Постанова від 05 січня 2026 р. у справі №358/2085/25 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/2085/25 Провадження № 3-зв/358/1/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі судді Романенко К.С., за участю секретаря судового засідання Шпак К.М., заявниці – потерпілої ОСОБА_1 , потерпілого – ОСОБА_2 , представника потерпілих – адвоката Ящука Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богуславі заяву потерпілої ОСОБА_1 про відвід судді Тітова Миколи Борисовича від участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП (справа 358/2085/25, провадження 3/358/68/26),

В С Т А Н О В И В :

В провадженні судді Богуславського районного суду Київської області Тітова М.Б. перебуває справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП.

22.12.2025 надійшла заява потерпілої ОСОБА_1 про відвід судді Богуславського районного суду Київської області Тітова М.Б. від участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП (справа 358/2085/25, провадження 3/358/68/26).

Вказану заяву ОСОБА_1 мотивує тим, що у провадженні судді Богуславського районного суду Київської області Тітова М.Б. перебуває справа щодо вчинення ОСОБА_3 правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП (справа 358/2085/25, провадження 3/358/68/26), де вона є потерпілою.

Зазначає, що вказана справа розглядається із затягуванням термінів розгляду справи, оскільки головуючий суддя Тітов М.Б. перебуває в дружніх стосунках з адвокатом Божком М.І., який є захисником особи яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_3 . Розгляд справи неодноразово переноситься без визначення дати наступного судового засідання, суддя Тітов М.Б. розглядає справу упереджено. До справи додано відеозапис ДТП, який станом на 22.12.2025 не розглянутий.

Таким чином, вказані обставини, на переконання ОСОБА_1 , свідчить про упередженість судді Тітова М.Б. під час розгляду справи відносно ОСОБА_3 за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, у зв`язку з чим суддя Тітов М.Б. не може брати участі у розгляді вказаної справи та підлягає відводу.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні свої вимоги викладені в заяві про відвід головуючого судді Тітова М.Б. підтримала та просила задовольнити її заяву.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні просив задовольнити заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Тітова М.Б.

У судовому засіданні представник потерпілих – адвокат Ящук Л.А. також підтримав заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Тітова М.Б. та просив її задовольнити.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши заяву про відвід, матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП (справа 358/2085/25, провадження 3/358/68/26), суд дійшов наступного висновку.

Так, у Кодексі України про адміністративні правопорушення відсутня стаття, якою врегульоване питання щодо відводу судді.

Проте Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України мають відповідні статті про відвід (самовідвід) судді, а тому, при розгляді заяви ОСОБА_1 про відвід, слід застосувати аналогію права.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Поняття «обставини, які викликають сумнів у його /судді/ неупередженості» є оціночним, використання якого залежить від правосвідомості особи, яка його застосовує та з`ясовує його сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід можуть бути заявлені, зокрема, під час судового провадження. Відвід повинен бути вмотивованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» встановлено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Достатньою підставою для відводу/самовідводу є обґрунтоване припущення про існування ризику того, що суддя в силу впливу певних факторів може бути необ`єктивним.

Разом із цим, із вивчених судом матеріалів заяви про відвід, а також матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, не встановлено підстав, які можуть бути визнані такими, що свідчать про упередженість чи необ`єктивність судді Тітова М.Б., або виключають можливість його участі в розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи № 358/2085/22, по суті справа не розглядалася у зв`язку із клопотаннями учасників справи про відкладення розгляду справи, про ознайомлення з матеріалами справи, клопотаннями про приєднання доказів, про об`єднання справ в одне провадження, клопотання про залучення до справи потерпілих, зняттям справи з розгляду у зв`язку із зайнятістю судді у іншому провадженні.

У відповідності до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 246 КУпАП регламентовано, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, зокрема, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів безстороннім і справедливим судом.

Чинний Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить норм, які передбачають можливість заявити відвід судді від розгляду справи про адміністративне правопорушення. В той же час Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п. 53 рішення у справі «Гурепка проти України»).

Так, згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 16.02.2021 у справі за №263/10894/20, суд вказав, що відповідно до усталеної судової практики, яка ґрунтується на системному аналізі міжнародних актів з урахуванням рішень Конституційного Суду України, суди в певних випадках вправі застосовувати принцип аналогії закону. Крім того, Рада суддів України пунктом 4 рішення №34 від 08.06.2017 року роз`яснила, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до КУпАП, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.

Аналогія закону це засіб заповнення прогалин у законодавстві, який полягає в застосуванні до нього іншої норми закону, яка регламентує подібні відносини.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, зокрема наявність прогалин в національному законодавстві стосовно процесуального врегулювання розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і врегулювання права на відвід та порядку розгляду заяви про відвід по справам про адміністративні правопорушення, суд приходить до висновку про можливість застосування аналогії закону у найближчій галузі права, в даному випадку кримінальному процесуальному законі.

Згідно ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:

1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

5) у випадку порушення встановленого ч. 3 ст. 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 80 КПК України - за наявності підстав передбачених ст. ст. 75-79 цього Кодексу слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року по справі «Білуха проти України» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії», пункт 43).

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

Таким чином, для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які б об`єктивно могли вказувати на можливу його упередженість. При цьому, обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.

Крім того, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

Із заяви потерпілого ОСОБА_1 про відвід судді Тітова М.Б. випливає, що суддя Тітова М.Б. не може брати участь у розгляді даної справи, оскільки є обставини, що виключають сумнів в його неупередженості та об`єктивності, однак такі підстави не знайшли свого підтвердження.

Доводи заявника про наявність сумнівів в неупередженості та об`єктивності судді Тітова М.Б., викладені у заяві про відвід, не є такими, що вказують упередженість судді та унеможливлюють ухвалення суддею об`єктивного рішення у справі.

Також суд зауважує, що сумнів у незаінтересованості та неупередженості судді повинен бути розумним та підтверджуватись належними та допустимими доказами.

В даній справі розглядається лише питання щодо наявності підстав для відводу судді та не вирішуються питання по суті справи, а також не надається оцінка прийнятим суддею рішень, оскільки це є прерогативою суду апеляційної інстанції.

При цьому суд звертає увагу на те, що сама по собі незгода учасника провадження з процесуальними рішеннями і діями судді під час розгляду справи не може бути підставою для відводу, а всі зазначені обставини можуть бути предметом розгляду судом апеляційної інстанції у разі оскарження особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, прийнятого суддею остаточного рішення за результатами розгляду справи у суді першої інстанції.

Суд застосовує рішення Європейського суду з прав людини у справі «Веттштайн проти Швейцарії» (заява № 33958/96) та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02), у пунктах 43 та 50 яких відповідно зазначено, що особиста безсторонність судді резюмується, поки не надано доказів протилежного.

Крім цього, під час розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді Тітова М.Б., суд враховує, що положеннями КУпАП визначено, що постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції та ОСОБА_1 або її представник не позбавлені права на звернення до суду з відповідною апеляційною скаргою.

У зв`язку з викладеним вище, суд приходить до висновку, що заява потерпілої ОСОБА_1 про відвід судді Тітова Миколи Борисовича в справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 122-4, 124 КУпАП відносно ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1, 2, 213, 246, 269, 283, 294 КУпАП, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у задоволенні заяви потерпілого ОСОБА_1 про відвід судді Тітова Миколи Борисовича від участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП (справа 358/2085/25, провадження 3/358/68/26).

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий: суддя К. С. Романенко