Рішення від 04 січня 2026 р. у справі №140/9465/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2026 року ЛуцькСправа № 140/9465/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 24 лютого 2025 року №052630004868 про відмову у призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV); зобов`язання призначити пенсію за віком з 16 лютого 2025 року на підставі статті 12 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон №1788-XII).

В обґрунтування позову позивач вказала, що після досягнення 55 років і за наявності стажу роботи не менше 20 років здобула право на пенсію за віком, передбачене статтею 12 Закону №1788-XII, й тому 16 лютого 2025 року через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернулася із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 24 лютого 2025 року №052630004868 їй відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з недосягненням пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV.

Позивач вважає рішення відповідача протиправним, оскільки згідно із Законом №1058-IV упродовж 2003 - 2023 років відбулося звуження змісту та обсягу існуючою права на призначення пенсії за віком, передбаченого раніше статтею 12 Закону №1788-XII. ОСОБА_1 , посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а, стверджує, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Тому, на переконання позивача, застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-XII.

З урахуванням наведеного позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.24-23) у задоволенні позовних вимог просив відмовити, зазначивши, що ним розглянута заява ОСОБА_1 від 16 лютого 2025 року про призначення пенсії за віком із прийняттям рішення від 24 лютого 2025 року №052630004868 про відмову у призначенні пенсії. Умовами для призначення пенсії за віком згідно з частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV є: досягнення пенсійного віку - 60 років та наявність відповідного страхового стажу (визначається на дату досягнення відповідного віку). Позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) віку 60 років досягне ІНФОРМАЦІЯ_2 ; у період з 01 січня 2027 року по 31 грудня 2027 років необхідним є страховий стаж не менше 34 років. Обчислений за наданими до заяви документами страховий стаж позивача наразі становить 32 роки 5 місяців 3 дні. З таким стажем ОСОБА_1 набуде право на призначення пенсії за віком у віці 63 роки.

На доводи позивача про необхідність застосування приписів статті 12 Закону №1788-ХІІ відповідач вказав, що Закон №1058-IV з часу його прийняття набув статусу провідного закону у сфері пенсійного страхування, яким врегульовано усі правовідносини пов`язані з функціонуванням системи пенсійного страхування, призначенням, перерахунком і виплатою пенсій. Пунктом 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV визначено сферу застосування Закону №1788-ХІІ лише в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років; в іншій частині Закон №1788-ХІІ втратив чинність. В подальшому Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон №2148-VIII) внесено зміни до Закону №1788-ХІІ та Закону №1058-IV, відповідно до яких питання визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугою років також передано до сфери регулювання Закону №1058-IV.

Відповідач вважає позов ОСОБА_1 безпідставним, оскільки норми Закону №1788-ХІІ на правовідносини щодо призначення їй пенсії за віком не поширюються.

У відповіді на відзив підтримала доводи позову (а.с.45-46) й просила також врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі №360/3611/20.

Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

16 лютого 2025 року позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , через вебпортал електронних послуг звернулася до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.40).

В контексті вказаного варто відзначити, що позивач у позовній заяві наполягає на поданні нею заяви відповідно до статті 12 Закону №1788-ХІІ у зв`язку з досягненням пенсійного віку для жінок - 55 років та стажу роботи не менше 20 років. Втім, дослідження такої письмової заяви засвідчує, що остання не містить відомостей про ініціювання вирішення питання про призначення пенсії за віком саме за Законом №1788-ХІІ. В графі «Вид пенсії» зазначено «за віком».

Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 24 лютого 2025 року №052630004868 (а.с.41) позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з недосягненням пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV; обчислений страховий стаж становить 32 роки 5 місяців 3 дні.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом №1788-XII та Законом №1058-IV.

Статтею 2 Закону №1788-XII передбачено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років (стаття 12 Закону №1788-XII).

01 січня 2004 року набрав чинності Закон №1058-IV, частинами першою, другою статті 5 Закону №1058-IV якого визначено, що цей Закон регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування.

Відповідно до частини третьої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають:

1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом;

2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV, відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Абзацами першим та другим пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV обумовлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно правові акти застосовуються в частині, то не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

З приводу покликання позивача на висновки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі №360/3611/20, то суд зазначає, що це судове рішення є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій територіального органу Пенсійного фонду України щодо вирішення питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.

Натомість предметом спору у цій справі є призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1788-XII (а не пенсії за віком на пільгових умовах), а з огляду на зміст постанови, на яку посилається позивачка (справа №360/3611/20), сформульовані висновки не є релевантними до спірних правовідносин у цій справі, які не є подібними враховуючи предмет і підстави позовів.

При цьому позивач не надала доказів про те, що вона належить до числа осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений статтею 13 Закону №1788-XII в редакції, яка діяла до 01 квітня 2015 року, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії; ініціювала 16 лютого 2025 року питання призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списками №1 і №2.

Суд вказує, що з набранням 01 січня 2004 року чинності Законом №1058-IV, ним врегульовано усі правовідносини, пов`язані з функціонуванням системи пенсійного страхування, призначення, перерахунку, і виплати пенсії, тому пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають нормами Закону №1058-IV як акта права, прийнятого пізніше у часі.

Тому не підлягають застосуванню висновки Верховного Суду, які сформовані в рішенні від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, оскільки виключно Законом №1058-IV визначаються, зокрема: умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком.

Відтак, ГУ ПФУ у Волинській області при прийнятті оскаржуваного рішення від 24 лютого 2025 року №052630004868 керувалось Законом №1058-IV, який є чинним і регулює спірні правовідносини, а не Законом №1788-ХІІ, положення якого застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років, а також пенсію за віком на пільгових умовах для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списками №1 і №2.

На час звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком умови призначення пенсії за віком визначають норми Закону №1058-IV (набрав чинності 01 січня 2004 року) та при вирішенні спору суд керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Надаючи оцінку підставам відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком рішенням від 24 лютого 2025 року №052630004868, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років.

За приписами частини другої статті 26 Закону №1058-ІV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку. Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (частина четверта статті 26 Закону №1058-ІV).

Отже, норми статті 26 Закону №1058-IV умовами для призначення пенсії за віком визначають не лише вік, а й наявність відповідного страхового стажу на час досягнення віку.

Як встановлено абзацом першим частини першої, частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до частини п`ятої статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

За змістом частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Позивач звернулася за призначенням пенсії у віці 57 років та її страховий стаж, обчислений органом Пенсійного фонду, на дату звернення становить 32 роки 5 місяців 3 дні. Тобто, для призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону №1058-ІV умови не виконуються (не досягнуто віку 60 років).

Оскільки ОСОБА_1 не досягла віку 60 років, встановленого статтею 26 Закону 1058-IV, то відповідно і відсутнє право на призначення пенсії за віком на дату звернення із заявою.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін у справі, суд дійшов висновку, що підстави для визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 24 лютого 2025 року №052630004868 про відмову в призначенні пенсії відсутні, а отже не підлягає задоволенню і похідна вимога про зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 16 лютого 2025 року.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк