Рішення від 05 січня 2026 р. у справі №240/1024/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/1024/25

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивачка просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати щомісячної фіксованої суми індексації-різниці в розмірі 4101,55 грн за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2021 року включно;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячну фіксовану суму індексації-різниці в розмірі 4101,55 грн за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2021 року включно;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (надалі - Закон № 2050-III) за період з 01 січня 2022 року по дату виплати заборгованих сум.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивачка зазначає, що упродовж спірного періоду проходила службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 , й відповідачем не нараховувалась та, відповідно, не виплачувалась індексація грошового забезпечення у твердій (фіксованій) сумі. Стверджує, що відповідно до положень пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (надалі - Порядок № 1078) спірна індексація підлягає виплаті як різниця між сумою індексації за лютий місяць 2018 року (4463,15 грн) та сумою підвищення доходу у березні 2018 року (361,60 грн), оскільки у березні 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова № 704) грошове забезпечення позивачки зросло й склало 8181,60 грн (порівняно з лютим 7820,00 грн).

Невиплата індексації грошового забезпечення, як доводить позивачка, зумовлює її наступну виплату із компенсацією втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення у порядку Закону № 2050-ІІІ за період з 01 січня 2022 року по день фактичної виплати заборгованих сум.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач позов не визнав. У відзиві на позовну заяву, посилаючись на норми Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (надалі - Закон № 1282-XII) та положення Порядку № 1078 зауважує на тому, що оскільки індексація грошового забезпечення за березень 2018 року становила 0,00 грн і з набранням чинності Постановою № 704 відбулось підвищення грошового забезпечення за березень 2018 року в абсолютному виразі за рахунок постійних складових, визначених Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011-XII), то відповідно до вимог пункту 5 Порядку № 1078 березень 2018 року є місяцем підвищення грошових доходів (грошового забезпечення), і відповідно, як зазначає відповідач, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з квітня 2018 року. При цьому відповідач стверджує, що право на виплату індексації виникло у грудні 2018 року, оскільки індекс споживчих цін за квітень-жовтень 2018 року не перевищував встановлений поріг індексації (103 %) й суми індексації виплачувались позивачці у складі грошового забезпечення за відповідний місяць. Покликаючись на абзаци 3 - 5 пункту 5 Порядку № 1078 відповідач просить врахувати, що визначальним у питанні виплати індексації є підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів).

В частині заявлених позовних вимог щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у порядку Закону № 2050-ІІІ стверджує про те, що нарахування та виплата індексації наразі не проведена, відтак правові підстави для виплати спірної компенсації, на думку відповідача, відсутні.

З таких підстав просить суд відмовити у позові.

Розглянувши доводи у позовній заяві та заперечення у відзиві на позов, з`ясувавши усі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням такого.

Суд встановив, що ОСОБА_1 упродовж спірного періоду проходила службу у відповідача, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 15 жовтня 2024 року № 860, й згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15 жовтня 2024 року № 298 старшого солдата ОСОБА_1 , старшого експедитора відділення фельд`єгерського зв`язку відділення фельд`єгерсько-поштового зв`язку Військової частини НОМЕР_2 , звільнену наказом командира Військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 24 вересня 2024 року № 169-РС у відставку за підпунктом "б" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з 15 жовтня 2024 року виключено зі списків особового складу частини.

Згідно з довідкою про фактично виплачене грошове забезпечення, додаткові види грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення в матеріалах справи, з січня 2019 року по грудень 2021 року позивачці нараховувалась у складі грошового забезпечення поточна індексація грошового забезпечення: січень - березень 2019 року у сумі 71,08 грн/міс.; квітень - липень 2019 року у сумі 134,47 грн/міс.; серпень - грудень 2019 року у сумі 206,72 грн/міс.; січень - червень 2020 року у сумі 216,51 грн/міс.; липень - листопад 2020 року у сумі 226,29 грн/міс.; грудень 2020 року - січень 2021 року у сумі 233,81 грн/міс.; лютий 2021 року у сумі 429,03 грн; березень - квітень 2021 року у сумі 331,42 грн/міс.; травень 2021 року у сумі 499,40 грн; червень 2021 року у сумі 415,41 грн; липень - грудень 2021 року у сумі 540,03 грн/міс.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд, насамперед, зауважує на тому, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, "поточної" та "індексації-різниці".

Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають установленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Як встановлено судом, з січня 2019 року по грудень 2021 року позивачці нараховувалась поточна індексація грошового забезпечення, проте такі виплати не оспорюються позивачкою. За змістом заявлених вимог позивачка наполягає на тому, що в силу абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 вона має право на отримання "індексації-різниці" за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2021 року, а тому в аспекті спірної індексації-різниці суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 надавав оцінку нормам абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Згідно із викладеною позицією Верховного Суду, право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункту 4 Порядку № 1078).

При цьому слід зазначити, що з 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Застосовуючи вказаний у справі № 400/3826/2 підхід та ураховуючи, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 можна дійти висновку що березень 2018 року став місяцем підвищення доходу, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 право на отримання суми індексації-різниці виникає за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

З урахуванням викладених підходів Верховним Судом у постановах у від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 23 травня 2024 року у справі № 160/15411/23, від 06 червня 2024 року у справі № 380/14704/22, зазначено про те, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суду належить встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078));

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Для правильного розрахунку суми можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року потрібно визначити розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на березень 2018 року, а також величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, застосовуючи січень 2008 року як місяць підвищення доходу.

У постанові від 23 травня 2024 року у справі № 160/15411/23 Верховний Суд розрахував, що величина приросту індексу споживчих цін в березні 2018 року, застосовуючи січень 2008 року як місяць підвищення доходу, становить 253,3 %.

Верховний Суд зазначив, що оскільки станом на березень 2018 року величина приросту індексу споживчих цін становила 253,3 %, у березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, то сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 році, якби не відбулося чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, мала становити 4463,15 грн (1762,00 грн х 253,30 % / 100 = 4463,15 грн).

Повертаючись до обставин справи, що розглядається, суд з`ясував, що згідно із довідкою про фактично виплачене грошове забезпечення, додаткові види грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення старшому солдату ОСОБА_1 за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2021 року нараховане та виплачене грошове забезпечення позивачки за лютий 2018 року становить 8181,60 грн, а саме: посадовий оклад 565,00 грн; оклад за військове звання 35,00 грн; надбавка за вислугу років (35 %) 210,00 грн; надбавка за виконання особливо важливих завдань (50 %) 405,00 грн; надбавка за доступ до державної таємниці (20 %) 113,00 грн; премія (670 %) 3785,50 грн; щомісячна додаткова грошова винагорода 3068,10 грн.

Грошове забезпечення позивачки за березень 2018 року складає 8589,24 грн, а саме: посадовий оклад 2640,00 грн; оклад за військове звання 600,00 грн; надбавка за вислугу років (45 %) 1458,00 грн; надбавка за виконання особливо важливих завдань (10 %) 469,80 грн; надбавка за доступ до державної таємниці (20 %) 528,00 грн; премія (109,6 %) 2893,44 грн.

Отже, збільшення грошового доходу позивачки становить 407,64 грн, що є меншим розміру можливої індексації, тому є підставою для нарахування й виплати індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2021 року індексації-різниці грошового забезпечення позивачки у фіксованій сумі із врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 є обґрунтованими частково, а саме у сумі 4055,51 грн (4463,15 грн - 407,64 грн) (похибку складає визначення суми збільшення грошового доходу як 361,60 грн внаслідок помилково узятого до обрахунку грошового забезпечення за січень (7820,00 грн) та за лютий 2018 року (8181,60 грн), а не за лютий (8181,60 грн) та березень 2018 року (8589,24 грн)), а тому, відповідно, бездіяльність (а не дії як зазначено у позові) щодо нарахування та виплати спірної індексації у цій частині є протиправною.

Що ж до заявлених позовних вимог щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати спірної індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2018 року по день фактичної виплати суд виходить з того, що питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-III.

Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).

Своєю чергою, індексація грошового забезпечення, зокрема, є компенсаторною складовою заробітної плати (грошового забезпечення), на чому наголошував Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013.

Аналіз наведених норм Закону № 2050-ІІІ дає підстави вважати, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Відповідно до статті 3 Закону України № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону України № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Суд зазначає, що використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Тобто зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Такий підхід до розуміння зазначених норм права сформульовано Верховним Судом у постановах від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 29 квітня 2021 року у справі № 240/6583/20 та підтримано й натепер, зокрема, у постановах від 28 жовтня 2024 року у справі № 420/2598/24 та від 20 грудня 2024 року у справі № 440/6875/24, висновки у яких є релевантними у цій справі.

Ба більше, такий висновок суду узгоджується із висновками Європейського Суду з прав людини у рішенні від 24 жовтня 2024 року у справі "Шемет проти України". Так, у цій справі під час провадження в Європейському суді з прав людини Уряд, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року, в якій право позивача на компенсацію за невиплачену пенсію було визнано лише після того, як національні суди зобов`язали ПФУ перерахувати його пенсію, стверджував, що заявниця не могла вимагати компенсації за відсутності попереднього судового рішення, яке зобов`язувало ПФУ перерахувати її пенсію. Проте, Європейський суд з прав людини відхилив вказаний вище довід Уряду і зазначив, що з положень національного законодавства не випливає, що рішення національних судів щодо позову заявниці про компенсацію залежало від попереднього рішення, яке зобов`язувало ПФУ перерахувати її пенсію.

Враховуючи висновки суду у цьому судовому рішенні щодо права позивачки на спірну компенсаторну виплату грошового забезпечення (індексацію), за наведеного правового регулювання з урахуванням викладеної Верховним Судом правової позиції, суд вважає зобов`язаним відповідача виплатити позивачці компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, як просить позивачка у позові - починаючи 01 січня 2022 року.

Відтак заявлені позовні вимоги і у цій частині суд визнає обґрунтованими.

За нормами частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності його дій у межах спірних правовідносин, а також докази, надані позивачкою, суд дійшов висновку, що за встановлених обставин справи та викладеного у цьому рішенні праворегулювання з урахуванням правозастосовчої практики Верховного Суду позов належить задовольнити частково.

За відсутності документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 257, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_5 ) щомісячної фіксованої суми індексації-різниці в сумі 4055,51 грн (чотири тисячі п`ятдесят п`ять гривень 51 коп.) за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2021 року включно.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану суму індексації-різниці в сумі 4055,51 грн (чотири тисячі п`ятдесят п`ять гривень 51 коп.) за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2021 року включно.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" за період з 01 січня 2022 року по дату виплати заборгованих сум.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Г. Приходько

06.01.26