Рішення від 05 січня 2026 р. у справі №500/5234/25 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/5234/25

06 січня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , через представника, - адвоката Андрусенка Ігоря Ярославовича, звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 , в якому просить:

визнати протиправним рішення відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову у призначенні пенсії від 15.07.2025 №192150006795, яким відмовлено позивачу в призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати позивачу до стажу роботи період роботи: з 27.07.1988 по 22.12.1988 згідно трудової книжки від 01.08.1988 НОМЕР_1 ; з 15.02.1997 по 05.06.2000 згідно трудової книжки від 01.08.1988 НОМЕР_1 ; з 10.06.2000 по 29.12.2000 згідно трудової книжки від 01.08.1988 НОМЕР_1 ; з 14.02.2001 по 31.12.2003 згідно трудової книжки від 01.08.1988 НОМЕР_1 та призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком згідно пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із 05.07.2025.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.07.2025 року звернувся до територіального відділу Пенсійного фонду України у Тернопільській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 15.07.2025 року №192150006795 ОСОБА_1 у призначені дострокової пенсії за віком відмовлено.

Підстави для відмови у призначенні пенсії з яких виходив відповідач:

відповідач не зарахував позивачу усі періоди роботи до стажу роботи, у зв`язку із чим відсутній необхідний страховий стаж 20 років;

відповідач вважає, що мати дитини з інвалідністю скористалася правом вибору пенсійних виплат, а саме є отримувачем пенсії по інвалідності, у зв`язку із чим позивач не має права претендувати на дострокову пенсію. Крім того, до електронної пенсійної справи не долучено виписку з акта огляду МСЕК на дитину з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.

Ухвалою судді від 09.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

18.09.2025 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області надійшов відзив на позовну заяву, а якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що вік позивача становить 55 років, страховий стаж 19 років 1 місяць 28 днів.

До страхового стажу не враховано періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки ( НОМЕР_1 ), а саме: з 27.07.1988 по 22.12.1988 оскільки записи про виправлені періоди засвідчено печаткою не придатною для читання; з 15.02.1997 по 05.06.2000 оскільки в наказах на прийняття та звільнення дописані дати; з 10.06.2000 по 29.12.2000 та з 14.02.2001 по 31.12.2003 оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків в Індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вказує, що за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області як отримувач пенсії по інвалідності за нормами Закону№ 1058 з 13.09.2011.

Зазначає, що права на призначення дострокової пенсії відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону, з урахуванням наявних документів, позивач не має, у зв`язку з тим, що мати дитини з інвалідністю скористалася правом вибору пенсійних виплат, а саме є отримувачем пенсії по інвалідності. Крім того до електронної пенсійної справи не долучено виписку з акта огляду в МСЕК на дитину з інвалідністю до досягнення шестирічного віку та відсутній необхідний страховий стаж заявника.

28.10.2025 до суду від третьої особи надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 08 липня 2025 року звернувся до територіального відділу Пенсійного фонду України у Тернопільській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 15.07.2025 №192150006795 ОСОБА_1 у призначені дострокової пенсії за віком відмовлено.

Як слідує із вказаного рішення вік заявника становить 55 років, страховий стаж - 19 років 01 місяць 28 днів.

В ході розгляду документів до страхового стажу не враховано періоди трудової діяльності згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 :

з 27.07.1988 по 22.12.1988 оскільки записи про виправлені періоди засвідчено печаткою не придатною для читання;

з 15.02.1997 по 05.06.2000 оскільки в наказах на прийняття та звільнення дописані дати;

з 10.06.2000 по 29.12.2000 та з 14.02.2001 по 31.12.2003 оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків в Індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зазначено, що для зарахування вищезазначених періодів роботи до страхового стажу необхідно долучити належним чином оформлені довідки поро періоди роботи, видані за місцем роботи (правонаступником/архівною установою) з посиланням на первинні документи та довідки про реорганізацію установи (за наявності).

Також вказано, що права на призначення дострокової пенсії відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону, з урахуванням наявних документів, позивач не має, у зв`язку з тим, що мати дитини з інвалідністю скористалася правом вибору пенсійних виплат, а саме є отримувачем пенсії по інвалідності. Крім того до електронної пенсійної справи не долучено виписку з акта огляду в МСЕК на дитину з інвалідністю до досягнення шестирічного віку та відсутній необхідний страховий стаж заявника.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до частини першої та другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 17 Порядку №637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Як зазначалося вище, позивачу відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 27.07.1988 по 22.12.1988 оскільки записи про виправлені періоди засвідчено печаткою не придатною для читання; з 15.02.1997 по 05.06.2000 оскільки в наказах на прийняття та звільнення дописані дати.

Так, згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 01.08.1988 позивач:

з 27.07.1988 по 22.12.1988 позивач працював робочим у Бучацькій Міжрайбазі ОСС;

з 15.02.1997 по 05.06.2000 позивач працював слюсарем в селянській спілці Сороки.

На час первинного заповнення трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 01.08.1988 діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162.

Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 Держкомпраці СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 Держкомпраці СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 Про трудові книжки робітників та службовців та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців " встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови трудові книжки робітників та службовців при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

У період внесення записів про роботу позивача у спірний період після 1993, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58).

З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Згідно з пунктом 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Вищенаведене узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі №654/890/17 (провадження №К/9901/22832/18).

В силу положень частини п`ятої статті 242 КАС України дані висновки враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, з вищенаведеного слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Разом з тим, окрім наведеної обставини, трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу за спірний період. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці (неправильними чи не точними) щодо періоду роботи відповідачами суду не надано.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що періоди роботи позивача з 27.07.1988 по 22.12.1988 робочим у Бучацькій Міжрайбазі ОСС та з 15.02.1997 по 05.06.2000 слюсарем в селянській спілці Сороки підлягають зарахуванню до його страхового стажу.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 10.06.2000 по 29.12.2000 та з 14.02.2001 по 31.12.2003 оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків в Індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, суд зазначає наступне.

Згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 01.08.1988 позивач з 10.06.2000 по 31.12.2003 працював в ТОВ "Ранок".

Відповідно до ст.1 Закону № 1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно із ст.20 Закону № 1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст.106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Відповідно до висновків Верховного Суду наведених у постановах від 25.09.2018 у справі №242/65/17, від 22.11.2018 у справі № 242/4793/16-а, від 11.07.2019 у справі №242/1484/17, від 04.06.2019 у справі №235/900/17, суд дійшов висновку, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством - страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні (перерахунку) пенсії позивача періодів її роботи.

Також згідно висновків, висловлених у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі №199/1852/15-а, від 12.09,2019 у справі №489/2283/16-а, від 01.03.2021 у справі № 423/757/17, від 27.05.2021 у справі № 343/659/17, від 30.12.2021 у справі №348/1249/17, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на пенсію.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 08.10.2025 у справі №400/2492/24, у якій суд дійшов висновку, що позбавлення позивача соціальної захищеності та пенсійного стажу у зв`язку з невиконанням підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України, є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам у сфері соціального захисту. Наявність чи відсутність сплати страхових внесків роботодавцем не спростовує самого факту виконання позивачем трудових обов`язків.

Тому, відсутність в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальних відомостей про застраховану особу даних про сплату страхових внесків за період роботи позивача з 10.06.2000 по 29.12.2000 та з 14.02.2001 по 31.12.2003 в ТОВ "Ранок", за наявності в трудовій книжці відповідних записів про зазначений період роботи, не є підставою для позбавлення позивача права на зарахування вказаного періоду до страхового стажу.

Отже слід зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 10.06.2000 по 29.12.2000 та з 14.02.2001 по 31.12.2003 в ТОВ "Ранок".

З урахуванням наведеного, у позивача наявний страховий стаж не менше ніж 20 років для призначення дострокової пенсії за віком в порядку пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Щодо покликань пенсійного органу на те, що позивач не має права на призначення дострокової пенсії відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону, з урахуванням наявних документів, оскільки мати дитини з інвалідністю скористалася правом вибору пенсійних виплат, а саме є отримувачем пенсії по інвалідності, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають: жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.

За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п`ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю здійснювалося батьком, йому призначається дострокова пенсія за віком після досягнення 55 років та за наявності страхового стажу не менше 20 років.

Отже, матері надається право вибору особи, яка буде одержувати дострокову пенсію за віком: вона сама або батько дітей (дитини).

Позивач разом із дружиною протягом життя виховували дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є особою з інвалідністю з дитинства, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ №1071103. Група інвалідності призначена довічно.

Дочка позивача, ОСОБА_3 мала підстави для визнання її дитиною з інвалідністю до шести років (підстава амбулаторна карта), що підтверджується довідкою ЛКК з КНП "Бучацька міська лікарня" Бучацької міської ради від 07.07.2025 року №32. З довідки ЛКК від 07.07.2025 року №32 вбачається, що ОСОБА_3 вперше визнана дитиною з інвалідністю 07.02.2002 року (згідно рішення ЛКК). Вказана довідка підписана головою ЛКК та членам ЛКК.

Окрім цього, як встановлено судом дружина позивача ОСОБА_2 , не скористалася своїм правом на призначення пенсії за віком матері, яка народила та виховала до 6 річного віку дитину з інвалідністю з дитинства, оскільки отримує пенсію пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання та не заперечує, щоб пенсію отримував позивач.

Вказана обставина підтверджується заявою від 08.07.2025, яку ОСОБА_2 подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Таким чином, належними доказами підтверджується, що своє право на отримання пенсії з підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV, як мати дитини з інвалідністю, так і позивач, як її батько, не використали.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що є неприпустимим ставити у залежність право позивача на призначення дострокової пенсії за віком від реалізації права на пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання.

Таким чином, оскільки дружина позивача (мати їх спільної дитини з інвалідністю) як особа з інвалідністю скористалася правом на свій соціальний захист шляхом отримання пенсії за інвалідністю, це не може бути перешкодою для призначення дострокової пенсії за віком в порядку пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" батькові дитини.

Отже, рішення Головного управління ПФУ в Кіровоградській області №192150006795 від 15.07.2025, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком як батьку, який виховав дитину з інвалідністю до досягнення нею шестирічного віку, відповідно до підпункту 3 п. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", є протиправним та порушує права позивача, оскільки позивач має право на соціальний захист, проте внаслідок відмови відповідача, позивач був позбавлений права на призначення та отримання пенсії.

Відповідно пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки позивач набув права на призначення йому дострокової пенсії за віком в порядку пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" 04.07.2025 та звернувся до пенсійного органу із відповідною заявою 08.07.2025, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, тому відповідну пенсію слід призначити з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Повно, всебічно і об`єктивно дослідивши усі обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного здобутого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір сплачений згідно квитанції від 02.09.2025.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним рішення відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про відмову у призначенні пенсії від 15.07.2025 №192150006795.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи: з 27.07.1988 по 22.12.1988; з 15.02.1997 по 05.06.2000; з 10.06.2000 по 29.12.2000; з 14.02.2001 по 31.12.2003 та призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком згідно пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із 05.07.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 06 січня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (місцезнаходження: вул. Соборна, 7А, м. Кропивницький, Кропивницький р-н, Кіровоградська обл., 25001, код ЄДРПОУ 20632802);

третя особа:

- ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) .

Головуючий суддя Баб`юк П.М.