Постанова від 05 січня 2026 р. у справі №573/466/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2026 року м.Суми

Справа №573/466/25

Номер провадження 22-ц/816/199/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Рунова В. Ю.

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Орган опіки і піклування Миколаївської селищної ради Сумської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу на ухвалу Білопільського районного суду Сумської області від 25 березня 2025 року у складі судді Замченко А.О., постановлену у м. Білопілля,

в с т а н о в и в:

10.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про продовження строку дії рішення Білопільського районного суду Сумської області від 10.05.2023 про визнання ОСОБА_2 недієздатною, яку мотивував тим, що рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 10.05.2023 року у справі № 573/408/23 суд ухвалив ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати недієздатною на строк 2 (два) роки; опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначити ОСОБА_1 (заявника). Протягом цього часу він доглядає за своєю матір?ю, проживаючи разом з нею за однією адресою. Згідно консультативного висновку спеціаліста від 10.03.2025 року у його матері встановлено діагноз: Атеросклеротична деменція. Медико-соціальною експертною комісією в 2023 році матері ОСОБА_2 було встановлено першу Б групу інвалідності. Внаслідок психічної хвороби його мати не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому потребує подальшої опіки.

Просив суд винести рішення, яким строк дії рішення Білопільського районного суду Сумської області від 10 травня 2023 року у справі № 573/408/23 про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна, яким ухвалено визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженку с. Каменка Олевського району Житомирської області, РНОКПП НОМЕР_1 , мешканку АДРЕСА_1 , недієздатною, призначено опікуном над ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , продовжити на 2 (два) роки. Призначити по справі амбулаторну судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання: чи страждає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на психічний розлад?; чи здатна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок наявного захворювання усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними? Проведення експертизи призначити Сумській філії судових експертиз державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» (м. Суми, проспект Михайла Лушпи, 54).

Ухвалою судді Білопільського районного суду Сумської області від 25.03.2025 заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування Миколаївської селищної ради Сумського району, про продовження строку дії рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною повернуто заявнику.

Із даною ухвалою не погодився заявник ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставини, що мають значення для справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Свою скаргу обгрунтував тим, що він надав достатньо доказів подовження у матері хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого його мати продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Зазначає, що, незважаючи на те, що строк визнання недієздатною 2 (два) роки встановлений рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 10.05.2023 закінчується, однак його мати продовжує страждати стійким хронічним психічним розладом, що позбавляє її здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, тому він звернуся до суду з клопотанням про продовження строку дії вказаного рішення.

Вказує, що вартість самостійно замовленої судової психіатричної експертизи становить 10 тисяч гривень. Через відсутність фінансової можливості замовити таку експертизу він просив суд призначити по справі експертизу.

Наполягає на помилкове застосування судом статей 175 і 177 ЦПК України, оскільки до заяв, поданих у окремому провадженні ці норми не застосовуються.

Заінтересована особа Орган опіки і піклування Миколаївської селищної ради Сумської області не скористалася своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу.

Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню і доводам апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Судом встановлено, що рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 10 травня 2023 року у справі №573/408/23 заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області, юридична адреса: Сумська область, Сумський район, смт. Миколаївка, бульвар Свободи, 2 про визнання особи недієздатною та призначення опікуна задоволено. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Каменка Олевського району Житомирської області, РНОКПП НОМЕР_1 , мешканку АДРЕСА_1 визнано недієздатною на строк 2 (два) роки. Опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Вказаним судовим рішенням встановлено, що згідно з висновком судово-психіатричного експерта №132 від 28 березня 2023 року ОСОБА_2 виявляє ознаки судинної деменції, за своїм психічним станом не може усвідомлювати своїх дій та керувати ними, потребує опіки.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї від 07.03.2025, виданою відділом «Центром надання адміністративних послуг» Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області.

ОСОБА_2 встановлений діагноз Атеросклеротична деменція, що підтверджується консультативним висновком спеціаліста від 10.03.2025.

Із копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 20.10.2023 (дата огляду 05.10.2023) безтерміново встановлена перша група інвалідності за загальним захворюванням.

10.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до Білопільського районного суду Сумської області із клопотанням про продовження строку дії рішення Білопільського районного суду Сумської області від 10 травня 2023 року у справі №573/408/23 про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Каменка Олевського району Житомирської області, РНОКПП НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 недієздатною на строк 2 (два) роки та призначення її опікуном ОСОБА_1 . У клопотанні просив суд призначити амбулаторну судову-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставити питання: чи страждає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на психічний розлад?; чи здатна ОСОБА_2 внаслідок наявного захворювання усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 10.03.2025 заява ОСОБА_1 залишена без руху, запропоновано протягом десяти днів з дня отримання ухвали усунути недоліки заяви, які полягають у тому, що заявник усупереч вимог статті 300 ЦПК України не додав до заяви висновок судово-психіатричної експертизи.

Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 25.03.2025 постановлено заяву ОСОБА_1 вважати неподаною і повернути заявнику.

Колегія суддів керується таким.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (частина перша, пункт 1 частини другої статті 293 ЦПК України).

Відповідно до положень частин першої-третьої статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

За приписами частини першої статті 298 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

Відповідно до частин першої, шостої-дев`ятої статті 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна. Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років. Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною шостою цієї статті. Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною повинно містити обставини, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи. Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною до закінчення строку його дії в порядку, встановленому статтею 299 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 102 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: психічний стан особи (пункт 2 частини першої статті 105 ЦПК України).

Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення (частина перша статті 106 ЦПК України).

У справі, що переглядається суд першої інстанції оскаржуваною ухвалою повернув заявнику, що є опікуном особи, визнаною недієздатною за рішенням суду, заяву про продовження дії судового рішення про визнання цієї особи недієздатною, посилаючись на положення частини восьмої статті 300 ЦПК України, оскільки заявник не додав до своєї заяви висновок судово-психіатричної експертизи, що фактично перешкодило подальшому провадженню у справі.

Апеляційний суд не може погодитися із таким судовим рішенням з огляду на таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частини перша, друга та четверта статті 10 ЦПК України).

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров`я» держава гарантує безоплатне надання медичної допомоги у державних та комунальних закладах охорони здоров`я за епідемічними показаннями. Держава також гарантує безоплатне проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, медико-соціальної експертизи дитини, судово-медичної та судово-психіатричної експертизи, патологоанатомічних розтинів та пов`язаних з ними досліджень у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 71 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров`я» проведення судово-медичної і судово-психіатричної експертизи призначається особою, яка проводить дізнання, слідчим, прокурором або судом у порядку, встановленому законодавством, для вирішення питань, що потребують спеціальних знань в сфері судової медицини або судової психіатрії.

Наведене дозволяє дійти висновку про те, що держава гарантує безоплатне проведення судово-психіатричної експертизи, а також те, що ця експертиза призначається серед іншого саме судом.

Зважаючи на припис закону щодо звернення до суду із заявою про продовження дії рішення суду про визнання особи недієздатною не пізніше ніж за 15 днів до закінчення строку дії цього судового рішення (тобто до 10.06.2025), заявник звернувся до суду із відповідною заявою 10.03.2025, тобто фактично за три місяці, при цьому заявивши клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи.

Суд першої інстанції, повернувши заяву з формальних підстав, фактично процесуально обмежив заявника у реалізації права заявника на доступ до правосуддя, не врахувавши соціальний характер спору, гарантії безоплатної експертизи та власний обов`язок діяти активно в окремому провадженні.

Суд першої інстанції проявив надмірний формалізм у застосуванні законодавчих положень під час вирішення питання про прийнятність заяви для її розгляду по суті.

Відтак, заявник був позбавлений права на доступ до суду.

Процесуальні обмеження не будуть сумісні з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не переслідують законну мету або якщо немає розумного співвідношення пропорційності між використаними засобами та метою, яку прагнуть досягти. Загалом, процесуальні норми не повинні обмежувати або зменшувати доступ особи таким чином або до такої міри, щоб порушити саму суть права (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі «Каракуця проти України»)

Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).

Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції (див. постанову Верховного суду від 05.08.2020 у справі №177/1163/16-ц).

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (пункт 6 частини першої статті 374 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права (стаття 376 ЦПК України).

У зв`язку з тим, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції - скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 258, 259, 263, 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Білопільського районного суду Сумської області від 25 березня 2025 року скасувати, і направити справу для подальшого розгляду до Білопільського районного суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. І. Собина

В. Ю. Рунов