Постанова від 04 січня 2026 р. у справі №380/8025/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/8025/25 пров. № А/857/38287/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року, головуючий суддя – Желік О.М., ухвалене у м. Львів, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУПФУ у Львівській області, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо встановлення переплати у сумі 177404,43 грн. за період з 01.04.2023 року по 31.12.2024 року при виплаті пенсії ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати рішення №134650008971 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25.12.2024 року щодо приведення розрахунку пенсії ОСОБА_1 до норм чинного законодавства з 01.04.2023 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.04.2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки №5801-746/5807 від 06.02.2023 року про заробітну плату за роботу в зоні відчуження за період з 07.05.1986 року по 12.05.1986 року, виданої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області із врахуванням проведених виплат.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що обов`язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення пенсії на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25.12.2024 року №134650008971 про перерахунок пенсії (скасування перерахунку пенсії з 01.04.2023 року) ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.04.2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки №5801-746/5807 від 06.02.2023 року про заробітну плату за роботу в зоні відчуження за період з 07.05.1986 року по 12.05.1986 року, виданої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області із врахуванням проведених виплат; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішенням від 25.12.2024 року розрахунок пенсії приведено до норм чинного законодавства з 01.04.2023 року. Розмір пенсії позивача обчислено відповідно до пункту 9-1 Постанови №1210 із п?ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, із застосуванням коефіцієнта заробітної плати 2,90126. Пенсійна виплата позивача з 01.04.2023 року становить 13231,47 грн, а з 01.03.2024 року – 14337,94 грн.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Львівській області як одержувач пенсії по ІІІ групі інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

На підставі довідки Головного управління ДСНС України у Львівській області №5801-746/5807 від 06.02.2023 року ОСОБА_1 здійснено перерахунок та виплату пенсії, розмір якої станом на 01.04.2023 року склав 20930,00 грн. Відповідна обставина сторонами не заперечуються.

Надалі Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області проведено перевірку достовірності відомостей, зазначених у довідці №5801-746/5807 від 06.02.2023 року, за наслідком чого складено Акт №1300-6002-1/13096 від 28.11.2024 перевірки достовірності документів, поданих для оформлення пенсії.

Згідно висновків акту, за результатами перевірки довідки про роботу в населених пунктах зони відчуження від 06.02.2023 року №5801-746/5807 за період з 07.05.1986 року по 12.05.1986 року встановлено, що виплати, зазначені у довідці, в особовій картці на грошове забезпечення не відображені.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25.12.2024 року розрахунок пенсії ОСОБА_1 приведено до норм чинного законодавства з 01.04.2023 року. Розмір пенсії позивача обчислено відповідно до пункту 9-1 Постанови №1210 із п?ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, із застосуванням коефіцієнта заробітної плати 2,90126. Пенсійна виплата позивача з 01.04.2023 року становить 13231,47 грн., а з 01.03.2024 року – 14337,94 грн. Переплата пенсії за період з 01.04.2023 року по 31.12.2024 року становить 177404,43 грн.

Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25.12.2024 року щодо здійснення перерахунку пенсії позивача та встановлення йому переплати пенсії, останній звернувся до суду.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, не може нести відповідальність та отримувати негативні наслідки у вигляді неналежного соціального забезпечення за незбереження (не зазначення) відповідним державним органом відомостей про фактично нараховані та виплачені йому суми грошового забезпечення за період участі у роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від встановленого прожиткового мінімуму.

Згідно зі статтею 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV, з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року №6-4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 року за №374/7695 (далі Порядок №6-4).

Згідно з пунктом 3 цього Порядку суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказаними нормами передбачено обов`язок позивача повідомляти відповідача про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, за невиконання якого передбачено відповідальність.

Виходячи зі змісту зазначених норм, сума пенсії, яка надміру виплачена, повертається пенсіонером або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку лише у двох випадках: коли вона виплачена внаслідок зловживань з боку пенсіонера або у разі подання страхувальником недостовірних відомостей.

Таким чином, діючим законодавством визначаються дві самостійні підстави для відшкодування зайво сплаченої пенсії, кожна з яких визначає суб`єкта, на якого покладається такий обов`язок в залежності від того, хто із цих суб`єктів вчинив відповідні дії, що призвели до такої зайвої сплати. У випадку зловживань з боку пенсіонера - обов`язок відшкодування може бути покладений на нього, а у випадку подання недостовірних відомостей страхувальником - обов`язок відшкодування зайвих виплат покладається на страхувальника.

При цьому, відповідальність може бути покладена на пенсіонера виключно в наслідок зловживання з боку такої особи, яке може полягати, зокрема, в поданні ним документів з явно неправильними відомостями. Тобто, умовою є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.

Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.

Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має встановити факт переплати пенсії у зв`язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.05.2019 року у справі №489/205/16-а, від 03.10.2019 року у справі №487/3380/16-а, від 11.02.2020 року у справі №761/41107/16-а, від 18.08.2020 року у справі №638/10460/17, від 22.04.2021 року у справі №688/742/17.

Суд установив, що Головним управлінням ДСНС України у Львівській області було видано довідку про те, що йому за роботу в пунктах зони відчуження з 07.05.1986 року по 12.05.1986 року по місцю роботи: СВПЧ-5, м.Львів, на посаді командир відділення-водій (посадовий оклад 0 175 карб.) по особовій картці виплачена заробітна плата в сумі 488 крб. 11 коп. з урахуванням коефіцієнтів 2,4 відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укпрофради від 10.06.1986 року №207-7. Оплата за підвищеними тарифними ставками (посадовими окладами) з урахуванням зони безпечності проводиться виходячи з установленого в зоні відчуження 6-денного робочого дня (36-годинного робочого тижня).

Актом перевірки достовірності документів, поданих для оформлення пенсії від 28.11.2024 року №1300-6002-1/13096 (довідки про заробітну плату за роботу в населених пунктах зони відчуження № 5801-746/5807 від 06.02.2023 року, виданої ГУ ДСНС України у Львівській області) встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді командира відділення - водія і його оклад у травні 1986 року становив 175,00 крб. У розділі "Різні виплати" особової картки №1766 зазначено, що 03.06.1986 року ОСОБА_1 виплачено премію у розмірі місячного окладу в сумі 175 крб згідно наказу МВС УРСР № 116 від 14.05.1986 року. Дані, зазначені у довідці від 06.02.2023 року № 5801-746/5807 про роботу в населених пунктах зони відчуження за період з 07.05.1986 року по 12.05.1986 року, а саме: зона, кількість днів, денна тарифна ставка, кратність, доплата за роботу в зоні, збережений середній заробіток, оплата праці за роботу в зоні, премія за діючими системами преміювання в зоні, всього нараховано, в наданій особовій картці на грошове забезпечення не відображені. Інших документів, які б підтверджували нарахування даних виплат, для перевірки не надано.

Вказана обставина слугувала підставою для здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2023 року без урахування такої довідки та встановлення за наслідком такого перерахунку переплати пенсії в розмірі 177404,43 грн. за період з 01.04.2023 року по 31.12.2024 року.

Про наявність будь-яких зауважень до наданих позивачем документів, даних щодо зловживання з боку позивача при призначенні/перерахунку пенсії або подання ним недостовірних відомостей, відповідач суду не повідомив, доказів на підтвердження цього також не надав.

У рішенні відповідача не наведено жодних обґрунтувань щодо наявності умислу позивача на отримання пенсії без законних для цього підстав.

Під час розгляду даної справи жодних зловживань з боку позивача, як пенсіонера, щодо подання недостовірних даних або подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому достовірно відомо чи подання страхувальником недостовірних даних, судом не встановлено, а також відповідачем не надано суду будь-яких доказів наявності його вини чи зловживань при отриманні пенсії.

При цьому, згідно іншого Акта перевірки №1300-6002-1/1691 від 15.02.2023 року, складеного за результатом проведення перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення (перерахунку) пенсії при проведенні перевірки були використані наступні первинні документи: накази по установі, особовий рахунок за 1986 рік та застосовано нормативні документи, а саме: Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затверджене Постановою Кабінету Міністрів СРСР №590 від 03.08.1972 року (зі змінами). При перевірці виявлено розбіжності в періоді роботи та числі кратності. Рекомендовано надати уточнюючу довідку про роботу в населених пунктах аварії на Чорнобильській АЕС з 07.05.1986 року по 12.05.1986 року. Первинні документи використані при проведенні перевірки достовірні, надані в повному обсязі, додаткових (інших) документів, за період, що перевіряється, немає.

Таким чином, особовий рахунок позивача за 1986 рік вже був предметом перевірки відповідача, та зауважень, що виплати, зазначені у довідці, в особовій картці на грошове забезпечення не відображені, від відповідача не надходило, а недоліки в частині розбіжності в періоді роботи та числі кратності в подальшому були усунуті шляхом видачі оновленої довідки №5801-746/5807 від 06.02.2023 року.

У відповіді від 06.02.2023 року Головного управління ДСНС України у Львівській області зазначено, що після отримання від ГУ МВС України у Львівській області копії наказу по особовому складу від 02.02.2023 року №1322 о/с у часткову зміну до наказу УВС виконкому Львівської обласної ради народних депутатів від 16.10.1986 року №078, де внесені зміни у період та зони вашого перебування та участі в роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, надіслано вам оновлену довідку №5801-746/5807 від 06.02.2023 року.

Також у відповіді від 09.04.2025 року Головного управління ДСНС України у Львівській області на адвокатський запит повідомлено, що розрахунково-платіжні відомості та інші касові та банківські документи про виплату заробітної плати та грошового забезпечення зберігаються 3 роки після ревізії, після чого підлягають знищенню. Враховуючи вищенаведене в Головному управлінні відсутні документи, які б підтверджували виплату під час роботи в зонах відчуження ЧАЕС крім особової картки, термін зберігання якої 75 років.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що позивач, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, не може нести відповідальність та отримувати негативні наслідки у вигляді неналежного соціального забезпечення за незбереження (не зазначення) відповідним державним органом відомостей про фактично нараховані та виплачені йому суми грошового забезпечення за період участі у роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, через що позовні в цій частині є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають частковому задоволенню.

В іншій частині судове рішення сторонами не оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року у справі №380/8025/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді В. Я. Качмар

Т. В. Онишкевич