Постанова від 04 січня 2026 р. у справі №481/1041/24 — Миколаївський апеляційний суд

05.01.26

22-ц/812/164/26

Провадження № 22-ц/812/164/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

05 січня 2026 року м. Миколаїв

справа № 481/1041/24

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лівінського І.В.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Лівшенком О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_1 , поданою її представником ОСОБА_2

на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області, ухваленого 17 жовтня 2025 року під головуванням судді Уманської О.В., в приміщенні цього ж суду, повне судове рішення складено того ж дня, у цивільній справі

за позовом

ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Агро-1» про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

В червні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Писаренко Н.О. звернулась з позовом до Фермерського господарства «Агро-1» (далі – ФГ «Агро-1») про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати.

Позивачка зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 08 червня 2023 року приватним нотаріусом Кременецького районного нотаріального округу Бурлак А.В. на підставі заповіту їй було видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Спадщина, на яку було видане Свідоцтво складалася із земельної ділянки, площею 6,25 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Миколаївська обл., Баштанський р-н, територія Софіївської територіальної громади, кадастровий номер 4824580400:03:000:0442. 20 червня 2023 року вона отримала Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої вбачається, що на успадковану нею земельну ділянку 13 вересня 2013 року був укладений договір оренди землі №93/2013, орендар - Фермерське господарство "Агро-1". Позивачці було відомо, що її мати дійсно укладала договір оренди земельної ділянки із відповідачем, також їй було достеменно відомо, що примірник договору оренди матері виданий не був, а також відповідачем з 2013 року орендна плата за користування земельною ділянкою матері не перераховувалася, оскільки з кінця 2013 року ОСОБА_1 забрала маму до себе і вона проживала за адресою її реєстрації.

Позивачка зазначає, що 27 червня 2023 року повідомила відповідача про те, що набула право власності на орендовану ним земельну ділянку, а також висунула вимогу надати примірник зареєстрованого у встановленому законом порядку договору оренди землі №93/2013. Листом від 13 липня 2023 року відповідач повідомив про те, що примірник договору був отриманий ОСОБА_3 власноруч у 2013 році (що є абсолютною брехнею, оскільки з Інформації з Державного реєстру речових прав вбачається, що укладений договір був зареєстрований лише 07 лютого 2020 року, а договори видаються на руки тільки після державної реєстрації, бо на реєстрацію здаються всі примірники договору), а у відповідача є лише один екземпляр оригіналу договору, тому надає позивачу копію з оригіналу. При цьому відповідач так і не зміг надати докази отримання матір`ю позивачки належного їй примірника договору оренди.

Оформивши спадкові права, позивачка, як власник земельної ділянки, направила відповідачу претензію щодо виплати заборгованої орендної плати по укладеному договору оренди. Позивачці відомо, що вказана у договорі оренди орендна плата на рівні 4000 грн на рік вказана лише для цілей оподаткування, вірніше для його уникнення, і не передбачена індексація взагалі, насправді відповідач виплачує орендну плату на рівні 20 - 25 тис. грн. (згідно ринкових умов). У відповідь на свою претензію позивачка отримала лист, з пропозицією укласти з відповідачем додаткову угоду про зміну власника земельної ділянки, а також запевненнями, що відповідач зобов`язується укласти з нею додаткову угоду щодо розміру орендної плати згідно ринкових умов. Також у даному листі відповідач стверджує, що керівник відповідача, ОСОБА_4 , отримав у відповідача належну матері позивачки орендну плату за договором оренди аж включно до 2025 року, проте таке твердження не відповідає дійсності.

Позивачка зазначає, що її мати за життя починаючи з 2013 року і до 2022 року (рік смерті) жодного разу так і не отримала орендної плати за укладеним нею договором оренди. Також позивачка жодного разу не була присутня при передачі грошових коштів її матері.

Посилаючись на систематичну невиплату відповідачем орендної плати, що є суттєвим порушенням умов договору, ОСОБА_1 просила суд розірвати договір оренди землі №93/2013 від 13 вересня 2013 року (кадастровий номер земельної ділянки 4824580400:03:000:0442), укладений між ОСОБА_3 (правонаступниця ОСОБА_1 ) та ФГ "Агро-1" в особі голови Герасименка Д.О., який зареєстрований Державним реєстратором Новобузької міської ради Миколаївської області Альбертін О.В., з одночасним припиненням права оренди ФГ "Агро-1" щодо вказаної земельної ділянки.

Стягнути з відповідача заборгованість зі сплати орендної плати за період з 15 листопада 2013 року по 15 листопада 2024 року включно у сумі 220000 грн, інфляційні збитки за весь період прострочення у розмірі 145511,45 грн, та штрафні санкції (3% річних) у розмірі 39710,28 грн.

Узагальнені доводи інших учасників

Під час розгляду справи відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення, посилаючись на те, що відповідач не ухилявся від виплати орендної плати за користування земельною ділянкою та відповідно не порушував умов договору оренди землі.

Зазначає, що 13 вересня 2013 року між ОСОБА_3 орендодавцем та Фермерським господарством «АГРО - 1» в особі Герасименко Д.О. орендарем, було укладено та підписано договір оренди землі під номером 93/2013.

Відповідно до зазначеного договору, ОСОБА_3 передала в оренду ФГ«АГРО-1» земельну ділянку загальною площею 6,25 га, яка належить орендодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку. Договір укладено 28 травня 2013 року на термін до 31 грудня 2062 року. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі із каси господарства за видатковими документами. Відповідно до пункту 3.2 укладеного договору розмір орендної плати становить на рік 4000 гривень. Орендна плата вноситься щорічно до 15 листопада кожного року. Обчислення розміру орендної плати на земельні ділянки здійснюються без урахування індексації.

16 вересня 2013 року ОСОБА_3 , було видано нотаріальну довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Новобузького районного нотаріального округу Миколаївської області Савченко А.В., якою уповноважено ОСОБА_4 бути представником ОСОБА_3 з усіма необхідними повноваженнями з питань: - придбання (купівлі (за ціну та на умовах на свій розсуд), міни, отримання в подарунок) на ім`я позичальника, відчуження (продажу (за ціну та на умовах на свій розсуд), міни), здачі в найом (оренду), передачі в заставу в забезпечення виконання майнових зобов`язань позивача, управління, а також вчинення для позивача та/чи у його інтересах будь-яких дій щодо належного позивачу на праві приватної власності рухомого та нерухомого майна, визначаючи в усіх випадках суми, терміни та інші умови правочинів на власний розсуд; одержання належного позивачу майна, включаючи грошові суми та цінні папери; одержання будь-яких документів від громадян та юридичних осіб, незалежно від того, ким та з якою метою вони видані, тощо; представництво інтересів позивача у всіх без винятку установах, на підприємствах, в організаціях незалежно від їх форми власності та підпорядкування, тощо.

Цього ж числа ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 , було складено заповіт у селі Баратівка Новобузького району Миколаївської області. Заповіт було посвідчено Секретарем виконкому Вишневським Ю.Б. та зареєстровано в реєстрі за №130. Згідно з умовами вищезазначеного заповіту – ОСОБА_3 , на випадок своєї смерті зробила розпорядження щодо належного їй майна, а саме, земельну ділянку загальною площею 6,25 га, яка належала їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія І-МК №008146 виданого відділом Держкомзему у Новобузькому районі Миколаївської області, кадастровий номер 4824580400:03:0000442 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва – заповіла ОСОБА_4 ..

16 вересня 2013 року ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_4 , як представника ФГ «Агро-1», грошові кошти у розмірі 50 000 грн, як повний розрахунок по договору купівлі-продажу земельної ділянки, яка належить їй. Вищевказане зазначається у розписці, яка написана особисто ОСОБА_3 та якою остання зобов`язується оформить належним чином договір купівлі-продажу земельної ділянки. Все вищезазначене відбулось на підставі усного звернення ОСОБА_3 до ФГ «Агро-1» в особі Герасименко Д.О., а саме пропозиції здійснити продаж земельної ділянки за кадастровим номером 4824580400:03:0000442. Обґрунтовано це було станом її здоров`я та необхідністю великої суми коштів для подальшого лікування. За особистим власним бажанням ОСОБА_3 отримавши грошові кошти у повному обсязі від ОСОБА_4 , який діяв від імені ФГ «Агро-1», передала оригінал Державного акту на право приватної власності на землю. Крім того, грошові кошти у розмірі 50 000 грн отримувались особисто ОСОБА_3 (орендодавцем) у присутності доньки ОСОБА_1 . Так як гроші отримувались як повний розрахунок за земельну ділянку, та в подальшому (після зняття мораторію) сторони були зобов`язані належним чином укласти договір купівлі-продажу даної земельної ділянки, але ОСОБА_3 не виконала своє зобов`язання щодо укладення угоди, то зазначена сума отриманих коштів вважається отриманою орендною платою відповідно до договору оренди №93/2013 від 13 вересня 2013 року.

Оскільки, відповідно до умов укладеного договору оренди, вартість орендної плати складає 4000 грн на рік, то ОСОБА_3 28 вересня 2013 року отримала орендну плату за 12.5 років, а саме до червня 2025 року включно.

Відсутні не лише будь-які докази, а і підстави, які б дали можливість припустити, що фермерським господарством виплачується інша орендна плата.

Щодо основного боргу заборгованості та наданих розрахунків пені. Договір оренди укладений 13 вересня 2013 року, передача земельної ділянки орендарю здійснюється у строк 3-х днів після державної реєстрації цього договору за актом її приймання – передачі. Навіть якщо вважати, що договір почав діяти с 13 вересня 2013 року та враховувати дату для розрахунку 16 серпня 2023 року, дата зазначена позивачем, та не враховувати отримання орендної плати власником земельної ділянки, то борг мав би складати 44 000 грн (11 років по 4000 грн за рік), але ні як ні 220 000 грн.

Позивач здійснює розрахунок суми заборгованості орендної плати за одинадцять років, а саме з 2013 року по 2024 рік включно. Водночас, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

На підставі викладеного представник відповідача вважає, що позивачем не доведено факту несплати орендної плати за договором оренди, до того ж ОСОБА_3 отримала грошові кошти від фермерського господарства ще у вересні 2013 року, більш того ОСОБА_3 до фермерського господарства із заявами чи претензіями щодо невиплати орендної плати з 2013 року до часу своєї смерті не зверталась. Тому, вимоги є необґрунтовані та недоведені належними та допустимим доказами.

15 липня 2024 року представник відповідача надіслав до суду першої інстанції заяву про застосування строків позовної давності (т.1 а.с.61-66).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ФГ «Агро-1» про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати –відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно з пунктом 13.5 Договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи – орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору .

Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою. Умови договору оренди землі про сплату орендної плати за майбутні періоди можуть бути погоджені сторонами договору оренди у формі, передбаченій статтею 14 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, внесення орендарем коштів за майбутні періоди буде обґрунтованим та вважатиметься орендною платою за користування земельною ділянкою за договором оренди землі, якщо в договорі: або міститься положення права орендаря сплачувати орендну плату за майбутні періоди (достроково) або взагалі нічого не сказано про таку можливість.

Отже, по справі достовірно встановлено і не спростовано, що орендна плата у вказаному розмірі 50 000 грн виплачена орендодавцю ОСОБА_3 через її представника ОСОБА_4 на підставі довіреності. Оскільки орендна плата за договором становить 4 000 грн за рік то 50 000 /4 000 = 12,5 тобто за 12 років і 6 місяців.

По справі відсутні відомості про те, що за життя ОСОБА_3 заперечувала чи була не згодна з отриманням орендної плати наперед за майбутній період. Після укладення договору оренди землі за життя ОСОБА_3 минуло 9 років і вона претензій не висловлювала щодо розміру щорічної орендної плати за рік.

Виплата орендної плати не періодично, як зазначено в пункті 3.2 Договору, а наперед не є порушенням умов вимог цивільного законодавства, оскільки зазначені вище правовідносини хоч і непередбачені діючим Договором, але вчинені дії сторін прямо передбачені статтею 6 пункту 3 ЦК України, де зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Згідно частини 1 статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Видатковий касовий ордер підтверджує, що між сторонами погодження щодо відступлення від умов договору і отримання ренти наперед відповідало волі та інтересам сторін правочину.

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки укладеного між ОСОБА_3 та ФГ «Агро-1» від 13 вересня 2013 року з підстав систематичної несплати орендної плати оскільки, перебування сторін у договірних відносинах передбачає наявність у кожної із сторін прав і обов`язків.

Щодо заявленої вимоги представником відповідача про застосування до правовідносин строку позовної давності суд зазначає наступне. Оскільки судом не встановлено порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого остання звернулася до суду, та в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, відтак підстави для застосування позовної давності відсутні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилаючись на те, що рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконним, необґрунтованим, висновки суду в описовій частині не відповідають резолютивній частині рішення, не повно встановлені обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, деякі обставини справи взагалі встановлені неправильно, не всі докази по справі прийняті до уваги, а тому їм не надана належна оцінка, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не надав ніякого значення тому факту, що всупереч вимогам закону, договір оренди землі відповідач зареєстрував аж через 7 років після його підписання, тобто у 2020 році. Доказів вручення ОСОБА_3 примірника укладеного (чи хоча б підписаного) з нею договору відповідач не надав.

Апелянт зазначає, що видана її матір`ю нотаріальна довіреність на ОСОБА_4 про те, що вона делегує йому повноваження продати її земельну ділянку чи здати в оренду була видана терміном на три роки і строк дії такої довіреності добіг свого кінця у 2016 році. Більше того, статтею 238 ЦК України прямо передбачено, що представник за довіреністю не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах, а отже вчинення ОСОБА_4 будь-яких правочинів на користь відповідача буде вчиненням правочину на свою користь, оскільки він не є найманим працівником ФГ “Агро-1”, а є його засновником і власником - тобто головою цього фермерського господарства.

Апелянт також зазначає, що на час написання ОСОБА_3 розписки про отримала від ОСОБА_4 50 000 грн як повний розрахунок по договору купівлі-продажу належної їй земельної ділянки, діяв мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, а отже вчиняючи такі дії відповідачу достеменно було відомо про нікчемність такої угоди. Зауважує, що гроші в рахунок купівлі-продажу давала не посадова особа - голова ФГ “Агро 1”, а фізична особа ОСОБА_4 , а договір оренди був укладений з юридичною особою - ФГ “Агро 1”. То ж яким чином видана сума ОСОБА_4 в рахунок майбутнього договору купівлі-продажу трансформувалася в оплату за оренду такої земельної ділянки вже зовсім за іншим договором з юридичною особою та ще й без згоди самої ОСОБА_3 . Суд також не звернув на це увагу.

Посилаючись на те, що суд визнав вказану розписку такою, що не має доказового значення в даній справі, апелянт вважала доведеним, що орендна плата ОСОБА_3 не виплачувалася.

Узагальнені доводи інших учасників справи

На вказану апеляційну скаргу ФГ ”Агро 1" подало письмові пояснення, в яких заперечує проти задоволення апеляційної скарги та зазначає, що вимоги апеляційної скарги є безпідставними.

Відповідачем на підтвердження виконання істотних умов договору оренди земельної ділянки, а саме сплати орендної плати, було надано видатковий касовий ордер №47 від 24 вересня 2013 року, щодо сплати орендної плати за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018,2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки та червень 2025 рік у розмірі 50 000 грн, за договором оренди земельної ділянки №93/2013 від 13 вересня 2013 року. Здійснення виплати орендної плати орендодавцю, відбувалось через її представника – Герасименко Д.О. на підставі довіреності. 16 вересня 2013 року ОСОБА_3 отримала від Герасименко Д.О., як представника ФГ «Агро-1», грошові кошти у розмірі 50 000 грн, що підтверджується розпискою.

З часу отримання вищезазначених грошових коштів до часу смерті ОСОБА_3 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 (за час її життя, а це 9 років) не було жодного звернення, претензій ні до голови фермерського господарства, щодо виплати можливої заборгованості або розірвання договору оренди (у зв`язку з можливою

заборгованістю), ані до правоохоронних органів щодо шахрайських дій з боку ФГ «Агро 1» або особисто ОСОБА_4 ..

Відповідно, з вищезазначеного вбачається, що спадкодавцем – ОСОБА_3 , особисто отримані 50000 грн і є сплата орендної плати за майбутній період. А, відповідно і відсутні підстави для дострокового розірвання договору оренди укладеного між ОСОБА_3 та ФГ «Агро 1» з підстав систематичної несплати орендної плати.

Зазначає, що позивач не надає доказів відсутності отриманих доходів від відповідача в період з 2013 року по 4 квартал 2023 року.

Відповідачем на підтвердження виконання істотних умов договору оренди землі, а саме сплати орендної плати, надається: розписка щодо отримання 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень та видатковий касовий ордер № 47 від 24 вересня 2013 року, щодо сплати орендної плати за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки та червень 2025 рік у розмірі 50 000 грн, за договором оренди земельної ділянки №93/2013 від 13 вересня 2013 року.

Відповідно до розписки, ОСОБА_3 28 вересня 2013 року отримала від ОСОБА_4 орендну плату згідно договору оренди за земельну ділянку, площею 6,25 га, починаючи з 2013 року на 49 років наперед.

Згідно видаткового касового ордеру від 24 вересня 2013 року ОСОБА_3 отримала орендну плату за земельну ділянку 6,25 га за 2013-2062 роки у сумі п`ятдесят тисяч гривень. Отже, видатковий касовий ордер є належним документом, який підтверджує отримання ОСОБА_3 орендної плати за майбутні періоди.

Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою. Такої заборони не містить і договір оренди землі від 13 вересня 2013 року.

Відповідач зазначає, що орендарем умови договору щодо сплати орендної плати не порушено, станом на час звернення позивач до суду наявна переплата орендної плати, таким чином позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

2. Мотивувальна частина

В судове засідання апеляційного суду позивачка та її представник не з`явились. Вони повідомлені про час і місце судового розгляду, що підтверджується реєстром підтверджень про отримання документів з «Електронного суду» учасником справи та довідкою про доставку SMS-повідомлення (т.2 а. с. 37,38 зворот). Клопотань про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходило. За такого, їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Судом встановлено, що 13 вересня 2013 року між ОСОБА_3 та ФГ «Агро - 1» в особі голови Герасименко Д.О. було укладено договір оренди землі № 93/2013 (далі – Договір), за умовами якого ОСОБА_3 передала останньому в строкове платне користування належну їй на праві власності (Державний акт на право власності на земельну ділянку серія І-МК №008146 (п. 1.2 Договору), земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 6,25 га, у тому числі рілля 6,25 га, кадастровий номер 4824580400:03:000:0442, яка розташована на території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, на строк до 31 грудня 2062 року (т.1 а.с. 227-229).

Згідно пункту 1.5 Договору нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 108354 гривень (з урахуванням індексації станом на 01.01.2013 року). Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі із каси господарства за видатковими документами (пункт 3.1. Договору).

Відповідно до пункту 3.2 Договору розмір орендної плати становить на рік 4000 гривень. Орендна плата вноситься щорічно до 15 листопада кожного року ( п. 3.3 Договору). Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється без урахування індексації. Розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами: в інших випадках, передбачених законом ( п.3.4).

Згідно пункту 3.6 Договору у разі несвоєчасного отримання орендної плати, справляється пеня у розмірі 0,2% не отриманої суми за кожний день прострочення.

Даний договір зареєстровано 07 лютого 2020 року, номер запису про інше речове право: 35424081.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 , після смерті матері ОСОБА_3 , набула право власності на земельну ділянку площею 6,25 га, кадастровий номер 4824580400:03:000:0442, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Софіївської ТГ Баштанського району Миколаївської області, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим 08 червня 2023 року, зареєстрованим в реєстрі за № 1016. Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08 червня 2023 року № 50562079 (т.1, а.с.16, 18).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, номер інформаційної довідки 336262303 від 20 червня 2023 року, земельна ділянка площею 6,25 га кадастровий номер 4824580400:03:000:0442 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, перебуває в оренді ФГ «Агро-1» на підставі договору оренди землі № 93/2013, від 13 вересня 2013 року, термін дії договору до 31 грудня 2062 року (т.1 а.с.235-236).

Також з матеріалів справи вбачається, що 16 вересня 2013 року ОСОБА_3 оформила нотаріально посвідчену довіреність, зареєстрований № 1803, на ОСОБА_4 , якою уповноважила його бути її представником, в тому числі щодо укладення будь-яких договорів щодо спірної земельної ділянки. Термін дії довіреності до 16 вересня 2016 року.

Згідно з видатковим касовим ордером 24 вересня 2013 року ОСОБА_4 на підставі Довіреності № 1803 від 16 вересня 2013 року отримав від ФГ «Агро-1» належну ОСОБА_3 орендну плату за земельну ділянку згідно Договору оренди № 93/2013 від 13 вересня 2013 року, за періоди з 2013 року по червень 2025 року включно, в загальному розмірі – 50000 грн.

28 вересня 2013 року ОСОБА_3 отримала по розписці від ОСОБА_4 50000 грн. В тексті розписки зазначено, що ці кошти є повнив розрахунком по Договору купівлі-продажу земельної ділянки, який мав бути належним чином укладений після зняття мораторію на купівлю земель сільськогосподарського призначення.

Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи від 14 серпня 2025 року № 11034/24-32 рукописний текст у графі «Підпис»: « ОСОБА_5 », який міститься в Розписці від 28 вересня 2013 року виконаний однією і тією ж особою, що і підписи та рукописні записи, наявні на офіційних документах, наданих як зразки підпису та почерку ОСОБА_3 (т.1 а.с.172-176).

Позиція апеляційного суду

Згідно із статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України(далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У частинах першій та другій статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 1 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон) визначає оренду землі як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону).

У статті 32 Закону передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (касаційне провадження № 61-41932сво18) дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична (два та більше випадки) несплата орендної плати.

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі, позивачка посилалась на те, що відповідачем не виплачена орендна плата за 2013-2024 роки.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що орендодавець ОСОБА_3 отримала орендну плату за спірний період в розмірі 50000 грн. через її представника за довіреністю ОСОБА_4 на підставі видаткового касового ордеру та розписки від 28 вересня 2013 року.

На обґрунтування таких доводів відповідач надав нотаріально посвідчену довіреність № 1803 від 16 вересня 2013 року, якою ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_4 бути її представником, в тому числі щодо укладення будь-яких договорів щодо спірної земельної ділянки; видатковий касовий ордер від 24 вересня 2013 року, за яким ОСОБА_4 на підставі Довіреності № 1803 отримав від ФГ «Агро-1» належну ОСОБА_3 орендну плату за земельну ділянку згідно Договору оренди № 93/2013 від 13 вересня 2013 року, за періоди з 2013 року по червень 2025 року включно в загальному розмірі – 50000 грн., а також розписку від 28 вересня 2013 року, за якою ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_4 50000 грн.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Останнім є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставинам не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.

В постанові від 08 квітня 2025 року у справі № 753/14677/23 Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідач надав належні докази щодо відсутності підстав для розірвання договору оренди землі, оскільки ним доведено отримання орендодавцем ОСОБА_3 сум орендної плати за 2013-2024 роки.

При цьому апеляційний суд враховує, що надані відповідачем видатковий касовий ордер від 24 вересня 2013 року та розписка від 28 вересня 2013 року підтверджують, що орендодавець ОСОБА_3 фактично виявила волю на отримання орендної плати наперед, а орендар вчинив дії - сплатив на користь орендодавця орендну плату у розмірі 50 000 грн за майбутні періоди користування земельною ділянкою, в тому числі, з 2013 року по 2024 рік.

При цьому, колегія суддів вважає переконливими доводи відповідача про те, що отриманні ОСОБА_3 28 вересня 2013 року по розписці від ОСОБА_4 50000 грн, є орендною платою, яку останній отримав на підставі видатково касового ордеру від 24 вересня 2013 року, оскільки зазначене відповідає обставинам справи та правовідносинам, які склалися між ОСОБА_3 та ФГ «Агро-1».

Зазначений видатковий касовий ордер та розписка, і дії орендодавця ОСОБА_3 , яка за життя не зверталася до відповідача з будь-якими вимогами щодо орендної плати, за обставин цієї справи свідчать про погодження сторонами порядку сплати орендної плати за майбутні періоди.

Відомості про наявність інших договорів оренди землі між ОСОБА_3 та ФГ «Агро-1» окрім спірної земельної ділянки площею 6,25 га, в матеріалах справи відсутні, як і відсутні докази повернення ОСОБА_3 отриманих від відповідача коштів в сумі 50 000 грн, у разі, якщо вона вважала, що ця сума виплачена їй помилково без достатньої правової підстави.

Згідно зі статтею 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 02 жовтня 2019 року у справі № 321/329/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 704/236/17, від 22 січня 2020 року у справі № 387/193/19, від 25 травня 2020 року у справі № 475/793/17, від 22 червня 2021 року у справі № 364/546/19, від 06 жовтня 2021 року у справі № 484/1399/19, від 06 жовтня 2021 року у справі № 183/5051/16, від 24 травня 2023 року у справі № 542/51/22, що свідчить про сталість та єдність судової практики щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (у випадку сплати орендної плати наперед за майбутні періоди користування земельною ділянкою).

Отже очевидно, що отримані ОСОБА_3 28 вересня 2013 року через її представника ОСОБА_4 грошові кошти від ФГ «Агро-1» в сумі 50 000 грн мають бути зараховані в якості орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою, в тому числі, з 2013 року по 2024 рік.

Частинами першою, третьою статті 148-1 ЗК України визначено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Частиною третьою статті 1223 ЦК України визначено, що спадщина належить спадкодавцю від дня відкриття спадщини. Тобто датою оформлення спадщини, а саме отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину не може обмежуватись можливість реалізації належних спадкоємцю прав власника від дня відкриття спадщини.

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 як спадкоємиця ОСОБА_3 , підставою свого позову вказувала те, що ФГ «Агро-1» не сплачує орендну плату по договору оренди землі № 93/2013 від 13 вересня 2013 року за 2013-2024 роки та не здійснило жодної оплати за весь час дії договору.

При цьому позивачка вважала, що відповідач мав сплачувати за цей період орендну плату в розмірі 20000 грн на рік.

Однак підстав для розрахунку такого розміру оренди – 20000 грн., ОСОБА_1 в позові не зазначила.

Між тим, вказаний позивачкою розмір орендної плати суперечить умовам договору оренди землі № 93/2013 від 13 вересня 2013 року, укладеного спадкодавцем ОСОБА_3 та ФГ «Агро-1», зокрема, визначеному розміру орендної плати на рік – 4000 грн (пункт 3.2 Договору), обчислення якого здійснюється без урахування індексації (пункт 3.4 Договору).

Такий порядок обчислення орендної плати за землю не суперечить вимогам статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Отже, позивачкою у силу вимог статі 81 ЦПК України не було доведено належними та допустимими доказами систематичної несплати відповідачем орендної плати за відповідний період з 2013 року по 2024 рік, оскільки будь якого обгрунтування та розрахунку розміру оренди – 20000 грн., ОСОБА_1 в позові не зазначила.

Тобто, позивачка не довела істотного порушення орендарем (відповідачем) умов договору, позбавлення права орендодавця на те, на що він розраховував при укладенні договору оренди (стаття 651 ЦК України).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про відсутність зазначених ОСОБА_1 підстав для задоволення позову.

Доводи позову та апеляційної скарги про те, що відповідач має заборгованість по орендній платі за період з 2013 по 2024 рік в розмірі 220000 грн, є необґрунтованими з наведених вище підстав.

Неправильна оцінка суду першої інстанції розписки, як доказу по справі, не призвело до неправильного вирішення справи, а тому не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому рішення підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою її представником Писаренко Наталією Олексіївною, залишити без задоволення, а рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

ГоловуючийІ.В. Лівінський

Судді: Т.Б. Кушнірова Н.О. Шаманська

Повне судове рішення складено 5 січня 2026 року.