Рішення від 05 січня 2026 р. у справі №522/8807/25-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/8807/25-Е

Провадження №2/522/1393/26

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючої судді - Ковтун Ю.І.,

за участю секретаря - Лахматової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Одеська товарна біржа про визнання дійсним договору купівлі-продажу, -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Князь Інною Іванівною, до ОСОБА_2 , третя особа Одеська товарна біржа про визнання дійсним договору купівлі-продажу, в якій просив: визнати дійсним договір купівлі продажу нерухомого майна, укладеного на Одеській товарній біржі 02 грудня 1994 року за № 5872 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на 3/10 частки домоволодіння АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Приморської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини за законом після померлої матері ОСОБА_3 . Державним нотаріусом Гіліною М.Г. відкрито спадкову справу № 148с/2025. На підтвердження належності спадкодавцю 3/10 часток домоволодіння АДРЕСА_1 позивачем надано до нотаріальної контори договір купівлі продажу нерухомого майна, зареєстрованого на Одеській товарній біржі 02 грудня 1994 року № 5872, право власності зареєстровано Одеським міжміським бюро технічної інвентаризації 21 квітня 1997 року в реєстровій книзі 107 на стор.160 за реєстровим №3796. 09.04.2025 державний нотаріус відмовила у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 3/10 часток домоволодіння АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що позивачем (спадкоємцем) пропущено строк для прийняття спадщини, не підтверджено факт проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а також надано документ, що підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно, який не відповідає нормам чинного законодавства.

Зазначила, що при укладанні договору купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого на Одеській товарній біржі 02 грудня 1994 року № 5872. Покупець ОСОБА_3 передала грошові кошти у розмірі 60000000,00 крб продавцю за вказану частину домоволодіння, та зареєстровала право власності у Одеському міжміському бюро технічної інвентаризації 21 квітня 1997 року в реєстровій книзі 107 на стор.160 за реєстровим №3796. Таким чином, усі зобов`язання по договору купівлі-продажу № 5872 від 02.12.1994 сторонами виконано. Факт передачі покупної ціни продавцю від покупця підтверджується зазначеним договором, відповідно до якого продавцем отримана сума за вищевказану частину домоволодіння. Вказаний договір купівлі-продажу нотаріально засвідчений не був. Враховуючи те, що на момент укладення договору сторони керувались положеннями спеціального законодавства щодо укладення договорів на товарній біржі, договір було укладено з дотриманням вимог чинного на той час законодавства за спільною згодою сторін, умови договору сторонами повністю виконано, право власності Покупця на придбане нерухоме майно зареєстроване відповідно до чинного на момент укладення договору законодавства, тому оспорюваний договір купівлі-продажу № 5872 від 02.12.1994 є дійсним.

Ухвалою суду від 17 червня 2025 року відкрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 . Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 31 липня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання учасники розгляду справи не з`явився, про розгляд справи судом повідомлялися належним чином.

Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Князь І.І. на адресу суду надійшла заява, в якій просить судове засідання провести без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не подала.

Представник третьої особи - Одеської товарної біржи у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідачки та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачкою відзиву на позов, ухвалив слухати справу у відсутності відповідачки, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складання повного тексту рішення є 06 січня 2026 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що батьками позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є: батько ОСОБА_4 та мати ОСОБА_3 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 , яке видано 18 червня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Головного управління юстиції в Одеській області (а.с.14).

02.12.1994 між ОСОБА_2 ОСОБА_3 та було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна №5872, згідно якого ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 купила 3/10 частки домоволодіння, що має загальну площу 104,3 кв.м, що складається з 6-х кімнат, жилою площею 72,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 6 Договору 3/10 частки домоволодіння продані за 60000000,00 крб, які отримані продавцем до підписання договору. Договір зареєстрований на Одеська товарна біржа.

Вказаний договір купівлі-продажу зареєстрований в КП «ОМБТІ та РОН» 21 квітня 1997 року № 3796 - стор. 160- кн107 доп (а.с.8-11).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складено відповідний актовий запис №11081, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , яке видано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.15).

Відповідно до довідки № 1 від 22.08.2024, яка видана Органом самоорганізації населення комітету мікрорайону «Приморський» в м.Одесі ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 за вказаною адресою постійно зареєстрована та постійно проживала з 02.12.1994 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 7).

Відповідно до акту від 15.08.2024, який складено керівником Органу самоорганізації населення комітету мікрорайону «Приморський» в м.Одесі ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_1 з 1995 року по даний час. На момент смерті його матері ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 проживав разом з нею без реєстрації місця поживання. Після її смерті займався похованням (а.с. 13).

13.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до Приморської державної нотаріальної контори міста Одеси з питань оформлення спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

09.04.2025 державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори міста Одеси винесено Постанову № 1017с/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відповідно до якої відмовлено спадкоємцю ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з тим, що спадкоємцем пропущено строк для прийняття спадщини, та не підтверджено факт проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а також надано документ, що підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно, який не відповідає нормам чинного законодавства (а.с. 20 - 21).

Згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшають або скасовують відповідальність особи.

Дія актів цивільного законодавства в часі регламентована ст. 5 ЦК України.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року), Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними №9 від 06.11.2009 року встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно зі ст. 153 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

За змістом ст. 224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР (1963 року), що діяв на час укладення договору, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.

Згідно частини 1 статті 47 ЦК України (1963 року) нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про товарну біржу", товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

Статтею 2 Закону України "Про товарну біржу" встановлено, що основними принципами діяльності товарної біржі є рівноправність учасників біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін, публічність проведення біржових торгів. Отже, товарна біржа - це оптовий, регулярно діючий ринок, де відбувається торгівля сировиною, матеріалами, іншими товарами, допущеними до обігу на біржі, створений для зручності здійснення комерційної діяльності юридичними та фізичними особами, які, в свою чергу, повинні бути обов`язково зареєстрованими відповідною біржою як її учасники.

На товарних біржах здійснюються біржові операції, які повинні відповідати сукупності вимог, установлених статтею 15 Закону України "Про товарну біржу", згідно з якою угода вважається укладеною на біржі: якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Частиною другою статті 47 ЦК Української РСР передбачено право суду визнати не посвідчений нотаріально договір дійсним, якщо сторони домовились щодо всіх важливих умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулось повне або часткове виконання договору.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі ж порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, судам слід виходити із його ефективності (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

У частині другій статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Порушені право чи інтерес підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Відповідно до положень ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав фізичних осіб. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Позивач просив визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного на Одеській товарній біржі 02 грудня 1994 року за № 5872 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на 3/10 частки домоволодіння АДРЕСА_1 .

Однак як вбачається зі свідоцтва про смерть ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) стаття 1216 ЦК України.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Відповідно до частини першої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті25 ЦК України).

Позивач не був стороною договору купівлі - продажу, тоді як відповідно до ч.2 ст.47 ЦК УРСР, в редакції чинній на момент укладення договору, право на звернення до суду про визнання угоди дійсною мала лише сторона угоди, яка повністю або частково виконала угоду.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, звернення до суду з позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу 3/10 частки домоволодіння АДРЕСА_1 свідчить про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 570/997/19, у постанові від 14 лютого 2024 року в справі № 190/1778/22.

У відповідності до ч. 1 та 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 263-265, 272, 280 - 284 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Одеська товарна біржа про визнання дійсним договору купівлі-продажу, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Юлія КОВТУН