Рішення від 04 січня 2026 р. у справі №280/6158/25 — Запорізький окружний адміністративний суд

Суд: Запорізький окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 04 січня 2026 р.

Справа: №280/6158/25

Суддя: Прудивус Олег Васильович

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 січня 2026 року Справа № 280/6158/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прудивуса О.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до: ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ), Військової частини НОМЕР_5 (ЄДРПОУ НОМЕР_6 , АДРЕСА_4 )

про: визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень, визнання протиправними та скасування рішень суб`єкта владних повноважень, зобов`язання суб`єктів владних повноважень вчинити певні дії.

17.07.2025 від представника позивача до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява про забезпечення позову до подачі позовної заяви.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.07.2025 було задоволено заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову та заборонено ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії щодо призову (мобілізації) позивача на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням в даній адміністративній справі.

21.07.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач), з урахуванням зміни та нових відповідачів, до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_3 (далі - відповідач 2), Військової частини НОМЕР_5 (далі - відповідач 3), в якому позивач, відповідно до зміни позовних вимог, просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача 1 в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

- визнати протиправними дії відповідача 1 щодо направлення позивача на медичний огляд військово-лікарської комісії з метою визначення його придатності/непридатності до військової служби та скасувати довідку військово-лікарської комісії про придатність позивача до проходження військової служби;

- зобов`язати відповідача 3 прийняти управлінське рішення у формі наказу про звільнення позивача з посади стрільця-зенітника 1 зенітного кулеметного відділення 3 зенітного кулеметного взводу 2 зенітної кулеметної роти відповідача 2;

- зобов`язати відповідача 2 виключити зі списків особового складу відповідача 2 позивача.

Позовна заява підписана представником позивача адвокатом Шокарєвою А.В., яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серія АР № 1252362 від 16.07.2025.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги таким.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 05.10.2022 № 130/5800 ВЛК відповідача 1 було проведено медичний огляд, яким позивачу встановлено діагноз «вроджена двобічна порожниста деформація стоп, ускладнююча носіння стандартного взуття». На підставі статті 62А графи ІІ Розкладу хвороб, ТДВ Б додатку 3 до наказу Міністерства оброни України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Таким чином, позивач є виключеним з військового обліку за станом здоров`я, а тому, на його переконання, не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

08.08.2022 позивачу було видане тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_7 з відміткою про зняття з військового обліку та записом про виключення з військового обліку.

Із застосунку «Резерв +» позивач дізнався, що він продовжує перебувати на обліку у 2 відділі відповідача 1 (с. Новомиколаївка).

У відповідь на адвокатський запит відповідач 1 листом від 22.10.2024 № 8639 повідомив представника позивача про відсутність підстав для внесення відомостей щодо виключення позивача з військового обліку, а також зазначив про необхідність проходження позивачем медичного огляду ВЛК. Далі у листі зазначено, що для уточнення облікових даних та проходження медичного огляду військово-лікарської комісії з метою визначення придатності до військової служби позивачу необхідно у строк до 01.11.2024 прибути до 2 відділу відповідача 1 (с. Новомиколаївка) для отримання відповідного направлення.

У червні 2025 року представник позивача звернулася з адвокатським запитом до відповідача 1 та 20 регіональної військово-лікарської комісії щодо результатів медичного огляду позивача.

Згідно відповіді 20 регіональної військово-лікарської комісії від 17.06.2025 № 1854/4569 вона була створена з березня 2023 року. Будь-яка інформація про проходження ВЛК позивачем у період з липня 2022 року по жовтень 2022 року у неї відсутня.

Листом відповідача 1 від 23.06.2025 № 5268 представника позивача було повідомлено про те, що у книзі протоколів засідань військово-лікарської комісії відсутній запис щодо результатів медичного огляду позивача. Довідка військово-лікарської комісії від 05.10.2022 є сумнівною, у зв`язку з цим позивачу потрібно прибути для затвердження (погодження) постанови про непридатність до військової служби.

Як зазначила представник позивача, працівники відповідача 1 затримали позивача та доставили його до своєї будівлі з метою проведення медичного огляду військово-лікарською комісією. Не дивлячись на зазначену заборону, 18.07.2025 відповідач 1 протиправно здійснив призов позивача на військову службу під час мобілізації та направив його до військової частини НОМЕР_8 .

19.07.2025 представник позивача подав адвокатський запит до відповідача 1 щодо причин такого затримання (т.1, а.с.49-50). Однак останній жодної відповіді на адвокатський запит не надав.

25.07.2025 до суду надійшла заява представника відповідача 1, в якій він зазначив про неможливість виконання ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 18.07.2025 про забезпечення позову, оскільки на момент надходження ухвали позивач вже був призваний на військову службу.

На теперішній час позивач проходить військову службу у відповідача 2. З огляду на викладені обставини у їх сукупності, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

25.07.2025 від представника позивача до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.07.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.07.2025 було задоволено заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову та заборонено Військовій частині НОМЕР_8 (брала участь у даній справі як співвідповідач, заявою від 25.11.2025 позивач відмовився від позовних вимог, спрямованих до даної військової частини) вчиняти будь-які дії щодо переведення позивача до будь-якої іншої військової частини на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням в даній адміністративній справі.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 29.09.2025 призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.11.2025 було залучено відповідача 2 як співвідповідача в даній адміністративній справі.

11.11.2025 судом отримано відзив на позовну заяву (вх. № 56672 від 11.11.2025), в якому відповідач 2 просить відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки відповідно до Розділу 3 "Організація управління і забезпечення діяльності" Положення "Про військову частину НОМЕР_3 " командир військової частини його заступники та помічники, а також весь особовий склад призначається та звільняється з посад наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Збройних Сил України - відповідачем 3.

Також відповідач 2 зазначив, що вимоги позивача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. не підлягають задоволенню, оскільки не мають належного документального підтвердження та є не співмірними з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. З огляду на викладені обставини у їх сукупності, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.11.2025 було залучено відповідача 3 як співвідповідача в даній адміністративній справі.

28.11.2025 судом отримано відзив на позовну заяву (вх. № 60097 від 28.11.2025), в якому відповідач 3 просить відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки у питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності.

Відповідач 3 зазначив, що позивач вже почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації та набув статусу військовослужбовця. При цьому, підстави для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період визначені ч. 4 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу». Після видання спірного наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються зазначеним Законом та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України». З огляду на викладені обставини у їх сукупності, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

01.12.2025 судом отримано відповідь на відзив (вх. № 60319 від 01.12.2025), в якій представник позивача зазначила, що відповідач 1 протиправно вчинив дії щодо проведення військово-лікарською комісією повторного медичного огляду непридатного до військової служби і вже виключеного з військового обліку позивача та протиправно вчинив дію щодо проведення процедури його мобілізації всупереч вимог ст. 37 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу».

На думку представника позивача, відповідач 2 протиправно вчинив дії щодо перекладення відповідальності на відповідача 3 стосовно зобов`язання звільнити його з посади, оскільки відповідач 3 не підтверджує та не спростовує у своєму відзиві на позовну заяву таку необхідність стосовно залучення його в якості співвідповідача для можливості виключення позивача з особового складу відповідача 2 та звільнення з військової служби за рішенням суду.

Також, у відповіді на відзив зазначено, що відповідач 1 не привів у відповідність внесення актуальної інформації до системи «Оберіг», тим самим вчинив протиправну бездіяльність і як наслідок вчинив протиправну дію, які порушують права та законні інтереси позивача.

Представник позивача наголошує, що, незважаючи на той факт, що після видання оскаржуваного наказу про призов такий наказ вичерпав свою дію, позивач не позбавлений права в судовому порядку оскаржити індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень, який безпосередньо стосується його прав та законних інтересів.

Представник позивача звертає увагу, що хоч Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконна мобілізація, проте, проходження військової служби є безпосереднім наслідком від наказу про мобілізацію, а отже з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення необхідно зобов`язати відповідача 2 виключити позивача зі списків особового складу та звільнити з військової служби. З огляду на викладені обставини у їх сукупності, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

В ході підготовчого засідання, яке проводилось 04.11.2025, 25.11.2025 та 04.12.2025, судом було остаточно визначено предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу, з`ясовано заперечення проти позовних вимог, визначено обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрано відповідні докази, встановлено порядок з`ясування обставин, на які посилаються сторони, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються, вчинено інші дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.12.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання на 16.12.2025.

04.12.2025 судом отримано клопотання представника позивача про проведення судового засідання, призначеного на 16.12.2025, без її участі в порядку письмового провадження.

04.12.2025 судом отримано клопотання представника відповідача 2 про проведення судового засідання, призначеного на 16.12.2025, без його участі в порядку письмового провадження.

04.12.2025 судом отримано клопотання представника відповідача 3 про проведення судового засідання, призначеного на 16.12.2025, без його участі в порядку письмового провадження.

Відповідач 1, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 16.12.2025, у судове засідання не з`явився, жодного клопотання чи будь-яких пояснень до суду не надіслав.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, суд на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши матеріали і з`ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши пояснення представників позивача, відповідача 2 та 3, а також всі наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача 1, відповідача 2 та відповідача 3 зареєстровано як юридичні особи (т.1, а.с.223).

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 05.10.2022 № 130/5800 ВЛК відповідача 1 було проведено медичний огляд, яким позивачу встановлено діагноз «вроджена двобічна порожниста деформація стоп, ускладнююча носіння стандартного взуття». На підставі статті 62А графи ІІ Розкладу хвороб, ТДВ Б додатку 3 до наказу Міністерства оброни України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (далі - Наказ Міністерства оброни України від 14.08.2008 № 402) позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (т.1, а.с.45).

Даний факт також підтверджується копіями акту дослідження стану здоров`я військовозобов`язаного від 26.07.2022 № 116837 (т.1, а.с.41) та картки обстеження та медичного огляду від 01.08.2022 (т.1, а.с.42-44).

Відповідно до копії тимчасового посвідчення військовозобов`язаного від 08.08.2022 № 2/5/956 позивач є непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (т.1, а.с.44).

Із застосунку «Резерв +» позивач дізнався, що він продовжує перебувати на обліку у 2 відділі відповідача 1 (с. Новомиколаївка) (т.1, а.с.45). У зв`язку з цим, в інтересах позивача до відповідача 1 був направлений адвокатський запит.

Відповідно до відповіді 20 регіональної військово-лікарської комісії від 17.06.2025 № 1854/4569 вона була створена з березня 2023 року. Будь-яка інформація про проходження ВЛК позивачем у період з липня 2022 року по жовтень 2022 року у неї відсутня (т.1, а.с.46).

Як зазначено в адвокатському запиті від 16.07.2025, позивач був затриманий працівниками відповідача 1 та станом на 16.07.2025 перебував в приміщені відповідача 1 (т.1, а.с.17-18).

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.07.2025 було задоволено заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову та заборонено відповідачу 1 вчиняти будь-які дії щодо призову (мобілізації) позивача на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням в даній адміністративній справі.

Не дивлячись на зазначену заборону, 18.07.2025 відповідач 1 здійснив призов позивача на військову службу під час мобілізації та направив його до військової частини НОМЕР_8 .

19.07.2025 представник позивача подав адвокатський запит до відповідача 1 щодо причин затримання позивача (т.1, а.с.49-50). Однак відповідач 1 жодної відповіді на адвокатський запит не надав.

Відповідно до копії довідки відповідача 2 від 16.09.2025 № 686 позивач перебуває у нього на військовій службі за призовом під час мобілізації (т.1, а.с.156).

Оцінюючи наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу відповідача 1 в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку з військовою агресією в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до теперішнього часу.

Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX «Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію", оголошено та постановлено провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався Указами Президента України та тривав на момент виникнення спірних правовідносин.

У ст. 1 Закону України від 12.12.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон України від 12.12.2015 № 389-VIII) визначено поняття «воєнний стан» відповідно до якої це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ).

За приписами ч.ч. 1-3 ст. 1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ).

У відповідності до ч. 9 ст. 1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;

призовники - особи, які взяті на військовий облік;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ч. 1 ст. 34 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ).

За приписами ч. 6 с. 37 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі;

5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом;

6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів "й" або "к" пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Нормою ч. 2 ст. 4 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

У ч. 5 ст. 22 Закону № 3543-XII закріплено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

За змістом положень п. 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:

ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";

оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402).

Згідно із п. 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Нормою п. 2.1. розділу І Положення № 402 встановлено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Так, судом встановлено, що згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 05.10.2022 № 130/5800 ВЛК відповідача 1 було проведено медичний огляд, яким позивачу встановлено діагноз «вроджена двобічна порожниста деформація стоп, ускладнююча носіння стандартного взуття». На підставі статті 62А графи ІІ Розкладу хвороб, ТДВ Б додатку 3 до наказу Міністерства оброни України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (далі - Наказ Міністерства оброни України від 14.08.2008 № 402) позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (т.1, а.с.45).

На теперішній час, відповідно до копії довідки відповідача 2 від 16.09.2025 № 686 позивач перебуває у нього на військовій службі за призовом під час мобілізації (т.1, а.с.156).

У контексті оцінки спірних правовідносин суд виходить із того, що наріжним питанням, яке необхідно дослідити при розв`язанні даного публічно-правового спору, є законність проведення процедури мобілізації щодо позивача, що призвело до зміни його правового статусу з особи, яка виключена з військового обліку, тобто невійськовозобов`язаного, на військовослужбовця.

Крім того, суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень не може з одного й того ж самого предмету приймати різні взаємовиключаючі правові рішення, оскільки це суперечить принципу правової визначеності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2025 по справі № 990/341/24 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 132789634) здійснила посилання на правову позицію Конституційного Суду України та зазначила, що останній у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що одним з елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності. Юридична визначеність є ключовою у питанні розуміння верховенства права; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин. Принцип юридичної визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності. У контексті статті 8 Конституції України юридична визначеність забезпечує адаптацію суб`єкта правозастосування до нормативних умов правової дійсності та його впевненість у своєму правовому становищі, а також захист від свавільного втручання з боку держави (рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017, від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018, від 20 червня 2019 року № 6-р/2019).

Конституційний Суд України виходить із того, що принцип правової визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - можливість в особи передбачати дії цих органів (рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 3-рп/2016, від 11 жовтня 2018 року № 7-р/2018).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, оскільки відповідачем 1 вже було прийнято рішення щодо непридатності позивача з виключенням його з військового обліку, факт такого прийняття виключає можливість прийняття ним нового рішення про придатність позивача за тих самих обставин стану його здоров`я.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що під час призову позивача на військову службу під час мобілізації відповідач 1 діяв поза межами повноважень та у не спосіб, що визначений законами України, всупереч положенням Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII, Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII та Положенню № 402.

При цьому, суд зазначає, що підстав для скасування наказу відповідача 1 в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період на даний час немає, оскільки такий фактично втратив свою юридичну силу фактом його реалізації та вичерпав свою дію.

Дане твердження підтверджується правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.02.2025 по справі № 160/2592/23, в якій зазначено, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 124951202).

Так, після призову на військову службу позивач юридично не втратив статус особи, виключеної з військового обліку, тобто невійськовозобов`язаного, але при цьому набув нового статусу військовослужбовця, у зв`язку з чим був зарахований до списків особового складу відповідача 2. Відтак, у позивача наявно два правових статуси, які є взаємовиключаючими.

Скасування ж зазначеного наказу жодним чином не призведе до відновлення порушених прав позивача, оскільки на даний час питання про звільнення позивача з військової служби може вирішити командування військової частини, де позивач проходить військову службу.

При цьому, нормою ч. 2 ст. 9 КАС України законодавець визначив, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи зазначені обставини, суд, для ефективного захисту прав позивача у спірних правовідносинах від порушень з боку відповідача 1, вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та, відповідно, визнати протиправними дії відповідача 1 щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, правові позиції Верховного Суду, враховуючи, що позивач був визнаним непридатним до військової служби та виключеним з військового обліку, на переконання суду, відповідач 1 не мав жодних правових підстав для прийняття рішення про мобілізацію позивача на військову службу в особливий період.

Таким чином, позовні вимоги у даній частині позову слід задовольнити частково, а саме, визнати протиправними дії відповідача 1 щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу відповідача 1 в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період, слід відмовити.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача 1 щодо направлення позивача на медичний огляд військово-лікарської комісії з метою визначення його придатності/непридатності до військової служби та скасування довідки військово-лікарської комісії про придатність позивача до проходження військової служби, суд зазначає таке.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання. На момент виникнення спірних правовідносин довідка військово-лікарської комісії від 05.10.2022 № 130/5800 була дійсною, рішень штатної ВЛК або судових рішень про скасування такої довідки не ухвалювалось.

Поряд із цим, суд зазначає, що у матеріалах справи не міститься копія довідки військово-лікарської комісії про придатність позивача до проходження військової служби. У підготовчому засіданні судом було з`ясовано про відсутність такої довідки у жодної із сторін даної справи. Відтак, дані обставини позбавляють суд можливості дослідити даний об`єкт спору, що призводить до унеможливлення вирішення питання щодо скасування такої довідки.

Відтак, беручи до уваги зазначене, суд доходить висновку про протиправність дій відповідача 1 щодо направлення позивача на медичний огляд військово-лікарської комісії з метою визначення його придатності/непридатності до військової служби.

Таким чином, позовні вимоги у даній частині позову слід задовольнити частково, а саме, визнати протиправними дії відповідача 1 щодо направлення позивача на медичний огляд військово-лікарської комісії з метою визначення його придатності/непридатності до військової служби.

У задоволені позовної вимоги щодо скасування довідки військово-лікарської комісії про придатність позивача до проходження військової служби слід відмовити.

Оцінюючи наявність правових підстав для зобов`язання відповідача 3 прийняти управлінське рішення у формі наказу про звільнення позивача з посади стрільця-зенітника 1 зенітного кулеметного відділення 3 зенітного кулеметного взводу 2 зенітної кулеметної роти відповідача 2 та зобов`язання відповідача 2 виключити позивача зі списків особового складу відповідача 2, суд виходить із такого.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача 1 щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період, внаслідок якого позивач на даний момент є військовослужбовцем та проходить військову службу у відповідача 2, то, на переконання суду, з метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення, необхідно виключити позивача зі списків особового складу відповідача 2.

Суд бере до уваги, що відповідно до Положення "Про військову частину НОМЕР_3 " весь особовий склад відповідача 2 призначається та звільняється з посад управлінським рішенням відповідача 3. Тому суд вважає за доцільне зобов`язати саме відповідача 3 прийняти управлінське рішення у формі наказу про звільнення позивача з посади стрільця-зенітника 1 зенітного кулеметного відділення 3 зенітного кулеметного взводу 2 зенітної кулеметної роти відповідача 2.

Таким чином, позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача 3 прийняти управлінське рішення у формі наказу про звільнення позивача з посади стрільця-зенітника 1 зенітного кулеметного відділення 3 зенітного кулеметного взводу 2 зенітної кулеметної роти відповідача 2 та зобов`язання відповідача 2 виключити позивача зі списків особового складу відповідача 2, на переконання суду, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно заперечень відповідача 2 щодо розміру витрат на правничу допомогу суд зазначає, що у даній справі позивачем не було заявлено вимоги щодо відшкодування витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем, на переконання суду, доведено протиправність дій відповідача 1 щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період, протиправність дій відповідача 1 щодо направлення позивача на медичний огляд військово-лікарської комісії з метою визначення його придатності/непридатності до військової служби, а також обґрунтовано необхідність зобов`язати відповідача 3 прийняти управлінське рішення у формі наказу про звільнення позивача з посади стрільця-зенітника 1 зенітного кулеметного відділення 3 зенітного кулеметного взводу 2 зенітної кулеметної роти відповідача 2 та зобов`язати відповідача 2 виключити зі списків свого особового складу позивача.

У свою чергу, суд зазначає, що відповідач 1, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення підготовчого та судового засідань, жодного разу не з`явився у підготовче та судове засідання, не надав суду відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів на спростування доводів позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Суд вважає, що відповідачі 2 та 3 не надали суду докази на спростування обставин, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги.

Таким чином, адміністративний позов, на переконання суду, слід задовольнити частково, а саме у зазначеній вище частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Квитанцією від 19.07.2025 № 9685-7074-6759-9525 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 2 906,88 грн. (а.с.51). Отже, оскільки протиправність дій саме відповідача 1 призвела до негативних наслідків для позивача, відповідна сума судового збору підлягає присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8 - 10, 14, 90, 139, 143, 241 - 246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ), Військової частини НОМЕР_5 (ЄДРПОУ НОМЕР_6 , АДРЕСА_4 ) про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень, визнання протиправними та скасування рішень суб`єкта владних повноважень, зобов`язання суб`єктів владних повноважень вчинити певні дії.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення ОСОБА_1 на медичний огляд військово-лікарської комісії з метою визначення його придатності/непридатності до військової служби.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_5 прийняти управлінське рішення у формі наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади стрільця-зенітника 1 зенітного кулеметного відділення 3 зенітного кулеметного взводу 2 зенітної кулеметної роти Військової частини НОМЕР_3 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 виключити зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 .

У решті позовних вимог відмовити.

Судовий збір у розмірі 2 906,88 грн. (дві тисячі дев`ятсот шість гривень вісімдесят вісім копійок) присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 05 січня 2026 року.

Суддя О.В. Прудивус

Оригінал: reyestr.court.gov.ua