Постанова від 05 січня 2026 р. у справі №644/11083/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Справа № 644/11083/25

Провадження № 3-зв/644/2/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 січня 2026 р. м.Харків

Суддя Індустріального районного суду міста Харкова Ритов Я.М., розглянувши заяву захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Козловської Тетяни Вікторівни про відвід судді Індустріального районного суду м. Харкова Черняка Віктора Григоровича у справі про адміністративне правопорушення № 644/11083/25 н/п 3/644/2459/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

В провадженні судді Індустріального районного суду м. Харкова Черняка В.Г. перебуває на розгляді справа № 644/11083/25, н/п 3/644/2459/25 про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 .

Захисником Козловською Т.В. подано заяву, в якій вона заявляє відвід судді Черняку В.Г. по справі 644/11083/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування заявленого відводу посилається на те, що відносно ОСОБА_1 було складено два протоколи за ст. 130 КУпАП у межах одного фактичного епізоду. Між моментами складання протоколів минуло приблизно 10 хвилин, при цьому не було нового факту керування транспортним засобом, рух автомобіля не припинявся і не поновлювався, а стан особи не змінювався. Вважає, що обидва протоколи фактично фіксують один і той самий стан та одну подію.

Нею було заявлено клопотання про об`єднання зазначених справ в одне провадження, оскільки вони стосуються однієї особи, виникли в межах одного фактичного епізоду та не містять нової об`єктивної сторони правопорушення. Однак суддею Черняком В.Г. у задоволенні цього клопотання було відмовлено, попри очевидний ризик подвійного притягнення за один і той самий фактичний склад, що суперечить принципу правової визначеності та забороні подвійного покарання (non bis in idem).

Після відмови в об`єднанні суд фактично розпочав розгляд однієї зі справ, при цьому другу справу не було ні закрито, ні об`єднано, ні зупинено. Натомість суддя призначив обидві справи на наступний день як два окремих провадження. Такий підхід призвів до того, що одна і та сама фактична подія розглядається фрагментарно, а суд самостійно визначив різний процесуальний статус і темп розгляду справ, які мають спільний фактичний базис. У результаті сторона захисту була поставлена в умови постійної зміни процесуальної конфігурації без реальної можливості належної підготовки. Це створює враження наперед сформованого підходу до розгляду справ та підриває довіру до безсторонності суду.

Крім того, після відмови в об`єднанні проваджень захисту було відмовлено у наданні реального часу для узгодження правової пoзицiї з клієнтом, хоча процесуальна ситуація істотно змінилася. Формальне відкладення розгляду «на завтра» не може вважатися достатнім часом для підготовки, особливо з урaxyвaнням складності справ за ст. 130 КУпАП та наявності двох паралельних проваджень. Такі дії прямо порушують ст. 268 КУпАП, яка гарантує правo на зaхист і заявлення клопотань, а також ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що гарантує право на достатній час і можливості для підготовки захисту.

Призначення судового розгляду на наступий день після фактичного початку провадження було здійснено без дотримання триденного строку, бeз належного процесуального повідомлення та під виглядом «продовження», яке фактично є новим судовим розглядом, зокрема щодо другої справи. Цe є самостійним порушенням процесуального закону і додатково посилює сумніви у дотриманні судом принципів законності та рівності сторін.

У сукупності, відмова в об`єднанні справ, фактичний початок розгляду однієї справи, відмова у реальній перерві для підготовки, призначення обох справ на наступний день як окремих проваджень та ігнорування імперативних вимог ст. 277-2 КУпАП створюють обґрунтовані сумніви в неупередженості та безсторонності судді Черняка В.Г. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Білуха проти України» та «Бочан проти України», для встановлення порушення безсторонності достатньо не доведення фактичної упередженості, а наявності обґрунтованого сумніву, який у даному випадку є очевидним.

Tаким чином, на її думку, поведінка судді, спрямована на обмеження прав та свобод учасників справи, недотримання приписів чинного законодавства та основоположних принципів і засад судочинства, зокрема принципу правової визначеності, є грубим нехтуванням гарантіями, передбаченими ст. 6 Конвенції про захист прав людиниі основоположних свобод 1950 року, відповідно до якої кожен має пpаво на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Вона вважає, що вказані нею відомості є тими обставинами, які викликають сумнів у неупередженості та безсторонності судді по даній справі,

Суддя Черняк В.Г. своїм правом надати пояснення не скористався.

Захисник Козловська Т.В. та особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , до суду для розгляду заяви про відвід не з`явилися. Захисником Козловською Т.В. подано клопотання, в якому вона просить розглянути заяву про відвід за її відсутності та за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Зміст та обґрунтування заяви про відвід підтримують в повному обсязі.

Суддя, дослідивши матеріали справи № 644/11083/25, н/п 3/644/2459/25, доводи, викладені в заяві про відвід, доходить наступного висновку.

Інститут відводу судді створений з метою забезпечення безсторонності суду як складового елементу права на доступ до суду.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить підстав та порядку вирішення питання про відвід (самовідвід) судді, в зв`язку з чим за аналогією права слід керуватись нормами Кримінального процесуального кодексу України. Так, ст. 75 КПК України визначений виключний перелік обставин, що виключають участь судді в кримінальному провадженні. Відвід може бути заявлений, у тому числі, у разі наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді (п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України).

Відповідно до приписів статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Відповідно до ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим, тобто має містити посилання на конкретні обставини, що об`єктивно можуть свідчити про упередженість судді та бути підтверджені відповідними доказами.

Разом із тим, слід зазначити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

- "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

- "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Водночас як указано у Бангалорських принципах поведінки судді від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому, суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже "правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене". Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Відвід заявлений з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.

В ході розгляду заяви про відвід встановлено, що доводи заявника щодо наявності сумнівів в неупередженості судді Черняка В.Г. ґрунтуються на незгоді з процесуальними діями під час судового розгляду суддею Черняком В.Г. справи № 644/11083/25, н/п 3/644/2459/25 про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 , які полягали у відмові у задоволенні клопотання про об`єднання двох адміністративних справ в одне провадження і мали місце, на її думку, 29 грудня 2025 року.

Однак оцінка процесуальних дій судді не входить до компетенції судді, який розглядає заяву про відвід.

Таким чином, припущення заявника щодо наявності сумнівів в неупередженості судді Черняка В.Г. з наведених у заяві мотивів є необґрунтованими та ґрунтуються на її суб`єктивних переконаннях. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

За таких обставин, дослідивши заяву, перевіривши матеріали справи, враховуючи також практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше, суд вважає, що заявником не зазначені та не доведені будь-які обставини, які викликають сумнів в неупередженості судді Черняка В.Г. при розгляді справи № 644/11083/25, н/п 3/644/2459/25 про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 .

Слід зауважити, що ОСОБА_2 , покликалася на надумані обставини, що ґрунтуються на незгоді із діями судді Черняка В.Г.. Такі покликання скаржника, очевидно, не направлені на перевірку безсторонності судді. Адже до виправданих побоювань щодо неупередженості судді не може належати незгода учасника провадження з процесуальними рішеннями, діями чи бездіяльністю судді. У випадку наявності такої, КУпАП України встановлює засаду забезпечення права на оскарження процесуальних рішень (ст. 294 КУпАП України).

Беручи до уваги вищевикладене, що сама по собі незгода з процесуальними рішеннями судді не є підставою для відводу судді, що заявником не надано будь-яких доказів щодо упередженості або особистої заінтересованості судді Черняка В.Г. у результаті судового провадження, що зі змісту заяви про відвід не можливо встановити існування обставин, які б викликали у захисника обґрунтовані сумніви у неупередженості судді Черняка В.Г., що в ході розгляду заяви про відвід не встановлені обставини, які б виключали участь судді Черняка В.Г. у розгляді даної справи, суддя дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про відвід судді Індустріального районного суду м. Харкова Черняка Віктора Григоровича.

Керуючись ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 1, 2, 8, 279, 280, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення , -

постановив:

В задоволенні заяви захисника Козловської Тетяни Вікторівни про відвід судді Індустріального районного суду м. Харкова Черняка Віктора Григоровича, - ВІДМОВИТИ.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя Я.М. Ритов