Рішення від 05 січня 2026 р. у справі №560/16860/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/16860/25

РІШЕННЯ

іменем України

06 січня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, що надається у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби, пов`язаних із підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, виконанням службових завдань в особливих природних, географічних, геологічних, кліматичних та екологічних умовах, а також в умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я з 2014 по 11.08.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з ним розрахунок по виплаті грошової компенсації за невикористані календарні дні вказаної додаткової відпустки.

У відзиві відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Посилається на те , що відповідно до абзацу 3 пункту 4 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців" військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця. Вказує на те, що позивач скористався правом на одну з передбачених законом щорічних додаткових відпусток із збереженням грошового забезпечення та отримав компенсацію за неї, у зв`язку з чим підстави для надання іншої додаткової відпустки або виплати компенсації за неї відсутні.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , наказом командира якої від 11.08.2025 №227 його виключено зі списків особового складу з 11.08.2025. Позивач займав посаду старшого техніка обслуги обслуговування авіаційного озброєння інженерно - авіаційної служби авіаційної ескадрильї (а.с. 9).

Із змісту наказу від 11.08.2025 №227 встановлено, що ОСОБА_1 щорічну основну відпустку за 2022 використав у кількості 45 календарних днів (21 доба в період з 17.01.2022 по 06.02.2022, 15 діб з 13.07.2023 по 27.07.2023, 9 діб з 14.10.2023 по 22.10.2023), щорічну основну відпустку за 2023 використав у кількості 6 календарних днів з 23.10.2023 по 28.10.2023, щорічну основну відпустку за 2024 використав у кількості 30 календарних днів (15 діб в період з 01.01.2024 по 15.01.2024, 15 діб з 13.11.2024 по 27.11.2024), щорічну основну відпустку за 2025 використав у кількості 15 календарних днів за період з 03.02.2025 по 17.02.2025; вирішено виплатити компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" та пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 з розрахунку 14 днів в кількості 98 днів, в сумі 97201, 95 грн., компенсацію за невикористані дні відпустки за 2023, 2024, 2025.

Зі змісту інформації №682/485/60/2601/т від 10.10.2025 про суми грошового забезпечення, які нараховані та виплачені ОСОБА_1 при звільненні, наданої військовою частиною НОМЕР_1 , встановлено, що останній отримав грошову компенсацію за невикористані дні основної відпустки у розмірі 83315,96 грн. та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки учаснику бойових дій у розмірі 97201,95 грн. за 2019-2025.

Докази виплати позивачу грошової компенсації, що надається у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби, пов`язаних із підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, виконанням службових завдань в особливих природних, географічних, геологічних, кліматичних та екологічних умовах, а також в умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, у справі відсутні.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з статтею 4 Закону України «Про відпустки» законодавством передбачено такі види щорічних відпусток: щорічна основна відпустка; щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці; щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до пункту 8 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо такими законами передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, військовослужбовцям вони надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом 1 пункту 4 статті 10-1 зазначеного Закону передбачено, що військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Відповідно до п. 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надається право на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Водночас, абзацом 3 пункту 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що у разі наявності у військовослужбовця одночасного права на щорічну додаткову відпустку за декількома підставами, така відпустка надається лише за однією з підстав за його вибором.

Згідно з абзацом 3 пункту 14 статті 10-1 цього Закону у рік звільнення військовослужбовця зі служби у разі невикористання ним щорічної основної або додаткової відпустки виплачується грошова компенсація за невикористані дні таких відпусток.

У той же час, пунктами 17-19 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що в особливий період, у тому числі під час дії воєнного стану надання інших видів відпусток, зокрема додаткових, припиняється, за винятком прямо визначених законом випадків.

У разі невикористання додаткової відпустки протягом календарного року, в якому у військовослужбовця виникло право на неї, таке право може бути реалізоване шляхом надання відпустки після завершення особливого періоду або шляхом виплати грошової компенсації у разі звільнення з військової служби.

З аналізу положень статті 10 -1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вбачається, що військовослужбовець має право на отримання лише однієї щорічної додаткової відпустки (лише за однією з підстав) за його вибором, а у разі звільнення з військової служби - на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 у справі № 520/7314/2020.

З матеріалів справи/наявних доказів вбачається, що відповідач при звільненні позивача зі служби здійснив нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учаснику бойових дій за період з 2019 по 2025 рік.

Оскільки за період з 2019 по 2025 позивачу виплачено компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, підстав для виплати компенсації за вказаний період відповідно до п. 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» немає.

У той же час, компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки військовослужбовцю за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних із підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням і ризиком для життя та здоров`я, за період з 2014 по 2018 включно виплачено не було, хоча сам відповідач у відзиві визнає, що позивач за посадою мав право на таку відпустку.

Виходячи з наведеного, відповідач повинен був провести з позивачем повний розрахунок за період з 2014 по 2018 в частині виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, що надається у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби, пов`язаних із підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, виконанням службових завдань в особливих природних, географічних, геологічних, кліматичних та екологічних умовах, а також в умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я.

Оскільки відповідач доводи позивача в частині вимог не спростував і не довів суду протилежне, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задоволити частково.

Визнати необґрунтованою невиплату військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 під час звільнення грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, що надається у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби, пов`язаних із підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, виконанням службових завдань в особливих природних, географічних, геологічних, кліматичних та екологічних умовах, а також в умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я за період з 2014 по 2018 включно.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, що надається у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби, пов`язаних із підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, виконанням службових завдань в особливих природних, географічних, геологічних, кліматичних та екологічних умовах, а також в умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я за період з 2014 по 2018 включно.

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 06 січня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )

Головуючий суддя І.С. Козачок