Рішення від 05 січня 2026 р. у справі №643/15785/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/15785/25

Провадження № 2/643/6476/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

06.01.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Броницької М.В.,

за участю секретаря судового засідання Борисенко Я.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у залі судових засідань у місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» в особі представника Сарани Артура Олександровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Сарана Артур Олександрович звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з останнього заборгованість за Кредитним договором № 27.08.2024-100001038 від 27.08.2024 у розмірі 49 600,00 грн та 2 422,40 грн судового збору.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 27.08.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір 27.08.2024-100001038, за яким ТОВ «Споживчий центр» зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 16 000,00 грн, а ОСОБА_1 зобов`язався протягом 140 днів, до 13.01.2025, повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами. За договором встановлювалася фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування протягом всього строку кредиту. Розмір процентної ставки не міг бути збільшений в односторонньому порядку. Договором встановлювалася комісія, пов`язана з наданням Кредиту, яка за своєю економічною сутністю являлася платою за надання Кредиту – в розмірі 20 % від суми Кредиту та дорівнювала 3 200,00 грн. Протягом строку дії договору тарифи та комісії за фінансовою послугою залишаються незмінними. Денна процентна ставка становила 0,93% розраховувалася за формулою відповідно до дня кредитування.

Пунктом 3.1. Договору визначалося, що Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язувався повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію, у випадку встановлення такої за Умовами договору.

Відповідно до п. 3.2. Кредитного договору, Кредит надавався на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Також позичальник взяв на себе зобов`язання не використовувати Кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати Кредит на рахунки організаторів азартних ігор.

Згідно п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності та поворотності. Кошти в рахунок кредиту підлягали перерахуванню Позичальнику на банківський рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74ХХ-ХХХХ-6391.

Як передбачалося у п. 4.3. Договору Днем надання Кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а Днем погашення Кредиту/сплати платежу – день надходження коштів у касу Кредитодаця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, на підтвердження чого матиме місце виписка з поточного рахунку Кредитодавця.

Відповідач неналежним чином виконував грошові зобов`язання, тому у нього виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 49 600,00 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 16 000 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 22 400,00 грн, комісії 3 200,00 грн, неустойки за кожен день невиконання/неналежного виконання окремого зобов`язання у розмірі 8 000,00 грн, що порушує права та законні інтереси позивача. При цьому комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахуванням Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу – еквайрингу.

Ухвалою судді Салтівського районного суду міста Харкова від 18.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в поданій до суду заяві по суті спору заявив клопотання, у якому просив позов розглянути без участі представника, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Скеровані на адресу відповідача повторно судові повістки повернулися на адресу суду, що свідчить про належне повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.

Таким чином, відповідачу надавався строк для надіслання (надання) до суду відзиву на позовну заяву, проте своїм право на подачу відзиву відповідач не скористався.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 04.11.1950, що набрала чинності для України 11.09.1997, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 06.01.2026 постановлено провести заочний розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши кожен наявний у матеріалах справи доказ на предмет його належності, допустимості, достовірності, а усі докази в сукупності та взаємозв`язку - на предмет їх достатності, суд встановив відповідні обставини, які вказують на характер кредитних правовідносин між сторонами, врегламентованих відповідними цивільно-правовими нормами, які підлягають застосуванню.

Судом встановлено, що 27.08.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір 27.08.2024-100001038, за яким ТОВ «Споживчий центр» зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 16 000,00 грн, а ОСОБА_1 зобов`язався протягом 140 днів, до 13.01.2025, повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами (а.с. 38-49).

За формою укладення кредитний договір являвся електронним кредитним договором, укладеним у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 2.2. Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: власне пропозиції про укладення кредитного договору (оферти). Розміщеної на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця; заявки, сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодацем; відповіді позичальника про прийняття пропозиції (оферти), сформованої на сайті кредитодавця, та підписаної позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Згідно п. 3.3. Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), дата надання/видачі кредиту, строк кредитування, проценти за користування кредитом та графік платежів встановлювалися в Заявці, яка є невід`ємною частиною оферти.

Заявка містила наступні істотні умови кредитування: п. 1: дата надання/видачі кредиту – 27.08.2024; п. 2: сума кредиту: 16 000,00 грн; п. 3: строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання; п. 4: дата повернення (виплати) кредиту – 13.01.2025.

Договір було підписано одноразовим ідентифікатором, відправленим позичальнику у смс-повідомленні – Е449 (а.с. 50).

До укладення договору позичальнику було надано інформацію про споживчий кредит (стандартизована форма), викладену у Паспорті споживчого кредиту, який було також підписано з використанням одноразового ідентифікатора (а.с. 51-53).

За умовами укладеного кредитного договору встановлювалася фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування протягом всього строку кредиту. Розмір процентної ставки не міг бути збільшений в односторонньому порядку. Договором встановлювалася комісія, пов`язана з наданням Кредиту, яка за своєю економічною сутністю являлася платою за надання Кредиту – в розмірі 20 % від суми Кредиту та дорівнювала 3 200,00 грн. Протягом строку дії договору тарифи та комісії за фінансовою послугою залишаються незмінними. Денна процентна ставка становила 0,93%, розраховувалася за формулою відповідно до дня кредитування.

Пунктом 3.1. Договору визначалося, що Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язувався повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію, у випадку встановлення такої за Умовами договору.

Відповідно до п. 3.2. Кредитного договору, Кредит надавався на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Також позичальник взяв на себе зобов`язання не використовувати Кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати Кредит на рахунки організаторів азартних ігор.

Згідно п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності та поворотності. Кошти в рахунок кредиту підлягали перерахуванню Позичальнику на банківський рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-74ХХ-ХХХХ-6391.

Як передбачалося у п. 4.3. Договору, Днем надання Кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а Днем погашення Кредиту/сплати платежу – день надходження коштів у касу Кредитодаця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, на підтвердження чого матиме місце виписка з поточного рахунку Кредитодавця.

Суд дослідив наявну у матеріалах справи довідку Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» від 21.08.2025 за вих. № 116-2108, з якої встановлено, що 27.08.2024 о 13:23 було успішно перераховано грошові кошти в сумі 16 000,00 грн на платіжну картку клієнта за номером картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua – 492467857, призначення платежу: видача за договором кредиту № 27.08.2024-100001038. (а.с. 25).

Платіж було перераховано на підставі Договору про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024, укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (а.с. 55-64).

Відповідач неналежним чином виконував грошові зобов`язання, тому у нього виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 49 600,00 грн, яка відповідно до наданої суду Довідки-розрахунку про стан заборгованості за контрагентом ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 16 000 грн та заборгованості за процентами, нарахованими за період з 27.08.2024 по 13.01.2025, у розмірі 22 400,00 грн, комісії в розмірі 3 200,00 грн, неустойки за кожен день невиконання/неналежного виконання окремого зобов`язання у розмірі 8 000,00 грн (а.с. 26).

Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферту) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Наведене у свою чергу свідчить про належне укладення кредитного договору, в тому числі погодження всіх умов та правил, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у низці постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув. Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19 та від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Щодо правової природи укладеного Кредитного договору № 18.12.2023-100003429 від 18.12.2023, то він являється кредитним договором, відповідно до якого банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі за текстом Закон), згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

У відповідності до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України, позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Нормою ст. 629 ЦК України вреламентовано, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів щодо виконання взятих на себе за договором зобов`язань щодо сплати грошових коштів за кредитним договором, та які б спростовували зазначений розрахунок заборгованості. В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно сплатив заборгованість за кредитними договорами.

З урахуванням встановленого, оскільки відповідач зі свого боку не виконав умови договору, в результаті чого утворилася заборгованість, позовні вимоги, спрямовані на відновлення позивачем своїх порушених прав та законних інтересів, кожен аргумент позивача знаходить своє підтвердження наявними у матеріалах справи доказами, не спростований доводами відповідача, суд доходить висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягнення сума сплаченого за подання позову судового збору в розмірі 2 422,40 грн (а.с. 66).

Керуючись ст. ст. 2, 10-13, 15, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 277, 280-282, 354-355 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 27.08.2024-100001038 від 27.08.2024 у розмірі 49 600 (сорок дев`ять тисяч шістсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір за подання позову в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні40 копійок.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, індекс 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Суддя М.В. Броницька