Постанова від 25 грудня 2025 р. у справі №631/1302/25 — Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/1302/25

провадження № 3/631/671/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2025 року селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі судді Трояновської Тетяни Михайлівни, розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Державної екологічної інспекції у Харківській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

До Нововодолазького районного суду Харківської області від Державної екологічної інспекції у Харківській області для розгляду по суті надійшов адміністративний матеріал, складений відносно ОСОБА_1 .

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення № 001706, складеним 21 серпня 2025 року старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Харківській області Твердохліб Юлією Олександрівною, убачається, що 21 серпня 2025 року о 06 годині 05 хвилин ОСОБА_1 здійснив грубе порушення правил любительського риболовства, а саме лов риби та раків забороненими знаряддями лову (сітками). При незаконній ловлі живих біоресурсів виловив наступні біоресурси: сазан (короп) – 1екземпляр, карась – 2 екземпляра, раки – 9 екземплярів. Лов риби здійснив на ставку біля селища Палатки Берестинського району Харківської області. Вказаними діями громадянин ОСОБА_1 порушив статтю 63 Закону України «Про тваринний світ», підпункт 1 пункт 1 Розділу 4 «Правил любительського рибальства», затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19 вересня 2022 року № 700, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 листопада 2022 року за № 1412/38748.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 4 статтею 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення як грубе порушення правил рибальства.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлявся у відповідності до приписів Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Проте 26 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 – адвокат Орєхова Наталія Віталіївна, яка діє на підставі ордеру про надання правничої допомоги серії АХ №1304369 від 17 листопада 2025 року з використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи звернулась на адресу суду з клопотання, що було зареєстроване за вхідним № 8397/25-вх., відповідно до якого зазначила, що матеріали адміністративної справи щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 направлені Державною екологічною інспекцією в Харківській області до Нововодолазького районного суду Харківської області для розгляду по суті не містять належних та допустимих доказів, які б не викликали обґрунтованих сумнівів у доведеності вини ОСОБА_1 та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статтею 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме порушення правил любительського рибальства забороненим знаряддям лову. Наявний в матеріалах справи опис № 1 знарядь незаконного добування (заготівлі) природних ресурсів, плавучих, транспортних засобів, зброї та боєприпасів, природних ресурсів або продукції, що з них вироблена, спеціальних документів від 21 серпня 2025 року не доводить вилов забороненими знаряддям живих біоресурсів: сазана 1 екземпляр в задовільному стані, вагою 4 кг., карася 2 екземпляра в задовільному стані, вагою 300 гр. та 400 гр., сітка 1 – незадовільний стан ширина 1,5 м., довжина 75 м., ячія 9 см х 9 см., сітка 2 – не задовільний стан ширина 1,5 м., довжина 50 м., ячія 8 см х 8 см., раки 9 екземплярів – стан задовільний. Згідно протоколу сітки зберігаються в приміщенні Державної екологічної інспекції в Харківській області, водні біоресурси випущені у природне середовище. Будь-які докази щодо вимірювання, біоресурсів та сіток, які зазначені в даному описі матеріали справи не містять. Матеріали адміністративної справи також не містять доказів, що внесені до протоколу відомості щодо вилову біоресурсів в кількості 1 сазана, 2 карасів та 9 раків саме сітками з ячією 8х8 см. довжиною 50 м. та довжиною 75 м. з ячією 9х9 см., як наслідок не є підтвердженими.

Крім того представник зазначила, що земельна ділянка водного фонду, яка знаходиться на території Старовірівської сільської ради Харківської області на підставі договору оренди землі № 10 від 24 жовтня 2005 року передана в оренду для рибогосподарських потреб ОСОБА_1 . Саме на умовах оренди ОСОБА_1 використовував дану земельну ділянку водного фонду за умовами договору та на дотримання умов оренди проводив роботи з очищення водоймища від зайвих водних рослин, водоростей і сміття за допомогою сіток. Наміру вилову риби забороненим способом ОСОБА_1 не мав.

Також адвокат Орєхова Н. В. звернула увагу, що відповідно до частини 2статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу, проте протокол про адміністративне правопорушення № 001706, складений 21 серпня 2025 року, сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною 4 статтею 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З огляду на вищевикладене представник ОСОБА_1 – адвокат Орєхова Н. В. просила суд провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 85 КУпАП закрити на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя, вивчивши пояснення представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного

Положення частин 1 та 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до вимог частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення (проступок) – це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення).

При цьому, положеннями статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Водночас, положеннями статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, підставою залучення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.

Склад правопорушення – це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт і суб`єктивна сторона).

Об`єктивна сторона правопорушення – це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об`єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об`єктивних умов його здійснення. Обов`язковими ознаками об`єктивної сторони правопорушення є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв`язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння. Крім того, серед ознак об`єктивної сторони порушення є місце та час його вчинення.

Суб`єктивна сторона правопорушення – це внутрішня сторона правопорушення, що характеризує психічну діяльність особи в момент здійснення правопорушення. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони є провина (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).

Диспозиція частини 4 статі 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за грубе порушення правил рибальства (рибальство із застосуванням вогнепальної зброї, електроструму, вибухових або отруйних речовин, інших заборонених знарядь лову, промислових знарядь лову особами, які не мають дозволу на промисел, вилов водних живих ресурсів у розмірах, що перевищують встановлені ліміти або встановлену правилами любительського і спортивного рибальства добову норму вилову).

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення № 001706, складеного 21 серпня 2025 року старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Харківській області Твердохліб Юлією Олександрівною, убачається, що 21 серпня 2025 року ОСОБА_1 здійснив грубе порушення правил любительського риболовства, а саме лов риби та раків забороненими знаряддями лову (сітками). При незаконній ловлі живих біоресурсів виловив наступні біоресурси: сазан (короп) – 1 екземпляр, карась – 2 екземпляра, раки – 9 екземплярів. Лов риби здійснив на ставку біля селища Палатки Берестинського району Харківської області .

За змістом частини 1 статті 52-1 Закону України від 13 грудня 2001 року № 2894-ІІІ «Про тваринний світ» для добування об`єктів тваринного світу забороняються виготовлення, збут, застосування, зберігання отруйних принад, колючих, давлячих та капканоподібних знарядь лову, електроловильних систем (електровудок), електрогону, петель, самоловів, самострілів, вибухових речовин, пташиного клею та монониткових (волосінних) сіток (крім тих, що призначені для промислового лову), а також інших засобів, заборонених законом.

Порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону, що передбачено положеннями статті 63 Закону України від 13 грудня 2001 року № 2894-ІІІ «Про тваринний світ».

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу ІV «Правил любительського рибальства», затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19 вересня 2022 року № 700, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 листопада 2022 року за № 1412/38748, забороняється добування (вилов) такими знаряддями лову, зокрема, сітками та пастками усіх типів та конструкцій, а також іншими сітковими знаряддями лову, за винятком раколовок конструкції «хапка» та підсак, встановлених цими Правилами розмірів; вогнепальною зброєю; пневматичною зброєю, за виключенням підводної рушниці; гарпунами, острогами, луками, арбалетами та іншими колючими знаряддями лову за виключенням не заборонених цими Правилами гачкових знарядь лову та елементів підводних рушниць; давлячими, капканоподібними знаряддями лову; електроловильними системами (електровудки, електрогони, електрошокери, ультразвукові прилади тощо); гачковими, у тому числі нахлистовими, донними, поплавковими, зимовими вудками, жерлицями (кружками) та спінінгами всіх видів з використанням штучної або природної принади у разі, якщо загальна кількість гачків перевищує сім одиниць на одного рибалку; одинарними з`єднаними між собою, подвійними і потрійними гачками без блешні, природної або штучної принади; підсакою діаметром більше 100 см або «хваткою» («павуком») розмір яких перевищує 1?1 м із кроком вічка сіткового полотна більше 10 мм для добування (вилову) раків, живця та принад; механічними пристроями (засобами) для протягування сіток та інших сіткових знарядь добування (вилову) під кригою; механічними, напівмеханічними засобами та знаряддями лову, у тому числі всіма видами драг та неводів; підсакою (сачком) діаметром більше 70 см або будь-якої іншої форми, із загальною довжиною сторін більше 220 см, із кроком вічка менше 8 мм для добування (вилову) мідій, рапанів та креветок, та кроком вічка менше 3 мм для добування (вилову) гамаруса та мотиля; раколовками конструкції «хапка» з діаметром більше 70 см, кроком вічка більше 22 мм у кількості більше однієї одиниці на одного рибалку; іншими забороненими законодавством знаряддями лову.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченої частиною 4 статтею 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення до протоколу про адміністративне правопорушення надані:

- протокол про адміністративне правопорушення № 001706, складений 21 серпня 2025 року старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Харківській області Твердохліб Юлією Олександрівною, який підписаний особисто ОСОБА_1 ;

- опис № 1 знарядь незаконного добування (заготівлі) природних ресурсів, плавучих, транспортних засобів, зброї та боєприпасів, природних ресурсів або продукції, що з них вироблена, спеціальних документів, відповідно до якого у ОСОБА_1 вилучено: сазан (короп) – 1 екземпляр, вагою 4 кг (задовільний стан); карась – 2 екземпляри, вагою 300 гр. та 400 гр. (задовільний стан); сітку з льоси (довжиною 75 м., ширина 1,5 м., ячія 9х9 см.) стан незадовільний, сітку з льоси (довжиною 50 м., ширина 1,5 м, ячія 8х8 см.) стан незадовільний, раки – 9 екземпляр (задовільний стан).

- пояснення ОСОБА_1 від 21 серпня 2025 року, який зазначив, що дійсно на ставку у селищі Палатки Берестинського району Харківської області перебували сітки, про те що ловити сітками не можна не знав. Раніше, щоб вилучити траву зі ставка, він на гідрологічній споруді підняв одну дошку, стосовно того, що необхідно отримувати дозвіл на спуск води не знав.

Як вже зазначалося вище, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (стаття 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

При цьому, суд враховує рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року у справі № 12-рп/2011 про те, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства, а перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі, вважає за необхідне вказати на таке.

Системний аналіз змісту положень Кодексу України про адміністративні правопорушення в поєднанні із вказаною позицією Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, що ураховується з огляду на норми статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування пракрити Європейського суду з прав людини», свідчить, що у такого роду провадженнях належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі й передбачені статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та інших обставин, які мають значення для неї, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні рішення.

Доказуванню підлягають саме обставини указані в протоколі про адміністративне правопорушення щодо часу, місця та способу учинення діяння.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України, заява № 39598/03), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), пункт 161, Series A, заява № 25).

В даному випадку, докази, надані на підтвердження винуватості ОСОБА_1 , не доводять «поза розумним сумнівом» саме наявність грубого порушення правил рибалки з боку останнього.

Так, наданий на підтвердження вини ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення № 001706, складений 21 серпня 2025 року старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Харківській області Твердохліб Юлією Олександрівною, не є самостійним беззаперечним доказом винуватості останнього в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні, оскільки обставини, які викладені у ньому не були підтвердженні за допомогою інших доказів.

У вищезазначеному протоколі відсутні посилання на будь-які докази (фото, відео зйомка тощо), які є доказово цінним елементом у межах даної справи, оскільки несуть інформації щодо підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи при складанні протоколу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності свідки та поняті, як б могли підтвердити факт вчинення правопорушення, не залучались.

Сам по собі опис № 1 знарядь незаконного добування (заготівлі) природних ресурсів, плавучих, транспортних засобів, зброї та боєприпасів, природних ресурсів або продукції, що з них вироблена, спеціальних документів від 21 серпня 2025 року не можна вважати належним доказом, оскільки даний опис не доводить вилов ОСОБА_1 забороненими знаряддям живих біоресурсів, а лише вказує на вилучення у останнього наступних знарядь та природних ресурсів.

Крім того, будь-які докази щодо вимірювання біоресурсів та сіток, які зазначені в даному описі матеріали справи також не містять, як і не містять доказів того, що внесені до протоколу відомості щодо вилову біоресурсів в кількості 1 сазана, 2 карасів та 9 раків виловлено саме сітками з ячією 8х8 см. довжиною 50 м, та з ячією 9х9 см. довжиною 75 м.

До того ж, уповноваженою особою, яка склала протокол не надано розрахунок матеріальної шкоди, заподіяної рибним запасам України, внаслідок порушення природоохоронного законодавства ОСОБА_1 відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 001706 від 21 серпня 2025 року.

Натомість, як убачається з копії договору оренди землі № 10, укладеного 24 жовтня 2005 року між Нововодолазькою районною державною адміністрацією Харківської області в особі голови ОСОБА_2 (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар), зареєстрованого в Нововодолазькому районному відділі Харківської регіональної філії державного підприємства «Центр ДЗК» при Держкомземі України 04 листопада 2005 року за № 040570000002, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду, яка знаходиться на території Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 7,4968 га, у тому числі під водою 3,6766 га, прибережною захисною смугою – 3,8202 га, строком на 49 років.

У пунктах 15 – 17 Договору оренди передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб. Цільове призначення – землі водного фонду. Умови збереження стану об`єкта оренди – дотримання прибережної захисної смуги з режимом обмеженої господарської діяльності.

З викопіювання з кадастрового кварталу вбачається, що земельна ділянка, шо є предметом оренди знаходиться в селищі Палатки Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області.

З пояснень представника ОСОБА_1 – адвоката Орєхової Н. В. встановлено, що 21 серпня 2025 року під час перевірки, проведеної старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції у Харківській області Твердохліб Юлією Олександрівною, ОСОБА_1 згідно умов договору оренди проводив роботи з очищення водоймища від зайвих водних рослин, водоростей і сміття за допомогою сіток, наміру на вилов риби забороненим способом не мав.

Надані пояснень не спростовані наявними матеріалами справи.

Отже, суду не надані докази на підтвердження об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме не надано доказів грубого порушення 21 серпня 2025 року правил рибальства ОСОБА_1 .

Окремо суд звертає увагу на те, що саме працівники Державної екологічної інспекції у Харківській області не виконали обов`язок, покладений на них частиною 2 статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо збирання та надання суду належних доказів наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема в частині доведення об`єктивної сторони здійснення лову риби забороненим знаряддям.

Виниклі сумніви щодо порушення ОСОБА_1 вимог «Правил любительського рибальства», затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19 вересня 2022 року № 700, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 листопада 2022 року за № 1412/38748, що ставляться йому у провину, суд керуючись принципом презумпції невинуватості, тлумачить на користь останнього.

Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України, заява № 39598/03), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), пункт 161, Series A, заява № 25).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 30 травня 2013 року у справі «Малофєєва проти Росії» (заява № 36673/07), серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип) рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами (постанова Верховного Суду від 09 серпня 2019 року у справі № 760/20247/16-а).

Розумний сумнів – це такий непереборний сумнів, який залишається у суду щодо винуватості особи після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості звинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати особу винною.

Імперативними положеннями статті 3 Конституції України встановлено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Виходячи з вимог статті 62 Конституції України, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише у разі доведення її вини в установленому законом порядку належними та допустимим доказами, що є складовою справедливого правосуддя у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Так, статтею 62 Основного Закону України, в якій йдеться про презумпцію невинуватості представляє собою певну конституційну конструкцію, яка є узагальненим виразом гарантій прав особи.

Зазначена презумпція є джерелом гарантій для особи, яка притягується до відповідальності.

З огляду на пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд має забезпечувати належне вивчення та оцінку доказів і аргументів, представлених сторонами.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними статтею 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також статтею 62 Основного закону України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09 вересня 2011 року у справі «Лучанінова проти України» та рішенні від 15 травня 2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Окрім цього, Верховний Суд у своїй постанові від 27 червня 2019 року у справі № 560/751/17 вказав, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. А притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Натомість зміст частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення мовить про те, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення (пункт 1 вказаної норми права).

Отже, оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, в даному випадку в матеріалах справи відсутні докази, які б безсумнівно, «поза розумним сумнівом» підтверджували вину ОСОБА_1 в порушенні вимог підпункт 1 пункт 1 Розділу 4 «Правил любительського рибальства», тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 85 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому він не може бути підданий адміністративній відповідальності, й відтак провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.

Згідно зі статтею 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

В зв`язку із закриттям справи про адміністративне правопорушення, судовий збір стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9, 23, частиною 2 статті 38, статтею 40-1, частиною 4 статті 85, статтями 245, 246, 256, частиною 2 статті 268, пунктом 1 частини 1 статті 247, статтями 249 – 252, частиною 1 статті 255, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 280, 283 – 285, частиною 2 статті 287, статтями 294, 298, частинами 1 і 2 статті 299 та частиною 1 статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Якщо апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку, у разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Строк пред`явлення до виконання протягом трьох місяців.

Суддя Т. М. Трояновська