Вирок від 05 січня 2026 р. у справі №753/8141/18 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/8141/18

провадження № 1-кп/753/110/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" січня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 22017011000000022 від 11.10.2017, за обвинуваченням

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,

уродженця РФ, з вищою освітою, депутата

Севастопольської міської ради 6 скликання, який

зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

сторони кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_7 ,

захисники ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

обвинувачений ОСОБА_6 (in absentia),

встановив:

І. Формулювання висунутого обвинувачення органом досудового розслідування, зміненого прокурором під час судового розгляду, та визнаного судом доведеним

1.1 ОСОБА_6 , будучи громадянином України, депутатом Севастопольської міської ради 6 скликання, обраний на чергових виборах депутатів Верховної Ради АР Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 31 жовтня 2010 року, нехтуючи вимогами Конституції і законів України, достовірно знаючи про те, що територія міста Севастополя є невід`ємною частиною України, брав участь у засіданні Севастопольської міської ради від 06 березня 2014 року (більш точний час органом досудового розслідування не встановлений), яке відбулось у приміщенні Севастопольської міської ради за адресою: АР Крим, м. Севастополь, вул. Леніна, 3, та голосував за прийняття незаконного рішення № 7151 «Про участь у проведенні загальнокримського референдуму», чим сприяв представникам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності на території України.

Продовжуючи свої дії, направлені на проведення підривної діяльності проти України, ОСОБА_6 брав участь у позачерговому засіданні Севастопольської міської ради від 11 березня 2014 року (більш точний час органом досудового розслідування не встановлений), яке відбулось у приміщенні Севастопольської міської ради за адресою: АР Крим, м. Севастополь, вул. Леніна, 3, та голосував за прийняття так званої «Декларації про незалежність Автономної Республіки Крим та міста Севастополя».

Крім того, ОСОБА_6 брав участь у засіданні Севастопольської міської ради від 17 березня 2014 року (більш точний час органом досудового розслідування не встановлений), яке відбулось у приміщенні Севастопольської міської ради за адресою: АР Крим, м. Севастополь, вул. Леніна, 3, та голосував за незаконне рішення № 7156 про підтримку рішення Верховної Ради АР Крим про незалежність Криму та створення так званої «Республіки Крим», про звернення до Російської Федерації з пропозицією про прийняття міста Севастополь до складу Російської Федерації в статусі міста федерального значення, а також про перейменування Севастопольської міської ради у «Законодательное собрание города Севастополь».

У подальшому, ОСОБА_6 продовжив свою роботу у незаконно створеному органі «Законодательное собрание города Севастополь», чим забезпечив функціонування незаконно створеного представницького органу та сприяв представникам Російської Федерації у проведенні підривної діяльності на території України.

Таким чином, ОСОБА_6 вчинив умисні дії на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, а саме: надання іноземній державі та її представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України, - державна зрада.

1.2 Позиції сторін

Прокурор у судових дебатах просив визнати ОСОБА_6 винним за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, та призначити останньому покарання у виді позбавлення волі на строк одинадцять років.

Захисник просив про виправдання ОСОБА_6 , оскільки недоведено вчинення останнім злочину, у якому йому висунуто обвинувачення.

ІІ. Судовий розгляд кримінального провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia)

2.1 З урахуванням тієї обставини, що судовий розгляд здійснювався за відсутності обвинуваченого, дотриманню процедур, встановлених процесуальним законом для такого розгляду, та власне прав обвинуваченого, суд має мотивувати окремо.

2.2 Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, надійшов до Дарницького районного суду м. Києва 08 травня 2018 року на підставі ухвали Київського апеляційного суду від 24 квітня 2018 року про визначення суду, який буде здійснювати розгляд обвинувального акта стосовно ОСОБА_6 .

На підставі протоколу автоматичного визначення складу суду від 08 травня 2018 року головуючим суддею визначено суддю ОСОБА_10 .

У зв`язку із звільненням з посади судді ОСОБА_10 у відставку на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 23 травня 2023 року № 496/0/15-23 був проведений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

На підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 червня 2023 року визначено головуючого суддю ОСОБА_1 .

2.3 Ухвалою суду від 21 червня 2023 року прийнято провадження до свого розгляду, відновлено судове провадження у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 , розшук якого зупинено, та призначено підготовче судове засідання на 21 жовтня 2021 року.

Загалом судом від призначення обвинувального акта до підготовчого судового засідання до ухвалення рішення судом про проведення спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченого проведено шість судових засідань: 27 червня 2023 року, 20 липня 2023 року, 07 вересня 2023 року, 05 жовтня 2023 року, 19 жовтня 2023 року та 16 листопада 2023 року.

За цей час обвинувачений був повідомлений про судовий розгляд кримінального провадження стосовно нього та мав можливість, зокрема, скористатись своїм правом на вільний вибір захисника, чого ним зроблено не було.

Процедура заочного судового розгляду не є деталізованою процесуальним законом, не має тривалої історії застосування у судовій практиці, а тому суд виходив із загальних засад кримінального провадження.

До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань.

При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.

Так, за змістом абз. 1 ч. 3 ст. 323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

У свою чергу, за змістом ч. 2 ст. 297-1 КПК України вбачається серед переліку певних злочинів й посилання на ст. 111 КК України, за якою висунуто обвинувачення ОСОБА_6 .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Згідно з наданого суду акта загальної канцелярії Дарницького районного суду м. Києва від 01 вересня 2023 року, підписаного начальником відділу та провідними консультантами, про неможливість відправлення повістки суду обвинуваченому ОСОБА_6 , оскільки з 27 березня 2014 року АТ «Укрпошта» припинила приймання та пересилання до материкової частини України всіх видів поштових відправлень, адресованих на тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим.

До вказаного акта доданий лист АТ «Укрпошта», з якого вбачається, що з 27 березня 2014 року Укрпошта була змушена припинити приймання до пересилання до материкової частини України всіх видів поштових відправлень, адресованих на тимчасово окуповані території АР Крим та м. Севастополя, а також розпочати повернення поштових відправлень та коштів за їх пересилання відправникам.

Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» питання поштового обміну з тимчасово окупованими територіями України не врегульовано.

Відновлення діяльності АТ «Укрпошта» на тимчасово окупованих територіях України, може відбутися тільки після відновлення конституційного ладу на цих тимчасово окупованих територіях.

Отже, надсилання судом судових викликів засобами поштового зв`язку на адресу: АР Крим, м. Севастополь, вул. Генерала Хрюкіна, 16, кв. 10, є неможливим.

Водночас за змістом ч. 8 ст. 135 КПК України передбачено, що повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).

Вказані положення процесуального закону судом були дотримані.

З моменту прийняття матеріалів справи стосовно ОСОБА_6 до свого провадження головуючим суддею ОСОБА_1 , судом надсилались повістки до опублікування та були шість разів опубліковані у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр» 23 червня 2023 року № 125 (7523) (а.к.п. 104, т. 1), 15 липня 2023 року № 141 (7539) (а.к.п. 114, т. 1), 02 вересня 2023 року № 177 (7575) (а.к.п. 124, т. 1), 29 вересня 2023 року № 196 (7594) (а.к.п. 140, т. 1), 13 жовтня 2023 року № 206 (7604) (а.к.п. 157, т. 1) та 15 листопада 2023 року № 229 (7627) (а.к.п. 180, т. 1).

Також від початку здійснення підготовчих дій суд надсилав для опублікування повістки на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора, зокрема, 14 липня 2023 року (а.к.п. 115, т. 1), 01 вересня 2023 року (а.к.п. 123, т. 1), 19 вересня 2023 року (а.к.п. 138, т. 1), 12 жовтня 2023 року (а.к.п. 156, т.1) та 10 листопада 2023 року (а.к.п. 178, т.1), де публікувались повідомлення органом досудового розслідування під час досудового розслідування.

Протягом судового розгляду повідомлення про виклик до суду були опубліковані на офіційному вебсайті Дарницького районного суду м. Києва щодо призначених судових засідань на 27 червня 2023 року, 20 липня 2023 року, 07 вересня 2023 року, 05 жовтня 2023 року, 19 жовтня 2023 року, 16 листопада 2023 року, 06 грудня 2023 року, 26 грудня 2023 року, 31 січня 2024 року, 02 лютого 2024 року, 08 лютого 2024 року, 05 березня 2024 року, 28 березня 2024 року, 18 квітня 2024 року, 29 травня 2024 року, 24 липня 2024 року, 06 січня 2026 року.

Водночас, незважаючи на наявні у матеріалах провадження докази відсутності ОСОБА_6 протягом тривалого часу на території України, відсутні будь-які відомості щодо адреси можливого проживання або перебування ОСОБА_6 за кордоном для направлення судового повідомлення про виклик в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України.

У той же час суд вважає, що сторона обвинувачення намагалася використати додаткові способи повідомлення, окрім передбачених ч. 1, 2 ст. 135 КПК України.

Зважаючи на правила ст. 42, 135 КПК України, дотримання прав особи, яка тимчасово не проживає за місцем реєстрації або переховується від органів досудового розслідування, полягає не в обов`язку інших осіб, якими отримано процесуальний документ, призначений для неї, повідомити про надходження процесуального документу, а в тому, що про наявність цих процесуальних документів особа може дізнатися не тільки від правоохоронних органів чи суду, а й з інших, доступних для неї джерел.

Також про дату та час підготовчого судового засідання обвинувачений ОСОБА_6 повідомлявся й через його особисту електронну пошту.

Також у ході проведення підготовчих дій, стороною обвинувачення було долучено до матеріалів справи інформацію щодо актуального номеру телефону, який наразі використовує ОСОБА_6 .

У свою чергу судом через застосунки Viber та Telegram дублювались повістки обвинуваченому про виклик до суду. Відповідно до системи індикаторів, якими позначаються відповідні статуси доставки та прочитання, то всі повістки були доставлені отримувачу ОСОБА_6 (а.к.п. 125-128, т. 1) та ще до початку судового розгляду були всі прочитані, отже статус було змінено на «Delivery and Read Status». При цьому здійснювались неодноразові дзвінки на цей номер, всі з яких були відхилені абонентом.

Суд зазначає про те, що цей номер телефону був здобутий уповноваженими особами оперативним шляхом та наданий суду. Окрім цього, ОСОБА_6 розмістив свою світлину у застосунку Viber, останній є особою публічною, відомою, фотографії з ним є у вільному доступі, відтак наведене дає суду всі підстави стверджувати про використання зазначених мобільних додатків саме ОСОБА_6 .

Додатково суд також вважає за необхідне наголосити, що Viber та Telegram це додатки для обміну особистою інформацією, а одна з опцій яка їм притаманна є можливість бачити статус контакту, тобто розуміти, в мережі він чи ні, а якщо ні, то коли був в мережі останній раз.

Так, суд встановив, що інформація про мережевий статус номеру мобільного зв`язку ОСОБА_6 періодично оновлюється, отже суд може констатувати, що цей номер мобільного зв`язку зберігає свою актуальність і на сьогоднішній день та обвинувачений користується таким.

Поміж того суд також встановив, що ОСОБА_6 на тимчасово окупованій території у Автономній Республіці Крим продовжує здійснювати політичну діяльність, що підтверджується даними з відкритих джерел, зокрема інформації на офіційному вебсайті партії «Справедливая Россия», через те судом направлялись повістки про виклик у PDF-форматі на електронні адреси зазначеної політичної сили (а.к.п. 175-177, т. 1).

З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченого, водночас є мотивовані підстави стверджувати, що обвинувачений був обізнаний щодо судового провадження ще на стадії проведення судом підготовчих дій та свідомо й однозначно відмовився від свого права постати перед судом як особисто, так і через свого представника, обраного за власним вибором.

2.4 У цей же час судом призначались обвинуваченому захисники.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 47 КПК України захисник зобов`язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов`язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 49 КПК України суд зобов`язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника.

У цьому провадженні участь захисника є обов`язковою з огляду на положення ч. 1 ст. 52 КПК України, оскільки висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Водночас стосовно ОСОБА_6 здійснювалось спеціальне досудове розслідування, тому відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженню є обов`язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.

Отже, суд з першого судового засідання не залучав захисника обвинуваченому ОСОБА_6 з вказаних процесуальним законом підстав саме на весь час проведення судового провадження, принаймні до моменту залучення обвинуваченим самостійно захисника за його власним вибором, або звернення до суду із клопотанням про призначення захисника за рахунок держави, або прийняття судом рішення про здійснення спеціального судового провадження.

Під час підготовчого судового засідання суд ухвалами призначав обвинуваченому захисника лише на час проведення підготовчого судового засідання, виходячи також з тієї обставини, що здійснювались дії на повідомлення ОСОБА_6 про розгляд кримінального провадження стосовно нього та не порушення права останнього на вільний вибір захисника.

У подальшому, прокурор подав суду клопотання про здійснення спеціального судового провадження із додатками, яке мотивував тим, що ОСОБА_6 проживає та працює на тимчасово окупованій території України, знав та повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, тобто про розслідування слідчим відділом ГУ СБУ АР Крим кримінального провадження за його підозрою у вчиненні державної зради, та про виклики його у якості підозрюваного для проведення слідчих та процесуальних дій. На підставі ухвали слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 28 березня 2018 року у цьому кримінальному провадженні проведено спеціальне досудове розслідування, за результатами проведення якого було складено обвинувальний акт.

2.5 За наслідками чого, ухвалою суду від 16 листопада 2023 року клопотання прокурора про здійснення спеціального судового розгляду було задоволено, оскільки наявними у матеріалах справи доказами належним чином доведено, що обвинувачення ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 22017011000000022 висунуте щодо злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, тобто входить до переліку злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК України, обвинувачений ОСОБА_6 повідомлений про розгляд судом кримінального провадження стосовно нього шляхом надіслання повісток та їх прочитання останнім на мобільний телефон, електронну пошту, окрім вчинених інших обов`язкових дій, направлених на повідомлення про провадження, тому очевидно обізнаний про розгляд кримінального провадження, має змогу отримувати інформацію щодо розгляду цього кримінального провадження, переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (про що більш детально в ухвалі, якою задоволено вказане клопотання про розгляд провадження in absentia1).

Цією ж ухвалою суд призначив обвинуваченому захисника за рахунок держави, який здійснював свої повноваження від проведення підготовчих дій перед оголошенням обвинувального акта до завершення судового розгляду.

2.6 За період часу з 06 грудня 2023 й до виходу суду до нарадчої кімнати 06 січня 2026 року, інформація, яка стосувалася призначених слухань, була своєчасно та адекватно доступною через офіційний веб-сайт суду, офіційний веб-сайт Офісу Генерального прокурора та публікацій у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження (загалом біля 50 публікацій).

Окрім особистого отримання повістки про виклик до суду, суд не погоджується із доводами захисника щодо неповідомлення обвинуваченого про розгляд провадження саме шляхом здійснення публікацій, оскільки саме такі публікації передбачені процесуальним законом, про що говорилось вище, та відповідно до абз. 2 ч. 8 ст. 135 КПК України обвинувачений ОСОБА_6 вважається таким, який належним чином повідомлений про виклик.

За час заочного судового розгляду обвинувачений міг визначитися з провадженням проти нього, та усвідомлюючи, що в нього виник юридичний обов`язок постати перед судом, однак не змінив свою процесуальну поведінку щодо й подальшого ухилення від виконання цього обов`язку.

2.7 Підсумовуючи щодо процедурних питань, суд має зупинитись на складі суду, яким проводився судовий розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 КПК України передбачено, що кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється суддею одноособово.

Втім з цього положення передбачені виключення, зокрема передбачені частиною 2 цієї статті, що стосується тяжкості злочину, у якому обвинувачується особа.

У свою чергу, абз. 1 ч. 2 ст. 31 КПК України встановлено, що кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого.

Дійсно, санкція частини 1 ст. 111 КК України, за якою висунуто обвинувачення ОСОБА_6 , передбачає одне основне покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років (в редакції Закону України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ від 10 до 15 років).

Разом з тим, з урахуванням тієї обставини, що законодавець у наведеному абз. 1 ч. 2 ст. 31 КПК України використав обмежувально-вказівну частку «лише» і стосовно саме обвинуваченого як учасника судового розгляду, який може таке клопотання заявити, то на підставі ч. 1 ст. 31 КПК України судовий розгляд здійснювався суддею одноособово за неможливості з`ясувати позицію обвинуваченого.

Водночас захисники на колегіальному розгляді провадженні також не наполягали і відповідних клопотань суду не подавали.

ІІІ. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення

3.1 ОСОБА_6 висунуто обвинувачення у державній зраді, зокрема у такій її формі як надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Поняття підривної діяльності відноситься до більш прихованих та неявних методів руйнування основ того чи іншого суспільства, таким як підбурювання різних груп населення між собою.

Так, підривна діяльність - це різновид боротьби, здійснюваної проти України державами, їх спеціальними службами, партіями, закордонними антиукраїнськими організаціями, окремими ворожими елементами, що знаходяться на території України, з метою підриву чи ослаблення конституційного ладу України, нанесення шкоди суверенітету територіальній цілісності і недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.

При цьому підривною слід визнавати будь-яку діяльність, пов`язану зі спробою зміни системи вищих органів державної влади нелегітимним шляхом, з втручанням у міжнародну або внутрішню політику України, зі спробою змінити її територію або знизити обороноздатність, з ужиттям заходів щодо посилення економічної залежності України від інших держав тощо.

Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України полягає в будь-якій допомозі у проведенні підривної діяльності проти інтересів України.

При цій формі не має значення, як діяла особа - за завданням іноземної держави чи з власної ініціативи.

Такий спосіб вчинення державної зради, як надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, сформульовано таким чином, що протиправним визнається не безпосереднє здійснення громадянином України підривної діяльності проти України, а лише надання допомоги іноземній державі, іноземній організації або їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України.

Надання допомоги можна витлумачити шляхом з`ясування значення слів, що утворюють цей термінологічний зворот. Так, в українській мові «допомога» - це сприяння, підтримка в чому-небудь, а «надання» - це дія за значенням «надавати», що має такий зміст: 1) дати що-небудь у якійсь кількості або в кілька заходів; 2) давати можливість мати щось, користуватися чимось і т. ін. Ураховуючи етимологію термінологічного звороту «надання допомоги», що за значенням близький до фізичного пособництва, яким визнається сприяння вчиненню злочину іншими співучасниками порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод (ч. 3 ст. 27 КК України).

Таким чином, надання допомоги як складова способу вчинення державної зради певно полягає в активних діях громадянина України, який сприяє іноземній державі, іноземній організації або їх представникам у проведенні підривної діяльності проти України шляхом надання порад, вказівок, засобів чи знарядь або усуненням перешкод тощо.

Водночас змістом злочинної діяльності громадянина України, який сприяє цим організаціям або їх представникам, є надання допомоги у проведенні ними підривної діяльності проти України. З такого формулювання вбачається, що громадянин України лише сприяє у цьому іноземній державі, іноземній організації або їх представникам, однак сам підривної діяльності не здійснює, оскільки її реалізують названі суб`єкти.

3.2 Законодавчо не визначений термін «підривна діяльність».

Втім, не всім термінам, які зустрічаються у законі України про кримінальну відповідальність, надано визначення законодавцем, що не свідчить про безумовну неможливість їх використання або водночас їх неоднозначну зрозумілість.

Підривна діяльність як одна з форм державної зради у цьому випадку була передбачуваної для обвинуваченої особи й висунуте обвинувачення не суперечить вимогам ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказаний термін давно застосовний й в міжнародному праві.

Так, Декларацією Генеральної Асамблеї ООН про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав від 09 грудня 1981 року № 36/103, Декларацією Генеральної Асамблеї ООН про зміцнення міжнародної безпеки від 16 грудня 1970 року № 2734 (ХХV), Декларацією Генеральної Асамблеї ООН про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав, обмеження їх незалежності й суверенітету від 21 грудня 1965 року № 2131 (ХХ) встановлено, що ні одна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Закріплено обов`язки держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Питання щодо начебто невизначеності терміна «підривна діяльності» неодноразово було предметом розгляду судом касаційної інстанції, й в цій частині рішення суд з урахуванням положень ч. 6 ст. 368 КПК України враховує правові позиції Касаційного кримінального суду Верховного Суду, застосовуючи положення ст. 111 КК України до вчиненого суспільно небезпечного діяння обвинуваченим ОСОБА_6 2

3.3 Суб`єкт злочину спеціальний - ним може бути лише громадянин України.

З суб`єктивної сторони державна зрада характеризується прямим умислом.

Конкретні мотиви і мета не є обов`язковими ознаками державної зради і можуть бути різними.

3.4 Склад цього злочину побудований як формальний, тому законодавцем для притягнення до кримінальної відповідальності не передбачено настання певних наслідків у разі вчинення державної зради за частиною 1, оскільки надання іноземній державі, іноземній організації або їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності, є закінченим з моменту, коли громадянин України почав надавати конкретну допомогу зазначеним вище суб`єктам у проведенні цієї діяльності.

3.5 Об`єктом злочину є національна безпека України переважно у сфері державної безпеки, інформаційній, економічній, науково-технологічній і воєнній сферах.

3.6 Склади злочинів, що передбачають відповідальність за вчинення злочинів проти держави і суспільства здебільшого є формальними, оскільки це обумовлено характером і тяжкістю наслідків цих злочинів і значною кількістю потерпілих, як і у цьому випадку.

3.7 Як вже було зазначено на початку цього рішення, судовий розгляд проводився у відкритому судовому засіданні в порядку in absentia, тому суд у цьому кримінальному провадженні не заслуховував усних свідчень обвинуваченого.

Сторона обвинувачення на підтвердження висунутого обвинувачення забезпечувала участь у засіданні своїх свідків й подала суду письмові докази, які прокурором оголошувались з позиції того, яку обставину висунутого обвинувачення підтверджує саме цей письмовий доказ, надавались до них коментарі, порушувалось питання про їх долучення, а захисником у свою чергу висловлювались на них заперечення в частині їх недопустимості, заперечення щодо долучення й врахування як доказу вини тощо.

Також суду стороною обвинувачення були надані три відеозаписи, що були предметом дослідження у цьому провадженні.

Водночас судом були виконані й вимоги абз. 2 ч. 2 ст. 349 КПК України щодо необхідності дослідження всіх наданих доказів під час здійснення спеціального судового провадження.

3.8 Показання свідків сторони обвинувачення

3.8.1 Свідок сторони обвинувачення, депутат ОСОБА_11 , повідомив суду, що з обвинуваченим був знайомий особисто, охарактеризував останнього як переконаного комуніста, плеяв ідею повернення Радянського Союзу та брав активну участь у його легітимізації, та заперечував територіальну цілісність України. Щодо голосування, яке відбувалось 06 березня 2014 року, то повідомив, що на депутатів тоді не чинився жодний тиск. Просто було лише депутатів 10, які не приїхали на засідання міської ради того дня. Всі депутати, які тоді були присутні на засіданні, то були прихильники подальшого включення до Росії. Це були абсолютно переконані люди, без тиску. ОСОБА_6 проявляв ініціативу.

Відповідаючи на питання сторін та головуючого судді, доповнив, що він переконував своїх колег, що вони вчиняють злочин, буде кримінальна відповідальність, це була його особиста позиція, а вони у свою чергу були переконані, що Україна не буде чинити спротиву цьому. Депутат ОСОБА_6 такий самий, які інші депутати, зрадив. Тоді всі з депутатів, хто був присутній на сесії ради, голосували однаково. Він особисто у перших двох сесіях участі не брав, йому за це погрожували, тому перед третьою сесією він поїхав з Севастополя. Депутати ради абсолютно точно знали про захоплення приміщення, вони навіть цьому і допомагали. Не висувалась пропозиція про проведення законного референдуму. Він знав за результати голосування 06 березня 2014 року, знав, що буде референдуму за наслідками голосування, але не перевіряв прізвища хто голосував. Позиція ОСОБА_6 була «за» проведення референдуму, він бачив його участь, він точно брав участь в голосуванні. Якийсь час ОСОБА_6 був заступником командира. Після зміни назви міської ради ОСОБА_6 продовжив там працювати, місяців 8 він працював точно. Він був присутній особисто лише на першому засіданні міської ради, і ОСОБА_6 тоді бачив в залі, сидів у фракції. Результати голосування фіксуються в електронному вигляді, депутати голосують своїми картками. Перше засідання міської ради було присвячено питанню проведення референдуму щодо входження до складу Росії. Він на тому, першому засіданні, із ОСОБА_6 особисто не спілкувався. Виїхав з Криму навесні 2014 року.

Свідку були продемонстровані відеозаписи з оптичних носіїв, що зберігаються на аркушах матеріалів кримінального провадження 178, 189, 194, під час допиту.

На відео є перелік депутатів, ОСОБА_6 немає в списку, але чи був він там ніхто сказати не може, бо з того ракурсу не видно його робоче місця.

3.7.2 Свідок сторони обвинувачення, журналіст ОСОБА_12 , надала показання суду про те, що вона була знайома з ОСОБА_6 декілька років, до анексії Криму. Він часто був спікером для ЗМІ. Вона знає, що він був офіцером Чорноморського флоту. Також він ніколи не приховував, що мав проросійські погляди. Коли почались події Майдану і були прийняті диктаторські закони, то він був із цим згодний. Він виступав також на мітингу біля міської ради у 2013 році і хотів приєднання до Росії. І 6, і 11 березня ОСОБА_6 голосував і за референдум, і за приєднання до Росії. ОСОБА_6 сидів у крайньому ряду під балконом преси, тому вона його бачила особисто.

Відповідаючи на питання сторін та головуючого судді, доповнила, що депутати голосували по системі Рада, нажимали кнопку у себе на столі, 17 березня голосування відбувалось аналогічним чином. 14 жовтня 2014 року її вже вивезли з Криму. Їй не відомі факти, щоб когось із депутатів примушували до голосування певним чином. ОСОБА_6 отримав певні дивіденди вже після анексії Криму.

Свідку були продемонстровані відеозаписи з оптичних носіїв, що зберігаються на аркушах матеріалів кримінального провадження 178, 189, 194, під час допиту.

Не може наразі стверджувати, чи був на головуванні ОСОБА_6 саме 17 березня 2014 року. ОСОБА_6 мав місце у крайньому секторі. 17 березня 2014 року велась комунальна зйомка з балкону преси, видно також на відео запрошених журналістів.

3.8 Стороною обвинувачення у цьому провадженні для доведення вини були надані письмові докази, зміст яких суд коротко розкриє.

Такими доказами сторона обвинувачення вважає наступні:

1. Витяг з ЄРДР № 22017011000000022 від 11.10.2017, з якого вбачається, що з матеріалів кримінального провадження № 42015010000000114 від 17.07.2015 виділено матеріали досудового розслідування стосовно депутата Севастопольської міської ради ОСОБА_6 з попередньою кваліфікацією його дій за ч. 1 ст. 111 КК України.

2. Витяг з ЄРДР № 42015010000000114 від 17.07.2015, з якого вбачається, що з матеріалів № 42015000000000584 виділено матеріали досудового розслідування щодо 48 депутатів Севастопольської міської ради, де під номером 30 вказаний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

3. Постанова про виділення матеріалів досудового розслідування та визначення підслідності від 17 липня 2015 року, з якої вбачається, що з матеріалів № 42015000000000584 виділено оригінали та копії документів стосовно 77 депутатів Севастопольської міської ради, у тому числі стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в окреме провадження № 42015010000000114 та визначено його підслідність за слідчим відділом прокуратури АР Крим та м. Севастополя.

4. Постанова про визначення підслідності від 17 липня 2015 року провадження № 42015010000000114 за слідчим відділом прокуратури АР Крим та м. Севастополя.

5. Постанови про визначення групи прокурорів від 17 липня 2015 року, 22 грудня 2015 року у справі № 42015010000000114 від 17.07.2015 та постанова про її зміну від 07 серпня 2015 року.

6. Постанова про створення групи слідчих у справі № 42015010000000114 від 17.07.2015.

7. Повідомлення про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 11 серпня 2015 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.

8. Опубліковані 01 та 22 червня 2016 року повістки про виклик підозрюваного ОСОБА_6 у засобах масової інформації загальнодержавної сфери поширення.

9. Відомості з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків станом на 30 березня 2015 року, де під номером 34 міститься інформація щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

10. Доручення щодо проведення слідчих дій та отримана слідчим інформація стосовно ОСОБА_6 , зокрема його місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 , код ДРФО НОМЕР_1.

11. Клопотання про продовження строку досудового розслідування від 05 жовтня 2015 року у справі № 42015010000000114 від 17.07.2015 до шести місяців, тобто до 12 лютого 2016 року, та постанова від 05 жовтня 2015 року про продовження цього строку.

12. Постанови про зупинення досудового розслідування від 15 жовтня 2015 року, 22 грудня 2015 року у справі № 42015010000000114 від 17.07.2015.

13. Постанова про відновлення досудового розслідування від 22 грудня 2015 року у справі № 42015010000000114 від 17.07.2015.

14. Постанова про оголошення у розшук від 21 серпня 2015 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

15. Запит слідчого до Верховної Ради України щодо повноважень депутатів Севастопольської міської ради та відповідь голови комітету ВРУ, з якої вбачається, що депутати Севастопольської міської ради та голова Севастопольської міської ради ОСОБА_13 , а також загалом Севастопольська міська рада як орган місцевого самоврядування наділені всім обсягом повноважень, передбачених Конституцією та законами України. водночас щодо депутатського корпусу Севастопольської міської ради, обраного на чергових виборах 31 жовтня 2010 року, то рішень щодо призначення позачергових виборів Севастопольської міської ради Верховною Радою України не приймалося, хоча саме Верховна Рада України відповідно до пункту 30 частини 1 статті 85 Конституції України має повноваження щодо призначення позачергових виборів до органів місцевого самоврядування. Із долученим Додатком до відповіді щодо результатів виборів депутатів Севастопольської міської ради в багатомандатному виборчому окрузі, з якого вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, з вищою освітою, член Прогресивної соціалістичної партії України, працював 453 ГМЦ ЧФ метеорологом, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , його обрано депутатом за виборчим списком Севастопольської міської організації Прогресивної соціалістичної партії України та прийнято рішення про обрання депутатом 05 листопада 2010 року.

16. Ухвала слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 21 березня 2017 року, якою надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Строк дії цієї ухвали завершився 21 вересня 2017 року.

17. Протокол огляду предмета від 03 березня 2017 року, з якого вбачається, що з трьох оптичних носіїв із відеозаписами зроблено копій на 165 компакт-дисків, три з яких долучено до матеріалів справи № 42015010000000114 від 17.07.2015.

18. Протокол огляду від 11 серпня 2017 року, з якого вбачається, що предметом огляду було кримінальне провадження № 22014000000000057 від 07.03.2014 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, у шести томах, в яких містяться документи, що мають доказове значення у провадженні № 42015010000000114 від 17.07.2015, які були скопійовано та долучено до них, а саме: протокол огляду від 19 березня 2014 року, відповідь на доручення від 29 квітня 2014 року, відповідь на доручення від 27 березня 2014 року, рапорт оперуповноваженого ВКП ГУ НП в АР Крим від 23 червня 2016 року з додатками на 11 арк., відповідь на доручення від 22 травня 2017 року з додатками на 13 арк. та відповідь на запит з Національної бібліотеки ім. В.І. Вернадського від 29 червня 2017 року з додатками на 2 арк.

Надалі матеріали провадження містять копії згаданих вище виділених матеріалів.

19. Відповідь щодо виконання доручення слідчого від 22 травня 2017 року, що містить відомості про депутатів Севастопольської міської ради, у тому числі ОСОБА_6 , які ідентичні вже встановленим та наведеним вище, та фотознімки з газети «Севастопольские известия. Экстренный выпуск» № 19 від 08 березня 2014 року.

На фотознімках газети зображено: 1) Зміст рішення Севастопольської міської ради VI скликання № 7151 від 06 березня 2014 року «Про участь у проведенні загальнокримського референдуму»; 2) Результати поіменного голосування за рішення від 06 березня 2014 року, де навпроти прізвища « ОСОБА_6 » вказано «за». 3) Результати поіменного голосування за рішення від 01 березня 2014 року, де навпроти прізвища « ОСОБА_6 » вказано «за». 4) Додаток до рішення № 7150 від 01 березня 2014 року щодо невизнання української влади «Заявление депутатов Севастопольского городского совета по политической ситуации в Украине». 5) Результати поіменного голосування за рішення від 06 березня 2014 року, де навпроти прізвища « ОСОБА_6 » вказано «за».

До вказаного протоколу огляду долучено завірений примірник газети з Національної бібліотеки ім. В.І. Вернадського.

20. Рапорт від 23.06.2016 на виконання доручення слідчого відділу УСБУ в Херсонській області щодо проведення моніторингу мережі Інтернет, за результатом якого виявлено публікації із результатами поіменного голосування депутатів Севастопольської міської ради 6 скликання за входження м. Севастополя до складу Російської Федерації, за що проголосували 49 депутатів, у тому числі ОСОБА_6 . Також виявлено відео позачергової сесії Севастопольської міської ради IV скликання, що відбулось 06 березня 2014 року.

Із долученими роздруківками, у тому числі таблиць поіменного голосування депутатів 23.02.2014, 24.02.2014, 01.03.2014, 06.03.2014, та 11.03.2014, у всіх з яких брав участь ОСОБА_6 та голосував «за».

21. Протокол огляду від 19 березня 2014 року старшого слідчого в ОВС 1 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України, яким проводився огляд «Офіційний сайт Севастопольської міської ради» та встановлена й долучена до протоколу аналогічна інформація, вказана у п. 20 вище.

22. Протокол огляду інтернет видань від 30 червня 2015 року, зокрема відео позачергової сесії Севастопольської міської ради від 11 березня 2014 року.

Вказаний протокол містить послідовних 10 знімків екрану, з яких можна встановити весь поіменний перелік депутатів, а саме прізвище ОСОБА_6 та результат його іменного голосування як «за».

До вказаного протоколу долучений оптичний носій із відеозаписом цієї події від 11 березня 2014 року (арк. 178, т. 2), що досліджувався судом під час судового розгляду та був продемонстрований під час допиту двом свідкам сторони обвинувачення.

23. Протокол огляду інтернет видань від 30 червня 2015 року, зокрема відео позачергової сесії Севастопольської міської ради від 06 березня 2014 року.

Вказаний протокол містить послідовних 11 знімків екрану.

До вказаного протоколу долучений оптичний носій із відеозаписом цієї події від 06 березня 2014 року (арк. 189, т. 2), що досліджувався судом під час судового розгляду та був продемонстрований під час допиту двом свідкам сторони обвинувачення.

24. Протокол огляду інтернет видань від 30 червня 2015 року, зокрема відео новин каналу «Росия 1» із записом позачергової сесії Севастопольської міської ради від 06 березня 2014 року.

Вказаний протокол містить послідовних 5 знімків екрану.

До вказаного протоколу долучений оптичний носій із записом новин (арк. 194, т. 2), що досліджувався судом під час судового розгляду та був продемонстрований під час допиту двом свідкам сторони обвинувачення.

25. Постанова про виділення матеріалів досудового розслідування від 11 жовтня 2017 року. Виділено з матеріалів кримінального провадження № 42015010000000114 матеріали № 22017011000000022 стосовно ОСОБА_6 , про що також вказано у п. 1 переліку цих письмових матеріалів.

26. Постанова про зупинення досудового розслідування від 11 жовтня 2017 року у справі № 22017011000000022 від 11 жовтня 2017 року.

27. Постанова про визнання речовими доказами від 04 квітня 2018 року трьох оптичних носіїв із відеозаписами позачергових сесій Севастопольської міської ради.

28. Постанова про визначення підслідності від 30 жовтня 2017 року за слідчими СВ ГУ СБУ в Автономній Республіці Крим (з дислокацією у м. Херсон).

29. Постанова про відновлення досудового розслідування від 30 жовтня 2017 року.

30. Постанова про зупинення досудового розслідування від 02 листопада 2017 року.

31. Постанова про відновлення досудового розслідування від 21 листопада 2017 року.

32. Постанова про зупинення досудового розслідування від 22 листопада 2017 року.

33. Постанова про відновлення досудового розслідування від 28 березня 2018 року.

34. Постанова про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 02 листопада 2017 року.

35. Клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування від 26 березня 2018 року.

36. Ухвала слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 28 березня 2018 року, якою клопотання задоволено та постановлено здійснювати спеціальне досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22017011000000022.

37. Постанова про залучення захисника до участі у кримінальному провадженні від 04 квітня 2018 року.

38. Матеріали при завершенні досудового розслідування: доручення про повідомлення підозрюваному та його захиснику про завершення спеціального досудового розслідування та надання доступу до матеріалів спеціального досудового розслідування від 04 квітня 2018 року; запит про відкриття матеріалів від 04 квітня 2018 року та відповідь сторони захисту на нього; повідомлення про завершення спеціального досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 04 квітня 2018 року; документи на підтвердження повноважень захисника у справі; протокол про надання доступу до матеріалів спеціального досудового розслідування від 12 квітня 2018 року; розписка щодо ознайомлення з матеріалами досудового розслідування від 12 квітня 2018 року.

3.8.1 Суду надані й інші матеріали провадження, але з огляду на те, що це матеріали стосовно інших депутатів з першого магістрального провадження, супровідні листи, які не несуть жодного доказового значення, суд не буде їх зазначати, також суд у нарадчій кімнаті їх не досліджував, відповідно й не оцінював щодо допустимості та належності.

3.9 Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, які мають бути отримані у передбаченому КПК України порядку, та на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винуватість особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для об`єктивного вирішення справи.

Процесуальними джерелами доказів у цьому випадку є протоколи слідчих дій, документи як фактичні результати технічного документування та інші документи як відображення фактичних даних, тобто відомостей про факти.

Водночас фактичні дані не можуть існувати самостійно самі по собі без відповідного джерела та носія.

У свою чергу доказами є ті ж фактичні дані, але які відповідають вимогам належності до справи, достовірності і допустимості, а на завершення суд має дійти висновку про їх відповідність критерію достатності, що корелюється із вимогами ст. 94 КПК України та про що далі.

3.9.1 Відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

На підтвердження підстав розпочати досудове розслідування стороною обвинувачення було надано витяг з ЄРДР у цьому провадженні № 22017011000000022 від 11.10.2017 та у провадженні № 42015010000000114 від 17.07.2015, з якого воно було виділено, а також постанову про виділення з провадження № 42015000000000584 матеріалів провадження № № 42015010000000114 й визначення підсудності за слідчими слідчого відділу прокуратури АР Крим.

Суд бере до уваги надані стороною обвинувачення постанову про визначення підслідності, постанову про створення слідчої групи, постанови про призначення групи прокурорів та про подальшу зміну її складу, про продовження строку досудового розслідування, про зупинення й відновлення досудового розслідування, що впливає на допустимість зібраних під час досудового розслідування доказів, зокрема і ці процесуальні рішення, які приймались до виділення матеріалів, оскільки в попередньому провадженні ОСОБА_6 був повідомлений про підозру, встановлені дані про його особу, зібрані фактичні дані щодо інкримінованого правопорушення тощо.

Наведені процесуальні документи не є доказами у розумінні підтвердження обставин вчиненого злочину, але приймаються судом, оскільки свідчать про дотримання вимог процесуального закону як щодо підстав розпочати досудове розслідування, так і дотримання вимог щодо його проведення.

3.9.2 Суд приймає як докази, які стосуються встановлення органом досудового розслідування фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Ці докази мають відповідати критеріям належності, допустимості та достовірності.

3.9.2.1 Належність доказів визначається як здатність фактичних даних надавати інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування.

Належність доказів у кримінальному процесі обумовлюється їх доказовою цінністю, а саме для чого вони можуть бути використані:

- для встановлення, хто вчинив злочин чи з`ясування інших обставин складу злочину - це встановлені дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , його виборної посади відповідно до результатів виборів від 31 жовтня 2010 року, яку він й обіймав на час вчинення інкримінованого йому злочину, його місце проживання та перебування на тимчасово окупованій території України, яку він з 2014 року на залишав тощо;

- для встановлення окремих фактів, які в сукупності розкривають обставини складу злочину чи їх відсутність - дії обвинуваченого, який брав участь у сесії міської ради 06 березня 2014 року та проголосував «за» незаконне рішення № 7151 «Про участь у проведенні загальнокримського референдуму», 11 березня 2014 року та голосував за прийняття так званої «Декларації про незалежність Автономної Республіки Крим та міста Севастополя», 17 березня 2014 року та голосував за незаконне рішення № 7156 про підтримку рішення Верховної Ради АР Крим про незалежність Криму та створення так званої «Республіки Крим», про звернення до Російської Федерації з пропозицією про прийняття міста Севастополь до складу Російської Федерації в статусі міста федерального значення, а також про перейменування Севастопольської міської ради у «Законодательное собрание города Севастополь», усвідомлюючи свої дії та маючи можливість діяти іншим чином;

- для встановлення обставин, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого - брав участь у всіх без винятку позачергових засіданнях міської ради після окупації території АР Крим - 23.02.2014, 24.02.2014, 01.03.2014, 06.03.2014, 11.03.2014 та 17.03.2014 та завжди голосував «за», що свідчить про активну позицію та вчинення інкримінованого злочину із прямим умислом й добровільно.

3.9.2.2 Допустимість доказів визначають як їх правову придатність для використання у кримінальному процесі як аргументів у доказуванні, зокрема у тому, що:

- фактичні дані як докази отримані уповноваженим на те суб`єктом - у чому суд міг пересвідчитися через надані постанови про визначення підслідності, про призначення груп слідчих та прокурорів. Щодо уповноважених суб`єктів стороною захисту ніколи заперечення не висловлювались;

- фактичні дані отримані у встановленому законом порядку з дотриманням процесуальної форми, яка гарантує захист прав та законних інтересів громадян;

- отримані фактичні дані щодо вчиненого обвинуваченим злочином не були пов`язані із здійсненням негласних слідчих розшукових дій, збирались відкрито, зафіксовані з дотриманням процесуальної форми й у цьому аспекті суд не вбачає порушень прав та законних інтересів обвинуваченого, так і інших осіб;

- фактичні дані та сам процес їх отримання з відкритих джерел належним чином закріплені та засвідчені, суд міг пересвідчитися у покроковості всіх вчинених слідчих та процесуальних дій. Суд вважає закріплення отриманих фактичних даних у цьому провадженні належним способом, зокрема отриманий відеозапис з журналістських сюжетів, що транслювались широкому загалу на державному російському телебаченні;

- зібрані докази та інші матеріали провадження загалом дозволяють здійснити перевірку достовірності та законності отримання фактичних даних.

3.9.2.3 Достовірність доказів означає відповідність їх змісту тому, що мало місце в дійсності. Для з`ясування достовірності доказу необхідно мати можливість пересвідчитись у добротності як самого джерела, так і способу отримання фактичних даних, надійності процесуального носія та засобів фіксації.

Щодо цього критерію отриманих доказів, то суд здобуті докази приймає як достовірні, зважаючи все ж таки на те, що довіряти інформації з відкритих джерел можна більше, ніж отриманій у будь-який інший спосіб, зокрема таємним шляхом, через непрямі докази та ін., коли їх достовірність складно перевірити іншими джерелами. У цьому випадку суд має наголосити й на тому, що немає сумніву й у підробці цієї інформації, подання її у викривленому вигляді, зокрема.

Відтак тут варто зауважити, що інформація здобута не лише з відкритих джерел, а такими джерелами виступала сама окупаційна влада, яка, у тому числі, у прямому ефірі знімала сюжети біля приміщення міської ради та всередині зали засідань, транслювала результати голосування, поіменні списки депутатів, які відповідають тій інформації, що міститься в офіційному друкованому виданні Севастопольської міської ради АР Крим «Севастопольские известия», один із примірників якого надіслана до бібліотеки та надана в копії Національною бібліотекою України імені В.І. Вернадського.

Слід наголосити й на тому, що цими відкритими джерелами були прямі ефіри, зокрема, що транслювались на державних телевізійних каналах країни окупанта.

3.9.2.4 Щодо критерію достатності зібраних доказів, то за наявності наявних доказів, попередньо перевірених на предмет їхньої належності, допустимості та достовірності, у суду не лишається жодного сумніву у тому, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив інкримінований злочин за ст. 111 КК України, до того ж за всіма трьома епізодами.

3.9.2.5 Вказані епізоди протиправної діяльності обвинуваченого ОСОБА_6 доведені належними й допустимими доказами, і як вказано вище які відповідають критерію достатності.

Отже, винуватість обвинуваченого підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема як інформацією з копії газети як органа цієї міської ради, надана Національною бібліотекою ім. В.І. Вернадського, із результатами голосування, так і відкритою інформацією з інтернет видань, оглядів сайтів окупаційної влади, а також відеозаписами позачергових засідань міської ради, що транслювалось російським державним телебаченням та є у відкритому доступі, та на якому чітко зафіксований перебіг та результати поіменного голосування, що було предметом дослідження у судовому засіданні.

Щодо висунутого обвинувачення за всіма трьома епізодами доволі ствердними були й показання свідків сторони обвинувачення - депутата Севастопольської міської ради ОСОБА_11 та журналіста ОСОБА_12 , які знали результати голосування і пам`ятали як голосував обвинувачений, оскільки саме через його доволі проактивну проросійську позицію.

3.9.3 Суд бере до уваги прийняті рішення органом досудового розслідування щодо здійсненого у передбаченому процесуальним законом порядку виклику обвинуваченого на допити, надалі зупинення досудового розслідування, оголошення розшуку обвинуваченого, порушення перед слідчим суддею питання про здійснення спеціального досудового розслідування, яке було задоволено, через що досудове розслідування було у подальшому відновлено, прийняті рішення про визнання оптичних носіїв речовими доказами тощо.

Також підозрюваному у цьому провадженні призначено захисника, якому надалі вручались всі прийняті процесуальні рішення у провадженні після зміненої підозри, та водночас після оголошення першої підозри провадження було зупинено й останній був оголошений у розшук у справі щодо всіх депутатів ради. При цьому докази здобуті органом досудового розслідування стосовно обвинуваченого переважно датуються 2014-2015 рр, до першого повідомлення про підозру, а не як зібрані під час спеціального досудового розслідування за відсутності захисника, водночас фактичні дані встановлювались загалом щодо тих подій, що мали місце у 2014 році, тому суд не вбачає порушення права на захист й визнання недопустимими всіх зібраних у провадженні доказів.

3.9.4 Суду надані матеріали на підтвердження виконання органом досудового розслідування вимог ст. 290 КПК України щодо повідомлення обвинуваченого й захисника про відкриття матеріалів, про ознайомлення з ними та підтвердження надання до них доступу стороні захисту у повному обсязі.

3.10 Стороною захисту оголошувались заперечення на письмові докази сторони обвинувачення, подавались клопотання про визнання їх недопустимими, та на частину з яких суд вже відповів.

3.11 При цьому суд не погоджується із доводами сторони захисту щодо недоведення висунутого обвинувачення, зокрема епізоду від 17 березня 2014 року.

3.11.1 Так, ОСОБА_14 обвинувачується також у тому, що він, окрім подій за 06 березня 2014 року та 11 березня 2014 року, брав участь у засіданні Севастопольської міської ради від 17 березня 2014 року та голосував за незаконне рішення № 7156 про підтримку рішення Верховної Ради АР Крим про незалежність Криму та створення так званої «Республіки Крим», а також про звернення до Російської Федерації з пропозицією про прийняття міста Севастополь до складу Російської Федерації в статусі міста федерального значення, а також про перейменування Севастопольської міської ради у «Законодательное собрание города Севастополь».

3.11.2 На відміну від подій 06 березня 2014 року, 11 березня 2014 року та про результати поіменного голосування, зокрема і ОСОБА_6 , саме показаннями свідків сторони обвинувачення підтверджується як участь ОСОБА_6 у цьому засіданні ради, так і його відповідне голосування за ті рішення, що тоді приймались.

Свідки сторони обвинувачення надали суду детальні й послідовні показання, що узгоджуються й з іншими матеріалами провадження, тому у суду немає жодних підстав ставити правдивість їх показань під сумнів.

3.12 Отже, суб`єктом злочину є громадянин України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець РФ, з вищою освітою, раніше не судимий.

За період з 2014 року по теперішній час державний кордон України та адміністративну межу з тимчасово окупованою територією АР Крим не перетинав.

3.12.1 За результатами проведених виборів 31 жовтня 2010 року ОСОБА_6 було обрано депутатом Севастопольської міської ради АР Крим 6 скликання.

Вказану виборну посаду депутата місцевого самоврядування України обвинувачений обіймав на момент вчинення злочину, першого епізоду - 06 березня 2014 року, майже четвертий рік й очевидно усвідомлював протиправність своїх дій.

3.12.2 Судом не було встановлено, що обвинувачений діяв під примусом, як про це стверджує сторона захисту, а не саме добровільно. Абсолютно не всі депутати брали участь у позачергових засіданнях міської ради, що скликала окупаційна влади, зокрема, як свідок ОСОБА_11 допитаний судом в якості свідка, що підтвердив свободу пересування та вибору.

3.12.3.2 Щодо притягнення до відповідальності обвинуваченого ОСОБА_6 за злочин, що вчинено в результаті прийняття рішення колегіальним виборним органом юридичної особи, то у цьому випадку суд реалізує саме індивідуальну кримінальну відповідальність.

Так, судом в межах висунутого обвинувачення оцінювалось суспільне небезпечне діяння, вчинене окремою фізичною особою, з огляду на її участь в ухваленні відповідного рішення (голосувала за/проти, не голосувала/утрималась), незалежно від кількості осіб, які входили до колегіального органу, але залежно від конкретних обставин, що мають значення для кваліфікації злочинного діяння, та характеристик цієї окремої особи.

3.13 Сторона обвинувачення, на яку покладено тягар доведення висунутого обвинувачення, подала суду істотні докази та достатні пояснення стосовно обставин вчинення державної зради обвинуваченим ОСОБА_6 , що полягали у наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Водночас з урахуванням форми цього судового розгляду важливо відзначити, що сторона захисту у будь-якому разі не діяла формально.

Таким чином, суд, дотримуючись вимог ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні державної зради доведеною, що ніяк не можна вважати припущенням суду, а є сукупністю вагомих підстав для прийняття відповідного процесуального рішення.

Висновки щодо висунутого обвинувачення

3.14 Підсумовуючи викладене, суд вважає доведеним, що ОСОБА_6 вчинив умисні дії на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, а саме: надання іноземній державі та її представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України, - державна зрада.

Щодо редакції статті, то суд має її уточнити, вказавши саме ту, яка діяла на момент вчинення злочину - в редакції Закону від 05 квітня 2001 року № 2341-ІІІ, оскільки після вчинення злочину змінювалась як диспозиція, так і санкція в бік погіршення правового становища особи, а саме було посилено кримінальну відповідальність.

IV. Призначення покарання

При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання має бути не лише карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання у межах санкції частини статті відповідатиме вчиненому і сприятиме виправленню обвинуваченого й запобіганню вчинення нових злочинів.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, конкретні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, зрілого віку, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, з вищою освітою, на момент вчинення злочину обіймав виборну посаду депутата Севастопольської міської ради АР Крим, проживає на тимчасово окупованій території України, відмовився брати участь у судовому розгляді як особисто, так і через власний вибір захисника, на час цього судового розгляду продовжував активну політичну діяльність як член партії «Справедливая Россия».

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання, судом не встановлено.

V. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Запобіжний захід у цьому кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_6 не обирався.

Строк відбування покарання рахувати із моменту затримання ОСОБА_6 у порядку виконання цього вироку.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Питання щодо речових доказів у цьому кримінальному провадженні вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику обвинуваченого, якому вручались всі процесуальні рішення у цьому провадженні на підставі ч. 2 ст. 297-5 КПК України, та з урахуванням положень ч. 4 ст. 46 КПК України про те, що захисник користується процесуальними правами обвинуваченого, захист якого він здійснює. Також копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати обвинуваченому.

Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, де і здійснювались публікації повісток про виклик обвинуваченого протягом всього судового розгляду.

5.8 Відповідно до ч. 2 ст. 21 Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28 травня 1970 року (ратифікована Україною 26 вересня 2002 року, набула чинності 12 червня 2003 року) вирок у відсутність обвинуваченого означає будь-який вирок, винесений судом після кримінального провадження, на слуханнях якого засуджена особа не була присутня особисто.

За положеннями частини 1 згаданої статті виконання вироків, винесених у відсутність обвинуваченого, здійснюється за тими самими правилами, що й інших вироків.

Суд, на підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення та керуючись статтями 94, 135, 139, 297-1, 297-5, 323, 368, 370, 374 КПК України,

засудив:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 05 квітня 2001 року № 2341-ІІІ), та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк одинадцять років.

Запобіжний захід у цьому кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_6 не обирався.

Строк відбування покарання рахувати із моменту затримання ОСОБА_6 у порядку виконання цього вироку.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Після набрання вироком законної сили речові докази у кримінальному провадженні, а саме: оптичний носій «DVD-R VIDEX 4.7GB» із записаним на ньому відео під назвою «Горсовет Севастополя постановил провести референдум. Новости 2014»; оптичний носій «DVD-R VIDEX 4.7GB» із записаним на ньому відео під назвою «06.03.2014 без комментариев внеочередная сессия»; оптичний носій «DVD-R VIDEX 4.7GB» із записаним на ньому відео під назвою «Депутат», зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_15

1 Ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 16 листопада 2023 року. Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/115165443.

2 Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року (справа № 759/7443/17, провадження № 51-1578км20). Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/100734866.

Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06 грудня 2021 року (справа №756/4855/17, провадження № 51-7121км18). Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/101873632.

Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21 грудня 2022 року (справа №759/5737/17, провадження № 51-2899км20). Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/108225763.

Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року (справа №759/9489/17, провадження № 51-3247км23). Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/114086683.

Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 20 грудня 2023 року. Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/115822485.