Рішення від 09 листопада 2025 р. у справі №607/19159/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.11.2025 Справа №607/19159/25 Провадження №2-а/607/724/2025

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участі секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 08 вересня 2025 року № 61/2310,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокатка Дячук С. І., звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (даті - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) від 08 вересня 2025 року № 61/2310.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08 вересня 2025 року ОСОБА_1 у застосунку "Резерв+" помітив, що перебуває у розшуку за порушення правил військового обліку. З метою з`ясування суті його правопорушення, він в той же день звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач повідомив позивачу, що він є порушником військового обліку з 24 серпня 2025 року та що з наявних даних у ІНФОРМАЦІЯ_1 виявлено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, а саме: не з`явився по виклику до ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження ВЛК. Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 08 вересня 2025 року склав Протокол № 60/3312 про адміністративне правопорушення. Постановою №61/2310 від 08 вересня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП було установлено, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та постановлено накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 25 500,00 грн.

Ознайомившись із змістом постанови № 61/2310 від 08 вересня 2025 року позивач вважає її незаконною, та такою яка підлягає скасуванню з наступних підстав.

ОСОБА_1 не має статусу обмежено придатного до військової служби.

Згідно із записом у Тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 ОСОБА_1 03 березня 2022 року комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 визнаний придатним до військової служби за гр. ІІ ст. 68 г розладу хвороб Наказу МО України № 402 від 2008 року.

Отож, позивачу не зрозуміло, чому щодо нього була складена оспорювана постанова, оскільки є придатним до військової служби та не мав обов`язку до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності по військової служби.

Позивач не отримував жодного виклику на проходження ВЛК від відповідача. В оспорюваній постанові не вказано на котру дату був здійснений такий виклик, як і не вказано реквізитів повістки на проходження ВЛК, а тому можна зробити висновок, що такого виклику відповідач не здійснював.

Таким чином, ОСОБА_1 вважає постанову № 61/2310 від 08 вересня 2025 року, складену щодо нього протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він не мав обов`язку повторно проходити ВЛК та не був належним чином оповіщений щодо необхідності прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відтак, ОСОБА_1 просив суд: скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП № 61/2310 від 08 вересня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500,00 грн.

Ухвалою судді від 19 вересня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 08 вересня 2025 року № 61/2310; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокатка Дячук С. І. в судове засідання не з`явилася, проте представник позивача подала заяву, в якій просила розглядати позов у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, про поважні причини неявки суду не повідомляв, відзиву не подав, що не перешкоджає суду вирішувати спір по суті.

Отож, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 поновив свої дані в мобільному застосунку Резерв + (сформовано 11 вересня 2025 року), де вказано, що позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , також зазначено телефон та електронна пошта. ОСОБА_1 має відстрочку строком до 11 вересня 2026 року, номер в реєстрі Оберіг 230520239309060400160.

Згідно тимчасового посвідчення, виданого замість військового квитка № НОМЕР_1 , виданого 10 травня 2000 року, ОСОБА_1 був визнаний непридатний до в/служби в мирний час згідно ст. 60 «в» НАК МОУ № 294. 03 березня 2022 року комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 його визнано придатним до військової служби за гр. ІІ ст. 68 г розладу хвороб Наказу МО України № 402 від 2008 року, запис здійснено за підписом Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

За змістом протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 08 вересня 2025 року № 60/3312, який було складено стосовно ОСОБА_1 08 вересня 2025 року. ОСОБА_1 близько 12 год. 30 хв. прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 як такий, що перебуває у базі розшуку Тернопільського РУ поліції ГУ НП в Тернопільській області ІТС «Інформаційний портал Національної поліції України» за скоєння правопорушення за ст. 210-1 КУПАП.

Під час звіряння військово-облікових даних встановлено, що громадянин ОСОБА_1 з 10 серпня 2000 року перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , та є порушником військового обліку з 24 серпня 2025 року.

Із наявних даних у ІНФОРМАЦІЯ_1 виявлено що громадянин ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, а саме не з`явився по виклику до ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження ВЛК. Відповідно до Закону України № 4235 -IX від 12 лютого 2025 року про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», пункт 2 установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до дня набрання чинності цим законом (крім осіб визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю) зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності по військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутись до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військову-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

У зв`язку із вказаним громадянин ОСОБА_1 здійснив правопорушення в особливий період (особливий період в Україні діє з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 30-3/2014 «Про часткову мобілізацію» (набрав чинності з дня опублікування в газеті «Голос України» від 18 квітня 2014 року №49), який затверджений Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VII та буде закінченим з прийняттям Президентом України відповідного рішення, щодо переведення всіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу), чим здійснив порушення вимог абз. 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та підпунктів 1.2 пункту 1 «Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року зі змінами).

Своїми діями громадянин ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Постановою по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП № 61/2310 від 08 вересня 2025 року, начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 майор ОСОБА_3 , за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення від 08 вересня 2025 року № 60/3312, які описано вище, постановив визнати громадянина ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накласти штраф в розмірі 25 500,00 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив постанову до суду та просить її скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

За встановлених обставин, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні норми матеріального та процесуального права.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.

Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 1-3 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення і скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-УІІІ (далі - Закон № 389-УІІІ).

У розумінні ст. 1 Закону № 389-УІІІ, воєнним станом вважається особливий правовий режим, що вводиться в Україні або ж в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Згідно із Указом Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-ІХ від 24 лютого 2022 року, оголошується та проводиться загальна мобілізація (в подальшому Указами Президента воєнний стан та строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено та вони існували станом на дату винесення оскаржуваної позивачем постанови, та продовжують існувати на час розгляду справи № 607/19159/25).

Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року і на цей час в Україні діє особливий період.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Крім того, нормами абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

При цьому, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з введенням на території України воєнного стану та подальшої мобілізації громадян України, серед іншого встановлено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Пунктами 68, 80 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560), передбачений порядок медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Обов`язок проходити медичний огляд також визначений абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Аналіз вищенаведених норм дає можливість дійти висновку, що відмова від проходження медичного огляду ВЛК суперечить чинному законодавству, а проходження медичного огляду ВЛК є не правом, а обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.

Статтею 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності врегульовано КУпАП.

Судом встановлено, що 03 березня 2022 року комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби за гр. ІІ ст. 68 г розладу хвороб Наказу МО України № 402 від 2008 року, запис здійснено за підписом Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про що внесено відповідний запис до тимчасового посвідчення, виданого замість військового квитка № НОМЕР_1 , виданого 10 травня 2000 року ОСОБА_1 .

Постановою по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП № 61/2310 від 08 вересня 2025 року, начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 майор ОСОБА_3 , визнав громадянина ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та на позивача накладено штраф в розмірі 25 500,00 грн.

Згідно з зазначеною постановою, зміст якої описано вище, ОСОБА_1 не з`явився по виклику до ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження ВЛК, чим порушив норми чинного законодавства щодо оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП.

Так, 04 травня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (№ 3621-IX від 21 березня 2024 року).

Зміни були внесені, зокрема, до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 38, ст. 324 із наступними змінами), а саме: до статей 14 та 26. Внаслідок таких змін поняття «обмежена придатність» для визначення придатності особи до військової служби, виключене.

Відповідно до Закону України № 4235-ІХ від 12 лютого 2025 року «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Тобто, оскільки таке поняття як «обмежена придатність» виключене з Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», законодавець передбачив обов`язок громадян, які належали до категорії з «обмеженою придатністю», пройти повторний медичний огляд для визначення придатності до військової служби з урахуванням внесення змін до законодавства.

Неухильне дотримання кожним законів України передбачено ст. 68 Конституції України.

Водночас як вбачається з матеріалів справи, 03 березня 2022 року комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби за гр. ІІ ст. 68 г розладу хвороб Наказу МО України № 402 від 2008 року, а отже у суду відсутні відомості та відповідачем такі не надані, які б беззаперечно свідчили про обов`язок ОСОБА_1 з`явитися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 для проходження ВЛК. Будь-яких підтверджуючих даних про те, що позивачу надсилалася повістка відповідачем на конкретну дату і час для проходження ВЛК, суду також не надано.

За встановлених обставин, вина ОСОБА_1 , яка полягала у порушенні вимог абз. 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та підпунктів 1.2 пункту 1 «Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року зі змінами) під час дії особливого періоду, не доведена належними та достатніми доказами, а відтак, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отож, підсумувавши встановлені обставини в сукупності із зібраними доказами, суд доходить до висновку про те, що постанову № 61/2310 від 08 вересня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500,00 грн, слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може гуртуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному судочинстві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

На підставі ст.ст. 7, 9, 210-1, 245, 247, 251, 258, 268, 279, 280, 288, 289 КУпАП, та керуючись ст.ст. 5, 9, 19, 20, 70, 72-77, 122, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, ст.ст. 62, 63 Конституції України, суд,

У Х В А Л И В :

Постанову № 61/2310 від 08 вересня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500,00 грн - скасувати, а провадження у справі закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Головуючий суддя О. Герчаківська