Рішення від 05 січня 2026 р. у справі №128/2923/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Суд: Вінницький міський суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 05 січня 2026 р.

Справа: №128/2923/25

Суддя: Шаміна Ю. А.

Справа № 128/2923/25

Провадження № 2/127/5940/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Шаміної Ю.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Свеа Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту №10848-07/2022 від 20 липня 2022 року та Договором позики №7616982 від 17 грудня 2022 року в загальному розмірі 29521,70 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 20 липня 2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №10848-07/2022 шляхом обміну електронним повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». За умовами вказаного договору ТОВ «ФК «Інвеструм» зобов`язалося надати позичальнику грошові кошти у гривні у розмірі 5000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки передбачені Договором. Кредит надано строком на 25 днів, базова процентна ставка становить 2,5% на день. ТОВ «ФК «Інвеструм» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику кредитні кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту. 25.04.2023 ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (нині - ТОВ «Свеа Фінанс») укладено договір факторингу №25042023 відповідно до якого ТОВ «ФК «Інвеструм» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за первинними договорами, визначеними в Реєстрі боржників, в тому числі за договором про надання фінансового кредиту №10848-07/2022 від 20 липня 2022 року. Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №10848-07/2022 від 20 липня 2022 року в розмірі 18879,00 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 13879,00 грн - заборгованість за відсотками.

Крім того, 17 грудня 2022 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №7616982 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою), відповідно до умов якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти в сумі 4000,00 грн шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника з використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю сплату (проценти) від суми позики. Погоджений сторонами договору строк позики становить 15 днів. ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику кредитні кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_2 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту. 11 липня 2023 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (нині - ТОВ «Свеа Фінанс») укладено договір факторингу №01.02-36/23 відповідно до якого ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги за первинними договорами, визначеними в Реєстрі боржників, в тому числі за Договором позики №7616982 від 17 грудня 2022 року. Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за договором позики №7616982 від 17 грудня 2022 року в розмірі 10642,70 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 6642,70 грн - заборгованість за відсотками.

Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №10848-07/2022 від 20 липня 2022 року в розмірі 18879,00 грн та за договором позики №7616982 від 17 грудня 2022 року в розмірі 10642,70 грн, що в загальному розмірі становить 29521,70 грн, а також судових витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01 вересня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов.

21 жовтня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №92801), відповідно до якого відповідач ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи, що даний позов подано позивачем недобросовісно, є таким, що не відповідає вимогам закону та підтверджений належними доказами, з огляду на наступне. Відповідач зазначив, що дійсно оформляв онлайн-кредит у ТОВ «Фінансова Компанія «Інвеструм» за Договором №10848-07/2022 від 20.07.2022 на суму 5000 грн. Однак позов подано не первісним кредитором, третім суб`єктом правомірність якого як нового кредитора не підтверджено належними доказами. Жодного повідомлення про відступлення права вимоги від первісного кредитора новому кредитору відповідач не отримував, також вказує, що документального підтвердження правонаступництва позивачем також не надано, тому наявності законного права вимоги позивачем не доведено. Крім того, у поданій позовній заяві відсутній чіткий та зрозумілий розрахунок заявленої суми боргу, відсутня деталізація щодо тіла кредиту, суми фактично отриманих коштів, суми вже сплачених платежів, а також підстав для нарахування відсотків, пені, штрафних санкцій. Разом з тим відповідач повідомив, що причиною утворення боргу стали саме непрозорі й неприйнятні умови кредитування. Загальна сума боргу, заявлена позивачем до стягнення, є непропорційною, завищеною, економічно необґрунтованою та утворена переважно за рахунок надуманих, несправедливих штрафів, пені та відсотків. Умови договору вважає несправедливими. Окрім того, відповідач просив врахувати його статус військовослужбовця, зауваживши на гарантовані Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пільги щодо ненарахування процентів за користування кредитом. Таким чином, на переконання відповідача позивач не довів правомірності своїх вимог, правонаступництва, не надав доказів нарахування заборгованості та подав позов після сплив встановленого законом строку.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитних договорів, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.

Судом установлено, що 20 липня 2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №10848-07/2022, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 грн зі сплатою процентів за його користування у розмірі 912,5% річних від суми кредиту з розрахунку 2,50% на добу, строком на 25 днів, тобто до 13 серпня 2022 року (а.с. 11-12).

Підписавши цей договір, відповідач підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства. Відповідач підтвердив, що отримав від Товариства до укладення цього договору інформацію, зазначену в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (п. 6.7, 6.8 Договору)

Кредит надається позичальнику в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом (п. 1.7).

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору.

Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом (п.2.4 вказаного договору).

Додаток № 1 до договору про надання фінансового кредиту №10848-07/2022 від 20 липня 2022 року містить графік платежів, який передбачає дату видачі кредиту 20 липня 2022 року, дату повернення платежу 13 серпня 2022 року, кількість днів у розрахунковому періоді 25, сума кредиту за договором 5000,00 грн, проценти за користування кредитом 3125,00 грн, загальна вартість кредиту 8125,00 грн (а.с. 13).

Відповідач також ознайомився з інформацією та контактними даними кредитодавця, основними умовами кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацією щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядком повернення кредиту, додатковою інформацію та іншими важливими правовими аспектами (а.с. 14).

З листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. №2919_250318185713 від 18.03.2025 вбачається, що 20.07.2022 о 21:15:03 було успішно перераховано кошти в сумі 5000,00 грн на платіжну картку клієнта, маска картки НОМЕР_1 (а.с. 21).

25 квітня 2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладено договір факторингу №25042023, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Інвеструм» відступає свої права вимоги, а ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуває право вимоги ТОВ «ФК «Інвеструм» за кредитними договорами та сплачує за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі що дорівнює ціні договору у порядку у порядку та строки встановлені цим договором.

Право вимоги переходить до фактора з моменту зарахування коштів (суми фінансування відповідно до пункту 4.1 цього Договору) на рахунок клієнта, після чого фактор стає фактором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей за кредитними договорами (п. 3.1.3 Договору факторингу).

Відповідно до п. 4. 1 Договору факторингу сторони домовилися, що ціна договору (розмір фінансування) складає 701647 грн 51 коп.

Витяг з Реєстру боржників №1 до договору факторингу №25042023 від 25 квітня 2023 року містить інформацію про кредитний договір №10848-07/2022 від 20 липня 2022 року, укладений із ОСОБА_1 , із зазначенням загальної суми заборгованості в розмірі 18879,00 грн, з яких: 5000,00 грн - сума простроченого основного боргу за кредитом, 13879,00 грн - сума нарахованих процентів (а.с. 29).

Факт оплати фінансування згідно Договору факторингу №25042023 від 25 квітня 2023 року у сумі 701647,51 грн підтверджується платіжною інструкцією №9098 від 26 квітня 2023 року (а.с. 26).

Підписавши вказаний договір, відповідач підтвердив, що до моменту підписання договору вивчив цей договори та Правила надання грошових коштів у позику за допомогою веб-сайту та мобільного додатку «ClickCredit» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://clickcredit/ua/informaciya, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, йому зрозумілі (п. 5.3 договору).

Вказаний договір укладено у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Законом України «Про електронну комерцію» (п. 20 договору).

Інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід`ємною частиною договору (п. 27 договору).

Як слідує з матеріалів справи вказаний договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на вказану позичальником електронну пошту, на підтвердження чого у ідентифікаційній частині договору міститься код ідентифікатора відповідача «qO5Tc44tNb», який є безпосереднім підписом відповідача.

Ідентифікаційна частина договору позики №7616982 в Розділі «Позичальник» містить ідентифікуючі дані ОСОБА_1 , в тому числі зазначено рахунок позичальника № НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 3 договору, позикодавець надає Позичальнику детальний перелік складових загальної вартості кредиту у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супровідних послуг позикодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за формою наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що зазначена у додатку № 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною.

В Додатку №1 до договору позики №7616982 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 17 грудня 2022 року, який є невід`ємною частиною договору, зазначено, що загальна вартість кредиту становить 4960,00 грн, з яких: 4000,00 - сума кредиту, 960,00 грн - сума нарахованих процентів за користування кредитом.

Згідно п. 4 договору, проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.

За змістом п. 6 договору, позичальник має право продовжити строк користування позикою (пролонгація). Продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права.

Відповідач підписав паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення позики та інше (а.с. 32).

Факт перерахування ОСОБА_2 на електронний платіжний засіб НОМЕР_2 коштів 17.12.2022 в розмірі 4000,00 грн, номер платежу с7e82f7e-b7dd-4cf1-bc0a-141b85e5aa8b, підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» вих. №КД-000012146/ТНПП від 20.02.2025 (а.с. 41).

11 липня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладено договір факторингу №01.02-36/23, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) права вимоги, а ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуває права вимоги та сплачує за відступлення права вимоги фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку у порядку та строки встановлені цим договором.

Право вимоги переходить до фактора з моменту підписання цього договору після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей за договорами позики (п. 3.1.3 Договору факторингу).

Відповідно до п. 4. 1 Договору факторингу сторони домовилися, що фінансування (ціна договору) складає 1575126,28 грн.

Витяг з Реєстру боржників до Договору факторингу №01.02-36/23 від 11 липня 2023 року містить інформацію про кредитний договір №7616982 від 17.12.2022 року, укладений із ОСОБА_1 , із зазначенням загальної суми заборгованості в розмірі 10642,70 грн, з яких: 4000,00 грн - сума заборгованості за тілом, 6642,70 грн - сума заборгованості по процентам за користування (а.с. 49).

17 грудня 2024 року сторонами договору факторингу підписаний акт приймання-передачі Реєстру боржників до Договору факторингу №17122024-МК/Онлайн від 17 грудня 2024 року.

Факт оплати фінансування згідно Договору факторингу №01.02-36/23 від 11 липня 2023 року у сумі 1575126,28 грн підтверджується платіжною інструкцією №9198 від 13 липня 2023 року (а.с. 47).

25 березня 2024 року рішенням СВЕА ЕКОНОМІ КІПР ЛІМІТЕД №1 назву ТОВ «Росвен Інвест Україна» змінено на ТОВ «Свеа Фінанс» (а.с. 55)

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі №753/20537/18 відображений правовий висновок згідно з яким, належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Договори факторингу є правомірним, тобто таким, що породжують, змінюють або припиняють цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказів про неправомірність цих договорів матеріали справи не містять. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином, суд дійшов висновку, що копії договорів факторингу, витяги з реєстрів прав вимоги та платіжні інструкції про оплату фінансування за відступлення прав вимог є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Відтак, позивач набув право вимоги до відповідача на підставі та у порядку, передбаченому чинним законодавством, за договором факторингу №25042023 від 25 квітня 2023 року та договором факторингу №01.02-36/23 від 11 липня 2023 року, тому доводи відповідача, які ставлять під сумнів доведеність позивачем права вимоги до відповідача, судом до уваги не приймаються.

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такого висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.

Позичальник неналежно виконує умови кредитних договорів.

Визначаючись щодо суми заборгованості, яка підлягає стягненню, суд звертає увагу на положення Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зі змінами) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Відповідно до пункту 13 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.

Аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.

Разом з цим пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Відповідний правовий висновок, висловлений Верховним Судом у постановах від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15, від 14 травня 2021 у справі № 502/1438/18, від 24лютого 2022 у справі № 591/4698/20, від 12 травня 2022 року у справі № 336/512/18, від 18 січня 2023 у справі № 642/548/21.

Вказана пільга застосовується в особливий період.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі №813/402/17, вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду в розумінні Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», дійшла висновку, що за змістом наведених вище визначень, навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

На підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VII, з 18 березня 2014 року в Україні розпочався особливий період.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався і діє на даний час.

Тобто особливий період триває і дотепер.

Відповідач ОСОБА_1 документований посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 02 серпня 2017 року Головним управлінням Національної гвардії України (а.с. 96), має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій .

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виданої Військовою частиною НОМЕР_4 №2960 від 03.11.2023, капітан ОСОБА_1 дійсно у період з 02.10.2022 по 13.10.2022, з 16.11.2022 по 26.03.2023, з 20.04.2023 по 04.05.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи у Миколаївській області, Херсонській області (а.с. 97).

В той же час, з наданих доказів слідує, що ОСОБА_1 станом на дату укладення кредитних договорів, протягом строку їх дії та на момент розгляду даної справи є військовослужбовцем Збройних Сил України, який проходить військову службу в особливий період та бере участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії), а тому суд дійшов висновку, що на нього поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Застосування приписів п. 15 ст. 14 вказаного Закону обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу. Зазначений висновок висловлений Верховним Судом України, викладеній у постанові від 16 листопада 2016 року в справі № 6-1746цс16.

З огляду на викладені вище положення чинного законодавства та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що вимоги позову в частині заборгованості по відсоткам за договором про надання фінансового кредиту №10848-07/2022 від 20 липня 2022 року в розмірі 13879,00 грн та по відсоткам за договором позики №7616982 від 17 грудня 2022 року в розмірі 6642,70 грн задоволенню не підлягають.

Суд зауважує, що за наявності позову кредитора про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).

Відповідний висновок щодо застосування вказаних норм права висловлено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі № 642/548/21.

Відповідно до наведеного позивачем розрахунку заборгованості відповідач має заборгованість зі сплати тіла кредиту: за договором про надання фінансового кредиту №10848-07/2022 від 20 липня 2022 року у розмірі 5000,00 грн, за договором позики №7616982 від 17 грудня 2022 року - 4000,00 грн.

Разом з тим, як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором №10848-07/2022 від 20 липня 2022 року відповідачем сплачено 621 грн, які направлені на погашення заборгованості по процентам.

Крім того, як вбачається із розрахунку заборгованості за договором позики №7616982 від 17 грудня 2022 року відповідачем сплачено 1757,30 грн, які направлені на погашення заборгованості по процентам.

З огляду на вищевказане, враховуючи наявність у відповідача пільги щодо ненарахування процентів за користування кредитом, суд вважає за необхідне провести перерахунок заборгованості за тілом кредиту, з урахуваннямплатежів, зарахованих на погашення процентів за користування кредитом.

Так, заборгованість за тілом кредиту по кредитному договору №10848-07/2022 від 20 липня 2022 року становить 4379,00 грн (5000,00 грн - 621,00 грн), а за тілом кредиту по договору позики №7616982 від 17 грудня 2022 року - 2242,70 грн (4000,00 грн - 1757,30 грн).

Зважаючи на викладене, а також враховуючи те , що судом встановлено факт неналежного невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитними договорами позики, який останнім не спростований, суд дійшов висновку про стягнення такої заборгованості на користь набувшого право вимоги позивача.

Отже, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість:

-за кредитним договором №10848-07/2022 від 20 липня 2022 року у розмірі 4379,00 грн, з яких: 4379,00 грн - заборгованість за тілом кредиту;

-за договором позики №7616982 від 17 грудня 2022 року у розмірі 2242,70 грн, з яких: 2242,70 грн - заборгованість за тілом кредиту;

а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат суд проводить відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Зважаючи, що предметом спору у цій справі є захист прав кредитора у зв`язку із порушенням боржником свого зобов`язання із повернення кредитних коштів, тому відсутні підстави для звільнення відповідача від сплати судового збору за розгляд справи в суді, при цьому позов задоволений частково, відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 543,34 грн судового збору (пропорційно задоволеним вимогам з урахуванням понижуючого коефіцієнта).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 та ч.8 ст.141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року в справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/ 16-ц.

Як слідує з матеріалів цієї цивільної справи позивач в підтвердження витрат на правничу допомогу надав договір про надання правничої допомоги №01.02-21/25 від 01 липня 2025 року, розрахунок за надану правничу допомогу, акт приймання передачі професійних правничих послуг адвоката, а також ордер на надання правничої допомоги серії ВМ №1068987 від 01.07.2025.

Згідно п. 4.1, 4.2 Договору про надання правничої допомоги №01.02-21/25 від 01 липня 2025 року сторонами погоджено, що за надану правничу допомогу адвокатом за цим договором, клієнт сплачує винагороду із розрахунку вартості однієї години правничої допомоги - 2000 гривень. Оплата за цим договором здійснюється клієнтом упродовж 10 робочих днів з моменту отримання ним рахунку, наданого адвокатом після набрання законної сили рішенням у судовій справі по якій надавався відповідний обсяг правничої допопомоги.

Відповідно до розрахунку за надану правничу допомогу за Договором про надання правничої допомоги №01.02-21/25 від 01 липня 2025 року ТОВ «СВЕА ФІНАНС» отримав професійну правову допомогу адвоката згідно з умовами договору: збір та підготовка доказів у справі для подання позовної заяви, відповідач ОСОБА_1 (витрачено 1 год - 2000,00 грн); аналіз матеріалів кредитної справи і доказів для подання позовної заяви, відповідач ОСОБА_1 (витрачено 1 год - 2000,00 грн); підготовка і подача позовної заяви, відповідач ОСОБА_1 (витрачено 3 год - 6000,00 грн).

Також сторонами складено та підписано акт приймання передачі професійних правничих послуг адвоката за Договором про надання правничої допомоги №01.02-21/25 від 01 липня 2025 року.

Оцінюючи надані стороною позивача докази, зважаючи на результати розгляду справи та ухвалене судом рішення про часткове задоволення позову, суд вважає, що існують підстави для стягнення з відповідача судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме на професійну правничу (правову) допомогу.

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу, відповідно до вимог ст. 137, 141 ЦПК України суд враховує, що дані витрати пов`язані із розглядом цієї справи, витрати відповідають обсягу наданих послуг та виконаних робіт, є неминучими (у зв`язку із виконанням умов договору про правової допомогу), докази про їх неспівмірність відсутні, відповідачем клопотання про їх неспівмірність не заявлялося, а тому суд з урахування результатів розгляду справи вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2242,99 грн витрат на правничу допомогу (пропорційно розміру задоволених вимог).

Керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СВЕА ФІНАНС» заборгованість у розмірі 6621,70 грн (шість тисяч шістсот двадцять одна гривня сімдесят копійок), з яких:

-заборгованість за кредитним договором №10848-07/2022 від 20 липня 2022 року у розмірі 4379,00 грн, з яких: 4379,00 грн - заборгованість за тілом кредиту;

-заборгованість за договором позики №7616982 від 17 грудня 2022 року у розмірі 2242,70 грн, з яких: 2242,70 грн - заборгованість за тілом кредиту.

В решті вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СВЕА ФІНАНС» судовий збір в розмірі 543,34 грн (п`ятсот сорок три гривні тридцять чотири гривні) та 2242,99 грн (дві тисячі двісті сорок дві гривні дев`яносто дев`ять копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: б-р Вацлава Гавела, буд. 6, м. Київ;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua