Рішення від 05 січня 2026 р. у справі №489/9047/25 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

справа № 489/9047/25 провадження №2/489/447/26

РІШЕННЯ

Іменем України

06 січня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (далі – ТОВ «ФК «Еліт Фінанс») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив:

У листопаді 2025 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 28533,54 грн. та понесені судові витрати, які складаються із 3028,00 грн. судового збору і 9200,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позов мотивований тим, що 22.08.2019 між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі – АТ «Альфа-Банк») та відповідачем було укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії в розмірі до 200000,00 грн. зі сплатою процентів за користування коштами в розмірі 39,99 % річних та обов`язковим мінімальним платежем у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50,00 грн.

Через неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань станом на 20.12.2021 утворилася заборгованість у загальному розмірі 28533,54 грн.

20.12.2021 АТ «Альфа-Банк» ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, відповідно до якого ТОВ ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 22.08.2019, позичальником по якому є відповідач.

Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов`язань позивач просить стягнути вказану в позові заборгованість з відповідача.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 10.11.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, в т.ч. шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті судової влади. Направлена на адресу відповідача судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судовий розгляд.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України не надходило.

Відзиву на позовну заяву відповідачем не надано.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи встановлено, що 22.08.2019 ОСОБА_1 надав ПАТ «Альфа-Банк» оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, в якій запропонувала Банку свої умови кредитування.

Згідно аферти просив відкрити поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні – міжнародної платіжної картки MasterCart Dtbst строком дії п`ять років з моменту випуску та встановити кредитний ліміт до 200000,00 грн. Процентна ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій та/або операцій із зняття коштів готівкою 39,9 %. Тип процентної ставки – фіксована. Обов`язковий мінімальний платіж складає 5 % від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не може становити менше 50,00 грн.

До укладення кредитного договору, ОСОБА_1 ознайомився та підписав паспорт споживчого кредиту.

Згідно виписки по рахунку клієнта ОСОБА_1 , сформованої АТ «Сенс Банк», який є правонаступником АТ «Альфа-Банк», за період з 22.08.2019 по 20.12.2021 підтверджено встановлення відповідачу кредитного ліміту на 22.08.2019 в розмірі 10000,00 грн., який неодноразово збільшувався, та користування ним грошовими коштами.

Набуття права вимоги до відповідача позивач підтвердив договором факторингу № 4 від 20.12.2021, який укладений між клієнтом АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», відповідно до якого ТОВ ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором ССNG-631234906 від 22.08.2019, позичальником по якому є відповідач ОСОБА_2 , заборгованість якого згідно витягу з додатка до вказаного договору факторингу станом на 20.12.2021 становить 28533,54 грн., яка складається із 24648,85 грн. залишку по тілу кредиту, 0,00 грн. по відсоткам, 0,00 грн. по комісіям та 3884,69 грн. по штрафним санкціям.

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача станом на 20.12.2021 становить 28533,54 грн.

Таким чином, заявлений позивачем до стягнення з відповідача розміру заборгованості відповідає заборгованості набутої на дату відступлення права вимоги.

Після набуття прави вимоги до відповідача нарахування штрафних санкцій та інших платежів позивачем не здійснювалося.

Доказів погашення вказаної в розрахунку заборгованості на момент звернення позивача до суду матеріали справи не містять.

Правове обґрунтування та мотиви суду.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, згідно пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15.

Разом з тим, відповідно до статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно із статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що надані позивачем письмові докази у повній мірі підтверджують наявність між первісним кредитором та відповідачем кредитних правовідносин та порушення останнім взятих грошових зобов`язань.

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в розмірі 24648,85 грн., яка нічим не спростована.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості по штрафним санкціям, розмір яких складає 3884,69 грн. підстав для цього суд не вбачає, оскільки позивачем не надано доказів того, що умови оферти (інших доказів позивач не надав) передбачають нарахування штрафу/пені за порушення грошових зобов`язань позичальником.

У зв`язку із цим, так як доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, вимога про стягнення з відповідача штрафних санкцій, задоволенню не підлягає.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, на підставі частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2615,58 грн. (3028,00 х 86,38%).

Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги складність справи, перелік наданих послуг, час, необхідний для складання позовної заяви у спорі, часткове задоволення позовних вимог, критерії розумності і співмірності.

При цьому, суд враховує висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу, відповідно до вимог статей 137, 141 ЦПК України, суд зважає на те, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, що не потребує значного витрачання часу адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), обсяг наданих доказів є невеликим, ціну позову, здійснення розгляду справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників, а також часткове задоволення позовних вимог тому вимога про відшкодування витрат на професійної правничу допомогу підлягає частковому задоволенню в розмірі 3000,00 грн., що крім іншого відповідає критеріям розумності і співмірності.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 22.08.2019 в розмірі 24648,85 грн. (двадцять чотири тисячі шістсот сорок вісім гривень 85 коп.), судовий збір в сумі 2615,58 грн. (дві тисячі шістсот п`ятнадцять гривень 85 коп.) та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.).

У іншій частині вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», код ЄДРПОУ 40340222, місцезнаходження: м. Київ, вул. Соломянська,2;

відповідач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 06.01.2026.

Суддя І.В.Коваленко