Рішення від 05 січня 2026 р. у справі №140/7724/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2026 року ЛуцькСправа № 140/7724/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Мілоіл” до Головного управління ДПС у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Мілоіл” звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.04.2025 року №0109840705, про встановлення порушення п. 12 ст. 3 Закону України №265/95-ВР від 06.071995 “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України і ст. 20 Закону України №265/95-ВР від 06.071995 “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності – 53743 гривні 37 коп.

Позов обґрунтований тим, що працівниками ГУ ДПС у Рівненській області проведено фактичну перевірку автозаправного комплексу (АЗК) з магазином по вул. Шевченка, 93 А у селищі Степань Сарненського району Рівненської області, суб`єктом господарської діяльності якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОІЛ». За висновками акта фактичної перевірки від 19.03.2025 року за №4478/ж5/17-00-07-05-17/44786289 встановлено порушення товариством п.12 ст.3 Закону України №265/95-ВР від 06.071995 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийняте податкове повідомлення-рішення №0109840705 від 07.04.2025.

Позивач вважає висновки акта перевірки такими, що ґрунтуються на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки від 19.03.2025 за №4478/ж5/17-00-07-05-17/44786289.

З приводу встановлення надлишку пального яке перевищує значення гранично допустимої похибки у резервуарі №1 (бензин А-95) надлишок якого становить 435,09 л., представником Позивача, було надано пояснення, що даний вид палива, у вище зазначеному розмірі надлишку, обліковується на рахунку 20 «Виробничі запаси» рахунку 203 «Паливо». Так як даний надлишок, бензин А– 95, необхідний для виробничих запасів та використовується автозаправною станцією для роботи генератора, який у разі відсутності електроживлення, забезпечує роботу автозаправної станції.

Проте, дані доводи та пояснення не були взяті представниками відповідача під час складання акту фактичної перевірки від 19.03.2025 за №4478/ж5/17-00-07-05-17/44786289.

Таким чином, ТОВ «МІЛОІЛ» не погоджується з податковим повідомленням-рішенням та вважає, що воно суперечить положенням чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню.

З урахуванням наведеного позивач просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 29.07.2025 залучено до участі у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Мілоіл” до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Рівненській області.

Представник відповідача ГУ ДПС у Волинській області у відзиві від 30.07.2025 на позов заперечив позовні вимоги та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що з метою здійснення функцій, визначених у сфері ліцензування, виробництва, придбання, зберігання, реалізації, транспортування та обліку пального, ГУ ДПС у Рівненській області проведено фактичну перевірку автозаправного комплексу (АЗК) з магазином по вул. Шевченка, 93 А у селищі Степань Сарненського району Рівненської області, суб`єктом господарської діяльності якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОІЛ».

Перевіркою встановлено надлишок пального шляхом зіставлення даних РРО та фактичних залишків у резервуарах. Так, у резервуарі №1 (бензин А-95) надлишок становить 435,09 л, у резервуарі №4 (газ) надлишок становить 978,92 л, отже враховуючи вище викладене перевіркою встановлено надлишок пального та зроблено висновок про реалізацію товарів (пального), які не обліковані у встановленому законодавством України порядку на загальну суму 53743,37 грн. (4355,09 л. х 45,90 грн. = 19970,63 грн.; 978,92 л. х 34,50 грн. = 33772,74 грн.) згідно акту зняття залишків пального на АЗС з магазином.

Таким чином, ТОВ «МІЛОІЛ» порушено п.12 ст.3 Закону України №265/95-ВР від 06.071995 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідач вважає, що висновки акта перевірки є обґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення №0109840705 від 07.04.2025 - правомірним.

Представник третьої особи ГУ ДПС у Рівненській області у відзиві від 12.08.2025 на позов заперечив позовні вимоги, оскільки згідно з наданим позивачем службовим документом №961 від 19.03.2024 прихід пального відбувся о 13:33. Відтак, з 12:35 по 13:33 – паливо наявне в резервуарі не було облікованим у встановленому законом порядку. Протягом вказаного періоду АЗС з магазином працювало в звичному режимі, тобто здійснювало реалізацію з резервуару №4. За інформацією наявною у системі обміну даних реєстраторів розрахункових операцій (далі – СОД РРО) позивач о 12:56 19.03.2025 здійснив реалізацію газу скрапленого, що підтверджується витягом з СОД РРО та фіскальним чеком від 19.03.2025.

Також, під час проведення фактичної перевірки складений акт зняття залишків пального на АЗС з магазином за адресою: вул. Шевченка, 93 А, селище Степань, Сарненський район, Рівненська область. Згідно з ним встановлено надлишок пального у резервуарі №1 становить 435,09 л.

Таким чином, фактичною перевіркою встановлено надлишок пального, який перевищує значення гранично допустимої похибки (+8% та +5%), а саме в резервуар №1 (А95Е) надлишок становить 435,09 л, газ (резервуар №4) надлишок складає 978,92 л.

Отже, перевіркою було встановлено реалізацію товарів (пального), як не обліковані у встановленому законодавством порядку на загальну суму 53743,37 грн (435,09 л х 45,90 грн = 19970,63 грн та 978,92 л х 34,50 грн = 33772,74 грн).

У зв`язку із чим, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у відповіді на відзив позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та просила їх задовольнити повністю.

Представник відповідача у додаткових поясненнях по справі звернула увагу суду на те, що позивач зазначав про те, що «Третьою особою, яка складала акт фактичної перевірки так і Відповідачем, який приймав незаконне податкове повідомлення – рішення на підставі акту фактичної перевірки, не було надано жодного доказу, що саме Позивач реалізовував о 12:56 19.03.2025 р. – газ скраплений, з резервуару №4, який на їх думку є необлікованим, так як на момент перевірки представниками Третьої особи, у резервуарі №4 обліковувався газ скраплений у кількості - 2233,08 л.».

Проте, на думку представника ГУ ДПС у Волинській області, вказане твердження є безпідставним, оскільки позивач у відповіді на відзив стверджував, що о 12:35 у резервуар №4 надійшов газ скраплений у розмірі 1150 л, а прихід вказаного газу був проведений бухгалтером о 13:33. Тобто, позивач не заперечує наявність скрапленого газу у розмірі 1150 л у резервуарі №4 з 12:35. А оскільки облікований газ скраплений у кількості - 2233,08 л та газ скраплений у розмірі 1150 л перебували у одному резервуарі №4, їх розділення є неможливим. Відповідно, твердження про те, що реалізація о 12:56 відбувалась облікованого газу скрапленого у кількості - 2233,08 л – не підтверджується жодними допустимими доказами, так як на момент продажу у резервуарі №4 вже перебував необлікований у встановленому законом порядку газ.

У зв`язку із чим, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, у задоволенні яких слід відмовити повністю, з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у Рівненській області на підставі наказу №725-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «МІЛОІЛ», направлень на перевірку від 10.03.2025 року №1215/Ж3/17-00-07-05-15, №1216/Ж3/17-00-07-05-15 19.03.2025 року згідно ст.20, ст.80 Податкового кодексу України, з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Кодексу законів про працю України, Законів України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», від 01.06.2000 року №1775-ІІІ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (зі змінами та доповненнями), Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року №148 (зі змінами та доповненнями) та інших нормативно-правових актів, що підлягають перевірці, проведено фактичну перевірку господарської одиниці – автозаправочної станції (АЗС) з магазином, що розташовані за адресою: Рівненська область, Сарненський район, селище Степань, вул. Шевченка, 93 а, суб`єкта господарської діяльності ТОВ «МІЛОІЛ» (код ЄДРПОУ 44786289), за результатами якої складено акт перевірки від 19.03.2025 №4478/ж5/17-00-07-05-17/44786289.

Відповідно до п. 2.2.20 акту фактичної перевірки від 19.03.2025 року за №4478/ж5/17-00-07-05-17/44786289, перевіркою встановлено надлишок пального шляхом зіставлення даних РРО та фактичних залишків у резервуарах.

Так, у резервуарі №1 (бензин А-95) надлишок становить 435,09 л, у резервуарі №4 (газ) надлишок становить 978,92 л, отже враховуючи вище викладене перевіркою встановлено надлишок пального та зроблено висновок про реалізацію товарів (пального), які не обліковані у встановленому законодавством України порядку на загальну суму 53743,37 грн. (435,09 л х 45,90 грн = 19970,63 грн; 978,92 л х 34,50 грн = 33772,74 грн) згідно акту зняття залишків пального на АЗС з магазином.

Також, під час проведення фактичної перевірки складений акт зняття залишків пального на АЗС з магазином за адресою: вул. Шевченка, 93 А, селище Степань, Сарненський район, Рівненська область. Згідно з ним встановлено надлишок пального у резервуарі №1 становить 435,09 л.

Таким чином, фактичною перевіркою встановлено надлишок пального, який перевищує значення гранично допустимої похибки (+8% та +5%), а саме в резервуар №1 (А95Е) надлишок становить 435,09 л, газ (резервуар №4) надлишок складає 978,92 л.

Отже, перевіркою було встановлено реалізацію товарів (пального), як не обліковані у встановленому законодавством порядку на загальну суму 53 743,37 грн (435,09 л х 45,90 грн = 19970,63 грн та 978,92 л х 34,50 грн = 33772,74 грн), чим ТОВ «МІЛОІЛ» порушено п.12 ст.3 Закону України №265/95-ВР від 06.071995 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі акта перевірки від 19.03.2025 року за №4478/ж5/17-00-07-05-17/44786289 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0109840705 від 07.04.2025, яким за порушення п.12 ст.3 Закону України №265/95-ВР від 06.071995 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 53 744, 37 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в третьому абзаці цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому до 01 січня 2022 року суб`єкт господарювання зобов`язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення.

Разом з тим, відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону.

Стаття 20 Закону №265/95-ВР (в редакції, чинній з 01 січня 2022 року) передбачає, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

За змістом наведеної норми суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності):

здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку;

ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Таким чином, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об`єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 січня 2024 року у справі № 420/12275/22.

В свою чергу, порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів регулюється Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 №281/171/578/155 ( далі – Інструкція №281).

Відповідно до підпункту 10.3.1.3 пункту 10.3 Інструкції №281 облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною автозаправною станцією, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у змінному звіті автозаправної станції за формою №17-НП.

Відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється автозаправною станцією на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем.

Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою №16-НП, яка ведеться безпосередньо на автозаправній станції, що підтверджується підписами оператора автозаправної станції та водія (підпункт 10.3.2.1 пункту 10.3. Інструкції №281).

За правилами підпунктів 10.3.3.2, 10.3.4.2 пункту 10.3 Інструкції №281 заправлення за талонами та відпуск нафтопродуктів за платіжними картками відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП.

Підпунктами 4.2.5.5, 4.2.5.6 пункту 4.2 Інструкції №281 передбачено, що місцеве керування паливно-роздавальними колонками має передбачати можливість функціонування з РРО. Обсяг реалізації нафтопродукту, що фіксується лічильником сумарного обліку паливно-роздавальних колонок за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касового апарата за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу. При цьому розбіжність за добу між показами лічильника сумарного обліку і даними звітних документів касового апарата не повинна перевищувати 0,1% від об`єму відпущених пального або олив.

З аналізу наведених правових норм слідує, що після оприбуткування нафтопродуктів, дані лічильника сумарного обліку паливно-роздавальних колонок, система керування паливно-роздавальними колонками та РРО діють як одне ціле та не повинні мати розбіжностей даних більш ніж на 0,1%. Як наслідок, дані про оприбутковане за даними бухгалтерського обліку пальне повинні відповідати даним РРО, який є носієм доказової інформації про обіг пального на АЗС.

За приписами підпунктів 10.4.1, 10.4.3 пункту 10.4 Інструкції №281 на АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС №17-НП. Після завершення зміни оператором АЗС складається змінний звіт АЗС за формою №17-НП у двох примірниках, з яких один з доданими товарно-транспортними накладними здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається на АЗС.

При цьому облік нафтопродуктів на АЗС регламентовано пунктом 16 Інструкції №281.

Відповідно до пунктів 16.1, 16.2 Інструкції №281 матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою №17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи. Бухгалтерські служби підприємств перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (ТТН, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші), перевіряють правильність перенесення показників лічильників ПРК, ОРК з попередньої зміни, звіти про обсяг реалізації і форми оплати за РРО, визначення фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС за результатами вимірювання, відображених у формі №17-НП, та надходження готівки. Зроблені під час перевірки змінних звітів виправлення засвідчуються підписами операторів АЗС, керівника АЗС та головного бухгалтера або за його дорученням іншим працівником бухгалтерської служби підприємства.

З наведеного слідує, що суб`єкт господарювання, який займається хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України зобов`язаний здійснювати облік руху нафти та нафтопродуктів відповідно до Інструкції №281, який полягає на початкову етапі у прийнятті працівниками АЗС за марками та видами палива за даними товарно-транспортних накладних та оприбуткування прийнятого нафтопродукту на підставі товарно-транспортних накладних та акта приймання (у разі його наявності) за марками та видами, тобто внесення записів в журнал обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою №17-НП. Подальший облік нафти та нафтопродуктів безпосередньо на АЗС здійснюється матеріально відповідальними особами АЗС у змінному звіті за формою №17-НП.

Зведений обліковий документ (змінний звіт) разом із первинними документами (товарно-транспортними накладними тощо) є підставою для бухгалтерського обліку нафтопродуктів.

Як встановлено судом, у спірному випадку відповідач вважає, що оскільки позивач не забезпечив своєчасного ведення бухгалтерського обліку товару та здійснив реалізацію товару, який не був облікований у встановленому Законом порядку, наявне порушення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Згідно п.2.2.20 акту фактичної перевірки від 19.03.2025 року за №4478/ж5/17-00-07-05-17/44786289, фактичною перевіркою встановлено надлишок пального шляхом зіставлення даних РРО та фактичних залишків у резервуарах.

Так, у резервуарі №1 (бензин А-95) надлишок становить 435,09 л, у резервуарі №4 (газ) надлишок становить 978,92 л, що також підтверджується актом зняття залишків пального на АЗС з магазином.

Зокрема, 19.03.2025 згідно товарно-транспортної накладної №797 від 19.03.2025 було доставлено від контрагента ТОВ «ЕНЕРГІЯ ТРЕЙД» газ скраплений, розвантаження якого у резервуар №4 було здійснено близько 12 год. 30 хв., з території АЗС транспортний засіб виїхав близько 12 год 35 хв, на момент отримання Х-звіту о 12 год. 40 хв. інформація по обліку отриманого газу у кількості 1150 літрів, була відсутня.

В свою чергу, згідно з наданим позивачем службовим документом №961 від 19.03.2024 прихід пального відбувся о 13:33.

Отже, суд погоджується з твердженням відповідача та третьої особи, що з 12:35 по 13:33 паливо наявне в резервуарі не було облікованим у встановленому законом порядку.

При цьому, як вбачається з матеріалів перевірки, протягом вказаного періоду АЗС з магазином працювало в звичному режимі та здійснювало реалізацію пального з резервуару №4.

Зокрема, за інформацією наявною у системі обміну даних реєстраторів розрахункових операцій (далі – СОД РРО) позивач о 12:56 19.03.2025 здійснив реалізацію газу скрапленого, що підтверджується витягом з СОД РРО та фіскальним чеком від 19.03.2025, тобто позивачем здійснено реалізацію з резервуару №4 товару, не облікованого у встановленому законом порядку.

Також, актом зняття залишків пального на АЗС з магазином за адресою: вул. Шевченка, 93 А, селище Степань, Сарненський район, Рівненська область встановлено надлишок пального у резервуарі №1, який становить 435,09 л.

Вказаний надлишок позивач обгрунтовує тим, що даний вид палива, у вище зазначеному розмірі надлишку, обліковується на рахунку 20 «Виробничі запаси» рахунку 203 «Паливо», оскільки даний надлишок, бензин А – 95, необхідний для виробничих запасів та використовується автозаправною станцією для роботи генератора, який у разі відсутності електроживлення, забезпечує роботу автозаправної станції.

Підприємство, яке використовує паливо для роботи генератора повинно організувати облік та списання палива, яке використовується для його роботи. Для розрахунку обсягу використаного палива, необхідно вести облік відпрацьованого генератором часу в журналі обліку часу електрогенераторної установки. Крім того, ведеться щомісячний розрахунок використаного палива. Списання фактично використаного пального в бухгалтерському обліку оформлюється актом списання запасів. Тобто, використання генератора вимагає ведення відповідного обліку.

Проте, позивач долучив до суду лише підтвердження перебування надлишкового палива на субрахунку 203 «Паливо» рахунку 20 «Виробничі запаси» товариства, документів щодо обліку та використання/списання палива, тобто підтвердження роботи генератора, а ні під час перевірки, а ні до суду позивачем не надано.

Згідно абзацу 1 пункту 85.2. статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Взаємна дія правових положення абзацу другого пункту 12 статті 3 Закону №265/95- ВР і пункт 85.2 статті 85 Податкового кодексу України зобов`язують платника податків при проведенні фактичної перевірки без окремої письмової вимоги надати документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Коментований обов`язок є самостійним і чітко визначеним правилом поведінки суб`єкта перевірки, який не перебуває в залежності від наявності письмової вимоги контролюючого органу, що виникає у платника податків в силу закону при пред`явленні направлення і наказу на проведення фактичної перевірки.

Аналогічно п.85.8 ст.85 ПК України передбачено право посадових (службових) осіб контролюючих органів, які проводять перевірку, у випадках, передбачених ПК України, отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Тобто запитувати необхідні для здійснення перевірки документи є правом контролюючого органу, натомість надавати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки - є саме обов`язком суб`єкта господарювання, який виникає після початку перевірки та не залежить від наявності вимоги про надання/ витребування таких документів контролюючим органом.

За п.44.6 ст.44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Крім того, згідно з п.44.7. ст.44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач жодних підтверджуючих документів, які б підтверджували правомірність ведення обліку товарних запасів ТОВ «МІЛОІЛ» на момент проведення перевірки, які стосуються виявлених порушень, працівникам контролюючого органу не надавалися, також не надавалися і протягом терміну для подання заперечень.

Відтак, суд погоджується із висновками акту перевірки від 19.03.2025 №4478/ж5/17-00-07-05-17/44786289, яким встановлено надлишок пального у резервуарі №1 (бензин А-95) - 435,09 л, у резервуарі №4 (газ) - 978,92 л та зроблено висновок про реалізацію товарів (пального), які не обліковані у встановленому законодавством України порядку на загальну суму 53743,37 грн (4355,09 л х 45,90 грн = 19970,63 грн; 978,92 л х 34,50 грн = 33772,74 грн).

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх доводів або заперечень.

Достатніх доказів на підтвердження позовних вимог позивачем під час розгляду справи не надано. У свою чергу відповідачем доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Оскільки доводи позову не відповідають вимогам закону та обставинам справи, то в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати позивачу за рахунок відповідача відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Мілоіл” до Головного управління ДПС у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Ю. Сорока