Рішення від 05 січня 2026 р. у справі №381/1787/25 — Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2-о/381/6/26

381/1787/25

Рішення

Іменем України

06 січня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Папруга А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Фастівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про встановлення факту, що має юридичне значення, -

Встановив:

04 квітня 2025 року на адресу Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа Фастівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заява подана представником заявниці адвокатом Беніцькою Валентиною Іванівною з використанням системи «Електронний суд».

05 травня 2025 року було подано заяву про зміну вимог заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.

26 травня 2025 року представницею заявниці було подано клопотання про залишення без розгляду заяви про зміну вимоги від 05 травня 2025 року із прохання здійснювати розгляд заяви в редакції первинної заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. В судовому засіданні представниця заявниці також просила здійснювати розгляд заяви у первинній редакції (протокол судового засіданні, а. с. 89).

Зі змісту заяви слідує, що 18 травня 2002 року заявниця, ОСОБА_1 , поза межами медичного закладу, вдома за адресою місця реєстрації – Кіровоградська область, Новоукраїнський район, село Вербівка, народила доньку, яку в подальшому назвала « ОСОБА_2 ».

Під час вагітності заявниця на обліку в медичних закладах не перебувала.

Станом на дату подання заяви існують об`єктивні складнощі в реєстрації факту народження дитини, так як відсутні медичні документи, які б фіксували факт та дату народження дитини заявниці.

За наведених вище обставин, заявниця просить в судовому порядку встановити факт, що має юридичне значення – факт народження ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) дитини жіночої статі, дата народження дитини – ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження дитини – Україна, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с. Вербівка, дитина у матері 3 (третя), дитині обрано ім`я ОСОБА_2 , а також встановити дані про батьків дитини – мати дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження матері – Молдова, Мовський район, село Карпешти, громадянство матері – Україна.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2025 року було відкрито провадження у справі. Судовий розгляд здійснювався за правилами окремого провадження.

В судових засіданнях неодноразово було оголошено перерву з метою надання можливості долучити докази та забезпечити явку свідків.

03 червня 2025 року Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області була призначена комплексна судово-медична експертиза, на час проведення експертизи провадження у справі було зупиненим.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2025 року поновлено провадження у справі.

В судовому засіданні заявниця вимоги заяви підтримала та, будучи допита, як свідок за її згодою, повідомила обставини щодо перебування з 1987 року у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заявниця вказала, що шлюб між нею та чоловіком був зареєстрований в Молдові. У шлюбі прізвище заявниці було « ОСОБА_4 », після розлучення прізвище змінено на « ОСОБА_5 ».

У шлюбі у подружжя народилось четверо дітей. Донька ОСОБА_2 – третя дитина, 2002 року народження. Заявниця народила доньку ОСОБА_2 вдома, на обліку у гінеколога у зв`язку із вагітністю не перебувала. Про факт народження медичну установу не повідомляла. Свідоцтво про народження не отримувала. Донька не відвідувала навчальні заклади. Інформація про дитину в офіційних реєстрах не відображена. Донька не є громадянкою іншої країни. Донька не отримувала паспорт чи інші документи, в тому числі і за кордоном.

Заявниця просить, щоб після встановлення факту народження дитини в судовому порядку, в облікових записах було відображено прізвище дитини « ОСОБА_5 ».

Представниця заінтересованої особи в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення вимоги заяви, однак зазначила, що для подальшого виконання рішення суду і здійснення реєстрації факту народження доньки заявниці, необхідним є відображення в рішенні суду інформації про зареєстрований шлюб заявниці станом на дату народження дитини, а також інформації щодо імені дитини, яким названо дитину та інформації про прізвище дитини, яке повинно вказаним під час реєстрації факту народження доньки заявниці.

В судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_6 , яка зазначила, що є сестрою заявниці і була присутня при народженні доньки заявниці ІНФОРМАЦІЯ_2 . Донька заявниці називає себе « ОСОБА_7 ». Свідок зазначила, що під час народження дитини не було присутніх медичних працівників. Народження дитини в подальшому зареєстрованим не було. Дитина немає іншого громадянства. Свідок вказала, що не знає, чи навчалась дитина у навчальних закладах.

В судовому засіданні представниця заявниці підтримала викладені в заяві доводи, додатково зазначила, що факт народження доньки заявниці не підтверджений медичною документацією, що робить неможливою реєстрацію народження відповідними органами реєстрації актів цивільного стану. Тому встановлення факту народження дитини буде породжувати юридичні наслідки та забезпечить подальшу можливість реєстрації факту народження та отримання донькою заявниці документів, що посвідчують особу.

Допитавши заявницю, як свідка, а також заслухавши показання свідка ОСОБА_6 , пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини.

Так, судом встановлено, що заявниця з 27 лютого 1987 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначений шлюб було розірвано 22 березня 2002 року. Після розірвання шлюбу заявниця змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».

Зазначені обставини підтверджуються витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу. Номер витягу – 00053701464, дана формування – 19 вересня 2025 року (а. с. 125-129).

У заявниці та ОСОБА_3 під час перебування у шлюбі народились діти – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Зазначені обставини підтверджуються долученими до заяви копіями свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , НОМЕР_3 (а. с. 17, 18).

Згідно із висновком експерта Державної спеціалізованої установи «Київське міське бюро судово-медичної експертизи» № 103-91-2025 від 09 липня 2025 року, за наслідками проведення молекулярно-генетичного дослідження встановлено, що вірогідність підтвердження біологічного материнства ОСОБА_1 відносно доньки ОСОБА_2 складає величину не менше ніж 99,9 %.

Допитана в судовому засіданні заявниця, як свідок, а також свідок ОСОБА_6 дали детальні та взаємоузгодженні між собою показання щодо народження заявницею доньки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 вдома, за місцем реєстрації заявниці, без участі медичних працівників.

З урахуванням показів свідка та заявниці, судом встановлено, що заявниця у період вагітності на обліку в медичних закладах не перебувала, в подальшому факт народження дитини не реєструвала.

З урахуванням показань наведених вище осіб, судом встановлено, що факт народження доньки заявниці не був зареєстрованим, донька заявниці не є громадянкою іншої країни, не має будь-яких документів, що посвідчують особу, не відвідувала навчальні заклади.

Судом не встановлено обставин та не здобуто доказів, які б спростовували показання заявниці та свідка.

Судом також встановлено, що існують об`єктивні складності у реєстрації факту народження доньки заявниці, без встановлення в судовому порядку факт її народження та наведення в судовому рішенні необхідної для реєстрації народження інформації.

Суд враховує зміст наданих в судовому засіданні пояснень представниці Фастівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), щодо неможливості реєстрації в поза судовому порядку факту народження доньки заявниці.

Суд також зазначає, що в судовому засіданні була присутня особа жіночої статі, на яку свідок і заявниця вказали, як на доньку заявниці на ім`я ОСОБА_2 , яка вважає, що її прізвище « ОСОБА_5 » і зазначене прізвище, за проханням заявниці повинно бути вказаним, як прізвище доньки у облікових та інформаційних базах під час реєстрації інформації про її народження.

Встановивши зазначені обставини справи, суд вважає, що правовідносини учасників судового розгляду урегульовані наступними нормами права, також, до цих правовідносин є застосовними наведені нижче правові позиції ВС та ВП ВС та роз`яснення, викладені в Постанові Пленуму ВСУ.

Так, по-перше, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, в даному випадку застосуванню підлягають, в тому числі і норми Кодексу про шлюб і сім`ю в редакції, чинній на дату народження заявницею доньки, а також норми Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» в редакції, чинній на дату розгляду справи судом.

Так, згідно приписів частини 1 статті 51 КпШС, взаємні права та обов`язки батьків і дітей ґрунтуються на походженні дітей, засвідченому у встановленому законом порядку.

Згідно приписів частини 1 статті 52 КпШС, походження дитини від батьків, які перебувають між собою в шлюбі, засвідчується записом про шлюб батьків.

Згідно приписів частини 1 статті 54 КпШС, батько і мати, які перебувають у шлюбі між собою, записуються батьками дитини в книзі записів народжень за заявою будь-кого з них.

Згідно приписів частини 1 статті 158 КпШС, народження, смерть, одруження, розірвання шлюбу, встановлення батьківства, переміна прізвища, імені, по батькові підлягають реєстрації в державних органах реєстрації актів громадянського стану.

Згідно приписів частини 1 статті 163 КпШС, реєстрація народження провадиться за місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків чи одного з них за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них, а в разі смерті батьків або неможливості для них з інших причин зареєструвати народження - за заявою родичів, інших осіб або адміністрації лікувального закладу, в якому перебувала мати під час народження дитини.

Згідно приписів частини 1 статті 168 КпШС, реєстрація народження дитини, зачатої в шлюбі, але народженої після розірвання шлюбу або визнання шлюбу недійсним, якщо з дня розірвання шлюбу чи визнання його недійсним до дня народження дитини минуло не більше 10 місяців, провадиться в тому ж порядку, що й реєстрація народження дитини, батьки якої перебувають у шлюбі.

Згідно частини 1, 2 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків.

Державній реєстрації відповідно до цього Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Згідно частини 1 статті 9 цього Закону, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Згідно частини 1, 2 статті 13 цього Закону, державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.

Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі.

Згідно частини 4 статті 13 цього Закону, підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження.

У разі народження дитини поза закладом охорони здоров`я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров`я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров`я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок утворення медичної консультаційної комісії та положення про неї затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я.

Медична консультаційна комісія видає документ про народження у разі встановлення факту народження жінкою дитини.

За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно приписів пункту 5 частини 2 цієї статті, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно приписів частини 1 статті 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Далі, суд вважає, що до вказаних правовідносин можуть бути застосованими наступні роз`яснення та релевантні правові позиції.

Згідно пункту 1 Постанови пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник немає іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно пункту 7 цієї постанови, суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Згідно правової позиції, висловленої в Постанові ВС від 25 вересня 2019 року по справі № 280/1535/16-ц, справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Згідно правової позиції, висловленої в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Згідно правової позиції, висловленої в Постанові ВП ВС від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Згідно правової позиції, висловленої в Постанові ВС від 26 січня 2022 року у справі № 569/4803/19, у справах про встановлення фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів, суд може брати до уваги всі передбачені законом засоби доказування, серед яких показання свідків, що пояснюється відсутністю письмових доказів, які б посвідчували такі факти.

Отже, з урахуванням встановлених судом обставин, наведених вище правових норм та релевантних правових позицій, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення – підлягає задоволенню.

Так, судом встановлено, що за наслідками проведення молекулярно-генетичного дослідження біологічне материнство ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 (стверджуваної доньки) становить величину не менше ніж 99,9 %.

При цьому, заявниця у справі, будучи допитаною, як свідок, а також допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , підтвердили обставини щодо народження ОСОБА_1 доньки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем проживання, без виклику медичних працівників та без подальшої реєстрації факту народження.

Зазначенні показання є логічні та взаємоузгоджені між собою та підтверджуються іншими матеріалами справи в сукупності, зокрема, висновком експерта № 103-91-2025.

Суд погоджується із доводами заявниці, що встановлення факту народження нею доньки ОСОБА_2 має юридичне значення, так як реєстрація народження особи є обов`язковою, а з огляду на час і обставини народження, а також подальшу поведінку заявниці, зареєструвати факт народження її доньки без попередньо встановлення цього факту згідно із рішенням суду є неможливим, що відповідає приписам частини 4 статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Суд констатує, що в даному випадку відсутній поза судовий порядок встановлення відповідного факту, а з огляду на правові наслідки, що породжує цей факт, він має юридичне значення у розумінні приписів частини 1 статті 315 ЦПК України.

Далі, згідно із витягом № 00053701464 від 19 вересня 2025 року з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу, з 27 лютого 1987 року заявниця ОСОБА_1 (прізвище в шлюбі « ОСОБА_4 ») перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шлюб зареєстрований 27 лютого 1987 року Татратаульським с/р Молдова. Шлюб був розірваним 22 березня 2002 року.

Отже, заявниця народила доньку до спливу 10 місяців до дати розірвання шлюбу, а отже за правилами статті 54, 168 КпШС, під час реєстрації народження доньки заявниці ОСОБА_2 , батьком дитини має бути зазначена особа, з якою заявниця перебувала в шлюбі.

Аналогічні положення викладені в частині 2 статті 122 Сімейного кодексу України, чинного станом на дату розгляду справи судом.

Далі, суд вважає, що при реєстрації народження дитини, її прізвище може бути зареєстроване за згодою і проханням матері, як « ОСОБА_5 ».

В цьому випадку суд враховує, що сама дитина ідентифікує себе, як « ОСОБА_7 », що підтверджено показаннями свідків в судовому засіданні.

Реєстрація дитини за прізвищем матері в цілому узгоджується з положеннями статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини і її основоположних свобод в частині гарантування поваги до особистого і сімейного життя особи.

Далі, суд, аналізуючи прохальну частину заяви, в редакції від 04 квітня 2025 року, вважає, що для цілей подальшої реєстрації народження дитини не має юридичного значення інформація, яку просить встановити заявниця, а саме, що дитина у матері народилась третя. Тому не вбачає підстав для встановлення цього факту в судовому порядку.

Далі, суд зазначає, що інформація про батьків встановлюється за правилами статті 52, 54, 168 КпШС, а отже, відсутня потреба встановлювати в резолютивній частині судового рішення, як факт, що має юридичне значення, інформацію про батьків (місце народження, громадянство), як про те просить заявниця.

В цьому випадку суд наголошує, що ним встановлюється факт, що має юридичне значення – факт народження заявницею доньки ОСОБА_2 , а внесення інформації про заявницю, як матір дитини, в тому числі й інформації про місце народження матері дитини, здійснюється на підставі на підставі наданих заявницею під час реєстрації документів. За наявності можливості встановити ці відомості в поза судовому порядку на підставі документів заявниці, зазначені відомості про матір дитини в резолютивній частині судового рішення не зазначаються.

Тому, заява про встановлення факту, що має юридичне значення підлягає частковому задоволенню.

Отже, з урахуванням наведеного, керуючись приписами статті 293, 315, 316 ЦПК України, статті 51, 54, 158, 163, 168 КпШС, статті 2, 9, 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», -

Ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Фастівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про встановлення факту, що має юридичне значення – задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення – факт народження ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) дитини жіночої статі, дата народження дитини – ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження дитини – Україна, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с. Вербівка, дитині обрано ім`я ОСОБА_2 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копії повного рішення суду вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копію рішення суду надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.

Інформація про учасників справи:

Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Фастівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 33258077, місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Шевченка, 2.

Суддя В.О.Самуха