринку «Північний» у м. Кривому Розі та в ході опитування працівниками поліції при опрацюванні матеріалів пояснила, що меблями не торгує та ніколи не торгувала, чеки на меблі, надані ОСОБА_1 , вважає підробленими (а.с.171 т.2).

Стосовно перерахованих позивачем золотих прикрас, то самі лише бірки з прикрас із вказівкою на них вартості без зазначення виду прикрас (а.с.42 т.1) є недостатніми доказами, що давали б підстави вважати їх власністю позивача за відсутності доказів придбання таких прикрас саме ОСОБА_1 (чеків, квитанцій з магазинів тощо). Позаяк, факт їх наявності у житловому приміщенні та зникнення/викрадення в результаті протиправних дій відповідача є недоведеними, а відтак виключає підстави покладати на нього відповідальність шляхом відшкодування збитків.

Стосовно документів, наданих позивачем на підтвердження придбання нею бойлеру, то суд зауважує, що хоча й факт придбання бойлеру має місце, однак чи був придбаний бойлер саме ОСОБА_1 , чи був саме цей бойлер встановлений у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , та чи був він у справному стані станом на момент виселення позивача з житлового приміщення, однозначно встановити неможливо.

З огляду на викладене вище, розглядаючи справу в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів, поданих позивачем, з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог та заперечень відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність заявлених позивачем ОСОБА_1 позовних вимог про стягнення з відповідача на підставі ст.22 ЦК України збитків на загальну суму 57 781 грн. 00 коп., та відмовою у зв`язку з цим в задоволенні позову.

Вирішуючи справу по суті заявлених вимог в аспекті з обраним позивачем способом захисту прав, суд залишає поза увагою посилання позивача на положення ст.1212 ЦК України, яка передбачає кондикційний спосіб захисту прав у випадках безпідставного набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, що не має правової підстави. Цей механізм не має жодного відношення до предмету спірних правовідносин, а тому посилання відповідача на вказану матеріальну норму суд розцінює як релевантні.

Що позовної вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди на підставі ст.23 ЦК України, то зважаючи на те, що вона є похідною від вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, яка не знайшла свого підтвердження та доведення за результатами судового розгляду, тому в її задоволенні також слід відмовити.

Посилання позивача на спричинення моральної шкоди ОСОБА_3 внаслідок спричинення їй тілесних ушкоджень суд залишає поза увагою зважаючи на те, що розгляд справи здійснюється виключно за зверненням особи в межах заявлених вимог. Третя особа ОСОБА_3 в рамках даної справи жодних вимог до ОСОБА_2 не заявляла. Позаяк, обґрунтування спричинення моральної шкоди позивачеві за рахунок моральних страждань інших осіб для вирішення спору є неприйнятним.

Загалом, усі наведені позивачем та її представником доводи стосовно предмету ініційованого ними спору та підстав зводяться до викладення фактичних обставин із наданням особистих коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, обумовлений наявністю між колишнім подружжям явно неприязних відносин.

Оскільки представник відповідача в порядку ч.8 ст.141 ЦПК України заявив про намір подання доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення, тому питання розподілу усіх судових витрат по справі суд вважає за доцільне вирішити шляхом ухвалення додаткового рішення з призначенням дати судового засідання у відповідності до ст.246 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та її представника - адвоката Ковалик Марини Федорівни до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , про відшкодування збитків у розмірі вартості майна, відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Питання розподілу судових витрат вирішити шляхом ухвалення додаткового рішення з призначенням дати судового засідання у відповідності до ст.246 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати ухвалення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інн НОМЕР_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_7 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , інн НОМЕР_7 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_8 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інн НОМЕР_8 , остання відома адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_9 .

Повне рішення суду складено та підписано без проголошення 31.12.2025 після перерви, оголошеної у судовому засіданні 08.12.2025 (з урахування відкладення проголошення судового рішення 12.12.2025 у зв`язку з дією посилених графіків стабілізаційних відключень).

Суддя О.І. Євтушенко