Рішення від 04 січня 2026 р. у справі №200/6093/25 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2026 року Справа№200/6093/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Загацької Т.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.06.2025 №259 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв`язку з мобілізацією;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини № НОМЕР_1 №181 від 24.06.2025 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та звільнити з військової служби.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що має неповнолітню дитину з інвалідністю, що підтверджується медичним висновком про дитину-інваліда віком до 18 років та відповідно до п.5 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.

З метою оформлення права на відстрочку від призову на військову службу позивач подав до ІНФОРМАЦІЯ_1 за допомогою засобів поштового зв`язку заяву встановленого зразка разом із документами, що підтверджують право на відстрочку, на що отримав відповідь № 1/3107 від 23.06.2025, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянуто заяву та підтверджуючі документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». За результатами розгляду, комісією від 23.06.2025 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомила, що ОСОБА_1 підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причина відмови – документи складені неналежним чином. Також 10.07.2025 та 06.08.2025 повторно, на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 направлено адвокатські запити щодо надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, проте ІНФОРМАЦІЯ_3 не розглянув вказані заяви та не надав жодної відповіді. Згодом, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.06.2025 №259 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» позивача призвано на військову службу у зв`язку з мобілізацією та наказом командира військової частини № НОМЕР_1 №181 від 24.06.2025 позивача зараховано до особового складу військової частини НОМЕР_1 . Не погоджуючись із вказаними діями та наказами відповідачів, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.08.2025 відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано у відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні докази:

- копію заяви з додатками ОСОБА_1 , про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- копію протоколу засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 з розгляду заяви ОСОБА_1 , щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- відомості, чи складалися ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно ОСОБА_1 , протоколи про вчинення адміністративних правопорушень за наслідками порушення правил військового обліку чи порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, та чи виносилися постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, якщо так, надати копії вказаних документів;

- повідомлення 1/3107 від 23.06.2025 про відмову у наданні відстрочки ОСОБА_1 .

Від ІНФОРМАЦІЯ_1 витребуваних документів не надходило.

Також, ІНФОРМАЦІЯ_4 не скористався правом подання відзиву на позов, тому, враховуючи приписи ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Військовою частиною НОМЕР_1 надано відзив, в якому, крім іншого зазначено, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №238 від 19.08.2025 позивач 19.08.2025 направлений для подальшого проходження військової служби в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 . Зазначає, що оскільки позивач не проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , військова частина НОМЕР_1 не може бути належним відповідачем в даній справі.

Судом встановлено, що згідно з наказами командира військової частини НОМЕР_1 №181 від 24.06.2025 (по стройовій частині) та №238 від 19.08.2025 (по стройовій частині), ОСОБА_1 у період з 24.06.2025 по 19.08.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та 19.08.2025 вибув до військової частини НОМЕР_2 .

Ухвалою суду від 27.10.2025 залучено військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) як співвідповідача у справі №200/6093/25. Та надано час на надання відзиву на позовну заяву.

Також, ухвалою суду від 27.10.2025 витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_2 докази по справі № 200/6093/25, а саме:

- копію заяви з додатками ОСОБА_1 , про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- копію протоколу засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 з розгляду заяви ОСОБА_1 , щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- відомості, чи складалися ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно ОСОБА_1 , протоколи про вчинення адміністративних правопорушень за наслідками порушення правил військового обліку чи порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, та чи виносилися постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, якщо так, надати копії вказаних документів;

- повідомлення 1/3107 від 23.06.2025 про відмову у наданні відстрочки ОСОБА_1 .

На виконання ухвали суду, від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшли копії протоколу №176 від 23.06.2025 та постанови про адміністративне правопорушення №1812 від 30.06.2025.

Крім того, військовою частиною НОМЕР_2 надано відзив, в якому зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними, не підкріплені належними доказами у підтвердження заявлених позовних вимог, а тому не підлягають задоволенню в повному обсязі. Вказує, що з абзацом 6 п. 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють ознайомлення громадян України з їх правами та обов`язками під час взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби, призову на військову службу та проходження зборів, а Центральне управління та регіональні органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів України – під час призову на військову службу та проходження зборів.

Вказує, що згідно з інформацією, наданою позивачем у позовній заяві, процедура отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ним дотримана не була та довідки за формою згідно з додатком 6 він не отримував. З урахуванням долучених позивачем до позовної заяви матеріалів, протилежного позивачем доведено не було. Отже, позивача було призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, згідно чинного законодавства.

Крім того, відмічає, що позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 20.08.2025 №234. Відтак, на даний час позивач є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 і клопотати про звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, позивачу необхідно шляхом подання рапорту по команді, до якого додаються документи на підтвердження підстав звільнення відповідно до норм Закону № 2232-ХІІ та Наказу № 170. Згідно інформації, наявної у військової частини НОМЕР_2 , відповідного рапорту позивач не подавав. Отже, вимога позивача про звільнення з військової служби є безпідставною.

Звертає увагу на те, що прийняття наказу про звільнення з військової служби є дискреційними повноваженнями військової частини, де проходить службу військовослужбовець. З урахуванням вищевикладеного, вважає, що підстав для звільнення позивача з військової служби та виключення його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 немає. Відповідно, адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає. Більше того, позивач, як випливає з прохальної частини поданого до суду позову, позовних вимог безпосередньо до військової частини НОМЕР_2 не має.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , має неповнолітню дитину з інвалідністю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується медичним висновком про дитину-інваліда віком до 18 років, № 38 від 19.05.2025, яка видана батьку - ОСОБА_1 .

З листа ІНФОРМАЦІЯ_6 від 14.07.2025 №08-01-628 вбачається, що за даними системи АІКС «Оберіг» громадянина ОСОБА_1 , 23.06.2025 було взято на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 , який розташований у Тернопільської області.

З листа ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.07.2025 №1702/2473 вбачається, що на виконання розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 15.07.2025 № 1054/10/1/6767 в ІНФОРМАЦІЯ_3 проведено перевірку стосовно призову на військову службу по мобілізації громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 за результатами якої встановлено:

23.06.2025 співробітниками Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області до ІНФОРМАЦІЯ_2 доставлений громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 який згідно бази даних АІТС «Оберіг» з 17.04.2025 внесений як порушник правил військового обліку (звернення ІНФОРМАЦІЯ_9 від 17.04.2025 року № Е1938510);

23.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 направлено на проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 (направлення від 23.06.2025 № 4146360). Згідно довідки військово-лікарської комісії № 2025-0623-1937-5395-0 від 23.06.2025 року визнаний придатним до військової служби.

Під час перебування у ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу по мобілізації не звертався. Крім того під час уточнення військово-облікових даних надав відомості про те, що неодружений та відповідних документів про утримання неповнолітньої дитини з інвалідністю не надавав.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 259 23.06.2025 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період» громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 був включений до складу команди та в подальшому призваний на військову службу до в/ч НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 НЦ).

Позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою, у якій просив оформити довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

У повідомленні ІНФОРМАЦІЯ_2 №1/3107 від 23.06.2025 вказано, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянуто заяву та підтверджуючі документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». За результатами розгляду, комісією від 23.06.2025 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомила, що ОСОБА_1 підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причина відмови – документи складені неналежним чином.

У листі ВЧ НОМЕР_1 від 23.07.2025 зазначено, що відповідно до змісту наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 181 від 24.06.2025, громадянин ОСОБА_1 , вважається таким, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_1 і призначений на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Вказано, що обов`язковою передумовою прийняття за цим рапортом відповідних управлінських рішень є подання таким військовослужбовцем вказаного рапорту на розгляд командування відповідної військової частини у спосіб та в порядку передбаченими вимогами чинного законодавства України. Враховуючи зазначене, подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання, з подальшим поданням до стройової частини відповідної військової частини для реєстрацією. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. З огляду па зазначене, командування військової частини НОМЕР_1 пропонує звернутись у встановленому порядку («по команді») з клопотаннями безпосередніх та прямих командирів у підпорядкуванні яких знаходиться солдат ОСОБА_1 , для прийняття правового рішення щодо звільнення останнього з військової служби.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.06.2025 №259 позивача, відповідно до поіменного списку №11874 від 23.06.2025 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №181 від 24.06.2025 вказано наступне:

«8. Нижчепойменованих осіб які прибули з ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проведення загальної мобілізації, призначити на посаду КУРСАНТА НАВЧАЛЬНОГО ВЗВОДУ НАВЧАЛЬНОЇ РОТИ НАВЧАЛЬНОГО БАТАЛЬЙОНУ військової частини НОМЕР_1 Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, з 24 червня 2025 року зарахувати до списків частини і на всі види забезпечення та на триразове котлове забезпечення на вечерю з 24 червня 2025 року до військової частини НОМЕР_1 , без продовольчого атестату Вважати такими, що 24 червня 2025 року справи та посаду прийняли та приступили до виконання службових обов`язків за посадою, з посадовим окладом 2470 гривень на місяць:

солдат ОСОБА_1

Виплачувати премію за особистий внесок в загальні результати служби у розмірі 650% посадового окладу, відповідно наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, окремого доручення Міністерства оборони України №183 уд від 16 січня 2024 року.

Виплачувати надбавку за особливості проходження служби у розмірі 87.8° о посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, відповідно наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260. окремого доручення Міністерства оборони України №183/уд від 16 січня 2024 року

Вступний інструктаж з питань охорони праці пройшли.».

Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 №238 від 19.08.2025 вказано наступне:

«15. Нижчепойменованих курсантів навчального взводу навчальної роти навчального батальйону, які прибули під час проведення загальної мобілізації, завершили курс базової загальновійськової підготовки, направити для подальшого проходження військової служби в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 :

Солдат ОСОБА_1

З 19 серпня 2025 року вважати такими, що справи та посаду здали. З 19 серпня 2025 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Зняти з котлового забезпечення з вечері з 19 серпня 2025 року та видати продовольчий атестат, забезпечити добовим польовим набором продуктів терміном на 1 (одну) добу при військовій частині НОМЕР_1 . Вважати такими, що вибули до нового місця служби.

Щорічна основна відпустка за 2025 рік не використана.

Грошова допомога на оздоровлення за 2025 рік не виплачена.

Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік не виплачена.

Виплатити щомісячну премію в розмірі 650% посадового окладу, відповідно наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, окремого доручення Міністра оборони України від №156/уд від 09 січня 2025 за період з 01 по 19 серпня 2025 року.

Виплатити надбавку за особливості проходження служби у розмірі 87,8% посадового окладу за період з 01 по 19 серпня 2025 року, відповідно наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, окремого доручення Міністра оборони України №156/уд від 09 січня 2025.».

Вважаючи протиправними накази відповідачів щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано такі обставини справи та норми чинного законодавства.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Частинами 1-4 статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII Про військовий обов`язок і військову службу (далі Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно з частиною сьомою статті 1 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Згідно з частиною десятою статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до частини 6 статті 2 Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Згідно із статтею 1 Закону України Про оборону України від 06.12.1991 №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до статті 1 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12.05.2015 №389-VIII (далі Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, було введено воєнний стан, який на час розгляду цієї справи був продовжений.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 Про загальну мобілізацію оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Донецької, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).

Згідно із статтею 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

В силу абзацу 2 частини 1 статті 22 Закону №3543-ХІІ визначено, що громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (ч.3 ст. 22 Закону №3543-ХІІ).

Поряд з цим, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачені підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зокрема, згідно з пунктом 5 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначено постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, якою затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Підпунктом 8 пункту 1 Порядку №1487 передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема, особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560).

За пунктами 56-57 Порядку №560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов`язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього Порядку.

Відповідно до пункту 58 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відповідно до пункту 60 Порядку №560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Додатком 5 до Порядку №560 затверджено перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

З урахуванням зазначеного, військовозобов`язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Водночас, суд зазначає, що ні Порядком №1487, ні Порядком №560 не передбачено обов`язку особистого відвідування територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Отже, позивачем дотримано процедуру особистого подання (направлення) документів, що підтверджують (на його думку) право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Пунктом 7 Положення встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з пунктом 8 Положення завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації .

Пунктом 9 Положення встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, крім виконання функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення координують та здійснюють контроль за діяльністю підпорядкованих територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, контролюють дотримання ними вимог законодавства, виконання наказів і директив Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, наказів і директив Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил та інших органів військового управління (пункт 10 Положення).

Відповідно до пункту 11 Положення районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

З урахуванням зазначеного, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів, які на його думку підтверджують таке права, повинен був прийняти певне рішення за наслідком їх розгляду, адже відстрочка/відмова у відстрочці передбачає її письмове оформлення.

Індивідуальний акт державного органу - це юридична форма рішення суб`єкта владних повноважень, виданого (прийнятого) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк і цей акт породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_10 вжив заходів щодо з`ясування таких обставин. У повідомленні ІНФОРМАЦІЯ_2 №1/3107 від 23.06.2025 вказано, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянуто заяву та підтверджуючі документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». За результатами розгляду, комісією від 23.06.2025 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомила, що ОСОБА_1 підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причина відмови – документи складені неналежним чином.

Доказів оскарження даного індивідуального акта суб`єкта владних повноважень до матеріалів справи не надано, а тому у відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 були усі законні підстави здійснювати призов позивача.

Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.

На підставі наведеного, суд в контексті спірних правовідносин приходить до висновку про те, що на дату призову комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянуто заяву та підтверджуючі документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 5 частини 1 статті 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». За результатами розгляду, комісією від 23.06.2025 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомила, що ОСОБА_1 підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Тобто фактично право на надання відстрочки від призову, на час його призову на військову службу, позивачем не реалізовано.

Щодо наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.06.2025 №259 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв`язку з мобілізацією та наказу командира військової частини № НОМЕР_1 , №181 від 24.06.2025 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що "… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію".

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акта індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.

Суд звертає увагу на приписи пунктів 4-7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (надалі також Положення № 1153/2008), відповідно до яких громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом № 2232-XII. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Частина третя статті 24 Закону № 2232-XII передбачає, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пункту 12 Положення № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

З наведеного суд дійшов до висновку, що оскаржуваний наказ є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, станом на час вирішення справи такий вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби. Після видання спірного наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом № 2232-XII та Положенням № 1153/2008. Даними актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов.

У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.05.2021 у справі № 9901/286/19, від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14.07.2021 у справі № 9901/96/21, від 27.10.2022 у справі № П/9901/97/21).

Виходячи із зазначеної в даних судових рішеннях Верховного Суду правових висновків та екстраполюючи їх на правовідносини, які досліджуються у справі, що розглядається, суд зазначає, що скасування після їх реалізації та вичерпання своєї дії оскаржуваного позивачем акту індивідуальної дії про його призов та призначення до військової частини порушить стабільність публічно-правових відносин та принцип правової визначеності.

Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов та про призначення до військової частини.

Вказані спірні накази вже реалізований, а його скасування (навіть при очевидній протиправності такого) не матиме наслідком звільнення позивача із військової служби.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №181 від 24.06.2025 позивач зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №238 від 19.08.2025 позивач 19.08.2025 направлений для подальшого проходження військової служби в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 .

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до командира військової частини НОМЕР_2 із рапортом про звільнення його з військової служби, в якому наводив вказані вище обставини чи інші підстави.

Крім цього, позовних вимог до військової частини НОМЕР_2 позивачем не завлено.

Отже, як командир військової частини НОМЕР_1 так і начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 із дотриманням вимог чинного законодавства, виконав вимоги чинного законодавства та виніс оскаржуваний наказ із дотриманням положень про облік військовослужбовців.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 05.02.2025 по справі 160/2592/23 за позовом військовослужбовця до районного ТЦК і військової частини про визнання протиправними дій щодо призову і зобов`язання прийняти рішення про звільнення зі служби вказав, що « визнання процедури призову протиправною не спричиняє звільнення незаконно мобілізованого з військової служби, тобто, не відновлює попереднього становища особи, призваної на військову службу. Як зазначив КАС ВС, «процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною», тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу…

… відновлення порушеного права повинне відбуватися в межах спірних правовідносин за участю їх учасників.

У спірних правовідносинах порушеним було право позивача на належну процедуру його призову на військову службу під час мобілізації. Обраний же позивачем спосіб захисту порушеного права, який надалі застосували суди обох інстанцій за наслідками розгляду справи, звільнення з військової служби є неефективним, адже не вирішує правомірності акта, який приймається за результатом проведеної процедури призову позивача на військову службу.

Такий спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами, що не досліджувалися судами попередніх інстанцій, і створюватиме ситуацію невиконуваності судового рішення».

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає, як і підлягає задоволенню похідна вимога про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 виключити його зі списків особового складу військової частини, оскільки позивач вже не знаходить у особовому складі даної військової частини.

У контексті вказаного варто наголосити, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права у разі наявності підстав, передбачених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", звернутися із рапортом про звільнення його з військової служби, надавши відповідні документи та, в разі відмови у звільненні за таким рапортом, оскаржити прийняте Військовою частиною рішення в судовому порядку.

У контексті оцінки доводів позову суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 1 статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 293, 295-297 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В.Загацька