Рішення від 05 січня 2026 р. у справі №120/6476/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 січня 2026 р. Справа № 120/6476/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 )

про: визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачеві грошового забезпечення та додаткової винагороди зниклого безвісти сина - ОСОБА_2 , починаючи з 25.08.2024 по 31.01.2025;

- зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві грошове забезпечення та додаткову винагороду зниклого безвісти ОСОБА_2 за період з 25.08.2024 по 31.01.2025.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що є батьком ОСОБА_2 , який проходив військову службу у відповідача та 25.08.2024, при виконанні обов`язків військової служби, завдань пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України поблизу н.п. Покровська, зник безвісти. Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому частини грошового забезпечення та додаткових винагород зниклого безвісти сина. Однак у такій виплаті відповідачем відмовлено у зв`язку з відсутністю заяви (або відмови) щодо виплати грошового забезпечення та додаткових винагород зниклого безвісти ОСОБА_2 від його матері - ОСОБА_3 . В подальшому позивач отримав лист, яким відповідач повідомив про прийняття рішення про призначення йому 50% від усього грошового забезпечення, на яке має право його син. Водночас позивач вказує, що за період з 25.08.2024 по 31.01.2025 відповідач не виплатив йому вищевказаних сум. Не погоджуючись з такою бездіяльність, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 19.05.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

03.06.2025 за вх.№35880/25 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Позивач є батьком ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 17.12.1993.

ОСОБА_2 проходив військову службу у відповідача та 25.08.2024, захищаючи Батьківщину, зник безвісти поблизу с. Михайлівка н.п. Покровськ Донецької області.

28.10.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 . Вказана заява зареєстрована у військовій частині НОМЕР_1 28.11.2024 за вх.№24792.

За результатами розгляду заяви відповідач листом від 01.12.2024 відмовив у виплаті позивачеві грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю заяви (або відмови) щодо виплати грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 від матері - ОСОБА_3 .

Надалі позивач повторно звернувся із відповідною заявою від 28.02.2025 до відповідача, яка зареєстрована 24.03.2025 за вх.№К-396.

Листом від 09.04.2025 відповідач повідомив про наявність у позивача та ОСОБА_3 з 01.02.2025 права на 50% грошового забезпечення ОСОБА_2 у відповідних частках. У зв`язку з відсутністю заяви матері ( ОСОБА_3 ) її частку грошового забезпечення, включаючи додаткові види грошового забезпечення, зараховано на депонований рахунок військовослужбовця до моменту її звернення або з`ясування інших обставин.

Таким чином, з 01.02.2025 позивачеві виплачується частка грошового забезпечення ОСОБА_2 .

Водночас, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати грошового забезпечення зниклого безвісти сина за період з 25.08.2024 по 31.01.2025, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд керується такими мотивами.

Ч. 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст. 2 Закону № 2011-XII, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Ч. 2-4 ст. 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону № 2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Варто зауважити, що 20.11.2024 в офіційному виданні Верховної Ради України «Голос України» опубліковано Закон України №3995-ІХ від 08.10.2024 «Про внесення змін до пункту 6 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх», який набрав чинності 01.02.2025.

Відповідно до внесених змін, у разі відсутності особистого розпорядження військовослужбовця про виплату належного йому грошового забезпечення конкретній особі (особам) виплата такого грошового забезпечення здійснюється дружині (чоловіку), законним представникам дітей та батькам військовослужбовця рівними частками, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. Зазначені зміни передбачають необхідність подання заяв установленого зразка та підтвердних документів кожною із зазначених осіб.

Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, 07.06.2018 наказом Міністерства оборони України № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Розділом ХХХ вказаного Порядку регулюється питання щодо виплати грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими.

Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.

Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим

Грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 затверджено "Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх" (далі - Порядок № 884).

Під терміном "безвісно відсутній військовослужбовець" слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби (п. 2 Порядку № 884).

П. 3 Порядку № 884 передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Відповідно до п. 4 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

До заяви додаються:

копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування);

довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім`ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті);

копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності);

копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності);

копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).

За змістом п. 5 Порядку № 884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.

У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов`язково зазначаються підстави для такої відмови.

Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:

подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;

подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;

подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;

з`ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.

Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв`язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.

Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.

У відповідності до п. 7 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.

Міноборони, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міноборони, Головний орган військового управління Національної гвардії, Адміністрація Держприкордонслужби, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв`язку, Адміністрація Держспецтрансслужби мають право отримувати з державних реєстрів інформацію щодо осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення військовослужбовців, шляхом доступу до таких реєстрів та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.

Аналіз вказаних вище норм дає підстави для висновку, що підставою для реалізації права на отримання грошового забезпечення військовослужбовця, який визнаний безвісно відсутнім або зниклим безвісти за особливих обставин, є звернення членів його сім`ї із заявою встановленого зразка та відповідними документами. Законодавством встановлено чітку черговість та умови розподілу таких виплат: першочергове право належить дружині (чоловіку) військовослужбовця. У разі відсутності дружини (чоловіка), право на виплату переходить до повнолітніх дітей, які проживають разом із нею (ним), а також до законних представників (опікунів, піклувальників) чи усиновлювачів неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку) та осіб, які перебувають на утриманні військовослужбовця. У разі відсутності дружини (чоловіка) та дітей, виплата здійснюється батькам військовослужбовця рівними частками. При цьому, згідно з нормами, що набрали чинності з 01.02.2025, за відсутності особистого розпорядження військовослужбовця, виплата здійснюється визначеним категоріям осіб (дружині/чоловіку, законним представникам дітей та батькам) рівними частками, що в сукупності не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення після законодавчих відрахувань. Командир військової частини зобов`язаний розглянути поданий пакет документів протягом 15 днів та прийняти вмотивоване рішення про виплату або відмову, яка може бути оскаржена в судовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач є батьком зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, а отже, він є належним суб`єктом права на отримання вказаних виплат.

28.10.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 .

За результатами розгляду заяви відповідач листом від 01.12.2024 відмовив у виплаті позивачеві грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю заяви (або відмови) щодо виплати грошового забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 від матері - ОСОБА_3 .

Надаючи оцінку таким мотивам для невиплати позивачеві його частки грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 25.08.2024 по 31.01.2025, суд наголошує, що Порядок №884 не встановлює обов`язку членів сім`ї подавати спільну заяву або надавати письмові відмови інших родичів як умову для реалізації власного права на соціальний захист.

Кожен із членів сім`ї, визначених законом, має автономне право на звернення за виплатою своєї частки.

Таким чином, невиплата позивачеві грошового забезпечення за період з 25.08.2024 по 31.01.2025 є проявом надмірного формалізму та порушенням гарантованого державою права на соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей, закріпленого у ст. 9 Закону №2011-XII.

Враховуючи, що єдиною підставою для відмови у виплаті, викладеною у листі відповідача від 01.12.2024, була лише відсутність заяви (або відмови) матері військовослужбовця, суд дійшов висновку, що подана позивачем заява від 28.10.2024 була оформлена належним чином, а додані до неї документи були повними та достатніми для призначення виплат.

Оскільки відповідач не вказував на будь-які інші недоліки чи невідповідність поданих документів вимогам Порядку № 884, він був зобов`язаний прийняти позитивне рішення та виплатити належну позивачеві частку грошового забезпечення.

Відтак, наявні підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачеві грошового забезпечення зниклого безвісти сина - ОСОБА_2 за період з 25.08.2024 по 31.01.2025.

Щодо позовної вимоги зобов`язального характеру, то суд зважає на таке.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв`язок вимоги про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень та вимоги про зобов`язання вчинення ним певних дій. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої, адже внаслідок визнання бездіяльності відповідача протиправною можливим є зобов`язання до вчинення певних дій для відновлення порушених прав та інтересів сторони.

Відтак, з метою відновлення порушених прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві грошове забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 за період з 25.08.2024 по 31.01.2025.

Суд окремо зауважує, що немає необхідності у зазначенні окремим пунктом щодо зобов`язання нарахувати і виплатити «додаткової винагороди», оскільки відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону № 2011-XII та п. 3 Порядку № 884, поняття «грошове забезпечення» зниклого безвісти військовослужбовця є комплексним і вже охоплює собою як основні, так і всі додаткові види грошового забезпечення, у тому числі додаткові винагороди, на які мав право військовослужбовець до моменту зникнення та під час перебування у відповідному статусі.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про часткове задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 211 грн 20 коп.

Таким чином суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 908 грн 40 коп.

Керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення зниклого безвісти сина - ОСОБА_2 - за період з 25.08.2024 по 31.01.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення зниклого безвісти ОСОБА_2 за період з 25.08.2024 по 31.01.2025.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908 грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )

Повний текст рішення складено та підписано суддею 06.01.2026 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна