Постанова від 04 січня 2026 р. у справі №380/22130/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/22130/24 пров. № А/857/40109/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року, головуючий суддя – Братичак У.В., ухвалене у м. Львів, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУПФУ у Львівській області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яка полягає у неврахуванні довідки Центрального архівного відділу Національної гвардії України від 10.03.2023 року №239 та довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.05.2023 року №21/212 для перерахунку пенсії ОСОБА_1 ; зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.05.2024 року ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до вимог постанови КМУ від 09.12.2021 року №1307 з урахуванням довідки Центрального архівного відділу Національної гвардії України від 10.03.2023 року №239 та довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.05.2023 року №21/212.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 19 травня 2023 року, на основі Постанови КМУ від 09.12.2021 року №1307, звернувся до відділу обслуговування громадян №15 (сервісний центр із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках відповідно до вимог КМУ від 09.12.2021 року №1307, відповідно до статті 54 Закону №796, подавши довідку архівного відділу Національної гвардії України від 10.03.2023 року №239, в якій зазначалось його грошове забезпечення у 1986 році, та додатково зазначено про виплати за ЧАЄС та довідку згідно з додатком 1 про розмір грошового забезпечення в 1986 році, виданої 17.05.2023 року за №21/212 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є правонаступником Військової частини НОМЕР_1 та копію особової карточки на грошове забезпечення за 1985-1986 роки. Рішенням відповідача від 01.06.2023 року проведено перерахунок розміру пенсії позивача на підставі отриманих документів. У зв`язку з чим розмір пенсії з 01.06.2023 року становив 14945,30 грн. Однак, у подальшому, 11.04.2024 року, відповідачем був здійснений перерахунок пенсії позивача, у зв`язку з чим розмір перерахованої пенсії позивача з 01.05.2024 року становив 11704,56 грн. Підставами для фактичного зменшення розміру пенсії позивача з 01.05.2024 року є неврахування відповідачем довідки архівного відділу Національної гвардії України від 10.03.2023 року №239 та довідки від 17.05.2023 року №21/212, яка видана ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яка полягає у неврахуванні довідки Центрального архівного відділу Національної гвардії України від 10.03.2023 року №239 та довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.05.2023 року №21/212 для перерахунку пенсії ОСОБА_1 ; зобов?язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.05.2024 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки Центрального архівного відділу Національної гвардії України від 10.03.2023 року №239 та довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.05.2023 року №21/212.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що підставами для фактичного зменшення розміру пенсії позивача з 01.05.2024 року є неврахування відповідачем довідки архівного відділу Національної гвардії України від 10.03.2023 року №239 та довідки від 17.05.2023 №21/212, яка видана ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначив, що довідки про заробітну плату видаються з урахуванням норм законодавства про оплату праці, що діяло в період виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС на підставі первинних документів, а саме: особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та виплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, що звертається щодо призначення пенсії. Окрім того, вважає, що суд першої інстанції не урахував того, що задоволення позовної вимоги в частині зобов`язання ГУПФ здійснити перерахунок та виплату пенсії є втручанням в дискреційні повноваження пенсійного органу.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію по інвалідності, як особа з інвалідністю ІІІ групи захворювання, яке пов`язане із виконанням обов`язків військової служби по ліквідації аварії на ЧАЕС, відповідно до ст. 54 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

19 травня 2023 року позивач звернувся до відділу обслуговування громадян №15 (сервісний центр) в м. Золочів Львівської області зі заявою про перерахунок пенсії (зміна періоду 60 місяців до 01.07.2000 року). А саме: перерахувати пенсію з доходу, одержаного на ліквідації наслідків аварії ЧАЕС, на підставі довідок про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках відповідно до вимог КМУ від 09.12.2021 року №1307, подавши довідку архівного відділу Національної гвардії України від 10.03.2023 року №239, в якій зазначалось його грошове забезпечення у 1986 році, та додатково зазначено про виплати за ЧАЕС, а також довідку згідно з додатком 1 про розмір грошового забезпечення в 1986 році, виданої 17.05.2023 року за №21/212 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є правонаступником Військової частини НОМЕР_1 та копію особової карточки на грошове забезпечення за 1985-1986 роки.

Рішенням органу ПФУ від 01.06.2023 року проведено перерахунок розміру пенсії позивача на підставі отриманих документів. У зв`язку з чим розмір пенсії з 01.06.2023 року становив 14945,30 грн.

Однак, у подальшому, 11.04.2024 року, відповідачем був здійснений перерахунок пенсії позивача, у зв`язку з чим розмір перерахованої пенсії позивача з 01.05.2024 року зменшився та становив 11704,56 грн.

Листами від 12.06.2024 року, а також від 07.08.2024 року у відповідь на звернення позивача щодо розміру його пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило, що довідки Навчального центру імені В. Вишиваного НГУ, а саме: №21/198 від 30.03.2023 року видана без зазначення заробітної плати за весь період роботи позивача у зоні відчуження з 23.06.1986 року по 06.08.1986 року, а довідка від 17.05.2023 року №21/212 - видана без зазначення підстав для її видачі. Вказано, що відповідачем проведено перевірку наявності документів, що слугували підставою для видачі довідки №21/212, під час проведення якої оригінали документі надані не були.

Також відповідач повідомив позивача про те, що ним 18.07.2024 року проведено перевірку достовірності та обґрунтованості видачі довідки про заробітну плату від 10.03.2023 року №239, наданої позивачем для перерахунку пенсії, про що складено акт №2600-1003-1/4753. Зазначається, що в акті зустрічної перевірки не відображено населений пункт, в якому виконувались роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, не вказано місце дислокації військової частини, не відображено дні та наказ виїзду в зону відчуження та не підтверджено кратність оплати праці первинними документами, а також прізвище ОСОБА_2 , зазначене у наказі №188 від 08.08.1986 року командира Військової частини НОМЕР_1 про прибуття з відрядження не відповідає прізвищу згідно паспортних даних - ОСОБА_3 . Враховуючи вищенаведене підстав для врахування довідки від 10.03.2023 року №239 для обчислення пенсії позивача немає.

Таким чином, підставами для фактичного зменшення розміру пенсії позивача з 01.05.2024 року є неврахування відповідачем довідки архівного відділу Національної гвардії України від 10.03.2023 року №239 та довідки від 17.05.2023 №21/212, яка видана ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погоджуючись з відмовою відповідача врахувати вищевказані довідки про заробітну плату, позивач звернувся до суду з цим позовом..

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відмовивши позивачу у здійсненні перерахунку його пенсії з 01 лютого 2023 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення за № 5к/вих./4.2/4718 від 29.04.2025 року, відповідач у такий спосіб діяв протиправно, чим позбавив позивача права на належний рівень соціального захисту та пенсійного забезпечення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року №796-XII (далі - Закон №796-ХІІ).

Статтею 10 Закону №796-ХІІ визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт в зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівників державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ст. 54 Закону №796-ХІІ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Статтею 57 Закону № 796-XII визначено, що обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань (ч. 3 ст. 54 Закону №796-ХІІ, чинної на час виникнення спірних правовідносин).

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Постанова КМУ №1210) затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №1210), який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Таким чином, призначення пенсії та її розмір ставиться у залежність від заробітної плати, яка фактично отримана працівником у період роботи у зоні відчуження.

Згідно з ч. 4 ст. 15 Закону №796-ХІІ видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами).

Відповідно до п.2 Постанови КМУ №1210 було постановлено Пенсійному фонду України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ.

Постановою КМУ від 09.12.2021 року №1307 було внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і від 26 вересня 2012 року № 886 Про комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, яка набрала чинності з 01 січня 2022 року, крім підпунктів 6 та 8 пункту 1 змін, затверджених цією постановою, які набирають чинності з 1 грудня 2022 року, зокрема було постановлено Пенсійному фонду України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за документами, що містяться в матеріалах пенсійних справ з 01 грудня 2022 року на найбільш вигідних умовах.

Зазначеною постановою було передбачено, що в разі, якщо розмір пенсії, обчислений відповідно до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням змін, затверджених цією постановою, буде більшим від розміру пенсії, обчисленої відповідно до Законів України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», здійснюється автоматичне, без звернення особи, переведення на пенсію на умовах, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за документами, що містяться в матеріалах пенсійних справ, про що органи Пенсійного фонду України інформують зазначених осіб шляхом надсилання листа або смс-повідомлення на номер мобільного телефону операторів мобільного зв`язку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач брав участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 23.06.1986 року по 06.08.1986 року, що не заперечується сторонами.

Разом з тим, звертаючись 19 травня 2023 року до відділу обслуговування громадян №15, позивач надав пенсійному органу довідку архівного відділу Національної гвардії України від 10.03.2023 року №239 про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках, а також довідку №21/212 від 17.05.2023 року про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках, видану ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є правонаступником Військової частини НОМЕР_1 , а також копію особової карточки на грошове забезпечення за 1985-1986 роки.

Так, у листі від 12.06.2024 року відповідач повідомив позивача, що довідка від 17.05.2023 року №21/212 не підлягає врахуванню, адже видана без зазначення підстав для її видачі.

Колегія суддів зауважує, що довідка №21/212 від 17.05.2023 року про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986-1990 роках, видана ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлена за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 03.09.2012 року №536.

Щодо доводів відповідача про неврахування довідки від 10.03.2023 року №239 у зв`язку з опискою в прізвищі позивача, зазначеному в наказі №188 від 08.08.1986 року, то як вірно зазначив суд першої інстанції, що за наявності правильно зазначеного прізвища в інших документах - зокрема, у відрядному посвідченні №503 від 22.06.1986 року, особовій картці на грошове забезпечення за 1986 рік, довідці від 06.08.1986 року, а також довідці №Г-86 від 11.02.1999 року, то відсутні підстави для неврахування такої довідки. Зокрема, в останніх двох документах містяться чіткі записи про місце перебування позивача — м. Чорнобиль, із зазначенням періоду з 23.06.1986 року по 06.08.1986 року, а також інформація про його грошове забезпечення, наведена у довідці від 06.08.1986 року.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем здійснювалася перевірка чи витребування первинних документів за місцем їх зберігання щодо встановлення достовірності та обґрунтованості видачі довідок Центрального архівного відділу Національної гвардії України від 10.03.2023 року №239 та ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.05.2023 року №21/212.

Верховним Судом у Постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17 зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Відтак помилки, які допущені державними органами, не можуть покладатися у вину позивачу. Враховуючи те, що відповідач не довів факт складання довідок від 10.03.2023 року №239 та від 17.05.2023 року №21/212 з порушенням вимог законодавства, то колегія суддів дійшла висновку про необхідність їх врахування пенсійним органом.

Щодо доводів відповідача, які стосуються дискреційних повноважень пенсійного органу з метою перерахунку пенсії позивачу то колегія суддів не приймає такі доводи до уваги і зазначає наступне.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може. При цьому дискреційні повноваження, в тому числі органів місцевого самоврядування, завжди мають межі, встановлені законом.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Відповідно до ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно зі ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Так, у постанові від 28.05.2020 року у справі №819/654/17 Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Як наслідок, у межах цієї справи, відповідач зобов`язаний за конкретних фактичних обставин діяти за законом, а не на власний розсуд.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року у справі №380/22130/24 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді В. Я. Качмар

Т. В. Онишкевич