Постанова від 04 січня 2026 р. у справі №285/4773/25 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

У Х В А Л А

Іменем України

Справа № 285/4773/25

провадження № 1-кс/0285/25/26

05 січня 2026 року м. Звягель

Слідчий суддя Звягельського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (ЄРДР №12025060530000697 від 27.08.2025),

УСТАНОВИВ:

05.01.2026 прокурор Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 подав до суду клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Клопотання обґрунтовує тим, що що солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 вчинив злочин за наступних обставин.

26 серпня 2025 року близько 15 год. 40 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу будинку № 79 по вул. Житомирська в м. Звягелі Житомирської області, на залізо-бетонному блоці, на узбіччі дороги поблизу зазначеного будинку помітив дві чорні сумки, після чого в нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне, повторне викрадення чужого майна, у зазначений день, час та місці, будучи достовірно обізнаним про те, що по всій території України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан, який наразі продовжений у встановленому законом порядку, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи незаконно збагатитися за рахунок чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для сторонніх осіб, шляхом вільного доступу викрав чоловічу поясну сумку чорного кольору з маркуванням «Sports» вартістю 65 грн. 33 коп., в якій знаходився мобільний телефон марки «Хіаоmі» моделі «Rеdmi 9С (М2006СМNG) 3/64 GВ», вартістю 1723 грн. 33 коп., що належить потерпілій ОСОБА_6 , а також чоловічу наплічну сумку чорного кольору марки «Карра» вартістю 227 грн. 33 коп., в якій знаходився мобільний телефон марки «Аррlе» моделі «іРhоnе 11 (А2111) 64 Gb» вартістю 4316 грн. 67 коп., який належить потерпілій ОСОБА_7 , після чого місце вчинення злочину залишив, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши таким чином потерпілій ОСОБА_6 майнової шкоди на загальну суму 1788 грн. 66 коп. та потерпілій ОСОБА_7 , майнової шкоди на загальну суму 4544 гривень.

07.11.2025 слідчим суддею Звягельського міськрайонного суду відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого спливає 06.01.2026.

Прокурор посилається на те, що у даному кримінальному провадженні наявні ризикі, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_4 може переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав. Посилався на неможливість запобігти наявним ризикам іншими запобіжними заходами. Пояснив, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні завершено, обвинувальний акт подано до суду, але підготовче судове засідання ще не призначено, у зв`язку з передачею справи до іншого суду - ухвалою Житомирського апеляційного суду від 02.01.2026 справу передано для розгляду до Романівського районного суду Житомирської області. ОСОБА_4 не має постійного місця проживання. Раніше притягувався до кримінальної відповідальності та має непогашену судимість.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання. Посилався на невірну кваліфікацію органом досудового розслідування вчиненого ним діяння за ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки він не вчиняв таємного викрадення чужого майна, а привласнив знайдене майно, за що встановлена кримінальна відповідальність іншою нормою - ст. 193 КК України, що передбачає покарання не пов`язане з позбавленням волі.

Захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечувала. Посилалась на недоведеність ризиків, зазначених у клопотанні.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши надані докази, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

У провадженні органу досудового розслідування перебуває кримінальне провадження ЄРДР №12025060530000697 від 27.08.2025.

07.11.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Ухвалою слідчого судді Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 07.11.2025 задоволено клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у виді тримання під вартою строком на 60 діб - до 06.01.2026 року включно та визначено розмір застави.

Підставою застосування запобіжного заходу визнано наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може:

- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, тобто ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України;

- незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, тобто ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України;

- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, тобто ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України.

Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби забезпечення ефективного судового розгляду виправдовують таке втручання у права обвинуваченого, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.

Обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Крім того, з практики Європейського Суду з прав людини випливає, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.

Докази долучені до клопотання свідчать, що ОСОБА_4 може бути причетний до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує у разі доведення його вини, а також, його вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків.

Ризики, на які посилається сторона обвинувачення, були встановлені під час обрання запобіжного заходу, на теперішній час не зникли та не зменшились.

Стаття 183 КПК України передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім визначених випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

При цьому КПК України не вимагає доказів того, що така особа обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується саме з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного, обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку слідчий суддя має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Рішення ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваного може втекти (рішення ЄСПЛ у справах: «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 згідно ст. 12 КК України віднесено до тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Оцінюючи сукупність заявлених стороною обвинувачення ризиків, слідчий суддя дійшов висновку, що усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, в разі застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування, з метою уникнення покарання.

Встановлені слідством обставини також вказують на ризик незаконного впливу з боку ОСОБА_4 на свідків та потерпілих.

Обставини інкримінованого діяння свідчать про особу ОСОБА_4 як такого, що не сприймає існуючі суспільні норми поведінки та може вчинити новий злочин.

Прокурором у судовому засіданні доведено існування ризиків завдання шкоди суспільним інтересам, які не можуть бути усунуті застосуванням більш м`якого запобіжного заходу.

Таким чином, слідчим суддею встановлено наявність ризиків, на які посилався прокурор.

Оцінивши обставини, на які посилається захисник, слідчий суддя дійшов висновку про неможливість запобігти встановленим у даному кримінальному провадженні ризикам без застосування раніше обраного запобіжного заходу.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Пунктом 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 визначено, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості.

З урахуванням вищенаведених обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що існують ризики завдання шкоди суспільним інтересам, які не можуть бути усунуті застосуванням більш м`яких запобіжних заходів, та вважає можливим допустити обмеження прав ОСОБА_4 шляхом продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 27, 107, 177, 193, 197, 219, 309, 336, 369-372 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Продовжити дію раніше обраного відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 05.03.2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали оголошено о 14 год 00 хв 06.01.2026

Слідчий суддя ОСОБА_1