Рішення від 28 грудня 2025 р. у справі №207/3392/25 — Південний районний суд міста Кам’янського

№ 207/3392/25

№ 2/207/1537/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2025 року м. Кам`янське

Південний районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Юрченко І.М.,

при секретарі Сівачук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кам`янське цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

12 червня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за договором № 509157-КС-001 від 24 вересня 2024 року у розмірі 31713 (тридцять одна тисяча сімсот тринадцять) грн. 00 коп. та витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування своїх вимог ТОВ «Бізнес Позика» посилалися на те, що 24 вересня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір № 509157-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» 24 вересня 2024 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 509157-КС-001 про надання кредиту. 24 вересня 2024 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 509157-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1. через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-3013, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено. Таким чином, 24 вересня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 509157-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». За умовами договору відповідач ОСОБА_1 отримала від позичальника ТОВ «Бізнес Позика» грошові кошти у розмірі 11000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі, визначеному договором. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконали, надали відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти у визначеному договором розмірі шляхом перерахування на банківську картку позичальника, котрий позичальник указав в особистому кабінеті.

Відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує умови договору, в результаті чого, станом на 28 травня 2025 року утворилась заборгованість за Договором № 509157-КС-001 у розмірі 31713 (тридцять одна тисяча сімсот тринадцять) грн. 00 коп., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 11000 грн. 00 коп.; суми прострочених платежів по процентах - 13013 грн. 00 коп.; суми заборгованості по штрафам - 5500 грн. 00 коп.; суми прострочених платежів за комісією - 2200 грн. 00 коп. Тому, посилаючись на зазначені обставини, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором та судові витрати.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтвердив та просив їх задовольнити.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, але надали відзив на позовну заяву, (арк. с. 166-171) відповідач посилався на важкий матеріальний стан, зазначив, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» ОСОБА_1. визнає частково, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором позики N° 509157-КС-001 від 24.09.2024 у розмірі 20261, 28, що складається із заборгованості за тілом кредиту 11 000,00 грн. та за відсотками 9261, 28 грн.

26 серпня 2025 року представником позивача надіслано відповідь на відзив на позовну заяву (арк. с. 178-190). На обґрунтування відповіді на відзив зазначено, що у відзиві на позовну заяву сторона відповідача не заперечує наступних юридичних фактів: укладення Кредитного договору з позивачем; отримання кредитних коштів за Кредитним договором; наявність заборгованості за Кредитним договором.

Посилання позичальників на важкий майновий стан або введений воєнний стан в Україні не є підставою для зменшення суми процентів за користування кредитом, які Позичальник зобов`язаний сплатити відповідно до умов Кредитного договору та норм Цивільного кодексу України, шо неодноразово зазначалося у судовій практиці апеляційних судів.

Щодо обов`язку позичальника сплатити проценти за Кредитним договором відповідно до умов Кредитного договору:

відповідно до п. 2.1. Кредитного договору, Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика».

Відповідно до п. 2.4. Кредитного договору стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 0,7 %, фіксована.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої Процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 10.2. Кредитного договору. Позичальнику здійснюється нарахування процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою починаючи з першого для користування Кредитом. Знижена процентна ставка за Кредитом; в день 0,7 %, фіксована.

Позивач за Кредитним договором:

не нараховував та не заявляв до стягнення у позовних вимогах жодну форму відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦКУ (у вигляді індексу інфляції за весь час прострочення чи трьох процентів річних від простроченої суми);

не нараховував проценти поза межами строку дії кредитного договору (як вбачається з розрахунку заборгованості, розмір заборгованості Позичальника після останнього дня строку дії кредитного договору не змінювався, тобто жодних процентів після закінчення строку дії кредитного договору не нараховувалися. Оскільки розрахунок заборгованості у ТОВ «Бізнес Позика» формується автоматично у відповідній програмі, ця програма «протягнула» дати після закінчення строку дії Кредитного договору до дати створення цього розрахунку заборгованості).

Просить врахувати викладену у даній відповіді на відзив та додатках до неї інформацію при вирішенні судової справи.

Враховуючи вищенаведене у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, справа підлягає розгляду в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, наявні у справі письмові докази та оцінивши їх в сукупності суд приходить до наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що 24 вересня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено Договір № 509157-КС-001 про надання кредиту (арк.с. 17-26), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Так, ОСОБА_1 заповнила в інформаційно-телекомунікаційній системі https://my.tpozyka.com/ анкету клієнта щодо отримання кредиту 24 вересня 2024 року в сумі 11000,00 грн., надавши свої особисті дані (найменування; адресу реєстрації та проживання; РНОКПП; дата народження; місце народження; дані паспорта; електронна адреса; номер телефону: НОМЕР_1 ; номер банківської карти для перерахунку коштів: НОМЕР_2 ) (арк.с. 52).

Того ж дня ОСОБА_1 підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-1200, який був направлений на її номер телефону: НОМЕР_1 , Паспорт споживчого кредиту, в якому вказані основні умови кредитування (арк.с. 14-16).

24 вересня 2024 року ОСОБА_1 було направлено пропозицію (оферту) укласти Договір №509157-КС-001 про надання кредиту в електронній формі (арк.с. 27) та остання 24 вересня 2024 року прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №509157-КС-001 про надання кредиту на умовах, визначених офертою, підписавши електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-3013, який був направлений на її номер телефону: НОМЕР_1 .

На підтвердження укладення договору позивачем надано візуальну послідовність дій клієнта, з якої встановлено, що клієнт через веб-сайт Кредитодавця https://my.tpozyka.com, шляхом введення Логіну Особистого кабінету та паролю Особистого кабінету, ввійшов до Особистого кабінету та з Особистого кабінету через інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подав Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказує номер свого поточного (карткового) рахунку (арк.с. 50).

Згідно п.п. 2.1 Договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 11000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Відповідно до п.п. 2.3-2.7 Договору строк, на який надається кредит: 24 тижні; стандартна процентна ставка за кредитом в день 0,7% фіксована; комісія за надання кредиту: 2200,00 грн.; загальний розмір наданого кредиту: 22461,28 грн.; термін дії договору: 11.03.2025 року.

Згідно підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, наданої ТОВ «ПрофітГід», останнім було здійснено переказ грошових коштів: платник ТОВ «Бізнес Позика». Номер транзакції: 42719-04371-21264, сума 11000,00 грн., дата та час переказу коштів 24.09.2024 18:07:17, платіжна картка НОМЕР_3 , SENS BANK; перерахування коштів ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_4 згідно кредитного договору №509157-КС-001 від 24.09.2024 року без ПДВ (арк.с. 53).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом, ОСОБА_1 не виконує свого зобов`язання, не здійснила погашення кредитної заборгованості за вищевказаним кредитним договором. Станом на 28.05.2025 року залишок заборгованості за кредитом становить 31713,009 грн., з яких: 11000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 13013,00 грн. - заборгованість по відсотках, 2200,00 грн. - заборгованість по комісії; 5500,00 грн. - заборгованість по штрафам (арк.с. 11-12).

Така ж сума заборгованості відповідача вказана в Довідці ТОВ «Бізнес Позика» про стан заборгованості ОСОБА_1 станом на 28.05.2025 року (арк.с. 13).

Згідно наданої інформації на виконання ухвали суду від 16.06.2025 року АТ «СЕНС БАНК» 24.06.2025 року за № 8416-БТ-32.3/2025 повідомляє, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , в банку відкрито карту № НОМЕР_2 . Надано виписку по вказаному рахунку за період з 24.09.2024 року по 11.03.2025 року, з котрої вбачається, що 24.09.2024 року на вказану карту зараховано переказ коштів в сумі 11000,00 грн. (арк.с. 87-157).

Також, відповідачка не заперечувала фактів: укладення Кредитного договору з позивачем; отримання кредитних коштів за Кредитним договором; наявність заборгованості за Кредитним договором.

Станом на день розгляду справи сторонами не надано доказів виконання відповідачем зобов`язань за договором.

Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів (п. 1 ст. 11, ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний, як це передбачено ч. 1 ст. 527 ЦК України, виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до пункту 12 статті 11 Закону «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до статті 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Кредитний договір підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Правильно застосувавши норми матеріального права, слід дійти обґрунтованого висновку про те, що Кредитний договір підписаний Боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Заявником/Кредитором та Боржником/Позичальником не був би укладений.

Отже сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд по справі № 524/5556/19, що відображено в постанові від 12.01.2021 року (провадження № 61-16243 св 20) та у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020 р.

Що стосується посилання представника відповідача на неправомірність нарахування відсотків за межами строку дії договору, то це не знайшло свого підтвердження. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, відсотки нараховано в сумі 13013,00 грн. по 11.03.2025 року, тобто в межах строку дії договору. З дня укладання договору по 11.03.2025 пройшло 169 днів. Зважаючи на процентну ставку в 0,7% в день, 169 календарних днів починаючи з дня укладення договору, та розмір кредиту 11000 грн., розмір процентів складає 13013,00 грн. (11000 грн х 0,7% х 169 днів).

Що стосується стягнення заборгованості за комісією.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування", у зв`язку із чим у Законі України "Про захист прав споживачів" текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України "Про споживче кредитування" передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України "Про споживче кредитування", які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 2200 грн. 00 коп., а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Що стосується стягнення неустойки у розмірі 5500 грн. суд зазначає наступне.

Стаття 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 1ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Судом встановлено, що цей кредитний договір укладено 11 липня 2024 року, та відповідно і заборгованість по штрафним санкціям нарахована після 24 лютого 2022 року. Отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

При цьому суд також враховує, що відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022від 24.02.2022на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Відтак суд відхиляє позовні вимоги позивача про стягнення з позичальника пені, нарахованої кредитором за прострочення виконання договірних зобов`язань щодо повернення кредитних коштів у погоджені строки, оскільки за змістом ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Так основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови ВС від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.

Водночас, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

З системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», так і п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

Відтак, суд приходить до висновку, що у даному випадку підлягає застосуванню саме пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, як основного акту цивільного законодавства, Таким чином, позовна вимога в частині стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості по штрафним санкціям - є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

У зв`язку з тим, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі, то позов ґрунтується на законі та підлягає частковому задоволенню.

Таким чином, судом установлено неналежне виконання відповідачкою ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань відповідно до умов укладеного кредитного договору, що передбачає стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості у розмірі 26213 (двадцять шість тисяч двісті тринадцять) грн. 00 коп., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 11000 грн. 00 коп.; суми прострочених платежів по процентах - 13013 грн. 00 коп.; суми прострочених платежів за комісією - 2200 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.ст.77-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «Бізнес Позика» не повернуті, суд доходить висновку про необхідність задоволення позову та стягнення з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості в розмірі 26213 (двадцять шість тисяч двісті тринадцять) грн. 00 коп.

Підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати зазначеної суми судом не встановлено.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст.141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 49, 81, 82, ч. 4 ст. 206, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 263, 264, 265, 352, 354 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», ЄДРПОУ 41084239, знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411 заборгованість за Договором № 509157-КС-001 про надання кредиту від 24 вересня 2024 року, в розмірі 26213 (двадцять шість тисяч двісті тринадцять) грн. 00 коп., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 11000 грн. 00 коп.; суми прострочених платежів по процентах - 13013 грн. 00 коп.; суми прострочених платежів за комісією - 2200 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» витрати по сплаті судового збору у сумі 2002 грн. 28 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І.М. Юрченко