Суд: Шевченківський районний суд міста Полтави
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Заява про ухвалення додаткового рішення
Дата: 28 грудня 2025 р.
Справа: №554/6051/25
Суддя: Черняєва Т. М.
Дата документу 29.12.2025Справа № 554/6051/25
Провадження № 2-др/554/99/25
Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 грудня 2025 року м.Полтава
Шевченківський районний суд м.Полтави у складі:
головуючого – судді Черняєвої Т.М.,
за участю секретаря – Звігольської О.Ю.,
відповідача – ОСОБА_1 ,
представника відповідача – адвоката Салашного М.О.,
розглянувши у відкритому судового засіданні клопотання представника позивачки ОСОБА_2 – адвоката Васильєвої Любові Миколаївни про стягнення судових витрат у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя, -
ВСТАНОВИВ :
Рішенням Шевченківського районного суду м.Полтави від 08.12.2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя – задоволено частково. У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя – відмовлено. Виділено ОСОБА_2 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя квартиру АДРЕСА_1 . Виділено ОСОБА_1 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя квартиру АДРЕСА_2 . Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 . Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію у сумі 138 340 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави витрати щодо сплати судового збору у сумі 6 740,40 грн.
16.12.2025 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивачки ОСОБА_2 – адвоката Васильєвої Л.М., про стягнення судових витрат, яке обгрунтоване тим, що звертаючись до суду із позовом, позивачка вказувала орієнтовний розмір судових витрат, які вона мала намір понести внаслідок звернення до суду, що становить 20 000 грн. Договір про надання правничої допомоги укладено 30.04.2025 року. Відповідно до договору сторонами визначена фіксована сума гонорару адвоката 10000 грн. Гонорар сплачено під час укладення договору, що підтверджується квитанцією.
Окрім того, додатковою угодою від 14.07.2025 року, розмір гонорару, у зв`язку з пред`явленням відповідачем зустрічного позову та, у зв`язку з цим збільшення обсягу роботи адвоката, розмір гонорару було збільшено до 20000 грн.
У зв`язку з ухваленням судом рішення про задоволення її позовних вимог, просила стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати за надання правничої допомоги у сумі 20 000 грн.
Позивачка та її представник у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час судового розгляду. Представник позивача направила до суду заяву про розгляд справи без її участі, вимоги клопотання підтримала та просила задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання.
Представник відповідача – адвокат Салашний М.О. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання. Зазначив, що відповідачем ставиться під сумнів можливість ОСОБА_2 понести витрати на оплату послуг адвоката, оскільки, як було встановлено судом, вона отримує лише соціальну допомогу, що перешкодило їй сплатити судовий збір, тому вона не могла і сплатити послуги адвоката. Вважають докази, надані до суду, створеними штучно, з метою введення суду у оману. Так, на підтвердження передачі коштів, адвокатом надано копію квитанції, а не банківську виписку щодо переказу коштів, хоча позивачка фактично перебуває за кордоном та не могла фізично передати кошти особисто. За таких обставин, квитанції не можна визнати належними та допустимими доказами. Також, жоден із доданих до клопотання документів, не містить підпису ОСОБА_2 та відсутній акт приймання-передачі наданих послуг, який би містив обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Також просив взяти до уваги ту обставину, що відповідач має інвалідність 3-ої групи.
Згідно ч.4 ст.270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Суд, заслухавши відповідача та його представника, дослідивши зміст клопотання та додані до нього письмові докази, приходить до наступних висновків.
Згідно п. 1 ч. 1, ч. 2, 3, 5 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Згідно роз`яснень, наданих у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Відповідно ч.ч.1-3 ст.137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м.Полтави від 08.12.2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя – задоволено частково. У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя – відмовлено. Виділено ОСОБА_2 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя квартиру АДРЕСА_1 . Виділено ОСОБА_1 у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя квартиру АДРЕСА_2 . Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 . Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію у сумі 138 340 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави витрати щодо сплати судового збору у сумі 6 740,40 грн.
На підтвердження понесених позивачем витрат за надання правничої допомоги, до клопотання додано: копію договору про надання правової допомоги від 30.04.2025 року, яким визначено розмір оплати послуг адвоката у сумі 10000 грн; копію додаткової угоди від 14.07.2025 року, якою збільшено гонорар адвоката до 20000 грн; перелік виконаних робіт від 15.12.2025 року на загальну суму 20000 грн; копії квитанцій від 30.04.2025 року на суму 10000 грн, отриманих від ОСОБА_2 та від 31.07.2025 року на суму 10000 грн, отриманих від ОСОБА_2 .
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, щодо того чи підтверджені понесені витрати належними доказами.
Відповідно до частин 2-5 ст.95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Так, надані до суду копія договору про надання правової допомоги від 30.04.2025 року та копія додаткової угоди до вказаного договору від 14.07.2025 року не містять підписів сторін та не засвідчені належним чином, також не зазначено про те, що оригінали письмових доказів наявні у заявника. При цьому, додаткова угода укладена під час перебування позивачки за межами України. Жодних відомостей щодо укладення такої угоди з використанням електронно-цифрового підпису до суду не надано.
Відповідачем поставлено під сумнів достовірність наданих до суду квитанцій від 30.04.2025 року та від 31.07.2025 року щодо прийняття адвокатом від ОСОБА_2 грошових коштів, оскільки позивачка з 04.07.2025 року перебуває за межами України та не мала можливості самостійно надати вказані кошти адвокату.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно з статтею 81 ЦПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 77-80 ЦПК України.
Отже, у розгляді питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати, що:
- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Так, ухвалою суду від 03.11.2025 року задоволено клопотання позивачки про відстрочення сплати судового збору внаслідок відсутності належних доходів, тому суд ставить під сумнів можливість позивачки особисто сплатити гонорар адвокату у сумі 20000 грн.
Зважаючи на те, що жоден із наданих до суду письмових доказів не містить підпису позивачки ОСОБА_2 , що, у свою чергу, не підтверджує узгодження сторонами обсягу виконаних робіт та понесених витрат, клопотання представника позивачки про стягнення витрат за надання правничої допомоги задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.270,352,354 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ :
У задоволенні клопотання представника позивачки ОСОБА_2 – адвоката Васильєвої Любові Миколаївни про стягнення судових витрат - відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
Повний текст рішення виготовлено 06.01.2026 року.
Суддя Т.М.Черняєва
Оригінал: reyestr.court.gov.ua