Рішення від 05 січня 2026 р. у справі №120/6926/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 січня 2026 р. Справа № 120/6926/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79000)

Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21036)

про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 2) про визнання протиправними дій відповідача 1, що вказані у відповіді № 90523013343 від 25.04.2025 про нарахування позивачеві пенсії за віком із урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014- 2016 років; зобов`язання відповідача нарахувати і виплачувати позивачеві з 17.04.2025 пенсію по віку згідно ст. 26 та в порядку ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2022-2024 роки.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 17.04.2025 у зв`язку з досягненням пенсійного віку до відповідача 2 із заявою про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Згідно вказаної заяви пенсія повинна бути нарахована з урахуванням порядку передбаченого ст. 40 ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, а саме в частині використання показника середньої заробітної плати по Україні за 2022, 2023, 2024 роки. Розгляд заяви позивача здійснював відповідач 1, який в підсумку прийнято рішення від 25.04.2025 про відмову в перерахунку пенсії. Вважаючи таке рішення відповідача 1 протиправним, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 26.05.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

12.06.2025 за вх.№37970/25 позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 17.06.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

02.07.2025 за вх.№42146/25, 03.07.2025 за вх.№42459/25 від відповідача2 та 04.07.2025 за вх.№42672/25 від відповідача 2 до суду надійшли відзиви на позовну заяву, в яких наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідачі зазначають, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 17.12.2014, де й отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», водночас за даними ЕПС пенсійну виплату припинено з 19.01.2015 у зв`язку з працевлаштуванням на посаду, яка дає право на даний вид пенсії. 17.04.2025 позивачем подано заяву №93 через веб-портал про перерахунок пенсії, щодо переходу з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. Відповідачі наголошують, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, застосовуються при здійсненні первинного призначення пенсії, а в разі переведення залишається таким, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Пенсія за вислугу років та за віком не є окремими видами пенсійної виплати, а є різновидом умов пенсійного забезпечення для можливості дострокового призначення пенсії за віком.. За наведених обставин відповідачі вважають, що для застосування при визначенні середньомісячного заробітку для обчислення пенсії показника середньої заробітної плати по Україні за 2022-2024 роки законні підстави відсутні.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Позивачеві з 17.12.2014 було призначено пенсію за вислугу років згідно ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", обчислену відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Водночас виплату вказаної пенсії припинено з 19.01.2015 у зв`язку з працевлаштуванням позивача на роботу, яка дає право на пенсію за вислугу років.

17.04.2025 позивач звернулась до відповідача 2 із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”

Згідно вказаної заяви пенсія повинна бути нарахована з урахуванням порядку передбаченого ст. 40 ЗУ “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, а саме в частині використання показника середньої заробітної плати по Україні за 2022, 2023, 2024 роки.

Розгляд заяви позивача здійснював відповідач 1, яким в підсумку прийнято рішення №905230133431 від 25.04.2025 про відмову в перерахунку пенсії щодо переходу з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, адже позивач не отримує пенсію за вислугу років на момент звернення із заявою.

Вважаючи таке рішення відповідача 1 протиправним, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом.

За приписом п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон №1058-IV, який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Отже, з 01.01.2004 Закон №1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Ст. 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Ст. 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

За приписами ч. 2 ст. 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно з п. 2, 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом №1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію (…) за вислугу років.

Ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз зазначених вище норм законодавства дає підстави вважати, що ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.06.2020 у справі №127/7522/17, де зазначив, що за змістом ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

В ході розгляду справи судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивачеві первісно у 2014 році було призначено пенсію за вислугу років на підставі ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, тобто позивач отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788, який визначає інші підстави та порядок призначення пенсії.

Водночас виплату вказаної пенсії припинено з 19.01.2015 у зв`язку з працевлаштуванням позивача на роботу, яка дає право на пенсію за вислугу років.

17.04.2025 позивач звернулась до відповідача 2 із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Розгляд заяви позивача здійснював відповідач 1, яким в підсумку прийнято рішення №905230133431 від 25.04.2025 про відмову в перерахунку пенсії щодо переходу з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, адже позивач не отримує пенсію за вислугу років на момент звернення із заявою.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що заявлені позивачем вимоги та їх обґрунтування фактично спрямовані на оскарження показника середньої заробітної плати, який, на думку позивача, має бути застосований при обчисленні її пенсії за віком (за 2022-2024 роки).

Проте, судом встановлено, що відповідач 1 у рішенні від 25.04.2025 року взагалі не приймав рішення щодо застосування того чи іншого показника середньої заробітної плати (2014-2016 рр. чи 2022-2024 рр.), оскільки відмовив у призначенні пенсії за віком як такому.

Таким чином, вимога позивача про "визнання протиправними дій щодо нарахування пенсії із урахуванням показника 2014-2016 років" є передчасною та не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки таке нарахування відповідачем 1 фактично не здійснювалось через відмову у переведенні на пенсію за віком.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що право на перерахунок пенсії із застосуванням певного показника середньої заробітної плати є похідним від наявності самого права на призначення (перехід) на відповідний вид пенсії. Оскільки відповідач 1 рішенням від 25.04.2025 відмовив позивачеві у переході з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, що, в свою чергу, не оскаржується позивачем, процедура нарахування пенсії та, як наслідок, обрання показника середньої заробітної плати для її обчислення відповідачем 1 фактично не здійснювались.

Варто наголосити, що адміністративний суд під час розгляду справи не може підміняти орган Пенсійного фонду та приймати рішення про застосування конкретних розрахункових величин (показників за 2022-2024 роки) до того моменту, поки не буде скасована базова відмова у призначенні (переведенні) пенсії. Позивачем у даному позові не заявлено вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача 1 № 905230133431 від 25.04.2025 року, яке є єдиною перешкодою для нарахування пенсії.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та, відповідно, про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 139, 242, 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 13814885)

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 13322403)

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 06.01.2026 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна