Рішення від 04 січня 2026 р. у справі №380/19473/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2026 року м. Львівсправа № 380/19473/25

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач/ ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність щодо неприйняття рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за результатами розгляду його заяви від 02 вересня 2025 року за вх. № 9356 від 03 вересня 2025 року;

- зобов`язати відповідача прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та видати йому відповідну довідку за формою згідно з додатком 6 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560;

- стягнути на користь позивача судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02 вересня 2025 року надіслав відповідачу засобами поштового зв`язку чергову заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», до якої долучив усі необхідні документи, що підтверджують його право на отримання такої відстрочки. На свою заяву позивач 05 вересня 2025 року отримав від відповідача лист-відповідь за № 4568, у якому він зазначає, що позивач особисто безпосередньо у ІНФОРМАЦІЯ_2 не подав документи на відстрочку, а надіслав такі поштою та не пред`явив військово-обліковий документ (військово-обліковий документ у електронній формі), а також стверджує про надіслання позивачу на 07 жовтня 2024 року на 11:00 год. повістки № 221431 рекомендованим листом з описом вкладення, за якою він нібито не прибув.

Позивач звертає особливу увагу, що жодної повістки він не отримував і у матеріалах справи відсутні докази надіслання та вручення йому повістки рекомендованим листом з описом вкладення у цінний лист, тож твердження про те, що позивач є порушником військового обліку, не заслуговують на увагу.

Позивач зазначає, що бездіяльність відповідача щодо надання йому відстрочки згідно з поданою ним заявою від 02 вересня 2025 року є протиправною, оскільки на положення Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ні Порядку № 560 не передбачають обов`язку особистого відвідування особою органу ТЦК та СП для подання заяви та документів на відстрочку. Обов`язок «особисто подати заяву» не означає «особисто прибути». Надіславши особисто поштовим зв`язком заяву та документи для вирішення питання про надання відстрочки, позивач дотримався процедури особистого їх подання (надіслання). Отримавши таку заяву з додатками відповідач, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки, після отримання цієї заяви повинен був ухвалити відповідне рішення за наслідком її розгляду по суті щодо надання або ж відмови в наданні відстрочки, однак цього не зробив.

Позивач уважає, що правильним та ефективним способом захисту його порушеного права буде зобов`язання відповідача ухвалити рішення про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

З огляду на вказане просить суд позов задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує з огляду на те, що заява позивача від 02 вересня 2025 року надійшла засобами поштового зв`язку, отже, позивач не дотримав процедуру особистого подання документів, що підтверджують його право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, яка передбачена Порядком № 560. Тому позивачу було запропоновано особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою надання документів, дійсних станом на дату подання заяви, що підтверджують його право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Як наслідок ІНФОРМАЦІЯ_2 правомірно не розглянув заяву позивача про надання відстрочки по суті з урахуванням факту неналежного звернення із відповідною заявою.

Відповідач вказує, що надана позивачу на його заяву про надання відстрочки відповідь листом від 05 вересня 2025 року № 4568 має суто роз`яснювальний характер. Така надана у строки, встановлені законодавством. Отже, доводи позивача щодо неправомірної бездіяльності відповідача стосовно надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» є безпідставними.

Відповідач також стверджує, що у нього наявне право оцінювати заявлені підстави та документи, що додані до заяви, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 має дискреційні повноваження щодо вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, тож вимоги, що стосуються зобов`язання надання відстрочки не можуть бути задоволені.

З огляду на вказане просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 01 жовтня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів відмовлено.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач засобами поштового зв`язку звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою від 02 вересня 2025 року (вх. № 9356 від 03 вересня 2025 року) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

До заяви позивач долучив такі документи: 1. Копію паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 ; 2. Копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; 3. Копію паспорта та РНОКПП ОСОБА_2 ; 4. Копію довідки ОСОБА_2 до акта огляду МСЕК серії 12ААД № 026442 від 13 листопада 2024 року; 5. Копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 № НОМЕР_1 від 04 грудня 2024 року; 6. Копію свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_2 ; 7. Копію витягу з Державного акту цивільних станів громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00045214321 від 27 травня 2024 року; 8. Нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 є єдиною дитиною; 9. Акт виконавчого комітету Шептицької міської ради Шептицького району Львівської області № 3664/07 від 01 вересня 2025 року про підтвердження факту проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом від 05 вересня 2025 року № 4568 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивача у відповідь на його заяву від 02 вересня 2025 року про те, що ним не дотримано процедуру особистого подання документів, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, та не долучено копію військово-облікового документа до заяви. Крім того, позивачу попередньо було надіслано повістку № 221431, сформовану за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про виклик на 11:00 год. 07 жовтня 2024 року, на яку він не прибув, тому згідно з даними єдиної автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи «Оберіг» він вважається порушником військового обліку. З огляду на це позивачу запропоновано особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою зняття з розшуку та надання документів, дійсних станом на дату подання заяви, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позивач, уважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» згідно з поданою ним заявою від 02 вересня 2025 року, звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка поведінки відповідача під час розгляду заяви позивача від 02 вересня 2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За змістом статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 1). Надалі указами Президента України, які Верховна Рада України затверджувала відповідними законами, строк дії воєнного стану в Україні продовжено та такий правовий режим діє й на сьогодні.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX, оголошено та проведено загальну мобілізацію в Україні упродовж 90 діб. Надалі строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався згідно з указами Президента України, які щоразу затверджувала Верховна Рада України відповідними законами.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює та визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон № 3543, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 23 Закону № 3543 передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, згідно з пунктом 13 частини першої статті 23 Закону № 3543 не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, якою затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок № 1487, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Підпунктом 8 пункту 1 Порядку № 1487 передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема у разі зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов`язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За приписами пунктів 56 - 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

За змістом абзаців першого, другого пункту 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання.

Пункт 60 Порядку № 560 передбачає, зокрема, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.

Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Додатком 5 до Порядку № 560 затверджено перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Проаналізувавши наведені положення Порядку № 560, суд дійшов висновку, що військовозобов`язаний має право на особисте подання на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви про надання відстрочки за встановленою формою. Водночас вказаний Порядок не визначає конкретних способів подання документів, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (власноручно, поштою, тощо), як і не містить положень, відповідно до яких військовозобов`язаний особисто повинен прибути до органу, в якому він перебуває на військовому обліку, з метою подання відповідних документів.

Суд встановив, що позивач засобами поштового зв`язку звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою від 02 вересня 2025 року (вх. № 9356 від 03 вересня 2025 року) та пакетом документів про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідач, своєю чергою, ототожнює «особисте» подання заяви з обов`язком особисто фізично прибути до органу ТЦК та СП і подати заяву.

Водночас саме собою вживання законодавцем терміну «особисто» не може ототожнюватись виключно з фізичним прибуттям особи до відповідного районного (міського) ТЦК та СП. У цій ситуації слово «особисто» означає вчинення дії суб`єктом власноручно, тобто без посередників (представника тощо). Тому «особисто подати заяву» - це, насамперед, підтвердити, що заява виходить від конкретної особи і засвідчена її особистим підписом.

Тож вимога, яка викладена у пункті 58 Порядку № 560, про те, що особи, які мають право на відстрочку, «особисто подають заяву», означає не особисте прибуття до ТЦК та СП для подання заяви, а те, що заява військовозобов`язаного про надання відстрочки не може бути подана будь-якою іншою особою, уповноваженою заявником, а лише виключно самим заявником.

З іншого боку законодавець, маючи на меті встановити обов`язок фізичного прибуття, застосовує іншу пряму та однозначну термінологію: «особисто прибути», «за особистої присутності», «шляхом особистого прибуття» тощо. Таке розмежування простежується у Порядку № 1487 та Порядку № 560, де чітко розрізняються ситуації, коли присутність особи є необхідною умовою, і ситуації, коли достатньо власноручного підпису та подання документів у будь-який інший спосіб (зокрема поштовим відправленням).

Крім того, Порядком № 560 не передбачена можливість за певних умов (зокрема у разі подання заяви іншим способом) не здійснювати розгляд заяви по суті порушеного у ній питання. З огляду на це позивач, надіславши особисто поштовим зв`язком заяву та документи для вирішення питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації дотримався процедури особистого її подання (надіслання).

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі – Положення), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Пунктом 7 Положення встановлено, що з метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 11 Положення районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

З урахуванням наведених положень відповідач як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів, які, на його думку, підтверджують таке право, повинен був їх розглянути по суті та ухвалити певне рішення за наслідком їх розгляду, адже відстрочка/відмова у відстрочці передбачає її письмове оформлення.

Так, у разі позитивного рішення позивачу мала бути надана довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки відповідач повинен був повідомити позивача про це письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7.

Водночас додатком 7 до Порядку № 560 затверджена письмова форма повідомлення військовозобов`язаного про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яке передбачає, серед іншого, зазначення обґрунтованих причини відмови.

Суд зазначає, що індивідуальний акт державного органу - це юридична форма рішення суб`єкта владних повноважень, виданого (ухваленого) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк і цей акт породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Утім відповідач на заяву позивача від 02 вересня 2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та доданих до неї документів відповіді по суті не надав.

Суд наголошує, що у спірних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від ухвалення рішення, що входить до його виключної компетенції.

Відповідач не надав доказів розгляду заяви позивача по суті. Відсутність належно оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації свідчить про протиправну бездіяльність вказаного суб`єкта владних повноважень.

Лист відповідача від 05 вересня 2025 року № 4568 не є доказом, який підтверджує розгляд заяви позивача та доданих документів про надання відстрочки, оскільки не є рішенням в розумінні пункту 60 Порядку № 560, а формулювання підстав відмови у листах не може розцінюватись як належний спосіб ухвалення та обґрунтування рішень суб`єктом владних повноважень.

Твердження відповідача про те, що згідно з даними єдиної автоматизованої інформаційно-телекомунікаційної системи «Оберіг» позивач вважається порушником військового обліку суд оцінює критично, оскільки вказані обставини не стосуються спірних правовідносин та не можуть бути предметом правової оцінки в межах розгляду цієї справи. Зазначені обставини не передбачені законодавством як такі, що звільняють відповідача від обов`язку розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації по суті та ухвалити за результатами її розгляду обґрунтоване рішення про надання або про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Суд відзначає, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень – це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неухваленні рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Ураховуючи викладене, суд резюмує, що в межах спірних правовідносин відбулася протиправна бездіяльність відповідача, яка виразилась у нерозгляді заяви позивача від 02 вересня 2025 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» разом з доданими до неї документами.

Водночас, оскільки відповідач ще не здійснив дослідження наданих позивачем документів і не ухвалив рішення по суті порушеного питання, у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача ухвалити рішення про надання позивачу відстрочки та видати йому відповідну довідку, адже це належить до повноважень відповідного ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За цих обставин суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача у спірній ситуації є саме зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 вересня 2025 року з доданими до неї документами про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ухваливши за результатами її розгляду обґрунтоване рішення про надання або про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

За змістом правил статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов містить позовні вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає з урахуванням кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.

Отже, поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає сума судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 02 вересня 2025 року та доданих до неї документів про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 вересня 2025 року з доданими до неї документами про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ухваливши за результатами її розгляду обґрунтоване рішення про надання або про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 1211,20 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 05 січня 2026 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна