Рішення від 04 січня 2026 р. у справі №193/1245/25 — Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/1245/25

Провадження 2/193/34/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 січня 2026 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Томинця О.В.,

за участю: секретаря судового засідання Оселедець О.І.,

представника позивача Заставного Р.А. ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Гриза О.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позовної заяви.

28.08.2025 позивачка ОСОБА_4 звернулася до суду в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , 2008 р.н., через свого представника - адвоката Заставного Р.А. з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_2 , згідно якого просила стягнути з відповідача на користь неповнолітньої ОСОБА_5 252 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю її батька ОСОБА_6 .

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 25 травня 2024 року мала місце дорожньо-транспортна пригода, яка сталась за участі джерела підвищеної небезпеки - вантажного автомобіля «MAN 8.155 LRC», р/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який від отриманих травм загинув на місці події.

Загибель батька неповнолітньої дочки ОСОБА_5 спричинила втрату важливого життєвого зв`язку для цієї дочки, який поновлений бути не може та відповідно завдає їй довготривалих та глибоких душевних страждань, втративши батька вона втратила можливість отримати допомогу та підтримку від нього, належне виховання, також його загибель очевидно впливатиме на її подальше як юнацьке, так і доросле життя та зумовлює для неї непоправні зміни у житті.

З огляду на викладене моральну шкоду позивачка, мати цієї дівчинки, ОСОБА_4 оцінила у розмірі 300 000 грн. Однак, з урахуванням виплачених неповнолітній дочці страховиком відповідача СК «ЕТАЛОН» моральної шкоди у розмірі 48 000 грн, просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 різницю між фактичним розміром моральної шкоди і страховою виплатою, що складає 252 000 грн.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

28.08.2025 позов надійшов до Софіївського районного суду Дніпропетровської області та за протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями переданий для розгляду судді Томинцю О.В. (а.с.24);

05.09.2025 за ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження (а.с.26);

26.09.2025 від відповідача ОСОБА_2 , надійшов відзив на позов згідно якого останній заперечував проти пред`явленого до нього позову, оскільки для настання для відповідача обов`язку нести відповідальність за статтями 1166 та 1167 ЦК України, відсутня його вина та протиправна поведінка у настанні ДТП, унаслідок якої загинув пішохід ОСОБА_6 . Зокрема, під час досудового розслідування, яке завершено закриттям кримінального провадження за відсутністю у діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, встановлено, що пішохід ОСОБА_6 раптово вийшов на проїзну частину дороги у не встановленому місці, чим сам порушив Правила дорожнього руху та створив ситуацію, за якої ОСОБА_2 , як водію вантажного транспортного засобу, технічно не можливо було уникнути наїзду на потерпілого. Крім того зазначив, що ним були виплачені родині загиблого грошові кошти на поховання та спорудження надгробного пам`ятника (а.с.32-37);

01.10.2025 від представника позивача Заставного Р.А. надійшла відповідь на відзив, згідно з якою зазначено, що за змістом положень п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки і підставою для звільнення відповідача від сплати цієї шкоди, згідно вимог ч. 5 ст. 1187 ЦК України, може бути лише те, що ця шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, яку повинен довести сам відповідач. Вважає заявлений розмір моральної шкоди у розмірі 300 000 грн співмірний компенсації за загибель батька неповнолітньої дочки (а.с.39-41);

07.11.2025 за ухвалою суду підготовче судове засідання закрито і справу призначено до судового розгляду (а.с.67).

Представник позивача - адвокат Заставний Р.А. у судовому засіданні, посилаючись на обставини і доводи зазначені у позові та у відповіді на відзив, заявлені вимоги підтримав і просив їх задовольнити у повному обсязі. Не заперечував проти отримання родиною загиблого від відповідача грошових коштів на відшкодування витрат на поховання та встановлення надгробного пам`ятника у розмірі 65 000 грн.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Гриза О.В. посилаючись на обставини та доводи зазначені у своєму відзиві, у задоволенні позовних вимог позивачки просив повністю відмовити.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з постанови старшого слідчого СУ ГУНП Дніпропетровській області від 28.06.2024, 25 травня 2024 року, близько 02 годин 30 хвилин, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «MAN 8.155 LRC», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою М-30 сполученням «Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам`янка - Луганськ - Ізварине», зі сторони с. Затишне у напрямку с. Миколаївка, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який рухався по проїзній частині дороги у зустрічному із автомобілем напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження від яких загинув на місці події.

Факт смерті ОСОБА_6 25.05.2024 підтверджено відповідним свідоцтвом про смерть (а.с.13).

25 травня 2025 року інформацію про ДТП внесено до ЄРДР за № 12024040000000822 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.

З вказаної постанови видно, що причиною смерті пішохода ОСОБА_6 є сполучена тупа травма тіла з множинними переломами кісток обличчя та основи черепа, крововиливами під м`які мозкові оболонки, розривами твердої мозкової оболонки, розривом правої частини печінки, наявністю 800 мл. крові в черевній порожнині, переломом лівого ріжка під`язикової кістки, переломами обох кісток обох гомілок, яка ускладнилася травматичним шоком.

Під час досудового розслідування встановлено, що у діях водія ОСОБА_2 під час керування транспортним засобом «MAN 8.155 LRC», р/н НОМЕР_1 , не було допущено порушень вимог Правил дорожнього руху, які могли бути у прямому причинно-наслідковому зв`язку з подією та наслідками, що настали. Зокрема водій автомобіля «MAN 8.155 LRC» ОСОБА_2 при заданих встановлених обставинах механізму ДТП не мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода, своєчасно виконавши вимоги п. 12.3 ПДР України.

При проведенні досудового розслідування в рамках вищевказаного кримінального провадження, старший слідчий в особливо важливих справах відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Дніпропетровській області майор поліції Неборачко О.В. дійшовши висновку, що в даній дорожній ситуації саме з вини пішохода ОСОБА_6 , який грубо порушуючи вимоги пунктів 4,1, 4.4, 4.7, 4.8 та 4.14 «а» Правил дорожнього руху України, настала вищевказана ДТП, в результаті якої загинув сам ОСОБА_6 , виніс постанову від 28 червня 2024 року про закриття кримінального провадження за № 12024040000000822 від 25.05.2024, у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (а.с.10-12).

Як встановлено при судовому розгляді справи, зазначена постанова слідчого не оскаржувалася і наразі набрала законної сили.

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «MAN 8.155 LRC», реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована у СК «ЕТАЛОН» відповідно до договору (полісу) № 215774100 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ (а.с.19).

Як видно з свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 , батьками неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , яка у зв`язку з укладенням нового шлюбу 09.09.2017, змінила своє прізвище на « ОСОБА_6 » (а.с.14,15,18).

11 червня 2024 року позивачка ОСОБА_4 , як законний представник неповнолітньої ОСОБА_5 , зверталася до СК «ЕТАЛОН» із повідомленням про ДТП та заявою на виплату страхового відшкодування, зокрема заподіяної моральної шкоди (а.с.62).

Як видно з повідомлення СК «ЕТАЛОН», у період з 02.12.2014 по 31.07.2025 ОСОБА_4 , яка діяла в інтересах дочки ОСОБА_5 , отримала загальну суму страхового відшкодування у розмірі 223 180 грн (а.с.52 на звороті).

Крім того, згідно рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21.03.2025, стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Еталон», на користь ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 , як її законний представник, страхове відшкодування пов`язане з втратою годувальника для неповнолітньої дитини у розмірі 170 098,40 грн.

У тому числі, що не заперечувалося усіма сторонами у справі, відповідно до пункту 27.3 статті 27 закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» СК «ЕТАЛОН» виплатило ОСОБА_4 страхову виплату у розмірі 48 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи.

Вказаний розмір визначено з урахуванням права двох осіб на відшкодування моральної шкоди - матері та дочки загиблого. Відтак виходячи з положень вищевказаної норми Закону, згідно якої розмір відшкодування моральної шкоди з боку страховика становить 12 мінімальних заробітних плат, то ураховуючи те, що розмір мінімальної заробітної плати станом на час події ДТП відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» складав 8000 грн, розмір страхового відшкодування на загиблого ОСОБА_6 склав 96 000 грн (8000 х12), тобто кожному з цих двох потерпілих було виплачено по 48 000 грн. (96 000 : 2).

Проте, на думку позивачки, розмір страхового відшкодування моральної шкоди розрахований у відповідності до ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не є співрозмірним із фактичним розміром заподіяної моральної шкоди, яку вона оцінила у розмірі 300 000 грн, тому у відповідності вимог ч. 1 ст. 1194 ЦК України, просила стягнути різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), що становить 252 000 гривень (300 000 - 48 000).

4. Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Згідно з абз. 4 п. 4, п. 7 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року за №4, відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина перша статті 1187 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною п`ятою статті 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно зі статтею 1193 ЦК України зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Отже, у відносинах між володільцем джерела підвищеної небезпеки, яким завдано шкоди, та третіми особами, яким володілець джерела підвищеної небезпеки завдав шкоди, діє принцип відповідальності володільця цього джерела незалежно від його вини.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю батька неповнолітньої ОСОБА_5 , оскільки відповідачем та його представником не було доведено факту виникнення такої шкоди внаслідок непереборної сили або умислу самого потерпілого, а тому обов`язок з її відшкодування відповідно до вимог статей 1167, 1187 ЦК України покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки незалежно від його вини.

Під час судового розгляду справи встановлено, що транспортний засіб «MAN 8.155 LRC», р/н НОМЕР_1 , яким керував відповідач ОСОБА_2 в момент ДТП, належить ОСОБА_8 . Як запевнив відповідач, вони з ОСОБА_8 проживають спільно однією сім`єю, як чоловік та дружина, але без реєстрації шлюбу, тому вона надавала йому право вільно користуватись цим автомобілем, як заведено у подружжя.

Позивач, не висував вимог про відшкодування моральної шкоди безпосередньо до власника джерела підвищеної небезпеки, яким є ОСОБА_8 . Між тим, з огляду на факт спільного проживання відповідача з ОСОБА_9 , суд вважає, що у силу вимог ст. 63 СК України та ч. 2 ст. 1187 ЦК України, відповідач ОСОБА_2 володів вказаним транспортним засобом у момент ДТП на достатній правовій підставі.

У межах розгляду цієї справи позивачкою заявлено моральну шкоду завдану власником джерела підвищеної небезпеки у наслідок загибелі батька її неповнолітньої дочки у розмірі 300 000 грн. Заявлений розмір шкоди перевищує, визначений п.27.3 ст.27 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхової виплати, отже ОСОБА_2 є належним відповідачем по заявленій вимозі.

Як вже зазначено судом, постановою від 28.06.2024 про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 не встановлено порушень останнім ПДР України, які б могли бути у причинному зв`язку із подією і наслідками, що настали. Одночасно проведеним досудовим слідством встановлено, що саме в діях ОСОБА_6 вбачаються порушення вимог пунктів 4,1, 4.4, 4.7, 4.8 та 4.14 «а» Правил дорожнього руху, які перебувають у причинному зв`язку з подією, оскільки останній, проявляючи крайню небезпечність та ігноруючи заходи особистої безпеки, в темний час доби і в умовах недостатньої видимості, не виділив себе для своєчасного виявлення, рухаючись по проїжджій частині в невстановленому для переходу місці назустріч автомобілю «MAN 8.155 LRC», р/н НОМЕР_1 , внаслідок чого вказаний автомобіль, яким керував ОСОБА_2 , скоїв на нього наїзд передньою своєю частиною.

Отже, поведінку (дії) ОСОБА_6 суд розцінює як грубу необережність, яка сприяла виникненню шкоди, і є підставою для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди.

За практикою касаційного суду, під час розгляду справ суд може користуватися доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Так, як видно з даних цього реєстру, 20.03.2013 Софіївським районним судом Дніпропетровської області було ухвалено рішення про розірвання шлюбу між подружжям ОСОБА_10 у якому, окрім іншого зазначено, що вказане подружжя проживали спільно лише до липня 2012 року. Причиною розірвання шлюбу були постійні сварки через зловживання відповідачем ОСОБА_6 спиртними напоями та насилля в сім`ї. Відповідач не піклувався про сім`ю та повністю ігнорував батьківські обов`язки. Через таку поведінку відповідача позивач була змушена з дитиною переїхати до м. Кривого Рогу і винайняти квартиру.

Крім того, згідно іншого рішення названого суду від 27.11.2014, постановлено стягувати з ОСОБА_6 аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь матері дитини ОСОБА_6 в твердій грошовій сумі в розмірі 600,00 грн., щомісячно, починаючи з 25 вересня 2014 року до досягнення дитиною повноліття.

За змістом цього рішення, зазначено, що вказана малолітня дитина проживає із позивачкою і перебуває у неї на утриманні. Позивач тимчасово не працює і соціальної допомоги не отримує. Відповідач працює по найму, має непостійний та мінливий дохід, частину доходу отримує у вигляді натуроплати, але ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини відповідач не надає.

Вказані рішення не оскаржувалися та набрали законної сили.

Згідно положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, з вказаних судових рішень установлено, що неповнолітня ОСОБА_6 на момент ДТП у якій загинув її батько, не проживала з ним спільно майже 12 років. На час постановлення цих рішень ОСОБА_6 належним чином свої батьківські обов`язки не виконував, зокрема про свою сім`ю, у тому числі малолітню дочку ОСОБА_5 не піклувався, матеріальну допомогу на її утримання не надавав.

Разом з тим, сторона позивача не надала суду жодних доказів, які вказували б на те, що відокремлене проживання неповнолітньої дочки від батька, не позначилося на спілкуванні між ними, що батько, незважаючи на розлучення з матір`ю, займав важливе місце в житті дочки, зокрема приймав активну участь у її вихованні зважаючи на те, що дочка, на момент ДТП, вже проживала у родині з вітчимом 7 років. Також, що батько сплачував на її утримання систематично та у належному розмірі аліменти чи іншим чином підтримував її матеріально, тощо, а відтак, заявлений позивачкою розмір моральної шкоди у сумі 300 000 грн., пов`язаний у зв`язку з втратою її дочкою батька, суд знаходить явно завищеним.

Таким чином, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує грубу необережність потерпілого ОСОБА_6 , безвинну відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки, ступінь глибини та тривалості моральних страждань дочки загиблого та визнає, що достатнім еквівалентом компенсації моральних страждань неповнолітньої дочки, пов`язаних із смертю її батька, є грошові кошти у сумі 60 000 грн, а зважаючи на те, що страховою компанією вже було виплачено позивачці страхову виплату у розмірі 48 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_11 , то з відповідача підлягає стягненню на її користь сума різниці визначеної судом моральної шкоди, що складає 12 000 грн (60 000- 48 000).

Розподіл судових витрат.

Відповідно до приписів ч. ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до вимог при зверненні до суду позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі визначений п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», тобто 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2520 грн).

Позивач на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» був звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду, оскільки ним подано позов про відшкодування шкоди заподіяної смертю фізичної особи.

Враховуючи, що судом були задоволені частково позовні вимоги та стягнуто із відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 12 000 грн і з заявлених 252 000 грн, то з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеної суми позовних вимог, що складає у розмірі 120 грн.

Керуючись ст. 12, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 280 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень.

У задоволенні решти частини вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_3 , яка діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце постійного проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_4 , зареєстроване місце постійного проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 05.01.2026.

Суддя О. В. Томинець