Рішення від 05 січня 2026 р. у справі №948/1230/25 — Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/1230/25

Номер провадження 2-а/948/2/26

06.01.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2026 року сел. Машівка

Машівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Тимофєєвої Г.Л.,

за участю секретаря судового засідання Порохні І.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, справу №948/1230/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

29.12.2025 позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Бульбах Наталію Миколаївну звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.11.2025 року постановою по справі про адміністративне правопорушення № 6845, винесеною т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 25500 грн. Вказану постанову позивач отримав поштовим зв`язком 25.12.2025, про що свідчить штамп відділення поштового зв`язку АТ «Укрпошта» в селищі Машівка від 19.12.2025 та відмітка про отримання, датована 25.12.2025.

В вказаній постанові зазначено, що 18.11.2025 о 14 год. 40 хв. до восьмого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 працівниками Національної поліції був доставлений громадянин ОСОБА_1 . В ході перевірки його документів встановлено, що військовозобов`язаному ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку було направлено повістку, відповідно до якої йому належало з`явитись 07.07.2025 до восьмого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення облікових даних та з питань проходження ВЛК. ОСОБА_1 на визначену дату не з`явився, про причини неприбуття не повідомив, чим порушив правила перебування військовозобов`язаних на військовому обліку відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, ч.10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ.

Позивач зазначав, що повістка про виклик на 07.07.2025 йому не надходила. Крім того, вказана повістка не була надана для ознайомлення та не додана до постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності та протоколу. Зазначає, що у зазначеній постанові відсутня інформація, за якою можна ідентифікувати та простежити через сайт АТ «Укрпошта» відправлення повістки на зареєстровану адресу його проживання.

Посилаючись на те, що він не був обізнаний про явку (прибуття) до восьмого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , через відсутність належного сповіщення відповідачем про його явку до ТЦК, він не з`явився з поважних причин, а тому вважає що у складі адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, відсутня така складова як об`єктивна сторона правопорушення.

Крім того, позивач зазначає, що 17.03.2021 рішенням ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 він визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військової служби за гр.ІІ ст.30а Розладу хвороб (Наказ МОН № 402 від 2008 року). За вказаних обставин вважає, що не є військовозобов`язаною особою та на нього не розповсюджується дія ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», а відповідно відсутній обов`язок з`являтися за повісткою до органів ТЦК та СП. Тому вважає, що не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

В протоколі про адміністративне правопорушення № 6845 від 18.11.2025 позивачем було зазначеного про його незгоду з цим протоколом через не отримання ним повісток, у передбачений законодавством порядку та вказівка на виключення його з військового обліку.

Також позивач вказував на допущені процесуальні порушення з боку т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 при розгляді справи про адміністративне правопорушення № 5845 від 28.11.2025. Зазначав, що ні в порядку ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ні в порядку КУпАП повісток про виклик для явки від відповідача не отримував, оскаржувана постанова не містить відомостей про вручення та спосіб відправлення повістки позивачеві.

Крім того, позивач вважав, що строк притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, сплив.

Посилаючись на викладене, вважаючи свої права порушеними, позивач просив скасувати постанову № 6845 від 28.11.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Ухвалою суду від 30 грудня 2025 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін у судове засідання

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, представник від свого імені та в інтересах позивача звернулась з клопотаннями про розгляд справи у її відсутність, на позовних вимогах наполягала.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду заяви, шляхом надіслання відповідного повідомлення «Судова повістка про виклик до суду» на його адресу в Електронному кабінеті ЄСІТС, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, у встановлений судом строку відзив на адміністративний позов не надав.

Частиною шостою ст. 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що оскільки представник відповідача в судове засідання не з`явився, повідомлений про дату, час і місце розгляду справи в порядку встановленому ч. 1 ст. 268 КАС України, його неприбуття не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання у зв`язку з неявкою всіх учасників справи за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив таке.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до військово-облікового документу № 210420211396084600002, що був виданий позивачу 18 червня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 17.03.2021 року ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 визнаний непридатним до військової служи з виключенням з військового обліку за гр.ІІ ст. 30а Розладу хвороб (Наказ Міністра оборони України 14.08.2008 року № 402), не підлягає повторному медичному огляду та з 17 березня 2021 року виключений з військового обліку призовників (військовозобов`язаних, резервистів) (а.с.10).

Доказів, що вказана довідка ВЛК про від 17.03.2021 є недійсною відповідач суду не надав.

Згідно постанови т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_4 № 6845 від 28.11.2025, враховуючи те, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, на ОСОБА_1 накладено штраф в сумі 25500,00 грн.

18.11.2025 о 14 год. 40 хв. до восьмого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 працівниками Національної поліції був оставлений громадянин ОСОБА_1 . В ході перевірки його документів встановлено, що військовозобов`язаному ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку було направлено повістку, відповідно до якої йому належало з`явитись 07.07.2025 до восьмого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення облікових даних та з питань проходження ВЛК. Військовозобов`язаний ОСОБА_1 на визначену дату не з`явився, про причини неприбуття не повідомив, чим порушив правила перебування військовозобов`язаних на військовому обліку відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, ч.10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ (а.с.14).

Крім того, 18 листопада 2025 року старшим офіцером відділення мобілізаційної роботи восьмого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 старшим лейтенантом ОСОБА_5 складено протокол про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , 18 листопада 2025 року о 14 год. 40 хв. працівниками Національної поліції був доставлений до восьмого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 . В ході перевірки його документів встановлено, що 16 червня 2025 року військовозобов`язаному ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку було направлено повістку, відповідно до якої йому 07 липня 2025 року належало з`явитись до восьмого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) для звірки облікових даних та з питань проходження ВЛК.

В протоколі також зазначено, що 07 липня 2025 року до восьмого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) надійшло поштове повідомлення з поставленою відміткою про повернення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, тобто про його сповіщення належним чином (а.с.15).

Відповідно до пояснень ОСОБА_1 , що містяться в протоколі, останній зазначив про свою незгоду з даним протоколом, а також вказав, що повістку не отримував та про те, що він виключений з військового обліку.

Крім того, в тексті даного протоколу міститься відмітка про сповіщення ОСОБА_1 про розгляд справи про адміністративне правопорушення о 09 год. 30 хв. 28 листопада 2025 року в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , каб. № 12) (а.с.15 звор.).

Предметом спору у цій справі є законність та обґрунтованість зазначеної постанови № 6845 від 28.11.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини другої статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Диспозицією ч. 1 ст. 210-1 КУпАП визначено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

У частині третій статті 210-1 КУпАП встановлено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно абзацу 1 ч. 1 ст. 22 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до абз.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Згідно п.п. 2 п. 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», який є Додатком 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно із п. 41 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Як вбачається з копії конверту на адресу та ім`я ОСОБА_1 , восьмим відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 19 грудня 2025 року був направлений конверт з постановою № 6845 від 28.11.2025 та супровідним листом до неї, який позивач отримав 25.12.2025.

Вказану постанову позивач отримав поштовим зв`язком 25.12.2025, про що свідчить штамп відділення поштового зв`язку АТ «Укрпошта» в селищі Машівка та відмітка про отримання, датована 25.12.2025 (а.с.13).

В оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення вказано, що військовозобов`язаному ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку було направлено повістку, відповідно до якої йому належало з`явитись 07.07.2025 до восьмого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення облікових даних та з питань проходження ВЛК.

Надаючи оцінку протоколу № 6845 про адміністративне правопорушення від 18.11.2025, суд зазначає, що в ньому відсутні відомості та докази щодо належного направлення повістки поштовим повідомленням ОСОБА_6 від 16.06.2025 та повернення конверту з поставленою відміткою про його повернення у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, тобто сповіщення позивача належним чином.

Отже, жодного доказу або інформації, за якою можна ідентифікувати та простежити відправлення повістки 16 червня 2025 року про виклик позивача до ТЦК на 07.07.2025 засобами поштового зв`язку на зареєстровану адресу проживання позивача, а також відомостей про день проставлення відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, не додано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що повідомлення про виклик ОСОБА_1 до восьмого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення облікових даних та з питань проходження ВЛК, за адресою зазначеною у військово-обліковому документі на 07.07.2025 не здійснювалося.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач будучи належним чином повідомленим про місце та час проведення судового розгляду, своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

Отже, суд зазначає, що, всупереч вимогам ст.77 КАС України відповідачем у даній справі суду взагалі не надано доказів на підтвердження викладених у постанові обставин, не надано доказів належного підтвердження оповіщення ОСОБА_1 про виклик до восьмого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення облікових даних та з питань проходження ВЛК на 07.07.2025.

У абз. 6 п. 19 постанови Верховного Суду від 26 квітня 2018 року (справа №338/1/17) колегія суддів вважає помилковими посилання суду апеляційної інстанції на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналізуючи вищенаведене, суд зазначає, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у оскаржуваній постанові та протоколі від 18.11.2025, в якому ОСОБА_1 заперечував факт отримання ним повістки на 07.07.2025 та не підтверджується іншими доказами.

Тобто, суд констатує, що відповідач не надав суду жодних доказів щодо обґрунтованості притягнення позивача до адміністративної відповідальності та винесення оскаржуваної постанови, а сам факт винесення оскаржуваної постанови не є беззаперечним доказом вчинення адміністративного правопорушення.

У відповідності до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, відтак, відсутні докази вчинення позивачем інкримінованих правопорушень та, відповідно, особа має вважатися невинуватою.

Щодо твердження позивача про виключення його з військового обліку та відсутності у нього обов`язку з`являтися за викликом ТЦК, суд враховує таке.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.

Частиною шостою статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначені підстави виключення з військового обліку.

Так, згідно пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487.

Відповідно до пункту 79 Порядку №1487 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; організовують оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, приписки до призовної дільниці, взяття на військовий облік, призначення на особливий період, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; - забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів.

Згідно з пунктом 81 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пункті 15 цього Порядку).

До 05.01.2023 механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів регулювався Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 №921 (далі - Порядок №921), який містив аналогічні норми щодо порядку виключення з військового обліку військовозобов`язаних, а саме згідно пункту 56 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників і військовозобов`язаних у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки здійснюється за їх особистої присутності.

При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 16 цього Порядку.

Правовою підставою для виключення позивача з військового обліку, відповідачем визначена п.3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яка станом на 17.03.2021 року передбачала, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Отже, виключення позивача з військового обліку 17 березня 2021 року відбулось на підставі діючої на той час норми Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», і до нього свого часу був застосований закон, якій діяв на той час.

Відповідно до п. 2 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

Так, мобілізаційною директивою Генерального штабу Збройних Сил України від 18.06.2018 року № 321/1167 (дск) прийнято відповідні організаційно-методичні вказівки щодо визначення особливостей ведення військового обліку військовозобов`язаних рядового, сержантського та старшинського складу запасу у військових комісаріатах.

Згідно абз. 4 пп. 2.7.2 п. 2.7 розділу ІІІ організаційно-методичних вказівок підставами для виключення військовозобов`язаних з військового обліку у Р(М)ВК для військовозобов`язаних, які визнані ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, є постанови ВЛК.

Згідно пп. 2.7.3 п. 2.7 розділу ІІІ організаційно-методичних вказівок у ході виключення військовозобов`язаних з військового обліку посадові особи Р(М)ВК зобов`язані:

- перевірити підстави для виключення з військового обліку персонально для кожного військовозобов`язаного, які визначені в підпункті 2.7.2 пункту 2.7 розділу ІІІ;

- вилучити алфавітні картки з картотеки алфавітних карток та знищити їх без складання акта;

- оформити військово-облікові документи (заповнити відповідний розділ військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов`язаних, підписати у військового комісара Р(М)ВК та завірити гербовою печаткою);

- відібрати облікові картки військовозобов`язаних та встановити їх до розділу виключених з військового обліку картотеки облікових карток;

- повернути військово-облікові документи їх власникам або закласти їх на архівне зберігання.

Згідно пп. 2.7.5 п. 2.7 розділу ІІІ організаційно-методичних вказівок у ході виключення з військового обліку військовозобов`язаних, які визнані ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку посадові особи Р(М)ВК, крім заходів, визначених у підпункті 2.7.3 пункту 2.7 розділу ІІІ, зобов`язані вилучити постанови ВЛК та долучити їх до справи, яка зберігається встановленим порядком.

Таким чином, виключення з військового обліку військовозобов`язаного має чітко визначений алгоритм дій для здійснення якого Порядком № 1487 (до 05.01.2023 року Порядком № 921) передбачена обов`язкова особиста присутність військовозобов`язаного у РТЦК та СП, та не обмежена лише проставленням відповідної відмітки у військово-обліковому документі (військовому квитку або тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного).

Законодавством встановлено, що виключення військовозобов`язаного з військового обліку повинне відбуватися у спосіб визначений відповідним порядком, що вимагає від особи здійснити відповідні встановлені законодавством дії.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначає Закон України 16.03.2017 року № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі Закон № 1951).

Відповідно до положень ст. 1 Закону № 1951 Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Реєстр) автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

З положень ст. 1 Закону № 1951 випливає, що одним з основних завдань Реєстру є ведення військового обліку громадян України.

Статтею 16 Закону № 1951, внесено зміни в Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме, частину першу статті 34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» викладено в такій редакції: « 1. Персонально-якісний облік призовників і військовозобов`язаних передбачає облік відомостей (біографічні дані, стан здоров`я, результати співбесід тощо) щодо призовників і військовозобов`язаних, які узагальнюються в особових справах призовників або в облікових картках військовозобов`язаних та реєструються в Єдиному державному реєстрі військовозобов`язаних. Ведення персонально-якісного обліку покладається на районні (міські) військові комісаріати».

В ході розгляду справи встановлено, що 17.03.2021 року ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст. 30 «а» графи ІІ Розкладу хвороб, Таблиці додаткових вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 року № 402, що підтверджується відміткою у військово-обліковому документі № 210420211396084600002, де в графі 14 зазначено, що ОСОБА_1 виключений з військового обліку. (а.с.10 звор.)

За правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає під дію статей Розладу хвороб, що визначають ступінь придатності особи до військової служби з посиланням на п.3.13 Глави 3 Розділу ІІ Положення.

Таким чином, відомостями, які містяться у військово-обліковому документі позивача підтверджується той факт, що у 2021 році позивач пройшов ВЛК і за рішенням комісії його було визнано непридатним до військової служби та виключено з військового обліку.

Необхідно зауважити, що на даний момент до Закону №2233-ХІІ внесені зміни та Законом України від 11.04.2024 року № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (набрав чинності 18.05.2024 року) статтю 37 Закону № 2233-ХІІ викладено у новій редакції.

Зокрема, ч. 6 ст. 37 № 2233-ХІІ установлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які, зокрема: 3) визнані непридатними до військової служби;

Отже, підстава «визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку» була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку.

Проте в чинній редакції міститься підстава виключення з військового обліку як «визнані непридатними до військової служби».

З аналізу положень Закону № 2232-XII висновується, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, в той же час зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен довести суду правомірність своїх рішень, дій, бездіяльності з урахуванням критеріїв правомірності поведінки, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За встановлених обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що відповідачем, всупереч процесуального обов`язку як суб`єкта владних повноважень, не доведено зворотнього, зокрема те, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, суд вважає, що позивач не є суб`єктом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому в його діях відсутній склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

При цьому суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20.09.2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно п. 3 ч. 3ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що відповідач не довів того, що позивач у встановленому законом порядку як військовозобов`язаний, який перебуває на військовому обліку, був належним чином повідомлений про виклик до восьмого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови і закриття справи про адміністративне правопорушення, отже позов є законним, обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню судові витрати в сумі 605,60 грн на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 139, 241 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову № 6845 по справі про адміністративне правопорушення винесену 28 листопада 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 2101 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 25500 грн, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст.286 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

представник позивача: адвокат Бульбах Наталія Миколаївна (РНОКПП НОМЕР_2 , свідоцтво про право на заняття адвокатської діяльністю №и 1578 від 04.01.2017, видане Радою адвокатів Полтавської області, адреса: Полтавська область, Полтавський район, сел. Машівка, вул. Незалежності, 120)

відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ).

Суддя Г.Л.Тимофєєва