Постанова від 24 листопада 2025 р. у справі №631/1329/25 — Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/1329/25

провадження № 3/631/689/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2025 року селище Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновська Тетяна Михайлівна, розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Берестинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

До Нововодолазького районного суду Харківської області від Берестинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області надійшов адміністративний матеріал, складений відносно ОСОБА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 493075, складеного 27 жовтня 2024 року інспектором відділу реагування патрульної поліції Берестинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Троїцьким Максимом Валентиновичем, убачається, що 24 жовтня 2025 року близько 20 години 00 хвилин село Литовки, траса М-29, 47 км 100 метрів, сполученням Харків – Красноград – Перещепине – Дніпро, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN TOUAREG», державний номерний знак НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, в результаті чого здійснив наїзд на металеву огорожу автошляху, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, потерпілих не має.

Як вказано у протоколі, своїми діями ОСОБА_1 порушив пункти 12.2, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не визнав, надавши пояснення, що 24 жовтня 2025 року близько 20 години 00 хвилин він рухався по дорозі М-29 47 км, сполученням Харків – Дніпро, у бік міста Дніпра на автомобілі марки «VOLKSWAGEN TOUAREG», державний номерний знак НОМЕР_2 . У зв`язку з погіршенням погодних умов, а саме сильного дощу, він рухався із зменшеною швидкістю, близько 90 – 95 км/год. Пора доби вже була темна. Під час руху транспортного засобу на дорогу вибігла собака великих розмірів та з метою недопущення наїзду на тварину (зіткнення з нею) він вимушений був робити маневр кермом вправо та гальмувати, внаслідок чого автомобіль потрапив у калюжу й став некерованим. Вважає, що дорожньо-транспортна пригода сталась не внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху, а внаслідок крайньої необхідності з метою запобіганню наїзду на тварину. Крім того, на думку правопорушника, наявність калюж на трасі М-29 свідчить про неналежний стан утримання вказаної автодороги. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджений лише автомобіль, яким він керував та який належить йому на праві приватної власності. Будь-яких інших автотранспортних засобів не пошкоджено, потерпілих не має, навіть у його автомобілі не спрацювали подушки безпеки. З огляду на вищевикладене з проколом щодо порушення ним Правил дорожнього руху він не згодний.

Суддя, вивчивши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали адміністративної справи у відповідності до положень статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Положення частин 1 та 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до приписів частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення (проступок) – це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення).

Положеннями статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 та 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Водночас, положеннями статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначені положеннями Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ «Про дорожній рух», частина 1 статті 14 якого обумовлює, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, тощо (частина 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух»).

Приписами пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюються Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі – Правила дорожнього руху), пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, водій – особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста – машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Як визначено в загальних положеннях Правил дорожнього руху, дорожньо-транспортна пригода – це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Пунктом 12.1 Правил дорожнього руху передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди (пункти 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху).

Диспозицією статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та у сфері власності.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна та має бути доповнена вказівкою на настання наслідків у вигляді майнової шкоди, тобто склад правопорушень трансформується у формальний.

У пункті 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушень Правил дорожнього руху.

Умовами настання адміністративної відповідальності за вказаною статтею є: 1) наявність порушень учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху; 2) наявність пошкоджень транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна; 3) наявність причинного зв`язку між порушенням правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди.

Тобто, обов`язковою ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями особи у виді порушення Правил дорожнього руху та наслідками у вигляді пошкодження транспортних засобів або іншого майна.

Таким чином, під час розгляду справи, де особа притягається до відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, належить правильно встановити механізм дорожньо-транспортної пригоди та за результатами оцінки усіх доказів по справі зробити висновок чи наявні в діях цієї особи указані в протоколі порушення Правил дорожнього руху, які перебувають у причинному зв`язку з тими наслідками, що тягнуть за собою адміністративну відповідальність.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 493075, складеного 27 жовтня 2024 року інспектором відділу реагування патрульної поліції Берестинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області лейтенантом поліції Троїцьким Максимом Валентиновичем, убачається, що 24 жовтня 2025 року близько 20 години 00 хвилин село Литовки, траса М-29, 47 км 100 метрів, сполученням Харків – Красноград – Перещепине – Дніпро, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN TOUAREG», державний номерний знак НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, в результаті чого здійснив наїзд на металеву огорожу автошляху, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, потерпілих не має.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченої статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до протоколу про адміністративне правопорушення надані:

- копія рапорту інспектора Берестинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області про те, що 24 жовтня 2025року о 20 годині 51 хвилині надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 24 жовтня 2025 року о 20 годині 49 хвилин за адресою: Харківська область, Берестинський район, місто Берестин, вулиця траса, 10 хвилин тому, траса Харків – Дніпро, не доїжджаючи до блокпосту, «VOLKSWAGEN TOUAREG», державний номерний знак НОМЕР_2 , синього кольору, наїхав на відбійник. Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

- схема місця ДТП, яка мала місце 24 жовтня 2025 року о 20 годині 00 хвилин в Харківській області, Берестинський район, 47 км +100 м автошляху Харків – Красноград – Перещепине – Дніпро, яка містить графічно зображені та зафіксовані об`єкти про обставини дорожньої пригоди (ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода, сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив`язка об`єктів, транспортний засіб, координати його розміщення відносно елементів проїзної частини та інше), у тому числі ділянка дороги з мокрим покриттям, відсутність освітлення у темний час доби, тощо. На зворотному боці схеми зазначено характеризуючи дані транспортного засобу та відомості про його пошкодження. При цьому у схемі місця ДТП у графі «освітлення місця ДТП (денне, сутінки, штучне) зазначено: сутінки; наявність зовнішнього освітлення тротуару в темний час доби: немає; стан покриття проїзної частини: мокре».

- письмові пояснення ОСОБА_1 , який зазначив, що 24 жовтня 2025 року близько 20 години 00 хвилин він їхав трасою М-29, 47 км сполученням Харків – Берестин – Перещепине – Дніпро, з міста Харкова у бік міста Дніпра на автомобілі марки «VOLKSWAGEN TOUAREG», державний номерний знак НОМЕР_3 . У зв`язку з погіршенням погодних умов, так як йшов сильний дощ, видимість була погіршена, під час руху транспортного засобу на дорогу вибігла собака великого розміру. З метою недопущення зіткнення з якою він прийняв рішення зробити маневр правіше від тварини, при цьому автомобіль рухався зі швидкістю 95 км/год. В цей час автомобіль стало «кидати» дорогою та був здійснений наїзд на огорожу. Після чого він зателефонував на лінію «102»;

- роздруковані фотографії.

Як вже зазначалося вище, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (стаття 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

При цьому, суд враховує рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року у справі № 12рп/2011 про те, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства, а перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі, вважає за необхідне вказати на таке.

Системний аналіз змісту положень Кодексу України про адміністративні правопорушення в поєднанні із вказаною позицією Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, що ураховується з огляду на норми статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування пракрити Європейського суду з прав людини», свідчить, що у такого роду провадженнях належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі й передбачені статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та інших обставин, які мають значення для неї, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні рішення.

Доказуванню підлягають саме обставини указані в протоколі про адміністративне правопорушення щодо часу, місця та способу учинення діяння.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України, заява № 39598/03), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» («Ireland v. the United Kingdom»), пункт 161, Series A, заява № 25).

Разом з тим надані органом поліції докази в цій справі цим критеріям не відповідають, з огляду на таке.

Так, відповідно до пункту 1 розділу VIII наказу Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП) складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються: 1) схема місця ДТП, яку підписують учасники ДТП та поліцейський; 2) пояснення учасників пригоди та свідків (у разі їх наявності); 3) показання технічних приладів (у разі їх наявності); 4) показання засобів фото- та/або відеоспостереження (у разі їх наявності); 5) інші матеріали, які необхідні для прийняття рішення у справі.

Проте, в порушення вимог вказаної Інструкції, схема місця ДТП, яка мала місце 24 жовтня 2025 року о 20 годині 00 хвилин в Харківській області, Берестинський район, 47 км +100 м автошляху Харків – Красноград – Перещепине – Дніпро, взагалі не містить даних про особу, яка її склала та підпису працівника поліції або іншої посадової особи. У ній навіть не відображено до якого протоколу про адміністративне правопорушення вона відноситься (відповідні графи не заповненні).

Додані до протоколу роздруківки фотографій, належним чином не завірені, додатком до якого протоколи вони є не зрозуміло. На даних фотознімках лише зафіксовано наявність ушкоджень на автомобілі марки «VOLKSWAGEN TOUAREG», державний номерний знак НОМЕР_3 , інших об`єктів, що зазнали пошкоджень, не зафіксовано.

Водночас, дана дорожньо-транспортна пригода, як свідчать наявні матеріали справи, мала місце у осінній період, а саме 24 жовтня 2025 року, у вечірній час доби – близько 20 години 00 хвилин, тобто у темний час доби. Автодорога, де сталось дорожньо-транспортна пригода, була без будь-якого освітлення, а дорожнє покриття – мокре. При цьому згідно пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у тому числі наданих працівникам поліції, встановлено, що на проїзній частині раптово виникла перешкода у вигляді собаки.

Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, дорожня обстановка це сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів та їх стан), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.

Проте, як свідчать матеріали справи, дорожньо-транспортна пригода відбулась у темний час доби через раптово виниклу перешкоду у виді тварини, а також через неналежний стан дорожнього покриття, а саме наявністю калюж, тобто вибоїн, заповнених водою, що у сукупності унеможливило водієві заздалегідь урахувати конкретні дорожні умови на ділянці дороги, де сталась дорожньо-транспортна пригода, у тому числі задля вибору безпечної швидкості руху та безпечного інтервалу при виявленні перебування на проїзній частині дороги перешкоди у вигляді тварини, з урахуванням відповідних погодних умов у вигляді дощу та мокрої (слизької) дороги.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пункту 1 частини 3 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Аналогічні за змістом приписи містяться й пункті 2.12 «г» Правил дорожнього руху, які обумовлюють, що власник транспортного засобу має право на безпечні та зручні умови для руху.

Пунктом 12.3 Правил дорожнього руху передбачено, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Як було встановлено з пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час руху, перед його транспортним засобом на проїзджу частину вибігла собака великих розмірів, і тому з метою уникнення зіткнення транспортного засобу із твариною, що могло б призвести до смерті останньої та наразити на небезпеку самого водія та інших учасників дорожнього руху, ОСОБА_1 вимушений був робити маневр кермом вправо та застосовувати гальмування, щоб об`їхати перешкоду та не здійснити зіткнення з собакою. Проте, враховуючи, що дорожнє покриття було мокре, бо на вилиці йшов дощ, автомобіль вскочив у калюжу і транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 став некерований.

Отже, така обставина, як раптова поява тварини під час руху транспортного засобу, суд вважає непередбачуваною та такою, що сама по собі виключає необережну форму вини особи, тобто суб`єктивну сторону складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, слід зазначити, що доказів того що ОСОБА_1 не обрав безпечної швидкості руху в даній дорожній обстановці матеріали справи не містять. Відсутні будь-які заміри технічними приладами, які б вказували на перевищення допустимої швидкості руху вказаним водієм, або на те, що обрана цим водієм швидкість не була безпечною.

Отже, приймаючи, до уваги, що під час руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 у темний час доби виникла перешкода у вигляді тварини, при цьому дорожнє покриття було мокрим, бо йшов дощ, і враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 порушив швидкісний режим встановлений на даній автодорозі або мав змогу дотримуючись такого режиму виявити перешкоду у виді тварини, суд доходить висновку про недоведеність порушення водієм вимог пунктів 12.1, 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху, які б були у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортною пригодою.

З цього приводу слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення і який є підставою для подальшого провадження у справі.

При цьому, протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме він має містити повні та точні відомості про вчинення правопорушення, його кваліфікацію тощо. Саме протокол про адміністративне правопорушення є документом, в якому формулюється суть правопорушення та фіксується факт вчинення допущеного порушення, яке повинно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у відповідній статті Кодексу України про адміністративні правопорушення. Обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) Кодексу України про адміністративні правопорушення, що передбачає відповідальність за його вчинення.

Оцінюючи безпосередньо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, суд враховує, що працівники поліції не були очевидцями дорожньо-транспортної пригоди, а відтак викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення є суб`єктивною оцінкою обставин справи працівниками поліції. Інакше кажучи, протокол про адміністративне правопорушення відображає не ті обставини, які особисто спостерігали працівники поліції, а є їх суб`єктивним сприйняттям та оцінкою інших доказів, на підставі яких складений протокол.

Ураховуючи наведене, суд не може визнати протокол про адміністративне правопорушення достатнім доказом, який підтверджує факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за вказаних вище обставин.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 скоїв наїзд на перешкоду, яка ніяких механічних ушкоджень не зазнала, не через порушення вимог пунктів 12.1, 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху, а з підстав, що від нього не залежали, а саме через появу на проїзній частині тварини, відсутність освітлення проїзної частини у темний час доби та мокрого стану дорожнього покриття, що значно зменшує зчеплення шин з поверхнею та може призвести до втрати контролю над транспортним засобом (втрати курсової стійкості). В даному випадку ОСОБА_1 не мав об`єктивної можливості передбачити появи на автодорозі тварини, а також не мав технічної можливості уникнути потрапляння в калюжу ані шляхом екстреного гальмування, ані шляхом застосування маневру об`їзду, тому його дії, пов`язані з втратою курсової стійкості та виїздом за межі проїзної частини, слід розглядати як в умовах аварійної обстановки.

Окрім іншого суд бере до уваги, що однією із умов настання адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення є наявний причинний зв`язок між порушеннями правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди. Водночас, механічні пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди були завдані лише автомобілю ОСОБА_1 , який належить останньому на праві приватної власності, що підтверджується відповідною копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 . Інші особи, яким були завдані збитки внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди відсутні. Матеріали справи також не містять відомостей про потерпілих внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди чи про пошкодження будь-якого іншого майна, у тому числі металевого відбійника (протокол про адміністративне правопорушення відомостей про це не містить).

Відтак, в діях водія ОСОБА_1 не встановлено невідповідності вищенаведеним приписам Правил дорожнього руху, які б знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

За таких обставин суд дійшов висновку, що органами поліції не доведено поза розумним сумнівом, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якого зазнав пошкодження лише автомобіль особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, сталась внаслідок порушення останнім технічних вимог пунктів 12.1, 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху, а не внаслідок несподіваних та непрогнозованих дій собаки, яка вибігла на дорогу безпосередньо перед автомобілем ОСОБА_1 згідно з його показаннями.

Виниклі сумніви щодо порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху, що ставляться йому у провину, суд керуючись принципом презумпції невинуватості, тлумачить на користь останнього.

Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України, заява № 39598/03), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), пункт 161, Series A, заява № 25).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 30 травня 2013 року у справі «Малофєєва проти Росії» (заява № 36673/07), серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип) рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами (постанова Верховного Суду від 09 серпня 2019 року у справі № 760/20247/16-а).

Розумний сумнів – це такий непереборний сумнів, який залишається у суду щодо винуватості особи після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості звинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати особу винною.

Імперативними положеннями статті 3 Конституції України встановлено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Виходячи з вимог статті 62 Конституції України, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише у разі доведення її вини в установленому законом порядку належними та допустимим доказами, що є складовою справедливого правосуддя у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Так, статтею 62 Основного Закону України, в якій йдеться про презумпцію невинуватості представляє собою певну конституційну конструкцію, яка є узагальненим виразом гарантій прав особи.

Зазначена презумпція є джерелом гарантій для особи, яка притягується до відповідальності.

З огляду на пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд має забезпечувати належне вивчення та оцінку доказів і аргументів, представлених сторонами.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними статтею 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також статтею 62 Основного закону України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09 вересня 2011 року у справі «Лучанінова проти України» та рішенні від 15 травня 2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Окрім цього, Верховний Суд у своїй постанові від 27 червня 2019 року у справі № 560/751/17 вказав, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. А притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Натомість зміст частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення мовить про те, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення (пункт 1 вказаної норми права).

Отже, оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, в даному випадку в матеріалах справи відсутні докази, які б безсумнівно, «поза розумним сумнівом» підтверджували вину ОСОБА_1 в порушенні вимог пунктів 12.1, 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху, та які б перебували у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому він не може бути підданий адміністративній відповідальності, й відтак провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.

Згідно зі статтею 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

В зв`язку із закриттям справи про адміністративне правопорушення, судовий збір стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9, 23, частиною 2 статті 38, статтями 40-1, 124, 245, 246, 256, частиною 2 статті 268, пунктом 1 частини 1 статті 247, статтями 249 – 252, частиною 1 статті 255, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 280, 283 – 285, частиною 2 статті 287, статтями 294, 298, частинами 1 і 2 статті 299 та частиною 1 статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження.

Суддя Т. М. Трояновська