Рішення від 21 грудня 2025 р. у справі №465/3983/25 — Франківський районний суд м. Львова

Суд: Франківський районний суд м. Львова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про приватну власність, з них:

Дата: 21 грудня 2025 р.

Справа: №465/3983/25

Суддя: Мартьянова С. М.

Справа № 465/3983/25

Провадження 2/465/2833/25

РІШЕННЯ

Іменем України

22.12.2025 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Мартьянової С.М.,

при секретарі судового засідання Безпяткової Р.О.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Басистого В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора Відділу «Центр надання адміністративних послуг Заболотцівської сільської ради» Львівської області Кіріченка Віталія Васильовича, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, -

встановив:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Державного реєстратора Відділу «Центр надання адміністративних послуг Заболотцівської сільської ради» Львівської області Кіріченка Віталія Васильовича, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора.

Позов обґрунтовує тим, що 27.11.2024 року ОСОБА_2 дізналась, що державним реєстратором Кіріченко Віталієм Васильовичем, відділу «Центр надання адміністративних послуг Заболотцівської сільської ради», Львівська область прийнято рішення та здійснено незаконну реєстрацію права власності частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 на підставі постанови Львівського апеляційного суду від 14.03.2024 року у справі №465/4775/17 та договору дарування №5-265 від 24.02.2009 року. Відтак, підставами для такої реєстрації вказані: - постанова Львівського апеляційного суду від 14.03.2024 року у справі № 465/4775/17; - договір дарування №5-265 від 24.02.2009 року.

Позивачка зазначає, що Договір дарування, який є підставою реєстрації, стосується 1/2 частини квартири загальною площею 33 кв. м, тоді як реєстрація здійснена щодо квартири загальною площею 49 кв. м, що свідчить про відсутність правової підстави для державної реєстрації саме такої частки. Жодного договору дарування щодо 1/2 частки квартири площею 49 кв.м. не існує. Постанова Львівського апеляційного суду від 14.03.2024 року, що слугувала другою підставою реєстрації, скасовує рішення суду в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на вказану квартиру, тобто не підтверджує, а навпаки - заперечує наявність у нього права

власності.

Таким чином, на думку позивачки, державна реєстрація здійснена всупереч вимогам чинного законодавства, без належних правових підстав, та грубо порушує майнові права ОСОБА_2 , яка є законною власницею вказаної квартири, оскільки договору дарування від 24 лютого 2009 року, згідно з яким ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 загальною площею 49 кв.м. не існує, а відповідно до постанови Львівського апеляційного суду від 14 березня 2024 року, на підставі якої здійснено реєстрацію - скасовано рішення суду в частині визнання права власності ОСОБА_5 на право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 49,0 кв. м.

Враховуючи викладене, дії державного реєстратора щодо реєстрації права власності за ОСОБА_3 , на думку позивачки, є протиправними та підлягають скасуванню з метою відновлення порушених прав ОСОБА_2 .

Також вказує, що відповідач ОСОБА_3 , усвідомлюючи відсутність у нього належних правовстановлюючих документів, подав державному реєстратору документи, які не підтверджують його право власності на спірну квартиру. Зокрема, він послався на договір дарування, що не стосується квартири в межах зареєстрованої площі, а також на постанову апеляційного суду, яка прямо скасовує визнання за ним права власності. Такі дії свідчать про недобросовісність з боку ОСОБА_6 та наявність умислу на незаконне заволодіння майном позивача.

У свою чергу, державний реєстратор Кіріченко В.В., всупереч вимогам

ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав, зобов?язаний був перевірити наявність правових підстав для реєстрації та переконатися в достовірності наданих документів. Однак, він, нехтуючи своїм обов?язком, здійснив державну реєстрацію права власності на квартиру, фактично узаконивши неправомірні дії особи, яка не є її законним власником. Така реєстрація не лише порушує права позивачки як власника, а й створює ризики втрати майна внаслідок подальших незаконних дій. Враховуючи викладене, як зазначає позивачка, скасування цієї реєстрації є єдиним ефективним засобом відновлення порушених прав ОСОБА_2 .

Окрім цього, позивачка звертає увагу, що постановою Львівського апеляційного суду від 14 березня 2024 року, на підставі якої державним реєстратором Кіріченком В.В. здійснено реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 49 кв.м. - скасовано рішення Франківського районного суду м. Львова від 29-30 березня 2023 року в частині визнання права власності ОСОБА_6 на право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 49,0 кв. м. Постановою Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення та встановлено, що рішення апеляційного суду від 14.03.2-24 р. ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відтак, реєстрація права власності на підставі постанови Львівського апеляційного суду від 14.03.2024 року у справі №465/4775/17 є незаконною, оскільки вказаним рішенням не було визнано право власності на квартиру, загальною площею 49,0 кв.м. за ОСОБА_7 , а навпаки вказана постанова - заперечує наявність у нього права власності.

Не зважаючи на вимоги нормативно-правових актів щодо проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, державний реєстратор Кіріченко В.В., відділу «Центр надання адміністративних послуг Заболотцівської сільської ради», Львівська обл., здійснюючи свою діяльність, 22.04.2024 о 12:54:38, діючи умисно, всупереч інтересам служби, здійснив незаконну реєстрацію квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2014129746101) за ОСОБА_3 на підставі договору дарування, що, стосується 1/2 частини квартири загальною площею 33 кв. м, тоді як реєстрація здійснена щодо квартири загальною площею 49 кв. м, що свідчить про відсутність правової підстави для державної реєстрації саме такої частки. Жодного договору дарування щодо 1/2 частки квартири площею 49 кв.м. не існує. Та на підставі постанови Львівського апеляційного суду від 14.03.2024 року, що скасовує рішення суду в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на вказану квартиру, тобто не підтверджує, а навпаки - заперечує наявність у нього права власності.

Враховуючи вищевикладене, просить визнати протиправними дії державного реєстратора відділу «Центр надання адміністративних послуг Заболотцівської сільської ради», Львівська обл. - Кіріченка Віталія Васильовича щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 49,0 кв.м. житлова площа 18,5 кв.м, індексний номер:72858333 від 29.04.2024 р.; скасувати рішення державного реєстратора відділу «Центр надання адміністративних послуг Заболотцівської сільської ради», Львівська обл. - Кіріченка Віталія Васильовича про державну реєстрацію прав та обтяжень, квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 49,0 кв.м. житлова площа 18,5 кв.м, індексний номер: 72858333 від 29.04.2024 р.

Не погоджуючись з поданим позовом, від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відзив обґрунтовує тим, що з 1991 року він перебував зі ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах, до офіційної реєстрації шлюбу - 31.12.2011 року. З 2014 року вони разом не проживають, а у 2017 році шлюб між сторонами було розірвано.

17.11.1996 року він разом із ОСОБА_2 придбали квартиру, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , і яку за домовленістю між ними було оформлено на ОСОБА_2 24.02.2009 року у відповідності до Договору дарування частки квартири, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , ОСОБА_2 подарувала йому частки вищевказаної квартири.

Вказує, що в період перебування у шлюбі із ОСОБА_2 ним також було здійснено реконструкцію належної їм квартири АДРЕСА_1 шляхом її надбудови, а розпорядженням ФРА ЛМР від 25.02.2011 року № 94 йому та ОСОБА_2 було погоджено завершення самочинної реконструкції квартири та зобов?язано оформити усі документи щодо земельної ділянки, на якій розташований будинок АДРЕСА_1 та здати об?єкт в експлуатацію приймальній комісії. Через великий об?єм документів, а також необхідність оформлення прав щодо земельної ділянки разом із власниками суміжних квартир, введення в експлуатацію добудови до квартири не відбулося. Водночас, у серпні 2017 року, скориставшись важким станом його здоров?я після перенесеного інсульту, ОСОБА_2 звернулась до Франківського районного суду м. Львова із позовною заявою про припинення його права власності на частку в квартирі, яка належала їм на праві спільної часткової власності. Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 23.11.2018 року у справі № 465/4775/17 позов ОСОБА_2 задоволено. Постановою Львівського апеляційного суду від 21.10.2019 року дане рішення залишено без змін.

01.11.2019 року, використавши незаконне рішення Франківського районного суду у справі № 465/4775/17, а також нереалізоване розпорядження ФРА ЛМР від 25.02.2011 року № 94, ОСОБА_2 через приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Х.В. Куйбіда-Кришкевич було здійснено державну реєстрацію припинення його права власності на спірну квартиру з одночасним збільшенням її площі до 284,6 кв.м., а упродовж наступних двох місяців зазначена квартира була неодноразово поділена та подарована в користь ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , внаслідок чого утворився іще один об?єкт нерухомого майна - квартира АДРЕСА_1 , власниками якої стали ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , а ОСОБА_2 залишилась одноосібним власником квартири АДРЕСА_1 . В подальшому, постановою Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 465/4775/17 касаційну скаргу ОСОБА_6 задоволено частково. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 23.11.2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21.10.2019 року скасовано. Справу передано на новий розгляд суду першої інстанції.

Зазначає, що за результатами нового розгляду судами усіх інстанцій було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про припинення права власності ОСОБА_3 на частки квартири за адресою АДРЕСА_1 .

Як вказується позивачем у відзиві на позовну заявну, право власності ОСОБА_3 на частини квартири АДРЕСА_1 було набуто 24.02.2009 року у відповідності до Договору дарування частки квартири, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідченого державним нотаріусом П?ятої Львівської державної нотаріальної контори Каменцевою М.О. реєстровий номер № 5-265. Зазначений Договір дарування на сьогоднішній день є чинним та не визнаний

судом недійсним. Зважаючи на ту обставину, що право власності ОСОБА_3 на частки квартири АДРЕСА_1 було припинено на підставі незаконного судового рішення, яке згодом скасоване, в силу вимог ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідне право власності ОСОБА_3 підлягає поверненню у стан, що існував до відповідної державної реєстрації припинення відповідно до архівної частини Реєстру та без окремого спору про визнання, зміну чи припинення речових прав.

Окрім цього, відзив на позовну заяву надійшов до суду від представника відповідача - адвоката Басистого В.О., у якому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтовує таке тим, що в постанові Верховного Суду від 02.10.24 у справі №465/4774/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у квартирі АДРЕСА_1 (спірна квартира в даній справі) судом встановлено, що «факт скасування судового рішення від 23.11.18, яким визнано право власності на спірну квартиру означає те, що позивач не набув права власності на квартиру в установленому законом порядку. Верховний Суд зауважував, що до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, що унеможливлює визнання права власності на це майно за сторонами». Так, Львівський апеляційний суд, з чим погодився і в даній постанові Верховний суд, дійшов фактичного висновку про те, що право позивачки ОСОБА_2 , не порушено, оскільки вона сама не набула права на квартиру (спірну), а відтак і не може позиватися стосовно припинення частки в даній квартирі іншій особі.

Вказує, що підтвердженням відсутності порушеного права позивачки є також Висновок Мінюсту від 14.02.25, складений по скарзі ОСОБА_2 на неправомірні дії державного реєстратора Кіріченка В.В. щодо вчинення ним реєстраційних дій по квартирі АДРЕСА_1 (спірні реєстраційні дії). В даному Висновку колегія Мінюсту із посиланням на постанову ВС від 02.10.24 та попередні судові рішення між цими сторонами та вчинені раніше реєстраційні дії по спірній квартирі дійшла обґрунтованого висновку про відсутність порушеного в заявниці права реєстраційними діями (спірні реєстраційні дії).

Відтак, зазначає, що права позивачки не порушені, а належним позивачем в такому разі міг виступати лише власник земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності на майно, яке (право) оспорюється або не визнається іншою особою, а також доведеність належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Ухвалою суду від 02.06.2025 року прийнято позовну заяву ОСОБА_2 до Державного реєстратора Відділу «Центр надання адміністративних послуг Заболотцівської сільської ради» Львівської області Кіріченка Віталія Васильовича, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора. З метою виконання вимог ч.1 ст.189 ЦПК України розпочато підготовче провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 25.06.2025 клопотання про витребування доказів - задоволено частково. Витребувано з Відділу «Центр надання адміністративних послуг Заболотцівської сільської ради», Львівська область, належним чином завірену копію реєстраційної справи, сформовану за результатами державної реєстрації прав та обтяжень щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 , індексний номер: 72858333, реєстраційна дія від 29.04.2024 року о 10:21:15.

13.08.2025 до суду від державного реєстратора Відділу «Центр надання адміністративних послуг Заболотцівської сільської ради» Кіріченка В.В. надійшли завірені копії документів, на підставі яких була проведена реєстрація квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 15.10.2025 року закрито підготовче провадження у даній справі. Призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Пояснення надала аналогічні, викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі. Пояснення надав аналогічні, викладеним у відзиві на позовну заяву.

Державний реєстратор Відділу «Центр надання адміністративних послуг Заболотцівської сільської ради» Кіріченко В.В. в судове засідання не з`явився, хоча й належним чином повідомлявся про дату, час та місце проведення такого.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи за наявними у справі доказами, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування частки квартири від 24 лютого 2009 року, посвідченого державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Каменцевою М.О. та зареєстрованого в реєстрі за №5-265, ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_3 прийняв у дар (одну другу) частку квартири АДРЕСА_1 , яка в цілому складається з однієї житлової кімнати та кухні, житловою площею 33,0 кв.м., загальна площа картири 19,3 кв.м.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 29-30 березня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на частку в квартирі, яка належить на праві спільної часткової власності відмовлено.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 49.0 кв.м.

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 про скасування рішень та записів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задоволено.

Скасовано рішення та запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо об`єкта права власності - квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 284,6 кв.м., індексний номер: 50786467 від 23.01.2020 приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Куйбіда-Кришкевич Христини Василівни.

Скасовано рішення та запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо об`єкта права власності, а саме: 46/100 частини квартири, яка є спільною частковою власністю ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 284,6 кв.м., індексний номер: 50786965 від 23.01.2020 приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Куйбіда-Кришкевич Христини Василівни.

Скасовано рішення та запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) щодо об`єкта права власності, а саме 37/100 частини квартири, яка є спільною частковою власністю ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 284,6 кв.м., індексний номер: 50786965 від 23.01.2020 приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Куйбіда-Кришкевич Христини Василівни. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного суду від 14 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 29-30 березня 2023 року в частині вирішення позовної заяви ОСОБА_2 змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 29-30 березня 2023 року в частині вирішення зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 , а також позовної заяви ОСОБА_3 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у їх задоволенні.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 06 червня 2023 року залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 , апеляційний суд установив, що станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення такого окремого об`єкта нерухомого майна як квартира АДРЕСА_1 , яка б складалася з однієї житлової кімнати площею 19,3 кв. м та мала б загальну площу 33,0 кв. м, внаслідок самочинно проведеної її реконструкції ні фактично, ні юридично не існує.

Тобто такий об`єкт втратив тотожність із тим, який належав сторонам у справі на праві спільної часткової власності, а відомості про те, що ОСОБА_3 належала частка у розмірі 1/2 у цій квартирі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні. Крім того, її співвласниками є ОСОБА_2 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , а ОСОБА_2 також не належить частка у реконструйованій квартирі у розмірі 1/2.

Урахувавши зазначене, а також те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не подавали до суду заяв про зміну предмета або підстави позовів, суд дійшов висновку про те, що цей спір не може бути вирішений, оскільки стосується майна, яке реконструйоване, перебудоване, і ОСОБА_2 не набула права власності на це майно у встановленому законом порядку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 обрав неналежний спосіб захисту його порушеного права/інтересу, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Постановою Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 14 березня 2024 року залишено без змін.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на рухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомо майна №405542196 від 27.11.2024 квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 49 кв. м, житловою площею 18,5 кв. м. (згідно технічного паспорта: перший поверх: 1-1/7,4 кв. м (коридор); 1-2/18,5 кв. м (житлова кімната); 1-3/0,7 кв. м (комірка); 1-4/3,0 кв. м (ванна); 1-5/2,6 кв. м (вбиральня); 1-6/16,8 кв. м (кухня) належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Право власності на частки за ОСОБА_2 зареєстровано 23 січня 2020 року приватним нотаріусом Куйбіда-Кришкевич Х. В. на підставі договору про поділ нерухомого майна, що є спільною частковою власністю, серія та номер: 18, виданий 23 січня 2020 року, видавник: Куйбіда-Кришкевич Х. В., приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу; висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серія та номер : б/н, виданий 02 січня 2020 року, видавник: ФОП ОСОБА_11 . Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50786467 від 23 січня 2020 року 17:44:59, приватний нотаріус Куйбіда-Кришкевич Х. В.

Право власності на частки за ОСОБА_3 зареєстровано 22 квітня 2024 року державним реєстратором Відділу «Центр надання адміністративних послуг Заболотцівської сільської ради», Львівська обл. Кіріченком В.В. на підставі постанови суду, серія та номер: 465/4775/17, виданий 14.03.2024, видавник: Львівський апеляційний суд; договір дарування, серія та номер: 5-265, виданий 24.02.2009, видавник: П`ята Львівська державна нотаріальна контора. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 72858333 від 29 квітня 2024 року 10:21:15, ОСОБА_12 , Відділ «Центр надання адміністративних послуг Заболотцівської сільської ради», Львівська обл.

За приписами частини першої статті 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).

Зі змісту Постанови Верховного Суду від 02.10.2024 року у справі №465/4775/17 вбачається, що даних про те, що після реконструкції право власності на спірну квартиру оформлено у передбаченому законом порядку матеріали справи не містять.

Встановивши зазначене, а також факт скасування судового рішення від 23 листопада 2018 року, яким визнано право власності на спірну квартиру, суд апеляційної інстанції правильно керувався тим, що позивач не набув право власності на спірну квартиру у встановленому законом порядку.

Верховний Суд зауважує, що до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, що унеможливлює визнання права власності на це майно за сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23) вказано, що у певних випадках спосіб захисту імперативно «прив`язаний» до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін «встановлений законом» означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ГПК України (аналогічне - у частині першій статті 5 ЦПК України) вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.

Разом із тим формулювання положень статті 376 ЦК України виключає можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна (пункт 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39гс23)).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 , звертаючись до суду з позовом, обрала неефективний спосіб захисту її порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у позові.

На підставі ст. 141 ЦПК України у зв`язку із тим, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору з відповідачів не стягуються.

Керуючись статтями 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Державного реєстратора Відділу «Центр надання адміністративних послуг Заболотцівської сільської ради» Львівської області Кіріченка Віталія Васильовича, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державний реєстратор Відділу «Центр надання адміністративних послуг Заболотцівської сільської ради» Львівської області Кіріченко Віталій Васильович, адреса: Львівська обл., Бродівський район, с.Заболотці, вул.Шевченка, буд.3.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 .

Повний текст рішення виготовлено 01.01.2026 року.

Суддя Мартьянова С.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua