Рішення від 05 січня 2026 р. у справі №466/7938/25 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7938/25

Провадження № 2/466/3361/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

«06» січня 2026 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючої - судді Луців-Шумської Н.Л.

учасники справи

секретар Марочканич В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м.Київ, вул.Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

25.08.2025 ТзОВ «Споживчий центр» через систему "Електронний суд" звернулось до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором (оферти) №04.03.2025-100002923 від 05.03.2025 року у розмірі 54 900 грн., а також судові витрати зі сплати судового збору та на правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 05.03.2025 року між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №04.03.2025-100002923. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 отримала від ТОВ «Споживчий центр» кредитні кошти в розмірі 18 000,00 грн. на строк 140 днів, зі сплатою процентної ставки у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія, пов`язана з наданням кредиту становить 2 700 грн., неустойка - 180,00 за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

ТзОВ «Споживчий кредит» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного договору.

Однак, відповідачка, всупереч умовам кредитного договору, порушила взяті на себе зобов`язання, що спричинило виникнення заборгованості, яка станом на момент пред`явлення позову становить 54 900 грн. та складається з 18 000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту, 25 200,00 грн. - заборгованість за процентами, 2 700,00 грн. - комісія та 9 000,00грн. - неустойка за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.

Просить позов задовольнити.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Копія позовної заяви з додатками скеровувалася позивачем відповідачці рекомендованим листом, що стверджується описом вкладення від 18.08.2025 Базовий 0505355638620.

Копія ухвали про відкриття провадження скерована відповідачці супровідним листом за вказаною у кредитному договорі її електронною адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, що стверджується довідкою про доставку електронного листа.

Отже, суд вважає, що відповідачка належним чином повідомлялась про розгляд справи судом. У встановлений строк відзиву на позов не подала.

Враховуючи наведене, суд, зі згоди представника позивача, вирішує справу на підставі наявних у справі доказів відповідно до ст. 280 ЦПК України.

Згідно з ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів.

Судом встановлено, що 05.03.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 виникли правовідносини у сфері договірних зобов`язань шляхом укладення кредитного договору (оферти), який підписано одноразовим ідентифікатором E111 заявку кредитного договору № 04.03.2025-100002923 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого відповідачці надано кредит в розмірі 18 000,00 грн. строком на 140 днів.

Згідно умов договору фіксована процентна ставка у розмірі 1% за один день користування кредитом.

Вказаний договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець), зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідачка, відповідно до розрахунку, порушила зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати відсотків, неустойки та комісії, внаслідок чого, станом на день подання позову до суду допустила заборгованість в сумі 54 900 грн. та складається з 18 000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту, 25 200,00 грн. - заборгованість за процентами, 2 700,00 грн. - комісія та 9 000,00грн. - неустойка за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.

Правовідносини, що виникли між сторонами є договірними.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини 1, 2 ст. 1054 ЦК України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

Кредитний договір (оферти) №04.03.2025-100002923 від 05.03.2025 був підписаний електронним цифровим підписом відповідача, відтворений шляхом використання ним одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

У даному випадку правовідносини між сторонами стосуються виконання договору позики та договору кредиту в електронному вигляді в інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», зокрема статтями 11, 12 цього Закону, які суд застосовує при вирішенні спору.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Суд вважає, що між сторонами був укладений кредитний договір, товариство виконало свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредит, а останній користувався кредитними коштами, проте неналежним чином не виконував зобов`язання за кредитним договором, допустив заборгованість.

Розмір заборгованості за кредитом та процентами за користування ним суд визнає обґрунтованим.

Щодо вирішення вимоги про стягнення неустойки в розмірі 9 000 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Таким чином, позивачу в стягненні неустойки в сумі 9 000,00 грн. слід відмовити.

Щодо вирішення вимоги про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 2 700,00 грн, яка визначена умовами кредитного договору, і є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику, суд покликається на таке.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

За таких обставин, умови договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 2 700,00 грн є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави визнати ОСОБА_1 боржником за цим платежем.

Таким чином, стягненню з відповідачки на користь позивача підлягають 18 000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 25 200,00 грн. сума за відсотками.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 6 000грн., суд дійшов до наступного висновку.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем не додано жодного з перелічених доказів на підтвердження надання правничої допомоги. В цій частині вимоги слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідачки на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265, 280 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м.Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833) за кредитним договором (оферти) № 04.03.2025 - 100002923 від 05.03.2025 року заборгованість по тілу кредиті в розмірі 18 000,00грн. (вісімнадцять тисяч гривень) та за відсотками в розмірі 25 200,00 грн. (двадцять п`ять тисяч двісті гривень), а також 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) судового збору.

У стягненні платежів за комісією та неустойкою відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н. Л. Луців-Шумська