Постанова від 16 грудня 2025 р. у справі №367/11460/24 — Київський апеляційний суд

справа № 367/11460/24

головуючий у суді І інстанції Карабаза Н.Ф.

провадження № 33/824/5660/2025

головуючий суддя Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Мостової Г.І., за участю секретаря Лазоренко Л.Ю., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 27 жовтня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статі 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в :

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 27 жовтня 2025 року закрито адміністративне провадження стосовно ОСОБА_1 за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення на підставі статті 38 КУпАП.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Ірпінського міського суду Київської області від 27 жовтня 2025 року та закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у доданих до протоколу документах відсутні належні, допустимі та достатні докази вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 , а сама по собі обопільна сварка між ним та дружиною не є домашнім насильством, про яке йде мова у протоколі про адміністративне правопорушення, та не охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП.

Вказує, що між ним та ОСОБА_2 відбувся побутовий конфлікт та він не вчиняв будь-яких дій психологічного характеру, які могли викликати у неї побоювання за свою безпеку та безпеку дітей, фізичну силу не застосовував. Це було зіткнення протилежних інтересів та поглядів на сімейне життя.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просив розглянути справу за його відсутності. Потерпіла ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, причину своєї неявки не повідомила. Згідно з частиною 6 статті 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Зважаючи на належне повідомлення потерпілої ОСОБА_2 , апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутності.

Дослідивши матеріали за апеляційною скаргою, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями статті 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність зокрема за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство, це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно з вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що наведені вимоги закону судом першої інстанції під час розгляду справи виконані не були, судом не встановлено фактичних обставин справи, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні.

Судом першої інстанції також наведено фабулу адміністративного правопорушення, викладену у відповідному протоколі, однак не надано їй оцінки, не зазначено, чи вважає суд такі обставини встановленими або такими, що не знайшли свого підтвердження.

Закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП можливе лише за умови встановлення судом факту вчинення особою винної протиправної дії чи допущення винної протиправної бездіяльності, що підлягає під ознаками адміністративного правопорушення, оскільки адміністративне стягнення може бути накладено лише на винну особу, та відповідно інститут закриття провадження у зв`язку із закінченням строків накладення стягнення також може бути застосований лише до такої особи.

У разі відсутності у діях особи складу адміністративного правопорушення, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, та виключає можливість закриття такого провадження на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП.

Крім цього, для обчислення встановленого законом строку для накладення стягнення та закриття провадження у справі у зв`язку зі спливом такого строку необхідним є встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення та дати його вчинення.

Тобто закриття справи у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення за своєю суттю є закриттям справи із нереабілітуючих підстав, що вказує на необхідність встановлення вини особи.

У зв`язку із тим, що судом першої інстанції указане питання вирішене не було, відсутні підстави для визнання постанови Ірпінського міського суду Київської області від 27 жовтня 2025 року законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, слід врахувати наступне.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 14 жовтня 2024 року серії ВАД 203210 ОСОБА_1 умисно погрожував нанесенням тілесних ушкоджень та фізичною розправою по відношенню до своєї дружини. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 , чим причинив психологічне насильство ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за частиною 1 статті 173-2 КУпАП.

На підтвердження указаних обставин до протоколу про адміністративне правопорушення додано:

терміновий заборонний припис стосовно кривдника

протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення;

письмові пояснення ОСОБА_2 ,

письмові пояснення ОСОБА_1 .

Апеляційний суд враховує, що конфлікт, який склався між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психологічному здоров`ю потерпілого не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення.

При цьому наявні у матеріалах справи письмові пояснення ОСОБА_2 самі по собі не доводять поза розумним сумнівом факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, за обставин викладених у протоколі.

У Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

У той же час, всі сумніви з приводу винуватості особи, яка притягається до відповідальності, трактуються на користь такої особи, за загальним правилом (стаття 62 Конституції України), винуватість особи у вчиненні правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом.

У цьому випадку, за наслідками розгляду матеріалів відносно ОСОБА_1 наявний обґрунтований сумнів у тому, що він вчинив відносно своєї дружини домашнє насильство психологічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої, оскільки матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 2 частини 8 статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Встановлені під час апеляційного розгляду обставини свідчать про відсутність в матеріалах справи доказів складу у діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, в зв`язку з чим оскаржувана постанова скасуванню, із закриттям провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

Керуючись статтею 294 КУпАП, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 27 жовтня 2025 року скасувати та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статі 173-2 КУпАП, на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.І. Мостова