Вирок від 05 січня 2026 р. у справі №461/87/26 — Галицький районний суд м. Львова

461/87/26

1-кп/461/311/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.01.2026 м.Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові у спрощеному провадженні обвинувальний акту кримінальному провадженні № 461/87/26 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, військової частини НОМЕР_1 , на посаді майстер рухомої ремонтної майстерні безпілотних авіаційних комплексів взводу технічного забезпечення батальйону безпілотних систем, у військовому званні «солдат», раніше не судимого, -

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27 - ч.1 ст. 358, ч.4 ст.358 КК України, -

в с т а н о в и в :

Солдат ОСОБА_3 в кінці квітня на початку травня 2025 року, у точно не встановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у с. Світла Долина Запорізької області, маючи умисел, спрямований на отримання посвідчення водія на право керування транспортними засобами на території України, однак, не бажаючи отримувати їх у визначений законом спосіб, вирішив придбати та використати завідомо підроблений документ - посвідчення водія на право керування транспортними засобами на території України. Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_3 , замовив у невстановленої особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, виготовлення підробленого посвідчення водія на право керування транспортними засобами на території України. У подальшому ОСОБА_3 передав вказаній невстановленій особі, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, свої анкетні дані та надав дозвіл на фотографування себе з метою підробки посвідчення водія на право керування транспортними засобами на території України, шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей. 06.05.2025 ОСОБА_3 отримав від вказаної невстановленої особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, завідомо підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 06.05.2025, видану ТСЦ 8044, до якого були внесені завідомо неправдиві відомості, всупереч вимогам нормативних актів, які регулюють питання видачі та обміну посвідчення водія на право керування транспортними засобами на території України, а саме: Постанови Кабінету Міністрів України № 340 від 08.05.1993 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, Інструкції «Про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія» (далі за текстом Інструкція), затвердженої наказом МВС України від 07.12.2009 № 515 «Про затвердження деяких нормативно-правових актів, що регламентують порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів у закладах, що проводять таку діяльність, їх державну акредитацію та атестацію спеціалістів, а також допуску громадян до керування транспортними засобами, видачі (обміну) посвідчень водія», спільного наказу МОЗ та МВС України від 31.03.2013 № 65/80 «Про затвердження Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів».

У подальшому, ОСОБА_3 , діючи з умислом, направленим на керування транспортним засобом на підставі отриманого підробленого посвідчення водія 21.08.2025 перебуваючи за кермом в автомобілі «FordBMax», державний номерний знак НОМЕР_3 , проїжджаючи по дорозі на пр. Чорновола у м. Львові, був зупинений працівниками УПП у Львівській області ДПП за адресою: м. Львів, вул. Під Дубом, 1, яким при перевірці документів пред`явив завідомо підроблений документ, а саме: посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 06.05.2025, тим самим використав завідомо підроблений документ, при цьому достовірно знаючи, що вказане посвідчення водія є підробленим.

Частиною 1 статті 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

Відповідно до ч.1 ст. 302 КПК України, встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду, прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

На виконання вимог ч.3 ст. 302 КПК України до обвинувального акту долучено заяву обвинуваченого щодобеззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, за його відсутності. Заяву підписав захисник ОСОБА_4 . У вказаній заяві захисником підтверджено добровільність беззаперечного визнання вини обвинуваченим, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.

Враховуючи викладене, а також те, що вимоги КПК України виконано, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт підлягає розгляду в порядку, передбаченому ст. 381-382 КПК України, тобто у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Відповідно до частини 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Вивчивши обвинувальний акт, долучені до нього додатки та матеріали кримінального провадження, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_3 у кінці квітня - на початку травня 2025 року у співучасті у формі пособництва вчинив підроблення офіційного документа, який видається підприємством, що має право видавати такі документи, і надає права, з метою використання його підроблювачем, тобто вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 5 ст. 27- ч. 1 ст. 358 КК України. Крім того, 21.08.2025 року ОСОБА_3 використав завідомо підроблений документ, тобто вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому суд виходить із загальних принципів призначення покарання, що передбачені ст. 65 КК України. Суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, наявність чи відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Також при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно зі ст. 12 КК України є кримінальними проступками, ставлення ОСОБА_3 до вчиненого, яке полягає у визнанні вини, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, раніше не судимий.

За сукупності вищенаведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу в межах санкції вказаної статті, за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в межах санкції вказаної статті, що буде достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання за сукупністю злочинів може визначатися шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, суд вправі визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим при призначенні за окремі злочини, що входять у сукупність, покарання як одного виду, так і різних.

Таким чином, у разі призначення за один із злочинів навіть такого виду покарання, яке не підлягає складанню (ч. 3 ст. 72 КК України), закон не виключає можливості його поглинення більш суворим видом покарання, призначеним за інший злочин.

Відповідно до ч. 3 ст.72 КК України, основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно. Відтак, обмеження щодо застосування положень ст. 70 КК України кримінальний закон встановлює лише у випадках призначення покарань за сукупністю злочинів шляхом складання основного покарання у виді штрафу з іншими видами покарань.

Тому, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_3 покарання відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і визначити остаточне покарання у виді штрафу.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_3 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

У частині 2 ст. 124 КПК України зазначено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Відтак, з обвинуваченого підлягають стягненню витрати за проведення технічної експертизи документів №СЕ-19/114-25/20585-ДД від 29.08.2025 року у розмірі 3565,60 грн. на користь держави.

Разом з тим, в матеріалах кримінального провадження наявна платіжна інструкція № КС30-6А9А-7ХРН-А8СТ від 30.12.2025 року, відповідно до якої ОСОБА_3 сплатив зазначені витрати на проведення експертизи на користь держави, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для повторного їх стягнення.

Цивільний позов не пред`являвся.

Запобіжний захід обвинуваченому по даній справі не обирався.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374, 376, 381-382 КПК України, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27 - ч.1 ст. 358, ч.4 ст.358 КК України.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч.5 ст. 27 - ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі п`ятиста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.

Призначити ОСОБА_3 остаточне покарання відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді штрафу у розмірі п`ятиста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Речові докази:

-компакт-диски «DVD-R» - залишити при матеріалах кримінального провадження;

-посвідчення водія НОМЕР_2 , видану ТСЦ 8044 від 06.05.2025 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - знищити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Галицький районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня ухвалення вироку.

Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених статтею 394 цього Кодексу.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції

Головуючий суддя ОСОБА_1