Рішення від 04 січня 2026 р. у справі №541/4332/25 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/4332/25

Номер провадження 2/541/248/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 січня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді – Городівського О.А.

за участю секретаря судового засідання – Ніколаєнко М.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

06 листопада 2025 року представник Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 18 грудня 2020 року № 2001770043601 у розмірі 28853,29 грн., з яких: 15494,01 грн. – заборгованість за кредитом; 13359,28 грн. – заборгованість за процентами та за кредитним договором від 29 жовтня 2021 року № 1010273879 у розмірі 6996,35 грн., з яких: 4162,27 грн. – заборгованість за кредитом; 0,99 грн. – заборгованість процентами; 2833,09 грн. – заборгованість за комісією, посилаючись на те, що між сторонами були укладені кредитні договори, зобов`язання за яким відповідач тривалий час не виконує, тому за нею утворилась заборгованість на загальну суму 35849,64 грн., яку позивач просив стягнути у судовому порядку.

Ухвалою судді від 10 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив проводити за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с. 3).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про дату, місце та час розгляду справи належно повідомлена за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання, відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України, та шляхом публікації оголошення на веб-сторінці Миргородського міськрайонного суду, офіційного веб-порталу судової влади. Причину своєї неявки суду не повідомила, як і не надіслала заяв чи клопотань про розгляд справи у її відсутність або перенесення розгляду. Відзив на позовну заяву не направила(а.с. 17-18).

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 18 грудня 2020 року ОСОБА_1 підписала заяву № 2001770043601 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій зазначено, що відповідач (клієнт) просить відкрити на його ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надати кредитну картку № НОМЕР_2 , а також встановити на поточний рахунок, відкритий за цією заявою, кредитний ліміт у сумі 5000 грн., який у подальшому було збільшено до 15500 грн.

Відповідно до виписки про рух грошових коштів по рахунку № НОМЕР_3 (IBAN: НОМЕР_1 ) за період з 18 грудня 2020 року по 03 червня 2025 року, відповідач активно користувалась кредитними коштами, однак свої зобов`язання щодо здійснення щомісячних платежів виконувала неналежним чином, у зв`язку з чим розмір заборгованості станом на 03 червня 2025 року, відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2001770043601 від 18 грудня 2020 року, наданого позивачем, становить 28 853,29 грн., з яких: 15494,01 грн. – заборгованість за сумою кредиту; 13359,28 грн. – заборгованість за відсотками.

Також судом встановлено, що 29 жовтня 2021 року ОСОБА_1 підписала заяву № 1010273879 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій зазначено, що відповідач (клієнт) просить надати йому споживчий кредит у розмірі 5000 грн., на строк 24 місяці, з процентною ставкою 0,01% річних та комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,99%.

Згідно з копією платіжної інструкції від 29 жовтня 2021 року № TR.53237904.33976.25578, АТ «ПУМБ» перерахувало на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 5000 грн. У свою чергу відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконувала умови кредитного договору, у зв`язку з чим розмір заборгованості станом на 03 червня 2025 року, відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1010273879 від 29 жовтня 2021 року, наданого позивачем, становить 6996,35 грн., з яких: 4162,27 грн. – заборгованість по сумі кредиту; 0,99 грн. – заборгованість за процентами; 2833,09 грн. – заборгованість по комісії.

05 червня 2025 року позивач направив на адресу відповідача (позичальника) письмове повідомлення про виконання зобов`язань за укладеними договорами з вимогою повернення боргу в строк не пізніше 30 днів з дня отримання даного повідомлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилом статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Таким чином, наявність підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Отже, чинне законодавство України надає можливість укладати кредитні договори у формі електронного документу з використанням електронних підписів сторонами.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем АТ «Перший Український Міжнародний Банк» доведено факт укладення 18 грудня 2020 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 кредитного договору № 2001770043601, а також укладення 29 жовтня 2021 року кредитного договору № 1010273879.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статті 610, 611 ЦК України, зазначають, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Сторони в договорах погодили розмір та порядок нарахування і сплати відсотків за користування кредитами.

Однак, відповідач умови договорів порушила, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором від 18 грудня 2020 року № 2001770043601 у розмірі 28853,29 грн., з яких: 15494,01 грн. – заборгованість за кредитом; 13359,28 грн. – заборгованість за процентами; та за кредитним договором від 29 жовтня 2021 року № 1010273879 у розмірі 6996,35 грн., з яких: 4162,27 грн. – заборгованість за кредитом; 0,99 грн. – заборгованість за процентами; 2833,09 грн. – заборгованість за комісією.

Враховуючи факт отримання відповідачем кредитних коштів, активне їх використання останньою та узгодженням сторонами розміру відсотків, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині вказаних сум є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача комісії за кредитним договором від 29 жовтня 2021 року № 1010273879 суд дійшов наступного висновку.

Пунктом 5.7.3. Розділу ІІ Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (тут і далі в редакції, що діє з 15 березня 2021 року) передбачено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту.

При цьому у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі №752/4008/20, в якій надавалася оцінка дійсності положень кредитного договору з АТ «ПУМБ», аналогічно як у цій справі, вказано про те, що, відповідно до частин першої та другої статті 11 ЗУ «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з частиною другої статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З урахуванням вищевикладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

За обставин цієї справи пунктом 5 кредитного договору від 29 жовтня 2021 року № 1010273879 встановлено комісію у розмірі 2,99% за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Колегія суддів Великої Палати Верховного Суду у пункті 25 постанови по справі № 363/1834/17 зауважила, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.

Необхідність внесення плати за обслуговування кредиту передбачена й пунктом 5.7.3 Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

При цьому з аналізу змісту зазначеного пункту договору вбачається, що сплату відповідної комісії банк покладає на позичальника попри те, що дії, за які вона справляється, вчиняються на користь банку, зокрема, послуги щодо списання та зарахування коштів з метою повернення кредиту, розрахунково-касове обслуговування кредиту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 виснувала, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Враховуючи вищенаведене, оскільки відповідачу було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд вважає, що положення кредитних договорів, укладених між сторонами про зобов`язання позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно у терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Відтак, нарахування позивачем у даній справі заборгованості по комісії за кредитним договором від 29 жовтня 2021 року № 1010273879 на суму 2833,09 грн. є безпідставним, та у задоволенні зазначених позовних вимог слід відмовити.

Позивачем додатково заявлена вимога про здійснення розподілу судових витрат.

Позивач повідомив про наявність судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору в розмірі 2422,40 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції від 16 жовтня 2025 року № 671.

За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом задоволено позовні вимоги частково на суму 33016 грн. 55 коп., що становить 92,10%, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2231,03 грн. (позовні вимоги підлягають задоволенню на 33016,55 грн.*100% : 35849,64 грн. ціни позову = 92,10%, тобто 92,10% від ціни позову 92,10% *2422,40 грн. : 100%), що пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 509, 512, 514, 526, 527, 530, 599, 610, 611, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 76-81, 83, 141, 263, 264, 265, 273, 280, 281, 282, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070; код ЄДРПОУ 14282829) суму заборгованості:

-за кредитним договором від 18 грудня 2020 року № 2001770043601 у розмірі 28853,29 грн., з яких: 15494,01 грн. – заборгованість за кредитом; 13359,28 грн. – заборгованість за процентами;

-за кредитним договором від 29 жовтня 2021 року № 1010273879 у розмірі 4163,26 грн., з яких: 4162,27 грн. – заборгованість за кредитом; 0,99 грн. – заборгованість за процентами;

Всього стягнути заборгованості за договорами у загальному розмірі: 33016 (тридцять три тисячі шістнадцять) гривень 55 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070; код ЄДРПОУ 14282829) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2231(дві тисячі двісті тридцять одна) гривня 03 копійки.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О. А. Городівський