Рішення від 04 січня 2026 р. у справі №741/1705/25 — Носівський районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 741/1705/25

Провадження № 2-а/741/6/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Носівка 05 січня 2026 року

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Киреєва О.В.,

з участю секретаря судового засідання Герасимчук Н.Ю.

та його представника Бровко К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що постановою № R77142, винесеною 12 вересня 2025 року ОСОБА_2 , його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу. У паперовому варіанті зазначена постанова йому (позивачу) не надходила і він не ознайомлювався з нею у повному вигляді. У особистому кабінеті застосунку «Резерв +» зазначено, що причиною винесення постанови стало не прибуття за повісткою до ТЦК та СП. Він (позивач) вважає постанову № R77142 від 12 вересня 2025 року необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки повістка про необхідність прибуття до ТЦК та СП була отримана ним за місцем проживання на день пізніше дати, вказаної у повістці. Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся за його (позивача) відсутності та без своєчасного сповіщення про розгляд зазначеної справи. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення йому (позивачу) не було роз`яснено права, визначені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.

ОСОБА_1 просив суд скасувати постанову № R77142, винесену 12 вересня 2025 року ОСОБА_2 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу;

- стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору.

У судове засідання позивач не з`явився, його представник позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, зазначила, що оскаржувана постанова винесена безпідставно, при її винесенні не було дотримано відповідні процесуальні правила, повістка на ім`я позивача про виклик до ТЦК та СП була надіслана та вручена з порушенням чинного законодавства.

У судове засідання представник ІНФОРМАЦІЯ_2 не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, відзив на позовну заяву не подав.

ІНФОРМАЦІЯ_2 не направляв стороні позивача письмові заперечення на позовну заяву та не надав суду докази про їх направлення, чим порушив встановлений порядок їх подання, а тому суд не бере до уваги відомості, які зазначені у письмових запереченнях від 11 листопада 2025 року.

Суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності позивача та представника відповідача за наявними у справі доказами, оскільки відсутні підстави для його відкладення або оголошення перерви.

Вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

З роздруківки з додатку «Резерв +» вбачається, що 12 вересня 2025 року ОСОБА_2 відносно позивача ОСОБА_1 було винесено постанову № R77142 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У роздруківці зазначено: причина «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП»; заява від 18.09.2025; оплата 8500 грн.; сплатити до 02.10.2025.

Позивач вважає постанову № R77142 від 12 вересня 2025 року необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки повістка про необхідність прибуття до ТЦК та СП була отримана ним за місцем проживання на день пізніше дати, вказаної у повістці.

Таким чином, з встановлених судом обставин справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу оскарження рішення суб`єкта владних повноважень щодо правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності у сфері організаційно-правових засад мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні та відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, військовий обов`язок і військову службу, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року (заява № 16437/04) зазначав, що відповідно до прецедентної практики при оцінці доказів суд керується критерієм «поза розумним сумнівом» та доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що встановлює вину особи.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Частиною 1 ст. 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

З диспозиції ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вбачається, що остання передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Частиною 3 ст. 79 КАС України встановлено, що відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву.

Суд, відкриваючи провадження у справі, надав відповідачу можливість подати відзив на позов.

У встановлений судом строк відповідач не подав відзив на позов, а також всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, зокрема копію справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а також копію оскаржуваної постанови у повному та паперовому її вигляді.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Окрім цього, відповідно до ч. 8 ст. 77 КАС України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Суд не приймає до уваги докази, які надійшли до суду від представника відповідача 9 грудня 2025 року, оскільки вони не були подані у встановлений законом та судом строк, а особа, що їх подала, не обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Таким чином, суд констатує, що за наявними у матеріалах справи доказами не можливо чітко встановити час вчинення і суть адміністративного правопорушення, за яке ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Між тим, варто зазначити, що презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень.

У відповідності до п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Частиною 3 ст. 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є недоведеним, постанова № R77142 від 12 вересня 2025 року винесена без належних правових підстав та без доказів наявності складу адміністративного правопорушення, а тому підлягає скасуванню.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

У силу п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП справа про адміністративне правопорушення щодо позивача підлягає закриттю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У судовому засіданні встановлено, що при зверненні до суду з цим адміністративним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн., а тому він підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст. 7, 245, 247, 289, п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП, ст.ст. 77, 243-246, 255, 286 КАС України, суд, -

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову № R77142 від 12 вересня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП адміністративного стягнення у виді штрафу і справу закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Киреєв