Рішення від 05 січня 2026 р. у справі №280/9690/25 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2026 року Справа № 280/9690/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04.11.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- в порядку підготовки справи до розгляду витребувати у відповідача належним чином засвідчену довідку за формою Додатка 6 або інший документ, що містить інформацію про періоди безпосередньої участі молодшого сержанта ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за період з 01 грудня 2024 року по 08 вересня 2025 року включно;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків від місячного грошового забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби за станом здоров`я, пов`язаним із захистом Батьківщини, у сумі 11 629,69 грн;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік у розмірі 23 259,38 грн;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо необчислення пільгової вислуги років позивача та невнесення відповідних відомостей до наказу про виключення зі списків особового складу;

- зобов`язати відповідача провести перерахунок вислуги років позивача, зарахувавши до неї на пільгових умовах (один місяць служби за три) усі періоди його безпосередньої участі у бойових діях, та внести відповідні зміни до наказу командира відповідача №257 від 08.09.2025 в частині обчислення пільгової вислуги років та, як наслідок, загальної вислуги років.

Ухвалою суду від 07.11.2025 відкрито провадження у справі №280/9690/25, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін (в порядку письмового провадження). Цією ж ухвалою витребувано від Військової частини НОМЕР_2 належним чином засвідчену довідку за формою Додатка 6 або інший документ, що містить інформацію про періоди безпосередньої участі молодшого сержанта ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за період з 01 грудня 2024 року по 08 вересня 2025 року включно.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві (вх.№55287 від 04.11.2025). Зокрема зазначено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та був звільнений у відставку за станом здоров`я згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) № 182-РС від 25.08.2025 на підставі висновку ВЛК про непридатність до військової служби. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 257 від 08.09.2025 позивача було виключено зі списків особового складу частини у зв`язку зі звільненням з військової служби за станом здоров`я. Зауважено, що при проведенні остаточного розрахунку при звільненні з військової служби відповідачем не було нараховано та виплачено всіх належних позивачу при звільненні сум, а саме: одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% від місячного грошового забезпечення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік. Крім того, вказано, що під час проходження служби позивач неодноразово брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що підтверджується відповідними довідками. Однак, незважаючи на те, що періоди безпосередньої участі позивача у зазначених заходах підлягають зарахуванню до пільгової вислуги років у Збройних Силах, відповідачем при звільненні позивача та в наказі про виключення зі списків особового складу пільгове обчислення вислуги років проведено не було. На переконання позивача, вказана бездіяльність відповідача порушує його право на належне соціальне забезпечення, у зв`язку із чим представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заперечення проти позовних вимог викладені у відзиві на позовну заяву (вх.№55287 від 04.11.2025), в якому вказано, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та був звільнений у відставку за станом здоров`я згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) № 182-РС від 25.08.2025 на підставі висновку ВЛК про непридатність до військової служби. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 257 від 08.09.2025 позивача було виключено зі списків особового складу частини у зв`язку зі звільненням з військової служби за станом здоров`я. Згідно із вказаним наказом вислуга позивача у Збройних Силах станом на 08.09.2025 становить: календарна - 02 роки 08 місяців 04 дні, пільгова - 00 років 00 місяців 00 днів, загальна - 02 роки 08 місяців 04 дні. Крім того, на підставі зазначеного наказу позивачу, окрім іншого, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» виплачено грошову допомогу у розмірі 04 відсотки місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний місяць, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, за 31 місяць. Водночас зазначено, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини із зазначенням у ньому розміру допомоги. Відтак, вказаний вид допомоги має заявницький характер, а тому така допомога надається лише за умови подання військовослужбовцем відповідного рапорту та видання наказу командира. Позивач протягом 2025 року з таким рапортом не звертався, чим порушив вимоги статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що робить неможливим нарахування матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік. Крім того, позивач не звертався до безпосереднього начальника з рапортами щодо незгоди з розрахунками чи компенсаціями, що свідчить про відсутність спору на момент його виключення зі списків частини. Підсумовуючи вищевикладене, відзначено, що будь-якої вини чи протиправних дій з боку військової частини НОМЕР_2 стосовно позивача допущено не було, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Не погодившись з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, представник позивача подав до суду відповідь на відзив (вх.№52031 від 22.11.2023) у якій, окрім іншого, вказано, що наведені відповідачем у відзиві заперечення є необґрунтованими, такими, що не спростовують позовних вимог та суперечать наявним у матеріалах справи письмовим доказам. Водночас, посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування або певні організаційні складнощі не є законною підставою для звільнення суб`єкта владних повноважень від обов`язку здійснити повний розрахунок із військовослужбовцем при звільненні. Крім того, безпідставними та необґрунтованими є доводи відповідача про неподання позивачем рапортів на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, оскільки такі спростовуються долученими до матеріалів справи електронними рапортами з мобільного застосунку «Армія+», які були проігноровані відповідачем. Додатково відзначено, що час участі позивача у бойових діях підлягає безумовному зарахуванню до вислуги років позивача на пільгових умовах. Незарахування цього стажу порушує права позивача на належне пенсійне забезпечення. З огляду на вищенаведене представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у Військовій частині НОМЕР_2 на посаді командира відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально-технічного забезпечення 2 го стрілецького батальйону у період з 19.11.2023 по 08.09.2025, що підтверджується записами військового квитка серії НОМЕР_4 від 03.01.2023 (а.с.10-12).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 від 11.10.2024 позивач має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.9 зворотній бік).

Згідно з висновком військово-лікарської комісії, оформленим свідоцтвом про хворобу № 165, позивача на підставі статті 26-а графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (а.с.16 зворотний бік - 17).

18.08.2025 та 24.08.2025 позивач через мобільний застосунок «Армія+» звертався до відповідача із рапортами про нарахування та виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, які були відхилені із посиланням бездіяльність безпосереднього командира (а.с.18 зворотній бік - 19).

Згідно з даними витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 08.09.2025 №257, молодшого сержанта ОСОБА_1 водія взводу протитанкових ракетних комплексів мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_2 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) №182-РС від 25.08.2025 відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про не придатність до військової служби), з 08.09.2025 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення (а.с.48).

Зазначеним наказом, зокрема, встановлено: «Вислуга у Збройних Силах станом на 08.09.2025 становить: календарна - 02 роки 08 місяців 04 дні, пільгова - 00 років 00 місяців 00 днів, загальна - 02 роки 08 місяців 04 дні.

Відповідно до вимог наказу Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, рішення Міністра оборони України від 04.03.2022 №248/1210 виплатити:

щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби за період по 08 вересня 2025 року у розмірі 523 % від посадового окладу;

надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період по 08 вересня 2025 року.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 премію за безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, НЕ ВИПЛАЧУВАТИ (не перебував у районах забезпечення вищезазначених заходів у вересні 2025 року).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» виплатити грошову допомогу у розмірі 04 відсотки місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний місяць, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, за 31 місяць.

Грошову допомогу для оздоровлення за 2025 рік, відповідно до пункту 2 розділу XXIII «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, отримав.

Щорічна основна відпустка за 2023 рік не використана, виплатити грошову компенсацію за 28 діб невикористаної відпустки.

Щорічна основна відпустка за 2024 рік використана у кількості 10 діб, виплатити грошову компенсацію за 20 діб невикористаної відпустки.

Щорічна основна відпустка за 2025 рік не використана, виплатити грошову компенсацію за 30 діб невикористаної відпустки.

Виплатити компенсацію за 28 діб невикористаної додаткової відпустки за 2024, 2025 роки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Перевізні документи на проїзд військовослужбовця, членів його сім`ї та перевезення домашніх речей не видавались.

Постійним або службовим житлом не забезпечувався».

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 03.12.2025 №1/1733 ОСОБА_1 нараховано та виплачено при звільненні:

- 22 304,28 грн - грошове забезпечення за серпень 2025 року;

- 45 806,45 грн - додаткова винагорода за серпень 2025 року (за 14 діб з розрахунку 30 000,00 грн, за 10 діб з розрахунку 100 000,00 грн);

- 5 887,98 грн - грошове забезпечення 2025 року;

- 77 545,07 грн - грошова компенсація за 28 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, за 20 діб - за 2024 рік, за 30 діб - за 2025 рік; компенсацію за 28 діб невикористаної додаткової відпустки за 2024, 2025 роки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- 27 213,95 грн - одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби у розмірі 04 відсотки місячного грошового забезпечення за 31 місяць;

- 1 000, 00 грн - разова грошова виплата до Дня Незалежності України (а.с.44).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку та виплати всіх належних при звільненні з військової служби сум, а також щодо необчислення пільгової вислуги років та невнесення відповідних відомостей до наказу про виключення зі списків особового складу, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

При цьому, частина 6 статті 2 Закону №2232-ХІІ визначає такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Таким чином, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, військова служба за призовом осіб офіцерського складу, військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ), який установлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Дія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; 4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України (частина перша статті 3 Закону №2011-XII).

У статтях 1 та 1-1 Закону №2011-XII, зокрема, зазначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Військовослужбовці, як визначено у статті 1-2 Закону №2011-XII, користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Питання грошового забезпечення військовослужбовців урегульовує стаття 9 Закону №2011-XII, в якій також установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (пункт 1).

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок №260 від 07.06.2018 (далі - Порядок №260), у пункті 2 розділу І якого передбачено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Статтею 26 Закону №2232-XII унормовано порядок та підстави звільнення з військової служби, і, згідно із підпунктом «б» пункту 2 частини четвертої цієї статті, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців.

Приписами абзацу 1 пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII установлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України (абзац 7).

Положеннями розділу XXXІІ Порядку №260, у редакції, чинній з 05.10.2023 та на момент виникнення спірних правовідносин, урегульовано питання виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, зокрема, визначено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (пункт 1).

Особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які були призвані на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, при звільненні зі служби після прийняття рішення про демобілізацію виплачується грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460 (пункт 4).

Так, згідно із приписами Порядку №460, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення (пункт 1).

Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (пункт 2).

Таким чином, положення Порядку №460, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460, унормували приписи пункту 2 статті 15 Закону №2011-XIІ щодо умов та порядку виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, і таким військовослужбовцям, відповідно до норм указаного нормативно-правового акта, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але ця сума не може бути меншою, ніж 25 відсотків їхнього місячного грошового забезпечення.

Як встановлено судом вище із наявних у матеріалах справи копій документів позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, мав військове звання -молодший сержант і був звільнений зі служби за станом здоров`я на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII про що свідчить зміст копії витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 08.09.2025 №257.

Отже, виходячи із положень абзацу сьомого пункту 2 статті 15 Закону №2011-XIІ та пункту 1 Порядку №460, суд приходить до висновку, що у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі, визначеному саме Порядком №460 (4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення).

Також зі змісту згаданого витягу із наказу від 08.09.2025 №257 вбачається, що за його змістом було наказано виплатити грошову допомогу у розмірі 04 відсотки місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний місяць, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, за 31 місяць.

Судом встановлено, що позивачу при звільненні було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 04 відсотки місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний місяць (31 повний місяць) служби згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 08.09.2025 № 257, що також підтверджується довідкою № 1/1733 від 03.12.2025, виданою на ім`я позивача, про нараховане та виплачене грошове забезпечення при звільненні.

Доводи позивача з приводу того, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, визначеному положеннями першого речення абзацу першого пункту 2 статті 15 Закону №2011-XIІ та пункту 1 розділу ХХХІІ Порядку №260, є помилковими, зважаючи на те, що позивача звільнено з військової служби за станом здоров`я на підставі підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII, як військовослужбовця, який проходив військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а розмір одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період та звільняються із служби, визначається саме Порядком №460.

А відтак, положення першого речення абзацу першого пункту 2 статті 15 Закону №2011-XIІ та пункту 1 розділу ХХХІІ Порядку №260 на позивача у частині розміру виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби не розповсюджуються.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права викладений в постанові Верховного Суду від 21.08.2025 в адміністративній справі №160/32903/23, який підлягає обов`язковому застосуванню адміністративним судом при розгляді даної справи в силу частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на вищенаведене та враховуючи правовий висновок Верховного Суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків від місячного грошового забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби за станом здоров`я, пов`язаним із захистом Батьківщини, у сумі 11 629,69 грн.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік у розмірі 23 259,38 грн, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 розділу XXIV Порядку №260 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до положень пункту 7 Розділу XXIV Порядку №260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Згідно з пунктом 9 Розділу XXIV Порядку №260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

З метою виконання завдань Президента України та Кабінету Міністрів України, спрямованих на забезпечення належного соціального захисту військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, організації виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і забезпечення виконання поставлених перед Міністерством оборони України завдань щодо своєчасної виплати військовослужбовцям і працівникам належних видів грошового забезпечення та заробітної плати та нагородження особового складу, керуючись вимогами пункту 17 розділу І Порядку №260, Міністром оборони України прийнято окреме доручення від 09.01.2025 №156/уд (далі - Окреме доручення №156/уд).

Згідно з пунктом 6 Окремого доручення №156/уд матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям один раз у 2025 році в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав:

6.1 у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;

6.2 сім`ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або зниклим безвісти;

6.3 внаслідок події, яка настала у 2025 році або у грудні 2024 року, та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події, а саме:

6.3.1 смерть військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця;

6.3.2 народження дитини у військовослужбовця, в тому числі її усиновлення;

6.3.3 порушення стану здоров`я військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (форма № 027/о), довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії, висновок лікарсько-консультативної комісії), а саме:

6.3.3.1 захворювання військовослужбовця на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С;

6.3.3.2 перебування військовослужбовця понад 30 днів поспіль на лікуванні, реабілітації чи у відпустці для лікування у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) або захворюванням, які пов`язані із захистом Батьківщини та потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки, ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування;

6.3.3.3 перебування військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця на лікуванні онкологічного захворювання, що потребує хірургічного лікування, променевої та (або) хіміотерапії, незалежно від року встановлення діагнозу онкологічного захворювання;

6.3.3.4 поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця, пов`язаного із захистом Батьківщини, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;

6.3.3.5 поранення (тяжкі травми, каліцтва) дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця, пов`язаного з військовою агресією російської федерації проти України.

За викладених норм правового регулювання та встановлених обставин справи, слід виснувати, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за своєю суттю є цільовою допомогою, яка надається за відповідним мотивованим зверненням (рапортом) військовослужбовця.

На підтвердження наявності підстав для виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік до матеріалів справи надано копії протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії «2025-0618-1134-1728-0 від 18.06.2025 та свідоцтва про хворобу №165, які свідчать про порушення стану здоров`я позивача через поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, отримане при виконанні завдань під час воєнного стану.

Позивач до звільнення зі служби неодноразово 18.08.2025 та 24.08.2025 звертався до відповідача із рапортами до відповідача через офіційний цифровий сервіс Міністерства оборони України - мобільний застосунок «Армія+», в якому просив виплатити йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, однак обидва рапорти отримали статус «Відхилено» з причиною «Бездіяльність безпосереднього командира».

При цьому, як свідчать матеріали справи, відповідач нарахування та виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік не здійснив.

Оскільки позивачем дотримано всі умови для нарахування та виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, відповідачем протиправно позбавлено позивача права на її отримання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, та як наслідок, наявність підстав для їх задоволення.

При цьому, не підлягає задоволенню вимога позивача про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік у конкретній сумі 23 259,38 грн з огляду на те, що нарахування такої допомоги належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця, а суд не може підміняти функції інших органів. Наведене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, що викладені у постанові від 10.09.2020 у справі № 200/9297/19-а.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача провести перерахунок вислуги років із зарахуванням періодів його безпосередньої участі у бойових діях у пільговому розмірі та внести відповідні зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №257 від 08.09.2025, суд зазначає наступне.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 8 Закону №2011-ХІІ час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей (далі - Постанова №393).

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Постанови № 393 для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» і «з» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема військова служба в Збройних Силах.

Підпунктом 1 п. 3 Постанови № 393 встановлено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зараховується на пільгових умовах, зокрема, особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, - один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що час проходження військової служби, протягом якого особа брала участь у бойових діях у воєнний час, в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

При цьому, загальний період мобілізації підлягає зарахуванню до пільгового стажу без пільгового обчислення у кратному розмірі.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду 02.04.2020 у справі №185/4140/17 (92-а/185/282/17).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022 від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 №49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, від 14.01.2025 № 26/2025, від 15.04.2025 № 235/2025, від 14.07.2025 № 478/2025. Указом Президента України від 20.10.2025 № 793/2025 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року на 90 діб, тобто, останній діє на момент розгляду цієї справи.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 від 11.10.2024 позивач є учасником бойових дій та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

З наданої до матеріалів справи довідки військової частини НОМЕР_6 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України №426/533 від 08.05.2025, зокрема, встановлено, що ОСОБА_1 в періоди з 18.02.2023 по 26.03.2023; з 27.03.2023 по 14.04.2023; з 18.05.2023 по 25.05.2023; з 26.05.2023 по 10.07.2023; з 26.07.2023 по 01.08.2023; з 15.09.2023 по 27.09.2023; з 29.09.2023 по 02.10.2023; з 21.10.2023 по 26.10.2023; з 01.11.2023 по 15.11.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України № 15302 від 30.12.2024, ОСОБА_1 в період з 19.11.2023 по 25.03.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи поблизу населеного пункту Водяне, Покровського району, Донецької області.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України № 15303 від 30.12.2024, ОСОБА_1 в періоди з 15.07.2024 по 04.10.2024 та з 21.10.2024 по 30.11.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи поблизу населеного пункту Нью-Йорк, Бахмутського району, Донецької області, населеного пункту Серебрянка, Бахмутського району, Донецької області.

При цьому, відповідачем не заперечується участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у зазначені періоди та жодних доказів на спростування вказаних обставин до матеріалів справи не надано.

Так само, матеріали справи не містять доказів врахування відповідачем періодів безпосередньої участі позивача у бойових діях при обчисленні вислуги років на пільгових умовах, оскільки відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) за № 257 від 08.09.2025 вислуга років позивача у Збройних Силах України станом на 08.09.2025 становить: календарна - 02 роки 08 місяців 04 дні, пільгова - 00 років 00 місяців 00 днів, загальна - 02 роки 08 місяців 04 дні.

Водночас, з огляду на наведені у позовній заяві доводи позивача щодо його безпосередньої участі у бойових діях у період з 01.12.2024 по 08.09.2025 та відсутність доказів на підтвердження вказаних обставин, судом при відкритті провадження було витребувано у відповідача належним чином засвідчену довідку за формою Додатка 6 або інший документ, що містить інформацію про періоди безпосередньої участі молодшого сержанта ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за період з 01.12.2024 по 08.09.2025 включно, однак витребувані документи до суду не надходили.

На підставі вищенаведеного у сукупності та враховуючи відсутність у суду документально підтверджених відомостей щодо усіх періодів безпосередньої участі позивача у бойових діях, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо необчислення пільгової вислуги років позивача та невнесення відповідних відомостей до наказу про виключення зі списків особового складу та зобов`язати відповідача провести перерахунок вислуги років позивача, зарахувавши до неї на пільгових умовах (один місяць служби за три) усі періоди його безпосередньої участі у бойових діях, та внести відповідні зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №257 від 08.09.2025 в частині обчислення пільгової вислуги років та, як наслідок, загальної вислуги років.

Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем, в силу положень Закону України «Про судовий збір», судовий збір не сплачувався, то відповідно розподіл судових витрат в цій частині не проводиться.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, яка передбачена Розділом XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам».

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо необчислення пільгової вислуги років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та невнесення відповідних відомостей до наказу командира Військової частині НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 08.09.2025 №257.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) провести перерахунок вислуги років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), зарахувавши до неї на пільгових умовах (один місяць служби за три) усі періоди його безпосередньої участі у бойових діях, та внести відповідні зміни до наказу командира Військової частині НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 08.09.2025 №257, в частині обчислення пільгової вислуги років та, як наслідок, загальної вислуги років.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 06.01.2026.

Суддя І.В.Садовий