Рішення від 18 грудня 2025 р. у справі №639/7653/25 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Справа №639/7653/25

Провадження №2-а/639/213/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2025 року Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого – судді Баркової Н.В.,

за участю секретаря – Скороход Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

13.10.2025 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Мосенцева О.В. звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №3886 від 10.09.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП; справу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 – закрити у зв`язку з відсутністю події та складу правопорушення.

Вказана позовна заява містить відомості про те, що документ сформовано в системі «Електронний суд».

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 10.09.2025 року відносно ОСОБА_1 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову №3886 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в сумі 17 000,00 грн. Підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало начебто те, що згідно інформації АІТС «Оберіг» він не пройшов медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби та не звернувся до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на ВЛК для проходження медичного огляду, в зв`язку чим був поданий у розшук. 24.08.2025 року був розшуканий і доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зі слів громадянина ОСОБА_1 він пройшов 05.07.2022 року, надав копію довідки ВЛК №66, згідно якої він підлягає виключенню з військового обліку, також ОСОБА_1 надав військовий квіток в якому стоїть відмітка ІНФОРМАЦІЯ_3 про виключення з військового обліку, але для додаткової перевірки обставин та підстав для виключення з військового обліку вказана інформація не була внесена до АІТС «Оберіг», що дає підстави вважати, що до цього часу громадянин ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , для внесення інформації про виключення з військового обліку йому необхідно повторно пройти ВЛК». Однак, 05.07.2022 року ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 60А графи ІІ Розкладу хвороб, що підтверджується записом про виключення у військовому квитку серії НОМЕР_1 . Із відомостей, наявних в електронному військово-обліковому документі в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Резерв+), вбачається, що позивач рахується військовозобов`язаним. ОСОБА_1 у телефонному режимі звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою усунення розбіжностей даних у військовому квитку з мобільним додатком «Резерв+», де йому порекомендували з`явитися для цього особисто. Коли він прийшов до ІНФОРМАЦІЯ_4 біля входу на нього чекав співробітник поліції, який провів його до приміщення і оформив документи, що він, нібито, розшукав його і доставив до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Окрім того, відповідно до п.3 ч.6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»: Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які: визнані непридатними до військової служби. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку. Отже відповідно до зазначеної норми Закону у військовому квитку ОСОБА_1 05.07.2022 року було зроблено відмітку про виключення його з військового обліку. Про ці обставини начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 при винесені постанови, що оскаржується, було достеменно відомо, про що він відобразив і в постанові. ОСОБА_1 був виключений з військового обліку, до жодної з даних категорій він не належить. Таким чином, вимоги Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на нього не поширюються, у зв`язку з чим він не міг порушити вимоги абзацу 4 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вимоги абзацу 4 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Закону України №4235-IХ від 12.02.2025 року. Також, ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 з питанням про актуалізацію його даних про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку шляхом внесення змін в Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» із подальшою зміною статусу в застосунку «Резерв +» на статус «Невійськовозобов`язаний». Отже, доказів скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які б підтверджували його вину та сам факт скоєння адміністративного правопорушення, до постанови не додані.

У зв`язку з викладеним, позивач вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 17.10.2025 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до адміністративного суду – задоволено. Поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на звернення до адміністративного суду. Прийнято позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення. Призначено судове засідання.

07.11.2025 року ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_6 надати суду: матеріали адміністративної справи про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_2 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з доказами направлення позивачу повістки.

На виконання ухвали суду від 07.11.2025 року представником відповідача надано лише довідку про доставлення (супроводження) 08.09.2025 року ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , і відзив, в якому підтверджено, що згідно Журналу обліку протоколів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 дійсно було складено адміністративний матеріал, а копії протоколу про адміністративне правопорушення та постанову №3886 позивачем додано до позову.

Також у відзиві представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 просить відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що відповідно до наявних облікових даних, внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (АІТС «Оберіг») ОСОБА_1 (позивача) взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_8 08.01.1991 року (переданий з обліку призовників), підкартотека обліку з 19.06.2023 року по 25.08.2025 зазначено: «Непридатні в мирний час, обмежено придатні у воєнний час». Як видно з відомостей «Інформація про порушення ВО», причиною подання звернення до органів Національної поліції щодо доставлення (супроводження) ОСОБА_1 (позивача) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколу про адміністративне правопорушення є непроходження (відмова від проходження) військово-лікарської комісії, порушення ВО від 25.08.2025 року. Отже тримісячний строк з 25.08.2025 року по 10.09.2025 рік (дата складання постанови) для притягнення до адміністративної відповідальності згідно норм КУпАП не сплинув. Враховуючи що позивачем було вчинене зазначене адміністративне правопорушення, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 була винесена оскаржувана постанова.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Мосенцева О.В. надала заяву, в якій просила розглянути справу в її відсутність та у відсутність позивача, позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, надав відзив на позов.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено, що 08 серпня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_6 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , складено протокол №3886, в якому зазначено, що 08 вересня 2025 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію військовозобов`язаним ОСОБА_1 . Згідно інформації АІТС «Оберіг» ОСОБА_1 не пройшов медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби та не звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на ВЛК для проходження медичного огляду, в зв`язку з чим ОСОБА_1 був поданий у розшук. 24.08.2025 року працівниками поліції ОСОБА_1 був розшуканий і доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зі слів громадянина ОСОБА_1 ВЛК він пройшов 26.07.2022 року, надав копію довідки ВЛК №66, згідно якої він підлягає виключенню з військового обліку, також ОСОБА_1 на підтвердження своїх слів надав військовий квиток, в якому стоїть відмітка ІНФОРМАЦІЯ_3 про виключення з військового обліку, але з невідомих причин вказана інформація не внесена до АІТС «Оберіг». Громадянин ОСОБА_1 під час дії особливого періоду, у порушення вимог абзацу 4 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України №4235-ІХ від 12.02.2025 року до 5 червня 2025 року, абзацу 4 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не пройшов медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби вчасно, на підставі вищевикладеного вбачається, що громадянин ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Також ОСОБА_1 у протоколі зазначив, що ВЛК він пройшов вчасно, має довідку ВЛК №66 від 26.07.2022 року, у військовому квитку стоїть відмітка про виключення з військового обліку (а.с.15).

Доказів на підтвердження повідомлення позивача про день і час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем суду не надано, лише разом з відзивом надана копія довідки про доставлення (супроводження) 08.09.2025 року о 12:14 ОСОБА_1 до ТЦК та СП працівником поліції

10.09.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , винесено постанову №3886, в якій зазначено, що 08.09.2025 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію військовозобов`язаним ОСОБА_1

ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно інформації АІТС «Оберіг» не пройшов медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби та не звернувся до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на ВЛК для проходження медичного огляду, в зв`язку із цим ОСОБА_1 був поданий у розшук. 24.08.2025 року працівниками поліції громадянин ОСОБА_1 був розшуканий і доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зі слів громадянина ОСОБА_1 ВЛК він пройшов 26.07.2022 року, надав копію довідки ВЛК №66, згідно якої він підлягає виключенню з військового обліку, також ОСОБА_1 надав військовий квиток, в якому стоїть відмітка ІНФОРМАЦІЯ_3 про виключення з військового обліку, але для додаткової перевірки обставин та підстав для виключення з військового обліку вказана інформація не була внесена до АІТС «Оберіг», що дає підстави вважати, що до цього часу громадянин ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , для внесення інформації про виключення з військового обліку йому необхідно повторно пройти ВЛК.. Громадянин ОСОБА_1 під час дії особливого періоду, у порушення вимог абзацу 4 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абзацу 4 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Закону України №4235-ІХ від 12.02.2025 року не пройшов медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби та не звернувся до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на ВЛК для проходження медичного огляду, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Обставин, що пом`якшують відповідальність згідно ст.34 КУпАП та обставини, що обтяжують відповідальність згідно ст. 35 КУпАП – не виявлено. Враховуючи, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, постановлено накласти на ОСОБА_1 штраф у сумі 17000 грн. (а.с.13-14).

19.09.2025 року позивачу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 видано направлення на проходження ВЛК (а.с. 10).

Позивачем ОСОБА_1 до матеріалів адміністративного позову залучено витяг із мобільного додатку «Резерв+», сформований 18.09.2025 року, який містить відомості про те, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , знаходиться на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_9 , дані уточнено – 11.07.2024 року, номер в системі «Оберіг» №1906202314559631002218, звання: Солдат, ВОС: НОМЕР_3 (а.с. 16).

Однак з копії військового квитка ОСОБА_1 вбачається, що 26.07.2022 року зроблено відмітку про виключення його з військового обліку (а.с.7-8).

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно вимог ст. 235 КУпАП, Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами,які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно вимог ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол повноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Статтею 255 КУпАП, зокрема, визначено: у випадках, прямо передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення можуть складати також посадові особи інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування і представники органів самоорганізації населення.

Згідно ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до статті 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно зі ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.

В свою чергу частиною 1 ст. 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 -1 КУпАП.

Статтею 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню,- тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно примітки до ст. 210 КУпАП Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Відповідно до абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

17.03.2014 року оприлюднений Указ Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487, Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Отже, військовий обов`язок включає, зокрема, дотримання правил військового обліку.

Загальні правила військового обліку визначені ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», згідно з якою військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487, додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Абзацом 2 п. 1 Правил військового обліку передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до абзацу 7 ч.3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися, зокрема, інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Окрім того, положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України (Наказ МОУ №402 від 14.08.2008, із змінами) визначено вичерпний перелік підстав для проходження повторного ВЛК, такої підстави як проходження повторного ВЛК для внесення змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України немає.

Відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Кваліфікуючою ознакою за ч. 3 даної статті є вчинення такого порушення в особливий період.

Так, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210 - 1 КУпАП полягає у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Проте, оскаржувана постанова взагалі не містить посилання на докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення (пояснення свідків, акт, фото- чи відеозапис тощо відповідно до ст. 251 КУпАП), на підставі яких суб`єктом владних повноважень було прийнято рішення у формі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Між тим сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі №338/1/17.

Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, здійснюється відповідно до законів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.

Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 14.02.2008 року у справі Кобець проти України зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Таким чином, суд вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог чинного законодавства і не містить доказів наявності в діях (бездіяльності) позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Частиною 2 ст. 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23.10.2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За нормами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на досліджені докази суд приходить до висновку, що відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив порушення позивачем ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та відповідно правомірність притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не довів наявність події та складу вказаного правопорушення в діях (або бездіяльності) позивача, процедура розгляду справи проведена з порушеннями процесуального закону, оскільки позивач не був завчасно повідомлений про день і час розгляду справи, отже не мав можливості повною мірою скористатись наданими йому законом процесуальними правами, матеріали справи про адміністративне правопорушення суду не надані. За таких обставин постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 у справі про адміністративне правопорушення №3886 від 10.09.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та застосовано штраф у розмірі 17 000,00 грн. підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стаття 8 КАС вказує, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини розкриває зміст принципу верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу. Однією з таких вимог є вимога про якість закону. Під законом тут мається на увазі положення нормативно-правового акта. По-перше, закон повинен бути доступним особі, тобто містити зрозумілі й чіткі формулювання, які б давали можливість особі самостійно або з відповідною консультацією регулювати свою поведінку. По-друге, він має бути передбачуваним, тобто таким, щоб особа могла передбачити наслідки його застосування. По-третє, закон повинен відповідати всім іншим вимогам верховенства права, зокрема він з достатньою чіткістю має встановлювати межі дискреційних повноважень, наданих суб`єктам владних повноважень, та спосіб їх здійснення. Це необхідно, щоб особа була захищеною від свавілля суб`єктів владних повноважень (п. 27 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Круслен проти Франції» від 24.04.1990 року).

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що наявні всі правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 та скасування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

За правилами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 605,60 грн. (а.с. 1).

З огляду на те, що за результатом судового розгляду справи позовні вимоги суд задовольняє у повному обсязі, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 605,60 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 19, 58, 62 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 19, 77-82, 90, 139, 143, 241, 243, 245, 250, 257, 286 КАС України, положеннями КУпАП, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову №3886 по справі про адміністративне правопорушення від 10.09.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та застосовано штраф у розмірі 17 000,00 грн., справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_10

Повне рішення складено 06.01.2026 року.

Суддя Н.В.Баркова