Постанова від 30 грудня 2025 р. у справі №555/2312/25 — Березнівський районний суд Рівненської області

Справа № 555/2312/25

Номер провадження 3/555/723/25

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 грудня 2025 року

Березнівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Мельничук Н.В.

за участю секретаря Кравчук С.Я.

прокурора - Радченка Т.Г.,

особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Березне матеріали, які надійшли з управління стратегічних розслідувань в Рівненській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого , за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , будучи особою, яка припинила діяльність посадової особи державної лісової охорони на посаді помічника лісничого Малинського лісництва Філії «Березнівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції являючись суб?єктом на якого поширюється дія цього Закону, порушив встановлені вимоги абзацу 2 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», а саме несвоєчасно без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після припинення діяльності пов?язаної з виконанням функцій держави, за 2024 рік, чим вчинив правопорушення, пов?язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-6 КУПАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 (роз`яснено права, передбачені ст. 63 Конституцією України, ст. 268 КУпАП) не оспорював викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини. Просив суворо не карати та призначити покарання у вигляді мінімального штрафу, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

Прокурор Радченко Т.Г. в судовому засіданні просив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, піддати його адміністративному стягненню та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за внутрішнім переконанням в сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, - прихожу до наступних висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи. Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 р. №11 «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення», де зазначено, що згідно зі ст. 245 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.

Частиною 1 статті 172-6 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Згідно примітки до цієї статті суб`єктом правопорушень за статтею 172-6 КУпАП є особи, які відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. У відповідності до вимог п. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Матеріалами справи встановлено, що Згідно наказу по Філії «Березнівське лісове господарство» ДП «Ліси України» від 08.08.2023 N? 113-к, ОСОБА_1 призначений на посаду помічника лісничого Малинського лісництва.

Відповідно до ч.5 ст.5 Закону України «Про державну службу» на державних службовців поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Згідно п.9 абз.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про державну службу» державний службовець зобов`язаний додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.

ОСОБА_1 , будучи державним службовцем, відповідно до пп.«в» п.1 ч.1 ст.3, ч.1 ст.65-1 Закону України «Про запобігання корупції» є суб`єктом декларування та суб`єктом відповідальності за корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення.

Відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно з абз.16 ч.1 ст.1 Закону № 1700-VII суб`єкти декларування -особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Приміткою до ст.172-6 КУпАП встановлено, що суб`єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.45 Закону № 1700-VII особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Згідно з п.2-7 р. XIII «Прикінцеві положення» Закону № 1700-VII встановлено, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII цього Закону (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), відновлюється у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону).

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» набрав чинності 12.10.2023.

Так згідноп.2-7розділу ХШ"Прикінцевіположення"Закону -особи,які у2022-2023роках неподали деклараціюособи,уповноваженої навиконання функційдержави абомісцевого самоврядування,відповідно достатті 45цього Закону,і кінцевийстрок дляподання якихнастав додня набраннячинності ЗакономУкраїни "Провнесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самовря;дування, в умовах воєнного стану", подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб`єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.

Згідно з відомостями Реєстру НАЗК на веб-сайті «nazk.gov.ua», ОСОБА_1 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік о 17:38 год. 11.04.2025.

Матеріалами проведеної перевірки встановлено, що ОСОБА_1 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік несвоєчасно без поважних причин.

Статтею 62 Конституції України встановлено презумпцію невинуватості. Обов`язок встановлення всіх обставин умовного правопорушення та доведення вини особи покладається на сторону обвинувачення. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оскільки диспозиція ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачає відповідальність за несвоєчасне подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування саме без поважних причин, тому суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. Відповідно до вимог ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо припускала настання цих наслідків. Згідно з п. 2 роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією» вих. № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року, під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо.

З урахуванням вищевикладеного, суддя приходить до переконання про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Враховуючи вищевказане, правопорушник підлягає адміністративній відповідальності, підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП не встановлено, терміни притягнення до адміністративної відповідальності не закінчилися.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника (вік, соціальне положення, майновий стан), ступінь його вини, відношення до скоєного адміністративного правопорушення, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Так, ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується виключно позитивно, жодного разу не притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності.

Пом`якшуючою обставиною є щире каяття ОСОБА_1 , обтяжуючих обставин, визначених ст. 35 КУпАП,не встановлено.

Крім того, суддею враховується, що відповідно до роз. ІV Національної антикорупційної стратегії, схваленої Указом Президента України від 21.10.2011 р. № 1001/2011, одним з основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, які можуть виявитися у підриві авторитету органів місцевого самоврядування та зашкодити суспільним інтересам, то таке правопорушення не може бути вказане як малозначне.

Приймаючи до уваги вищезазначене, враховуючи обставини справи, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу, вважаю за необхідне застосувати до порушника ОСОБА_1 адміністративне стягнення в виді штрафу у розмірі п`ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850 гривень, як такого, що буде достатнім для виправлення правопорушника, а також в повній мірі забезпечить запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, та повністю відповідатиме меті його застосування.

Крім того, згідно ст. 40-1 КпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік" з 1 січня 2025 р. розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб дорівнює 3028 гривні.

Таким чином, розмір судового збору належний до сплати при притягненні правопорушника до адміністративної відповідальності дорівнює 605,60 гривень.

На підставі викладеного, ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, керуючись ст. ст. 279, 280, 283, 284 КпАП України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КпАП України і призначити покарання у виді штрафу в розмірі п`ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять )гривень 60 копійок.

Роз`яснити, що штраф, відповідно до ст.307 КУпАП, має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника, згідно зі ст.308 КУпАП, стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу. Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Березнівський районний суд.

Суддя Березнівського

районного суду Мельничук Н. В.