Рішення від 23 грудня 2025 р. у справі №191/4694/25 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/4694/25

Провадження № 2-а/191/45/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2025 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Твердохліб А.В.

за участю секретаря – Яришевої Н.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Володченков Є.Ю., до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

12.09.2025 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Володченков Є.Ю., звернувся до суду з даним позовом, в якому вказав, що 19 серпня 2025 року під час перевірки облікових даних було виявлено, що позивач несвоєчасно пройшов військово-лікарську комісію (ВЛК). Це було кваліфіковано як порушення вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 28 серпня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 була винесена постанова № 1776 у справі про адміністративне правопорушення. На підставі зазначеної Постанови позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн за нібито вчинене правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У Постанові зазначено: « ОСОБА_3 несвоєчасно пройшов ВЛК». Також вказано, що він «порушив вимоги ч.3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» [...] та п.п.10-1 п.1 «Правил військового обліку призовників військовозобов`язаних та резервістів»". Адвокат позивача зазначає, що у присутності позивача ані протокол, ані постанова не складались, про місце і час розгляду справи його не повідомляли. Винесена оскаржувана постанова була отримана позивачем через поштове відправлення 04.09.2025 року.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, правопорушення відбулось внаслідок несвоєчасного проходження ВЛК. У Постанові відсутні будь-які посилання на докази, які підтверджували б неявку позивача для проходження ВЛК. Зазначається лише, що " ОСОБА_3 несвоєчасно пройшов ВЛК". Разом з тим, в постанові не вказано, коли, яким саме документом та яким способом позивача було викликано для проходження ВЛК. Немає жодного посилання на номер та дату повістки, яку нібито не отримав чи проігнорував позивач, а також відсутня інформація про те, на яку дату він мав з`явитися. Суб`єкт владних повноважень, винісши постанову за відсутності позивача та без надання доказів його належного повідомлення, позбавив його права на захист та можливості надати пояснення чи докази, що мають значення для справи. Порядок направлення на військово-лікарську комісію регламентується Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560. Відповідно до норм законодавства на медичний огляд, громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою. Позивач, у встановлений законодавством спосіб належним чином оформленої повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки ані особисто, ані засобами поштового зв`язку не отримував, не знав і не міг знати про дату, час та місце, куди потрібно з`явитися, а також мету такої явки, у зв`язку з цим зазначаємо про те, що у діях позивача відсутні ознаки правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Крім того, позивачем було уточнено персональні дані 14.07.2025 року, тоді як останній день вказаного 60-денного строку для уточнення облікових даних припадав на 16.07.2024 року. Тобто, в діях позивача відсутній умисел щодо неявки до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для уточнення (оновлення) облікових даних, а також відсутній умисел у непроходженні ВЛК про що також свідчить добровільність реєстрації ним електронного кабінету військовозобов`язаного, як це передбачено статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», він уточнив військово-облікові дані вчасно - 14 липня 2024 року, тому відповідач мав можливість отримати та перевірити всі дані позивача.

В зв`язку із викладеними обставинами, просить суд скасувати постанову №1776 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 28.08.2025 року, винесену ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі (17 00,00 гривень); провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП закрити в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення; судові витрати покласти на відповідача.

13.11.2025 року до суду надійшов відзив відповідача, в особі начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , в якому останній вказав, що ОСОБА_3 був притягнутий до адміністративної відповідальності в передбачений законом спосіб, без порушення норм процесуального права. Просив відмовити в позові за необґрунтованістю.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду заяву про підтримання позову та розгляд справи без їх участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, у відзиві на позов просив розглянути справу без участі представника ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Володченков Є.Ю., підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 245 КпАП України, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, з оскаржуваної постанови №1776 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 28.08.2025 року, вказано, що 19.09.2025 року о 14 год. 30 хв. під час перевірки облікових даних у ІНФОРМАЦІЯ_4 було виявлено, що ОСОБА_3 несвоєчасно пройшов ВЛК, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-ХІІ та п.п.10-1 п. 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 30.12.2022 року №1487, під час особливого періоду. Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року, який діє до теперішнього часу.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

А згідно ч. 2 пункту 69 Порядку № 560, особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.

Громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

Тобто, для проходження військово-лікарської комісії позивач повинен був отримати відповідне направлення, але відповідач не надав суду належних доказів, з яких можливо встановити направлення позивача на проходження ВЛК.

Диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Тобто, диспозиція наведеної норми є бланкетною, тобто лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права або інших підзаконних актів (інструкцій, переліків, статутів, положень, наказів, правил тощо).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Абзацом восьмим частини третьої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Процедура оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.

Згідно з пунктом 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань Законом України від 03 березня 2022 року №2105-ІХ затверджений Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» (далі по тексту - Указ №69/2022).

Відповідно до пункту 1 Указу №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - мобілізація).

Згідно із частиною п`ятою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин.

Абзацом першим пункту 252 Указу №1153/2008 передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов`язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також прийом громадян на військову службу за контрактом.

Кабінет Міністрів України 23 лютого 2022 року постановою №154 затвердив Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі по тексту - Положення №154), пунктом 1 якого встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктом 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Відповідно до ч.1 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та заклади освіти незалежно від підпорядкування і форми власності зобов`язані на вимогу територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України сповістити призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, забезпечити їх своєчасне прибуття за цим викликом, у семиденний строк повідомити відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України про прийняття на роботу (навчання) та звільнення з роботи (навчання) призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що жодних сповіщень чи повісток про виклик ОСОБА_3 , в яких би зазначалася дата час, коли саме позивач викликається для проходження ВЛК, суду не надано.

Крім того, матеріали справи містять роздруківку з «Резерв+», з якої вбачається, що ОСОБА_1 пройшов ВЛК 21.08.2025 року та зазначено номер протоколу ВЛК №2025-0821-1110-4089-0, а оскаржувана постанова начальника ТЦК складена 25.08.2025 року та не містить строку до якого необхідно було пройти ВЛК.

Тому суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, як вбачається з матеріалів справи, належними та допустимими доказами не доведений.

З приписів статті 33 КУпАП передбачено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Частинами першою, другою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Доводи, що викладені у відзиві, який був наданий відповідачем, не спростовує викладені позивачем обставини справи та висновки суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, оскільки в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, особа незаконно притягнута до адміністративної відповідальності, тому постанову не можна вважати законною та вона підлягає скасуванню, а справа закриттю.

Згідно зі ст. 133 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 137 КАС України).

Позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, тому з відповідача, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 605 грн. 60 коп., та витрат на правничу допомогу, але у сумі 4000 грн, зважаючи на складність справи та тривалість її розгляду. Понесення позивачем витрат на правничу допомогу підтверджено договором про надання правової допомоги №10/09 від 10.09.2025 року, додатковою угодою №1 від 10.09.2025 року до договору №10/09 про надання правової допомоги від 10.09.2025 року, платіжною інструкцією від 10.09.2025 року на суму 8000 грн. 00 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 8-11, 20, 25, 72-77, 205, 211, 241-246, 257, 258, 263, 286, 293 КАС України, ст.ст. 23, 33, 38, 210-1, 245, 251, 287, 288, 289 КпАП України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Володченков Є.Ю, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, задовольнити.

Скасувати постанову №1776 від 28 серпня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати зі сплати судового збору в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 коп. та витрати на правничу допомогу у сумі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .

Суддя А. В. Твердохліб