Рішення від 04 січня 2026 р. у справі №165/3989/25 — Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/3989/25

Провадження № 2-а/165/2/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Рибас А.В.

за участю секретаря Попіки Ю.Г.,

розглянувши у м. Нововолинську Волинської області в загальному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління патрульної поліції у Львівській області Національної поліції України (вул. Перфецького, буд. 19, м. Львів, 79053, код ЄДРПОУ 40108833) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6064918 від 01.11.2025 року, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Нововолинського міського суду Волинської області з даним адміністративним позовом, у якому зазначив, що постановою серії ЕНА № 6064918 старшого інспектора 1 взводу 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Тарнавського В.В. від 01.11.2025 року, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП України. Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, 01.11.2025 року об 20:47 год. в с. Зимна Вода, вул. М-11 (Львів-Шегині), ОСОБА_1 керував автомобілем на дорозі, котра має дві і більше смуги в одному напрямку, рухався у лівій смузі при вільній правій смузі в цьому ж напрямку, чим порушив п. 11.5 ПДР України - порушення виїзду на крайню ліву смугу при наявності двох і більше смуг для руху в одному напрямку.

Позивач вважає вказану постанову про притягнення до адміністративної відповідальності незаконною, оскільки в його діях відсутні порушення ПДР України, а отже відсутній склад та подія адміністративного правопорушення, дії представника відповідача є помилковими та необґрунтованими, в зв`язку з чим оскаржувана постанова серії ЕНА № 6064918 від 01.11.2025 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, шо відповідно до п. 11.5. ПДР на дорогах, які мають дві або більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).

Автодорога М-11 (Львів - Шегині) має дві смуги руху в одному напрямку, однак за 130 м. до «ПРСТ Поліція» та після (що відображено у фото світлинах №1-3), автодорога N4-11 мас три смуги руху. Крім того, вздовж автодороги М-11 в напрямку м. Городок, перед «ПРСТ Поліція» є повороти праворуч та житлові будинки із заїздами до їхніх прилеглих територій.

Також вказав, що він дійсно 01.11.2025 року керував транспортним засобом (автомобілем Dacia Logan) та здійснював рух з м. Львів у напрямку м. Городок но автодорозі М-11 (Львів -Шегіні). Здійснюючи рух на крайній лівій смузі автодороги М-1 І, перед позивачем здійснювали рух учасники дорожнього руху велосипедисти (дві особи) без світових сигналів (спереду білого кольору, по боках — оранжевого, позаду — червоного) відповідно до п.6.2 ПДР України, відстань між ними була приблизно 20-25 м., внаслідок чого він був вимушений, дотримуючись ІІДР, здійснити маневр, випередження велосипедистів, які рухалися по крайній правій смузі в попутному напрямку, та перелаштуватися на крайню ліву смугу автодороги М-11, що зазначено на фотосвітлині №1, долученій до адміністративного позову.

Після маневру/випередження велосипедистів, які рухалися по крайній лівій смузі, через короткий проміжок часу позивач подав сигнал повороту (світловий миготливий сигнал), щоб перелаштуватися на крайню праву смугу автодороги М-11 (Львів- ІІІегині), однак в момент подачі сигналу, працівник поліції, який здійснював контроль за ПДР на «ПРСТ Поліція» здійснив вимогу (жестом із світловим сигналом) про зупинку транспортного засобу позивача. Позивач зупинився на законну вимогу працівника поліції, а останній повідомив, шо позивач нібито порушив п.11.5 ПДР України, тобто здійснював рух 400 метрів по лівій смузі автодороги М-11 (Львів-ІІІегині) коли права смуга в попутному напрямку була вільна.

Позивач заперечив, що 400 метрів рухався по лівій смузі та повідомив що законна вимога працівника поліції про зупинку його транспортного засобу була здійснена у момент та/або після подачі ним світлового сигналу про перелаштування автомобіля на крайню праву смугу автодороги. Також позивач повідомив працівнику поліції, шо свою вину не визнає, однак попросив застосувати ст.22 КУаАП та обмежитись усним зауваженням, відпустити його для подальшого руху до місця призначення, проте працівник поліції відмовив позивачу у цьому. Через декілька хвилин позивач спілкувався із капітаном поліції УПП у Львівській області Тарнавським В.Б., який до моменту зупинки транспортного засобу позивача спілкувався із водієм іншого автомобіля та складав постанову про адміністративне правопорушення, тобто не бачив руху позивача по автодорозі М-11 та перелаштування автомобіля в крайню праву смугу автодороги, його зупинку на вимогу його поліцейського - напарника.При цьому, позивач, повторно роз`яснивши працівнику поліції ОСОБА_2 послідовність своїх дій на автодорозі М-11, а саме причину перелаштування автомобіля на крайню ліву смугу автодороги та повернення на крайню праву смугу дороги, момент подачі світлового сигналу для зміни смуги автодороги до законної вимоги його колеги про зупинку його транспортного засобу, запропонував застосувати ст. 22 КУПАП, однак позивачу було відмовлено та роз`яснено, що законодавством України це не передбачено.

Позивач вобґрунтування своєї позиції також вказав, що з боку працівника поліції УПП у Львівській області Тарнавського В.Б. до нього, як до водія було упереджене ставлення; позивач наголошував на тому, що своєї вини не визнає; клопотання позивача щодо надання доказів вчинення правопорушення не розглянуто та позивача не ознайомлено із відеозаписами, які зафіксували здійснення ним маневру перелаштування; працівником поліції було порушено процесуальний порядок розгляду справи, встановлений КУпАП, адже розгляду справи взагалі не було, поліцейський обмежився лише формальним повідомленням позивача про його права та повідомленням про складання постанови без дотримання встановленої законом процедури, чим порушив ст.ст. 276-280 КУпАП.

Крім того, позивач посилаючись на приписи частини 3 статті 283 КУпАП, якою передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, та правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17, від 13.02.2020 у справі № 524/9716/16-а, вважав недопустимими та неналежними доказами вчинення адміністративного правопорушення записи з відеокамер поліцейських, оскільки відповідач при ухваленні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не зазначив у ній відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Враховуючи, що оскаржувана постанова виносилася відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, позивач просив скасувати вказану постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу, як незаконну та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Ухвалою судді Нововолинського міського суду Волинської області від 10.11.2025 року відкрито провадження в справі за адміністративним позовом та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з повідомленням та викликом сторін. Крім цього, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представником відповідача подано клопотання про перенесення судового засідання з метою ознайомлення з матеріалами справи, оскільки відповідач не отримав позовної заяви з додатками. В подальшому представником відповідача надано відзив на пред`явлений позов та заявлено клопотання про розгляд справи за відсутністю представника відповідача.

З відзиву на адміністративний позов вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі та просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що постанова винесена з дотриманням всіх вимог КУпАП, є законною та правомірною.

Так, представник відповідача у поданому відзиві зазначив, що 01.11.2025 року близько 20 год. 47 хв. за адресою: с. Зимна Вода, дорога М-11 Львів- Шегині Позивач керуючи транспортним засобом DACIA LOGAN реєстраційний номер НОМЕР_2 на дорозі, котра має дві і більше смуг в одному напрямку рухався у лівій смузі в цьому ж напрямку, чим порушив п. 11.5. Правил дорожнього руху України. Відповідно до ч. 1 ст. 283 та п.1 ч. 1 ст. 284 КУпАП поліцейський Управління виніс постанову по справі про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 гривень.

Представник відповідача вказує, що працівник поліції, який зупинив автомобіль позивача, що вчинив правопорушення, мав на це законні підстави та діяв в межах наданих йому повноважень, відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію", згідно з яким поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху, та п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію", яким передбачено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Представник відповідача також зазначив, шо після зупинки транспортного засобу, позивач при безпосередньому спілкуванні з поліцейським, яке зафіксовано відеозаписом з нагрудної камери (бодікамери) працівника поліції, не надавав жодних пояснень про рух велосипедистів, які нібито створювали перешкоду, рух велосипедистів без світлових приладів (п. 6.2 ПДР), необхідність термінового маневру випередження. Крім цього, як вбачається із портативного відеореєстратора, рух велосипедистів на місці події не зафіксований.

Представник відповідача вважав, що обставини щодо вимушеного випередження велосипедистів, які є ключовими в позовній заяві, та не були озвучені Позивачем на місці зупинки, свідчать про штучне створення цих обставин останнім для виправдання свого порушення на етапі оскарження постанови.

Також представник відповідача в обґрунтування своєї позиції зазначив, що фактична обставина, зафіксована у справі, полягає у необґрунтованому русі Позивача крайньою лівою смугою при вільній правій смузі, що є прямим порушенням п. 11.5 ПДР України, а пояснення самого Позивача на відеозаписі з бодікамери, під час яких він на питання працівника поліцій: «що змусило Вас не перестроїтись раніше» відповів: «я не можу пояснити, можливо задумався, …але я вже мав перестроюватись коли мене зупинили..», підтверджують суб`єктивний характер причини порушення та повністю спростовують наведені позивачем обставини про 'вимушене випередження велосипедистів'.

Представник відповідача зазначив, що працівник поліції, відповідно до приписів ст. ст. 222, 258, 283 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (надалі - Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853, в межах наданих йому повноважень та у визначеному законом порядку розглянув справу про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху на місці його вчинення з дотриманням визначеної законом процедури та відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, діючи в межах наданих йому дискреційних повноважень, застосував стягнення, передбачене санкцією ч. 2 ст. 122 КУпАП. При цьому санкція ч. 2 статті 122 КУпАП не передбачає такий вид стягнення, як попередження.

Отже, на переконання представника відповідача поліцейський мав законні підстави для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, ним була дотримана процедура та порядок складання адміністративних матеріалів. Постанова у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованою та такою, що винесена на підставі та у порядку передбаченому чинним законодавством, при цьому працівником поліції до Позивача застосовано адміністративне стягнення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, санкція якого передбачає штраф у розмірі 510 грн., та вказане стягнення застосоване в чіткій відповідності букві закону та відповідає меті адміністративного стягнення, яка передбачена ст. 23 КУпАП. На підставі викладеного, представник відповідача просив відмовити з задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, представник відповідача, в обґрунтування своєї позиції та заперечення щодо позовних вимог надав суду докази, а саме: відеофайли із відезаписом з бодікамер поліцейських щодо обставин події, яка мала місце 01.11.2025 року, та розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , а також докази надіслання відзиву з додатками на адресу позивача.

Позивач, своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався, відповіді на відзив не надав. При звернені до суду з адміністративним позовом заявив клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.

В судове засідання, призначене на 29.12.2025 року позивач та представник відповідача не з`явилися.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Таким чином справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, проаналізувавши та оцінивши доводи сторін, викладені ними у позові та відзиві на адміністративний позов, прийшов до висновку про те, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 ПДР закріплено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно п. 1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 року поліцейський вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 цього ж закону поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух» контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, Іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.

Крім того, відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, зокрема, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто положення Закону України «Про Національну поліцію» надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності з вимогами ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обґрунтовуючи позов, позивач вказує на відсутність у його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, на порушенні його прав при винесенні оскаржуваної постанови, а також на порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення працівником поліції, недоведеності його вини за допомогою належних та допустимих доказів.

Судом встановлено, що поліцейським - старшим інспектором 1 взводу 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції у Львівський області Тарнавським В.В. 01.11.2025 року винесено постанову серії ЕНА №6064918 та притягнуто позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. за те, що останній 01.11.2025 року об 20:47 год. в с. Зимна Вода, вул. М-11 (Львів-Шегині), керуючи транспортним засобом DACIA LOGAN, реєстраційний номер НОМЕР_2 на дорозі, котра має дві і більше смуги в одному напрямку, рухався у лівій смузі при вільній правій смузі в цьому ж напрямку, чим порушив п.11.5 ГПДР України - порушення виїзду на крайню ліву смугу при наявності двох і більше смуг для руху в одному напрямку, вчинивши тим самим адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

ОСОБА_1 у своєму адміністративному позові вказує на те, що дійсно він у вказаний в постанові час перебував в с. Зимна Вода, вул. М-11 (Львів-Шегині) за вказаною адресою, керував вищевказаним транспортним засобом та здійснив виїзд і рух лівою крайньою смугою, під час руху лівою крайньою смугою був зупинений працівником поліції за допомогою жесту із світловим сигналом та здійснив зупинку транспортного засобу.

Таким чином, факт керування позивачем автомобілем марки DACIA LOGAN, реєстраційний номер НОМЕР_2 та отримання від працівника поліції обов`язкового до виконання сигналу про зупинку транспортного засобу під час руху транспортного засобу крайньою лівою смугою автодороги М-11, в зазначені в постанові дату та час, визнається самим позивачем та не підлягає доказуванню.

Пунктом 11.2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів Украйни №1306 від 10.10.2001 року, визначено, що на дорогах, які мають дві і більше смуг для руху в одному напрямку, нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконується випередження, об`їзд або перестоювання перед поворотом ліворуч чи розворотом.

Відповідно до п. 11.5 ПДР України на дорогах, які мають дві або більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).

Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність, за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Відповідно до ст. 73 КАСУ належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 74 КАСУ визначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 75 КАСУ , достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Дослідивши докази, надані позивачем на обґрунтування його позиції, суд вважає долучені до адміністративного позову фото світлини такими, що не можуть бути визнані належними, допустимими та достовірними доказами, оскільки вони не відповідають вимогам ст. 73-75 КАСУ та на них не зазначено ким, коли, за яких умов та за допомогою якого технічного засобу вони виготовлені та з них не вбачається, що зафіксовані на них обставини події, місцезнаходження транспортного засобу та перешкоди тощо, мали місце саме 01.11.2025 року. Вказані світлини фактично є скріншотами зображення з застосунку Google Maps та виготовлені позивачем після події.

Отже, суд не приймає до уваги твердження позивача про наявність перешкод для руху транспортного засобу під його керуванням у крайній правій смузі та рух двох велосипедистів, які рухалися у крайній правій смузі в попутному напрямку одночасно з позивачем, оскільки вказане твердження не доведено позивачем та спростовується матеріалами справи, а саме: наданими стороною відповідача відеозаписами з бодікамер поліцейських.

Суд приймає надані стороною відповідача докази в якості належних, допустимих та достовірних доказів, оскільки вони отримані з додержанням вимог діючого законодавства та в межах повноважень, наданих працівникам органів національної поліції, а також вони мають безпосереднє відношення до обставин події, які є предметом дослідження у вказаній справі.

Суд враховує, що позивачу було достовірно відомо про здійснення фіксування його спілкування з працівниками поліції за допомогою відеозапису та з вказаних відеозаписів не вбачається, що позивач ОСОБА_1 висловлював будь-які заперечення щодо порядку цього фіксування, а також звертався із клопотанням про надання йому копії або можливості ознайомитися з вказаними відеозаписами.

Суд вважає, що відсутність посилання у п. 7 постанови серії ЕНА №6064918 на долучення до неї відеозаписів з бодікамер поліцейських або відеореєстратора, на яких зафіксоване порушення позивачем правил дорожнього руху, само по собі не є безумовною підставою для визнання відеозаписів недопустимими доказами з формальних причин, оскільки відсутність такого посилання не порушує права позивача. Не зазначення в оскаржуваній постанові посилання на технічний засіб, з врахуванням всіх обставин справи, дозволяє дійти висновку, що скасування постанови з однієї тільки формальної підстави не забезпечує дотримання принципу справедливості та не спростовує вчиненого позивачем правопорушення.

Під час перегляду відеозаписів, які містяться у відеофайлах, наданих стороною відповідача, судом встановлено, що позивач не повідомляв про причини перелаштування у крайню ліву смугу та рух у вказаній полосі упродовж певного проміжку часу, не повідомляв про наявність перешкоди у виді двох велосипедистів, які рухалися у попутньому напрямку без світлових приладів, натомість на питання працівника поліції про обставини правопорушення та питання, чому він не пререстроївся раніше, пояснив що «їхав, мав вже перестроюватись, мене зупинили…Я не можу пояснити, можливо задумався…але я вже мав перестроюватись коли мене зупинили».

З досліджених відеозаписів з нагрудних відео реєстраторів поліцейських встановлено, що позивачу було роз`яснено його права, в тому числі й заявляти клопотання, однак позивач не скористався своїми правами та відповідних клопотань щодо розгляду справи відносно не заявляв, проте одразу запропонував працівникам поліції його відпустити та ухвалити рішення на підставі ст. 22 КУпАП, обмежившись зауваженням.

Таким чином, твердження позивача у пред`явленому позові про порушення його прав при розгляді справи про адміністративне правопорушення повністю спростовуються долученим до відзиву на позовну заяву відеозаписами.

Крім цього, як встановлено з цього відеозапису, оскаржувана постанова виносилася поліцейським з дотриманням вимог КУпАП, з наданням можливості позивачу скористатись правовою допомогою та наданням пояснень з приводу вчиненого правопорушення, чим в свою чергу, позивач не скористався.

Отже, твердження позивача про те, що при розгляді справи працівниками поліції було порушені його права та докази вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, відсутні, в даному випадку є повністю безпідставними та такими що спростовуються іншими матеріалами справи.

Решта доводів позивача не спростовують висновків суду, а тому відхиляються за безпідставністю.

Таким чином, проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази з врахуванням норм чинного законодавства, суд прийшов до висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначеного адміністративного правопорушення доведена, а дії працівників поліції відповідають вимогам чинного законодавства.

Суд вважає, що постанова в справі про адміністративне правопорушення від 01.11.2025 року, винесена відносно ОСОБА_1 , відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, є законною та обґрунтованою, оскільки при її винесенні виконано усі вимоги чинного законодавства та на підставі повного і всебічного з`ясування обставин вирішено справу, а тому вона не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 5, 6, 7, 8, 9, 19, 25, 77, 194, 211, 241, 242, 245, 246, 250, 286 КАС України, на підставі ст. ст. 245, 251, 280 КУпАП, суд, -

ухвалив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління патрульної поліції у Львівській області Національної поліції України (вул. Перфецького, буд. 19, м. Львів, 79053, код ЄДРПОУ 40108833) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6064918 від 01.11.2025 року - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складено 05.01.2025 року.

Головуючий суддя Алла РИБАС