Рішення від 05 січня 2026 р. у справі №240/16912/24 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/16912/24

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ), військової частини НОМЕР_2 (далі - в/ч НОМЕР_2 ), а разом - відповідачі), у якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить суд:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України в частині визначення в наказі від 06.06.2024р. №163 вислуги років у Збройних Силах України станом на 06.06.2023року ОСОБА_1 , командиру 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 23 квітня 2024р. №63-РС, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 29.05.2024р. №190-РС, у запас за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», 23 роки 01 місяць 19 днів, а саме не зарахування до календарної вислуги років ОСОБА_1 всіх періодів його служби у Збройних Силах України, зокрема з 18.06.1994р. по 11.03.1996р., з 01.10.1999р. по 02.01.2001р., з 03.06.2003р. по 06.06.2024р., обчислених з врахуванням його участі в антитерористичній операції та в заходах з оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з розрахунку один місяць служби за три місяці;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України в частині виплати ОСОБА_1 , командиру 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 23 квітня 2024р. №63-РС, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 , у запас за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виключеного із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2024р. №163, грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний прослужений календарний місяць, але не менше 25 місячного грошового забезпечення за 5 повних календарних місяців військової служби відповідно до Постанови КМУ від 17.09.2014р. №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби»;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі ОСОБА_1 , командиру 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 23 квітня 2024р. №63-РС, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 29.05.2024р. №190-РС, у запас за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виключеного із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2024 №163, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік тривалістю 45 календарних днів, за 2023рік тривалістю 15 календарних днів, та за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022рік тривалістю 14 календарних днів, за 2023р. тривалістю 14 календарних днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 06 червня 2024року;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , командиру 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 23 квітня 2024р. №63-РС, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 29.05.2024р. №190-РС, у запас за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виключеного із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2024р. №163, грошової компенсації за належне, але не отримане під час проходження військової служби за період з 03 червня 2003року по 06 червня 2024року речове майно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України внести зміни до наказу №163 від 06 червня 2024року, зарахувавши ОСОБА_1 , командиру 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 23 квітня 2024р. №63-РС, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 29.05.2024р. №190-РС, у запас за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виключеного із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2024р. №163, до календарної вислуги років всіх періодів його служби у Збройних Силах України, а саме: з 18.06.1994р. по 11.03.1996р. - на строковій службі, з 01.10.1999р. по 02.01.2001р. та з 03.06.2003р. по 06.06.2024р. - на військовій службі за контрактом, обчисленої з врахуванням участі ОСОБА_1 в антитерористичній операції та в заходах з оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з розрахунку один місяць служби за три місяці;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , командиру 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 23 квітня 2024р. №63-РС, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 29.05.2024р. №190-РС, у запас за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виключеного із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2024р. №163, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік тривалістю 45 календарних днів, за 2023рік тривалістю 15 календарних днів, та за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022рік тривалістю 14 календарних днів, за 2023р. тривалістю 14 календарних днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 06 червня 2024року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , командиру 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 23 квітня 2024р. №63-РС, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 29.05.2024р. №190-РС, у запас за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виключеного із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2024р. №163, одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби у відповідності до частини 2 статті 15 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням повної календарної вислуги років на день звільнення та раніше виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , командиру 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 23 квітня 2024р. №63-РС, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 29.05.2024р. №190-РС, у запас за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виключеного із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2024р. №163, грошову компенсацію за належне, але не отримане під час проходження військової служби за період з 03 червня 2003 року по 06 червня 2024 року речове майно, що належить до видачі з урахуванням цін, що діяли на момент його звільнення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність дій відповідача, яка полягає у нездійсненні з ним повного розрахунку на день звільнення з військової служби, що спонукало його звернутися з даним позовом до суду.

Ухвалою суду відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду залучено військову частину НОМЕР_2 до участі у справі №240/16912/24 як другого відповідача та витребувано додаткові докази.

Від представника військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що позивача відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №163 від 06.06.2024 звільнено у запас за сімейними обставинами та з 06.06.2024 виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення. Відповідно, проведення розрахунку по виплатах при звільненні військовою частиною НОМЕР_2 проведено на підставі даних вищевказаного наказу. Оскільки вказаний військовослужбовець проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , то саме цей підрозділ веде облік особового складу та проведення відповідних нарахувань при звільненні, а військова частина на підставі цих відомостей проводить виплати, тому вважає, що позовна вимога до військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій є передчасною та безпідставною. Щодо позовної вимоги про нарахування і виплати компенсації за неотримане речове майно зазначає, що умовою для виникнення такого обов`язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби. А оскільки позивач з таким рапортом не звертався, то, відповідно, ця позовна вимога також є безпідставною. У задоволенні позовних вимог просить повністю відмовити.

Військова частина НОМЕР_1 відзиву на позовну заяву не подала.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка входить до структурного підрозділу військової частини НОМЕР_2 .

У 2019 році позивач набув статусу учасника бойових дій (посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 , видане Головним управлінням персоналу Генерального штабу Збройних Сил України 28 листопада 2019 року).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №163 від 06.06.2024 позивача звільнено у запас за сімейними обставинами та з 06.06.2024 виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.

На думку позивача, у частині визначення в цьому наказі вислуги років не зараховано до календарної вислуги усіх періодів його військової служби з 18.06.1994 по 11.03.1996 - на строковій службі, з 01.10.1999 по 02.01.2001 та з 03.06.2003 по 06.06.2024, з обрахуванням його участі в антитерористичній операції та в заходах з оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України - з розрахунку один місяць служби за три місяці, у зв`язку з чим календарна вислуга становить всього 23 роки 01 місяць 19 днів.

Також до вказаного наказу не було включено виплат, на які позивач мав право при звільненні, а саме:

- грошову компенсацію за невикористані позивачем 30 діб основної щорічної відпутки за 2022 рік та 15 діб - за 2023 рік, всього 45 діб;

- грошову компенсацію за невикористані позивачем щорічні додаткові відпустки, а саме: 15 діб - за 2022 рік, 15 діб - за 2023р.;

- грошової компенсації за неотримане речове майно.

Також позивач вважає, що має право на виплату йому одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що складає 12 місячних грошових забезпечень відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону №2011-ХІІ, оскільки проходив військову службу за контрактом і має календарну вислугу 23 роки 01 місяць 19 днів, проте вказаний наказ зобов`язання такої виплати не містив.

Представник позивача неодноразово зверталася з адвокатськими запитами до Міністерства Оборони України, військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_4 про надання документальних матеріалів, які стосуються звільнення позивача зі служби та проведення з ним повного розрахунку, відповіді на які не отримала. Відповідно, нарахування та виплата грошової компенсації за невикористані дні основної і додаткової щорічних відпусток, неотримане речове майно та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби не були здійснені.

Позивач вважає, що відповідачі своєю бездіяльністю порушують його права щодо своєчасного отримання складових його грошового забезпечення у повному обсязі, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2011-XII).

Статтею 1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 10 підпункту 2 пункту 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначено частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», під час дії особливого періоду та воєнного стану.

Крім цього, як встановлено абзацом 8 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Постанова №393 в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та осіб, зазначених в абзаці дев`ятому цього пункту, виплачується одноразова грошова допомога в розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови (абзац 10 пункту 10 Постанови №393).

Відповідно до пункту 1 Розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра борони України від 07 червня 2018 року №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за №745/32197 (далі - Порядок №260 в редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з пунктом 8 Розділу ХХХІІ Порядку №260 для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (зі змінами).

Отже, як свідчить зміст наведених вище положень законодавства, такими передбачено право військовослужбовця на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у випадку його звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначено частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та за умови наявності у такого військовослужбовця вислуги 10 календарних років і більше.

З матеріалів справи вбачається, що позивач був звільнений з військової служби у запас на підставі п.п. «r» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно з витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 06.06.2024 №163 загальна вислуга років позивача у Збройних Силах - 23 роки 01 місяць 19 днів (календарна 23 роки 01 місяць 19 днів, пільгова - 00 років 00 місяців 00 днів).

При вирішенні питання щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, суд звертає увагу на те, що умовою набуття такого права відповідно до абзацу 10 підпункту 2 пункту 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ є наявність «вислуги 10 календарних років і більше». Тобто, у вказаній вище нормі міститься пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше саме календарних років вислуги.

При цьому з вказаного вище наказу вбачається про виплату позивачу грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі в розмірі 4 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, але не менше 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 5 повних календарних місяців військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460 "Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби".

Суд вважає за необхідне зазначити, що вказана постанова №460 стосується, зокрема, виплати грошової допомоги при звільненні з військової служби тим військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, у той час як ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом, тому на нього мають розповсюджуватися положення абзацу 10 підпункту 2 пункту 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ.

Оскільки наявними у даній справі матеріалами підтверджується, що вислуга років ОСОБА_1 у календарному обчисленні становить більше 20 років, то суд приходить до висновку про наявність у позивача права на виплату спірної одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та, відповідно, про протиправну бездіяльність в/ч НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу такої одноразової грошової допомоги, тому приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині шляхом внесення змін до наказу №163 від 06 червня 2024 року в частині виплати ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні з військової служби у відповідності до частини 2 статті 15 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням повної календарної вислуги років на день звільнення та раніше виплачених сум.

Стосовно позовної вимоги про визначення в наказі від 06.06.2023 №163 календарної вислуги років без врахування усіх періодів служби позивача, з обрахуванням його участі в антитерористичній операції та в заходах з оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України - з розрахунку один місяць служби за три місяці, суд зазначає, що згідно спірного наказу календарна вислуга позивача обрахована 23 роки 01 місяць 19 днів.

Як вбачається з матеріалів справи (витяг з послужного списку, військовий квиток НОМЕР_5 ), ОСОБА_1 з 18.06.1994 по 11.03.1996 проходив строкову службу в ЗСУ. Згодом призваний на військову службу за контрактом, яку проходив з 01.10.1999 по 02.01.2001, з 03.06.2003 по 06.06.2024.

Таким чином, з 18.06.1994 по 11.03.1996 строк служби ОСОБА_1 становить 1 рік 8 місяців 23 дні; з 01.10.1999 по 02.01.2001 - 1 рік 3 місяці 3 дні; з 03.06.2003 по 06.06.2024 - 21 рік 0 місяців 4 дні, а разом - 24 роки 0 місяців 0 днів.

Крім того, як вбачається з довідки військової частини НОМЕР_6 від 03.10.2019 №313/окПОС/10/8669д/5 та з довідки про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, сержант ОСОБА_1 в період з 13.05.2019 по 11.10.2019 брав участь у здійсненні таких заходів у АДРЕСА_1 .

З довідки військової частини НОМЕР_1 від 06.11.2024 №02/01/2419 вбачається, що сержант ОСОБА_1 в період з 01.05.2024 по 06.06.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Харківській області, Чугуївський район, Вовчанська міська громада, н.п. Стариця.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України - у співвідношенні один місяць служби за три місяці стажу.

Тобто, у даному випадку прослідковується неправильне обрахування відповідачами строку календарної служби позивача та не зарахування до пільгової служби позивача часу проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період - з 13.05.2019 по 11.10.2019 та з 01.05.2024 по 06.06.2024 у співвідношенні один місяць служби за три місяці, а тому в цій частині позов підлягає до задоволення шляхом зобов`язання в/ч НОМЕР_1 внести зміни в наказ від 06.06.2023 №163 в частині обрахування календарної вислуги років позивача та пільгової вислуги з обрахуванням його участі в антитерористичній операції та в заходах з оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України - з розрахунку один місяць служби за три місяці.

Щодо стягнення грошової компенсації за невикористані дні відпусток, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 8 ст.10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 504/96-ВР) установлюються такі види відпусток: щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно ст.16-2 Закону №504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону України від 07 липня 2016 року №1437-VIII, чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Як встановлено судом вище, ОСОБА_1 з 18.06.1994 по 11.03.1996 проходив строкову службу в ЗСУ. Згодом призваний на військову службу за контрактом, яку проходив з 01.10.1999 по 02.01.2001, з 03.06.2003 по 06.06.2024.

Тобто, станом на 16.06.2020 вислуга років позивача становила понад 20 років, а тому, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ, позивач мав право на щорічну основну відпустку тривалістю 45 календарних днів, починаючи з червня 2020 року, проте у наказі від 06.06.2024 №163 відображено інформацію про право позивача на компенсацію невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік терміном 30 діб; за 2024 рік - 15 діб.

Наказом начальника Генерального штабу ЗСУ від 19.04.2024 №616 - РС ОСОБА_1 призначено на посаду сержанта резерву 63 запасної роти військової частини НОМЕР_2 .

21.04.2024 наказом командира військової частини НОМЕР_7 №116 ОСОБА_1 , командира відділення обслуговування та ремонту автомобільної техніки батальйону забезпечення виключено зі списків особового складу в/ч НОМЕР_7 .

Зі змісту вказаного наказу вбачається, що ОСОБА_1 на дату видачі наказу щорічну основну відпустку за 2022 рік терміном 30 діб не використав; щорічну основну відпустку за 2024 рік використав терміном 15 діб.

Наказом командира НОМЕР_8 окремої механізованої бригади №63-РС позивача звільнено із займаної посади та призначено командиром стрілецького взводу стрілецької роти НОМЕР_9 окремого стрілецького батальйону.

Наказом командира в/ч НОМЕР_2 №126 сержанта ОСОБА_1 вважати таким, що здав справи і посаду та вибув до нового місця служби - АДРЕСА_2 .

Згідно цього наказу щорічну основну відпустку за 2022 рік терміном 30 діб не використав; щорічну основну відпустку за 2024 рік використав терміном 15 діб.

Згідно наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 24.04.2024 №120 позивача з 24.04.2024 зараховано до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 та на всі види забезпечення.

Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 06.06.2024 №163 позивача з 06.06.2024 виключено із списків особового складу в/ч НОМЕР_1 , а з 07.06.2024 знято з харчування.

Згідно вказаного наказу щорічна основна відпустка за 2024 рік не використана, додаткові відпустки за 2024 рік не надавалися.

Отже, під час виключення позивача зі списків особового складу відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.06.2024 №163 військова частина НОМЕР_2 була зобов`язана нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік тривалістю 45 календарних днів, за 2023 рік - 30 календарних днів та за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік - 14 календарних днів та за 2023 рік - 14 календарних днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 06.06.2024.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що позивачем використані ці основні і додаткові відпустки та доказів виплати грошової компенсації за невикористані дні зазначених відпусток матеріали справи також не містять.

Відтак, на переконання суду, позивач набув право на грошову компенсацію невикористаних відпусток, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо стягнення грошової компенсації за неотримане грошове майно суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 9-1 Закону №2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 затверджено Порядок №178.

Відповідно до пункту 2-3 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія вказаного Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пункту 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком (пункт 5 Порядку №178).

Аналізуючи наведене, слід дійти висновку, що при звільненні військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби, а грошова компенсація підлягає нарахуванню відповідно до виду й кількості неотриманого речового майна та його вартості станом на 1 січня поточного року, що вказано у пункті 5 Порядку №178.

При цьому суд відзначає, що наведені вище нормативно-правові акти не містять можливості застосування інших умов при нарахуванні такої компенсації, як-от визначивши вартість речового майна пропорційно до часу його використання, врахувавши вартість одиниці речового майна станом не на 1 січня поточного року тощо.

Суд зазначає, що відповідно вимог Порядку № 178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Згідно абзацу 3 пункту 242 розділу ХІІ Положення № 1153/2008, у разі звільнення з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) визначає посаду для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України. Зазначена характеристика додається до особової справи військовослужбовця.

Представник військової частини НОМЕР_2 , заперечуючи у відзиві проти задоволення позовних вимог позивача, послався на те, що ОСОБА_1 не набув права на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно під час звільнення, і відповідно грошова компенсація не нараховувалася, оскільки він не звертався з відповідним рапортом.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 07.05.2024 подав рапорт про звільнення його з військової служби відповідно до пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військову службу та військовий обов`язок", у якому також зазначив про згоду на розрахунок з ним по всім видам забезпечення (речовому, продовольчому, фінансовому).

Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом у постановах від 03.10.2018 у справі № 803/756/17, від 23.08.2019 у справі № 2040/7697/18, від 04.02.2020 у справі № 825/1571/16, від 30.07.2020 у справі № 820/5767/17 - у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Застосовування в пункті 3 Порядку № 178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби" а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу). Таким чином військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку № 178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що позивач має право на компенсацію за неотримане речове майно, у зв`язку з чим вважає протиправними дії відповідачів щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації за неотримане речове майно за весь період його служби у військовій частині НОМЕР_1 , тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Таким чином, підсумовуючи викладене, суд вважає протиправною бездіяльність відповідачів, яка полягає у неправильному обрахуванні календарної вислуги позивача та незазначення її в наказі від 06.06.2024 №163 з врахуванням пільгового періоду, розрахованого як один місяць служби за три; в частині виплати грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожен повний прослужений календарний місяць; в частині невиплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної і додаткової відпусток за 2022-2023 роки та за неотримане під час проходження військової служби належне речове майно.

З метою захисту прав і інтересів позивача слід зобов`язати військову частину НОМЕР_1 внести зміни до наказу від 06.06.2024 №163 в частині обрахування календарної вислуги позивача; зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення, з урахуванням повної календарної вислуги років на день звільнення, з урахуванням виплачених раніше сум, а також компенсацію невикористані дні щорічної і додаткової відпусток за 2022-2023 роки та за неотримане під час проходження військової служби належне речове майно.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами частини другої статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_10 ) до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ: НОМЕР_11 ), військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_5 , ЄДРПОУ: НОМЕР_12 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України в частині визначення в наказі від 06.06.2024р. №163 вислуги років у Збройних Силах України станом на 06.06.2023 ОСОБА_1 , командиру 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 23 квітня 2024р. №63-РС, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 29.05.2024р. №190-РС, у запас за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», 23 роки 01 місяць 19 днів, а саме не зарахування до календарної вислуги років ОСОБА_1 всіх періодів його служби у Збройних Силах України, зокрема з 18.06.1994р. по 11.03.1996р., з 01.10.1999р. по 02.01.2001р., з 03.06.2003р. по 06.06.2024р., обчислених з врахуванням його участі в антитерористичній операції та в заходах з оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з розрахунку один місяць служби за три місяці.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України в частині виплати ОСОБА_1 , командиру 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 23 квітня 2024р. №63-РС, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 , у запас за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виключеного із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2024р. №163, грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний прослужений календарний місяць, але не менше 25 місячного грошового забезпечення за 5 повних календарних місяців військової служби відповідно до Постанови КМУ від 17.09.2014р. №460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби».

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік тривалістю 45 календарних днів, за 2023рік тривалістю 15 календарних днів, та за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022рік тривалістю 14 календарних днів, за 2023р. тривалістю 14 календарних днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 06 червня 2024 року.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належне, але не отримане під час проходження військової служби за період з 03 червня 2003року по 06 червня 2024року речове майно.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України внести зміни до наказу №163 від 06 червня 2024року, зарахувавши ОСОБА_1 , командиру 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 23 квітня 2024р. №63-РС, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 29.05.2024р. №190-РС, у запас за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виключеного із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2024р. №163, до календарної вислуги років всіх періодів його служби у Збройних Силах України, а саме: з 18.06.1994р. по 11.03.1996р. - на строковій службі, з 01.10.1999р. по 02.01.2001р. та з 03.06.2003р. по 06.06.2024р. - на військовій службі за контрактом, обчисленої з врахуванням участі ОСОБА_1 в антитерористичній операції та в заходах з оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з розрахунку один місяць служби за три місяці.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік тривалістю 45 календарних днів, за 2023рік тривалістю 15 календарних днів, та за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022 рік тривалістю 14 календарних днів, за 2023р. тривалістю 14 календарних днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 06 червня 2024 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби у відповідності до частини 2 статті 15 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням повної календарної вислуги років на день звільнення та раніше виплачених сум.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але не отримане під час проходження військової служби за період з 03 червня 2003 року по 06 червня 2024 року речове майно, що належить до видачі з урахуванням цін, що діяли на момент його звільнення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова

06.01.26