Вирок від 05 січня 2026 р. у справі №168/3/26 — Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/3/26

Провадження № 1-кп/168/36/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У КР А Ї Н И

06 січня 2026 року сел. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі :

головуючого - судді - ОСОБА_1 ,

секретаря с/з - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Стара Вижівка в порядку спрощеного провадження матеріали кримінального провадження № 12025035570000143,внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 грудня 2025 року з обвинувальним актом, затвердженим прокурором Ковельської окружної прокуратури щодо:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Чевель, Старовижівського району Волинської області, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, згідно статті 89 КК України раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 164 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 22 березня 2021 року, обвинувачений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язаний сплачувати аліменти на неповнолітніх доньок: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі по 1 200 гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 лютого 2021 року і до досягнення дітьми повноліття.

Обвинувачений ОСОБА_3 був ознайомленим із вказаним рішенням суду та знав про покладений на нього обов`язок щодо сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в період часу з 01 березня 2025 року по 30 листопада 2025 року. При цьому обвинувачений ОСОБА_3 порушив вимоги статті 51 Конституції України, глави 15 Сімейного Кодексу України, статтей 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», бо злісно ухилявся від сплати вищевказаних коштів.

Так, ОСОБА_3 в період часу з 01 березня 2025 року по 30 листопада 2025 року, був працездатним, не мав жодних обмежень до фізичної праці та протипоказань по стану здоров`я, попередженим про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів. При цьому останній ігнорував вимоги головного державного виконавця Ковельського ВДВС у Ковельському районі Волинської області ЗМУЮ про необхідність виконання аліментних зобов`язань за рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 22 березня 2021 року. Бо порушив вимоги статті 51 Конституції України, глави 15 Сімейного Кодексу України, статтей 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства». Відповідно до них батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття та забезпечувати інтереси дітей. Документів, які б свідчили про неможливість працевлаштування чи погіршення стану здоров`я обвинувачений ОСОБА_3 у виконавчу службу не пред`являв, в центр зайнятості з приводу працевлаштування не звертався, офіційно не працевлаштовувався, у встановленому законом порядку особою з інвалідністю не визнаний, аліменти не сплачував. Через що за вказаний вище період утворилась заборгованість по сплаті коштів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яка згідно інформації Ковельського ВДВС у Ковельському районі Волинської області ЗМУЮ, станом на 30 листопада 2025 року, становить 43 146 (сорок три тисячі сто сорок шість) гривень, що сукупно перевищує суму виплат за три місяці відповідних платежів.

Тобто обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений частиною 1 статті 164 КК України. Бо злісно ухилився від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

Частинами 2, 3 статті 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

В обвинувальному акті прокурором викладено клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що ОСОБА_7 беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згідний з розглядом обвинувального акту за його відсутності. У відповідності до положень частини 1 статті 302 КПК України, просив суд розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 164 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акту долучено письмову заяву ОСОБА_3 , яка складена за участю захисника ОСОБА_8 , в якій обвинувачений ОСОБА_3 зазначає, що свою вину у вчиненні кримінального проступку він беззаперечно визнає, згідний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_8 у даній заяві просили суд призначити обвинуваченому мінімальне покарання в межах санкції частини 1 статті 164 КК України у виді громадських робіт.

Також, у вказаній заяві обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що йому роз`яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку, він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Крім того, у цій заяві захисником ОСОБА_8 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості обвинуваченим ОСОБА_3 його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності.

Законний представник ОСОБА_9 неповнолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 погодилася із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, вказала, що ознайомилася з обмеженням права на апеляційне оскарження, погодилася про розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні.

Відповідно до частин 2, 3 статті 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Враховуючи викладене, те, що обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, враховуючи його заяву, в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згідний з розглядом обвинувального акту у спрощеному порядку без його участі, підтвердження захисником ОСОБА_8 цих обставин, відсутні сумніви в добровільності такої позиції обвинуваченого. Тому суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

При цьому, у відповідності до частини 4 статті 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений частиною1 статті 164 КК України, при зазначених в обвинувальному акті обставинах, а саме: злісно ухилився від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

Обвинувачений ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнав в повному обсязі. Просив суд призначити йому мінімальне покарання в межах санкції частини 1 статті 164 КК України у виді громадських робіт. Про що підтверджує також його захисник ОСОБА_8 .

При вирішенні питання про обрання виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до статті 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 згідно статті 66 КК України суд визнає щире каяття .

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до статті 67 КК України, судом не встановлено.

Також при призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке належить до категорії кримінального проступку, а також особу обвинуваченого, зокрема, те, що він є особою відповідно до статті 89 КК України раніше несудимою, не працюючий, має постійне місце проживання.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, в тому числі щире каяття обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненому суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 необхідно призначити покарання в межах санкції частини 1 статті 164 КК України у виді громадських робіт мінімального розміру.

Відповідно до частини 1 статті 164 КК України за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів) передбачено покарання у виді громадських робіт на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин.

А тому суд висновує, що ОСОБА_3 слід призначити покарання у виді громадських робіт на строк вісімдесяти годин.

Відповідний вид та міра покарання, на думку суду, є достатніми для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження обвинуваченому ОСОБА_3 не застосовувався. Клопотань про його застосування не надходило.

Враховуючи вимоги статей 131, 132, 177, 178 КПК України і дані про особу обвинуваченого, суд не вбачає підстав для його застосування. Тому суд висновує, що запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 не обирати.

Цивільний позов не заявлявся. Витрати на залучення експерта відсутні. Питання щодо речових доказів слід вирішити у порядку, передбаченому статті 100 КПК України.

Керуючись статтями 100, 124, 381-382, 368-371, 373-374, 376 КПК України,

статтями 5, 53, 61, 65, 164 КК України,

суд

УХВАЛИВ :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 164 КК України і призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 80 (вісімдесят) годин.

Речові докази по кримінальному провадженню відсутні.

Запобіжний заході щодо обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Волинського апеляційного суду через Старовижівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Вирок ухвалений і надрукований в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі 06 січня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1