Постанова від 04 січня 2026 р. у справі №420/21976/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/21976/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року (суддя Аракелян М.М., м. Одеса, повний текст рішення складений 11.08.2025) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

12 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

визнати протиправною та скасувати відмову №11209 від 16.06.2024р. у задоволенні рапорту військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 ;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби та за результатами його розгляду прийняти відповідне рішення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що позивач ОСОБА_1 призваний до лав Збройних Сил України за мобілізацією і проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначається Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ. Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232, частиною 4 статті 26 якого (у редакції Закону чинній на момент розгляду рапорту позивача) передбачається, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються військової служби на підставах: під час воєнного стану: г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з перебуванням на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років. Згідно з ч. 1 ст. 260 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні. Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (ч. 1 ст. 268 СК України). Виходячи з аналізу вказаних норм, позивач, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_2 , матір`ю неусиновлених дітей, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , має право на участь у вихованні згаданих дітей (за умови проживання однією сім`єю). При цьому обов`язок щодо утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в дитини немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання. Таким чином, з огляду на викладені вище обставини, вимоги діючого законодавства, рапорт позивача про звільнення з військової служби не підлягав задоволенню, про що своєчасно повідомили військовослужбовця та надали йому аргументовану відповідь №11209 від 16.06.2024 року.

Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 за призовом під час мобілізації, що не заперечується сторонами, є переселенцем (а.с. 10).

ІНФОРМАЦІЯ_5 у позивача та ОСОБА_6 народилась донька ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

22.12.2023 року позивачем та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб Овідіопольським відділом державної реєстрації цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (мю Одеса), про що складено актовий запис №144. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_6 .

Від попереднього шлюбу у ОСОБА_9 є 3 синів, а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої Овідіопольською селищною радою від 22.01.2024 № 141 ОСОБА_9 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 до складу сім`ї входять: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Факт спільного проживання вищезазначених осіб підтверджено також актом обстеження житлово-побутових умов від 24.01.2024 року.

Довідкою Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) від 22.01.2024 року №21.14-4630 підтверджено відсутність на примусовому виконанні виконавчих листів про стягнення аліментів з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_9 .

27.03.2024 року Овідіопольським районним судом Одеської області ухвалено рішення, яким встановлено юридичний факт перебування на утриманні ОСОБА_1 членів його сім`ї: дружини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , доньки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та синів ОСОБА_9 від попереднього шлюбу: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 з рапортом разом та клопотанням про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпунку «г» пункту 2 частини 4 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з перебуванням на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Листом від 16.06.2024 року №11209 Військової частини НОМЕР_1 повідомлено позивача, що його рапорт розглянуто та є таким, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що позивач, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_2 , матір`ю неусиновлених дітей, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , має право на участь у вихованні згаданих дітей (за умови проживання однією сім`єю). При цьому обов`язок щодо утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в дитини немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання. Таким чином, з огляду на викладені вище обставини, вимоги діючого законодавства, рапорт позивача про звільнення з військової служби не підлягає задоволенню, про що своєчасно повідомили військовослужбовця та надали йому аргументовану відповідь №11209 від 16.06.2024 року.

Позивач, не погоджуючись із відмовою у задоволенні рапорту, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи підтверджують обставини перебування на утриманні позивача трьох і більше дітей віком до 18 років та відсутності заборгованості зі сплати аліментів, тому у відповідача були наявні правові підстави для звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-XII за сімейними обставинами, у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років. Однак відповідач рапорт позивача про звільнення не розглянув, відповідне рішення не прийняв, у зв`язку з чим, відмова у задоволенні рапорту позивача є передчасною.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закон №2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною третьою статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, який діє й на час апеляційного перегляду справи.

Статтею 26 Закону №2232-ХІІ встановлені підстави для звільнення з військової служби, підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої якої передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Частиною дванадцятою статті 26 Закону №2232-ХІІ визначено перелік сімейних обставин та інших поважних причин, які дають підстави для звільнення з військової служби, відповідно до пункту 3 якої встановлено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану, зокрема, перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, (застосовується судом в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

За обставинами справи, вважаючи що позивач має право на звільнення з військової служби, ним був поданий рапорт про звільнення з військової служби у запас на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років.

До рапорту ОСОБА_1 додані, серед іншого, свідоцтво про народження серія НОМЕР_3 від 02.04.2022 року ОСОБА_7 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_4 від 06.08.2014 року ОСОБА_5 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_5 від 03.01.2013 року ОСОБА_4 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_6 від 02.12.2009 року ОСОБА_3 ..

В свою чергу, зі свідоцтв про народження вбачається, що батьком дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 є ОСОБА_14 , а батьком дитини ОСОБА_7 - ОСОБА_1 .. Позивач є біологічним батьком одного з чотирьох неповнолітніх дітей ОСОБА_7 .

З викладеного вбачається, що для наявності у позивача права на звільнення з військової служби за пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ позивач повинен надати відповідні докази, що ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебувають на його утриманні.

Згідно довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої Овідіопольською селищною радою від 22.01.2024 №141 ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_1 до складу сім`ї входять: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ..

Факт спільного проживання вищезазначених осіб підтверджено також актом обстеження житлово-побутових умов від 24.01.2024 року.

Отже, ОСОБА_1 перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_9 , має право на участь у вихованні її дітей від інших батьків (за умови проживання однією сім`єю).

Крім того, довідкою Овідіопольського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) від 22.01.2024 року №21.14-4630 підтверджено відсутність на примусовому виконанні виконавчих листів про стягнення аліментів з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_9 .

За приписами ч. 1 ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 1 ст. 260 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Відповідно ч. 1 ст.268 СК України, мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

Також, рішенням Овідіопольського районного суду від 27.03.2024 року у справі №509/785/24 встановлено юридичний факт перебування на утриманні у позивача дружини, доньки та трьох дітей дружини від попереднього шлюбу. Згідно відмітки на копії рішення, воно набрало законної сили 29.04.2024 року (а.с. 24).

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що факт перебування на утриманні у позивача вказаних вище осіб наразі підтверджується рішенням суду, яке не оскаржено відповідачем як особою, прав та обов`язків якої воно стосується.

З урахуванням вищевикладеного, суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов`язав відповідача розглянути рапорт, з прийняттям рішення по суті вимог.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 90 КАС України).

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що суд першої інстанції неправильно з`ясував обставини справи чи неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело або могло б призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя М.П.Коваль

Суддя Ю.В.Осіпов